Марко Вовчок. Життєвий і творчий шлях. Біографія, шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Марко Вовчок, шкільна програма

    Марко Вовчок. Життєвий і творчий шлях. Біографія, шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Марко Вовчок, шкільна програма

    Життєва дорога письменниці почалася в Єлецькому повіті, Орловської губернії, недалеко від села Козаки. Тут поміщики Данилови мали невеликий маєток-хутір Єкатерининське, який вони дали в придане доньці Параскеві, коли вона одружувалася з майором Сибірського гренадерського полку Олександром Олексійовичем Вілінським. На цьому хуторі 22 грудня 1833 року в сім’і Вілінських і з’явилася на світ дівчинка, яку назвали Марією. На сьомому році її життя помер батько. Мати з трьома малими дітьми пересилилася до двоюрідної сестри Варвари Дмитрівни Писаревої — матері майбутноьго критика й публіциста Д. І. Писарева.
    До восьми років життя Маша виховувалась у домашніх умовах, разом з дітьми Писаревих. У 1845—1846 році дівчинка перебувала на навчанні й вихованні у приватному пансіоні в Харкові. Вчилася сумлінно, вже тоді володіла французькою мовою, особливо гарно писала твори, виявляючи «спостережливість і поетичне чуття».
    У 1847 році Машу взяла в свою сім’ю її тітка Катерина Петрівна Мардовіна, дружина секретаря Орловської губернської цивільної палати Мардовіна М.С. У багатому домі Мардовіних у певні дні збиралися для проведення дозвілля найзначніші місцеві особи, а час від часу й приїжджі артисти, літератори, художники. В салоні Мардовіних бували, зокрема, фольклористи П.Якушин і П.Киреєвський, молодий письменник М.Лесков, майбутній професор, історик і філософ Т.Грановський, студенти столічного університету. Мав доступ сюди й український фольклорист та етнограф О.В.Маркович, випускник Київського університету, засланий в Орел на три роки за участь у Кирило-Мифодіївському товаристві. Симпатичний собою , цікавий співбесідник і неабиякий співак, він сподобався Маші Вілінській. Коли Маркович сказав, що хоче одружитися з нею, вона дала згоду. Але дядько й тітка Мардовіни були рішуче проти наміру молодих. Спалахнув конфлікт. Марія таємно залишила дім своїх опікунів і поїхала в с. Знаменське до Писаревих з наміром почати самостійне трудове життя.
    Тим часом кінчився термін заслання Марковича і він клопотався про дозвіл повернутися на Україну, підшукував місце служби. Невдовзі, у січні 1851 році, Опанас Васильович і Марія Олександрівна одружилися.
    Спочатку подружжя оселилося в Чернігові, де Пананс Маркович співробітничав у редакції місцевої газетии та збирав різні матеріали з народного життя. Марія Олександрівна допомогала своєму чоловікові. Вона записувала й вивчала українські народні пісні, казки, легенди. У збірці «Народные южнорусские песни», виданій А.Метлинським у 1854 році, вміщені деякі пісні, записані Марком Вовчком.
    Роки перебування на Чернігівщині мали велике значення в творчому житті письменниці. Тут вона мала можливість ближче ознайомитись з українською літературою. Діяльність Панаса Марковича в чернігівській газеті, його участь у театральному любительському гуртку заохочували до культурно-освітньої роботи і Марію Олександрівну.
    Але найбільше значення для розвитку письменніці мали її живі зв’язки з народом. З кожним роком зростала кількість селянських повстань. Прагнення народу до волі звучали в антикріпосних піснях, казках, прислів’ях. Молода, вразлива, чула жінка прислухалася до голосу народу. Доля народу, трагедія жінки-кріпачки будили творчу думку. Все це впливало на формування демократичного світогляду письменниці.
    Вивчати життя трудового народу, збирати його усні твори продовжувала Марія Олександрівна і пізніше, перїхавши з чоловіком до Києва, а потім до Немірова. У повсякденних розмовах з народом, в його піснях і казках вона знайшла багатющий матеріал для своєї літературної творчості, внаслідо чого в 1857 році вийшла збірка її творів «Народні оповідання» під псевдонімом Марко Вовчок.

    Творчі взаємини з Шевченком та передовими російськими письменниками.

    З великою прихільністю зустріли першу збірку творів молодої письменниці прогресивні російськи та украхнські літератори. Д.Писарев відгукнувся на збірку схвальною рецензією. Привітав появу цієї книги й Тургенєв.
    Повертаючись з заслання, Т.Г.Шевченко в Нижньому Новгороді прочитав «Народні оповідання» і записав у щоденнику: «Треба буде ій написати листа і дякувати ій за радість, яку дало читання її натхненної книги». А в листі до одного свого знайомого Шевченко назвав «Народні оповідання» «сердечними, щирими».
    У 1858 році Марко Вовчок почала писати повість «Інститутка», про що через Марковича сповіщала Шевченка. На початку 1859 року в Петербурзі відбулась зворушлива зустріч письменниці з Шевченком, який присвятив їй на пам’ять вірш «Марку Вовчку», де були такі слова:

    …Світе мій!
    Моя ти зоренька святая!
    Моя ти сило молодая!
    Світи на мене, і огрій,
    І оживи моє побите
    Убоге серце, неукрите,
    Голоднеє…

    У спогадах про Шевченка І.Тургенев писав, що Марко Вовчок «була прикрасою і зосередженням невеликої групи українців», які збиралися у столиці. В центрі цієї групи стояв Шевченко, який після заслання оселився в березні 1858 року в столиці. Шевченко вважав молоду письменницю людиною, ідейно близькою до революційно-демократичного табору.
    Перебуваючи в столиці, Марко Вовчок налагодила зв’язки з групою «Современника». Незабаром вона поїхала на лікування за кордон.
    У 1859 році вийшла в російському перекладі збірка оповідань Марка Вовчка під назвою «Украинские народные рассказы», передмову до якої написав І.Тургенєв. Цього ж року вийшла збірка її творів російською мовою під назвою «Раасказы из народного русского быта». Журнал «Современник» відгукнувся на неї статтєю Добролюбова.
    У 1860 році вийшов «Кобзар», примірник якого Шевченко надіслав Марку Вовчку з написом: «Моїй єдиній доні Марусі Марковічевій — і рідний, і хрещений батько Тарас Шевченко».
    У цих творчих взаєминах з Шевченком та з передовими російськими письменниками Марко Вовчок ідейно зростала, змінюючи демократичні позиції.

    За кордоном.

    За кордоном Марко Вовчок жила до 1867 року. Побувала вона в Німеччині, Англії, Італії, Франції, жила в Парижі та інших містах. За кордоном Марія Олександрівна зустрічалась з О.Герценим, після чого в неї встановилась з ним дружба й листування.
    Лікуючись у Німеччині, Марко Вовчок познайомилась з російськими вченими, які перебували тоді за кордоном, — Сеченовим, Менделєєвим та композитором Бородіним.
    За кордоном Марко Вовчок часто зустрічалась з І.Тургенєвим, познайомилась з Л.Толстим. В Італії у 1861 році вона зустрілась з Добролюбовим і почала листуватися з ним.
    Марко Вовчок тримала зв’язки із знайомими в Росії та на Україні, жила спільною долею зі своїм народом.
    З «Колокола» Марко Вовчок довідувалась про політичне життя, про події в Росії. Тут вона прочитала в 1861 році сумну звістку про смерть Шевченка, а трохи пізніше — про смерть одного з найславетніших російських публіцістів — революціонера-демократа Добролюбова. Ці звістки глибоко вразили письменниццю.
    Живучи за кордоном, Марко Вовчок співробітничає в журналі «Современник» та в інших виданнях.
    У 1862 році в Петербурзі вийшла друга книга «Народних оповідань», куди ввійшли такі твори як «Ледащиця», «Два сини» та інші.

    Співробітництво в «Отечественных записках».

    На початку 1867 року Марко Вовчок повернулася в Росію і до 1878 жила переважно в Петербурзі. Тут вона співробітничала в журналі «Отечественные записки», де надрукувала ряд великих прозових творів російською мовою: «Живая душа», «Теплое гнездышко» та інші. Це був єдиний на той час демократичний журнал. Після закриття «Современника» в 1866 році Некрасов почав редагувати «Отечественные записки». Навколо Некрасова і Салтикова-Щедріна об’єдналися передові літератори, серед яких була і Марко Вовчок.
    У цей час письменниця також часто зустрічалась з Д.Писарєвим, перекладала з ним твори Дарвіна. Це співробітництво було обірвано 1868 року трагичною загибеллю критика.

    Останні роки життя.

    У 1878 році Марко Вовчок виїхала з ПЕтербурга. В цей час почався новий наступ реакції, який призвів у 1884 році до закриття «Отечественных записок». Живучи в Петербурзі, Марко Вовчок дружила з Некрасовим, читала заборонені цензурою його твори, співробітничала з ним. Смерть Некрасова у 1878 році була тяжкою втратою для письменниці. Письменниця гостро відчувала наступ реакції, і це було головною причиною, чому вона залишила столицю.
    Після виїзду з Петербурга Марко Вовчок жила на північному Кавказі, на Україні, в Саратові. На Україні письменниця деякий час перебувала на Київщині, де доробляла раніше написані твори і писала нові.
    У 90-х роках вийшло в Саратові семитомне видання творів Марка Вовчка.
    В останні роки свого життя Марко Вовчок написала кілька публіцистичних статей, в яких вона з почуттям патріотизму відгукується на події російсько-японської війни та революції 1905—1907 років.
    Померла Марко Вовчок у 1907 році в місті Нальчику на Північному Кавказі, де і похована.

