Лісова панна. Міфи, легенди та перекази українців. Стислий виклад твору

Лісова панна. Міфи, легенди та перекази українців. Стислий виклад твору

Один молодий лісоруб рубав якось у сихівському лісі соснину, а коли вже він добре ухекався, то примостився на траві відпочити. Раптом бачить — клубок якийсь викотився з-за кущів і просто йому до ніг прикотився. Що за диво, здивувався він. Звідки в лісі клубок?
Підвівся та почав роззиратися на всі боки. Аж бачить на сосні серед гілля сидить така красуня, що й у сні краща не насниться. Сидить вона в гіллі й вишиває сорочку. Панна глянула на лісоруба, всміхнулася й сказала: — Що ж ти став наче вкопаний? Подай мені клубок!
Підняв він клубок і подав. Панна взяла, подякувала та й далі вишивати заходилася. А лісоруб став, як укопаний, і очей не відведе. Хто зна, скільки б він отак стирчав, якби панна на нього не зиркнула й не нагадала:
— Чи ти сюди працювати прийшов, чи на мене дивитися? Взявся він знову до роботи, а на душі така туга, весь час панна ввижається, голос її бринить, очі її сяють. От якби вона озвалася до мене, мріє він, от якби знову клубок їй випав…
Не витерпів таки й глянув на сосну, а там нікого вже нема, білка тільки скаче з гілки на гілку. З тих ото пір лісоруба наче хто підмінив. Ходить він, мов причмелений, ночами стогне, щось вигукує. В снах йому панна з’являється, руки простягає, щось шепоче, а що — не розібрати.
Носив свою тугу при собі, ні з ким не хотів поділитися. Скільки жінка не допитувалася, усе марно. Аж якось узимку сам їй розповів. Жінка довго не думала, подалася до ворожки і напитала такого зілля, котре помогло її чоловікові.
— Маю я таке зілля, — відказала ворожка, — але як запариш його, то даш напитися чоловікові з такої ложки, котра дванадцять разів освячена.
Жінка зраділа, що може помогти чоловікові, й поквапилася додому. Зварила вона те зілля, але так їй хотілося якнайскоріше зайнятися лікуванням, що подала чоловікові напитися зі звичайної ложки, а не з висвяченої.
Тільки-но лісоруб спробував зілля, як відразу позеленів, очі йому вибалушилися, зірвався він на ноги й, замахавши руками, вискочив з хати і погнав до лісу. Ще довго лунав його розпачливий крик. Жінка й діти вибігли за ним, зібрали людей, обнишпорили ліс, але не знайшли й сліду. Пропав чоловік, і більше ніхто про нього ніколи нічого не чув.

За уявленнями українців лісові мешканці, якщо їх потурбувати, здатні розгніватися й покарати порушника. Єдиний дієвий порятунок — у вірі. Проте недотримання ритуалу (як у міфі «Лісова панна»: жінка подала зілля в звичайній, не висвяченій, ложці) призводить до біди.

Лісова панна, міфи, легенди та перекази українців, стислий виклад твору Лісова панна, Лісова панна скорочено, українська література, шкільна програма, твори з української літератури скорочено, стислий виклад творів з української літератури, міфи легенди перекази Лісова панна

Повернутися на сторінку Українська література, шкільна програма

Повернутися на сторінку Усна народна творчість, шкільна програма

Повернутися на сторінку Усна народна творчість, шкільні твори, твір на тему…

Повернутися на сторінку Твори з української літератури скорочено, шкільна програма

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *