Маленькі дорослі «діти війни» в оповіданні «Первінка» М. Вінграновського. Аналіз твору. Українська література
Оповідання Миколи Вінграновського «Первінка» вразило мене майстерно змальованими каргннами післявоєнної розрухи, тяжким становищем людей, їх патріотизмом і душевною щирістю.ішов останній рік війни. У напівзгорілій хаті жила селянська родина: жінка Марія та її троє дітей. Найстаршому — Миколці — йшов дванадцятий рік.
Голодно було в їхній оселі, проте Марія зібрала трошки грошей, щоб купити корову. Кому ж доручити цю справу? Сама хвора, чоловік на фронті, а от Миколка — впорається з цим. Хлопчина і справді поводився на базарі по-дорослому: по-хазяйськи оцінив товар, не квапився.
Він вибрав за помірну суму чорненьку корівку, «яка хиталась од вітру і світила ребрами». На прикладі тітоньки, яка продавала що корівку, бачимо, якою жорстокою була війна, скільки людей зазнали непоправних тяжких втрат. На жінці не було навіть теплого одягу, а лише піджачок з рукавами по лікті, на ногах — одна чуня, а друга калоша прив’язана до ноги кабелем. Мабуть, цій жінці вже нічим було годувати худобу і вона мусила за копійки її продати.
Відчувається, що господиня любить свою корову, піклується про неї, наче про людину, хвилюється щоб добре її доглядали. Коли Миколка з Псрвінкою, так звали корову, трохи відійшов та озирнувся, то побачив, що тітонька все стояла на тому самому місці і посинілою рукою витирала на очах сльози.
Хлопчик дуже радів Первінці, і коли треба було її підгодувати, то він навіть вночі не злякався полізти шукати травичку під страшним німецьким «тигром». Цей епізод характеризує Миколку як сміливу та відповідальну людину.
Твір вчить нас сміливості, рішучості, відповідальності, виховує любов і пошану до рідної землі та до її минулого.