    Марко Вовчок. Життєвий і творчий шлях. Біографія, шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Марко Вовчок, шкільна програма

    Повернутися на сторінку Українська література

    Повернутись на сторінку Марко Вовчок

    Вас можуть зацікавити:

    1. Марко Вовчок. Життя і творчість

    2. Марко Вовчок — основоположних прози для дітей. Аналіз творів

    3. Життєва і творча біографія Марка Вовчка

    4. Марко Вовчок. Життєвий і творчий шлях

    5. Марко Вовчок. Загальна характеристика творчості

    6. Життя і творчість Марко Вовчок

    7. Марко Вовчок — основоположник прози для дітей. Народність оповідань

    8. Біографія Марка Вовчка

    9. Марко Вовчок. Сторінки біографії

    10. Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська). Життя і творчість

    11. Марко Вовчок. Аналіз творчості

    12. Марко Вовчок і Тарас Шевченко.

    13. «Інститутка» Марка Вовчка — перша українська реалістична повість. Аналіз твору

    14. Образи жінок-кріпачок у творі Марка Вовчка «Інститутка». Характеристика образів

    15. Реалізм «Народних оповідань» Марко Вовчок. Аналіз творів

    16. Проблема закріпачення козацтва в оповіданні Марка Вовчка «Козачка». Аналіз твору

    17. Образ жінки-страдниці в «Народних оповіданнях» Марка Вовчка. Характеристика образу жінки-страдниці

    18. Образ оповідача у творчості Марка Вовчка. Характеристика образу оповідача

    19. Антикріпосницька спрямованість повісті Марка Вовчка «Інститутка». Аналіз повісті «Інститутка» і характеристика образів

    20. «Народні оповідання» Марка Вовчка — гірка правда життя тих часів. Аналіз збірки

    21. Моє ставлення до панночки з повісті Марка Вовчка «Інститутка». Характеристика образу панночки

    22. Головні образи повісті Марка Вовчка «Інститутка»: порівняльний аналіз, характеристика образів

    23. Антикріпосницька спрямованість повісті Марка Вовчка «Інститутка». Аналіз та характеристика образів повісті «Інститутка»

    24. Порівняльна характеристика Устини і панночки за повістю Марка Вовчка «Інститутка». Аналіз образів

    25. Антикріпосницька спрямованість повісті М. Вовчка «Інститутка». Протиставлення образів дівчини-кріпачки Устини і молодої пані

    26. Антикріпосницька спрямованість повісті М. Вовчка «Інститутка». Характеристика образів інститутки та сільської дівчини Устини

    27. Порівняльна характеристика образів простої сільської дівчини Устини та освіченої панночки (за повістю Марка Вовчка «Інститутка»)

    28. Бабуся-служниця — утілення християнських засад життя (за повістю «Інститутка» Марка Вовчка). Характеристика образу

    29. «Інститутка» Марка Вовчка: волелюбна романтика героїв, прагнення до особистої свободи. Аналіз твору

    30. «Інститутка» Марка Вовчка: прагнення героїв до особистої свободи. Аналіз твору та характеристика образів

    31. Чим мене приваблюють оповідання Марка Вовчка. Аналіз творів

    32. Романтичність оповідання «Максим Гримач» Марка Вовчка. Аналіз твору

    33. Особливості характеротворення в оповіданні Марка Вовчка «Максим Гримач». Характеристика образів

    34. Моє враження від творів Марка Вовчка

    35. Роздуми над творами Марка Вовчка. Аналіз творів

    36. Доля жінки-кріпачки у творчості Марка Вовчка. Характеристика образу

    37. Мої роздуми над сторінками повісті Марка Вовчка «Інститутка». Аналіз твору

    38. Зображення волелюбних прагнень кріпаків у повісті Марка Вовчка «Інститутка». Характеристика образів

    39. Протиставлення характерів Устини та панночки (за повістю Марка Вовчка «Інститутка»). Характеристика образів

    40. Образ Інститутки з однойменної повісті Марка Вовчка. Характеристика образу

    41. «Інститутка» — один з найвизначніших творів Марії Олександрівни Вілінської. Аналіз твору

    42. Повість «Інститутка» — вершина творчості Марка Вовчка. Аналіз твору

    43. «Максим Гримач» Марка Вовчка як романтичне оповідання. Аналіз твору

    44. Марко Вовчок — «кроткий пророк»

    45. Осуд кріпацтва в оповіданні Марка Вовчка «Козачка». Багатство мови, образотворчі засоби твору

    46. Почуття відповідальності й вини як уселюдські чесноти в романтичному баладному оповіданні Марка Вовчка «Максим Гримач»

    47. Аналіз «Дев’ять братів і десята сестриця Галя» Марко Вовчок — тема, ідея, короткий зміст, жанр, композиція, сюжет

     

    Комментарии закрыты.