Лірика Лесі Українки. Образна система поезії Лесі Українки. Аналіз творчості, українська література

Лірика Лесі Українки. Образна система поезії Лесі Українки. Аналіз творчості, українська література

Поезія — це завжди неповторність.
Ліна Костенко

Хід уроку Лірика Лесі Українки. Образна система поезії Лесі Українки. Аналіз творчості, українська література

II. Мотивація навчальної діяльності

1. Перевірка домашнього завдання (за вибором). Розкрийте характер Лесі Українки за вашими творчими роботами.

2. Сенкан до теми «Леся Українка» Леся Українка.
Геніальна, неповторна.
Страждала, боролася, писала.
Вічно жива, патріотка свого краю — Волині.
Дочка Прометея.

3. Твори-мініатюри (працюють в парах)

4. Оголошення теми і мети уроку

5. Робота з епіграфом (обговорення)

III. Актуалізація опорних знань
• Розкажіть про дитячі роки та середовище, в якому формувався характер майбутньої поетеси.
• Що ви знаєте про Михайла Драгоманова і ким він доводився дочці Олени Пчілки?
• Розкажіть про місце Лесі Українки в літературному процесі кінця XIX — початку ХХст.
• Які твори Леси Українки вам відомі, що з прочитаного вам найбільше сподобалось і чим саме?
• Якими були б мотиви вашої лірики, якщо доля подарувала б вам риси вдачі Лесі Українки.

IV. Прийняття й засвоєння навчального матеріалу

1. «Мозкова атака»

1-й учень

Якби мої думи німії
Та піснею стали без слова,
Вони б тоді більше сказали,
Ніж вся моя довга розмова.
(Леся Українка)

2-й учень.
Мріяла стати художником, бо гарно малювала, музикантом, бо мала неабиякий хист до музики. І не знала дівчинка, що в серці вже поселилася Муза, що її поезії судилося стати в майбутньому окрасою української літератури.

3-й учень.
30-літня війна з хворобою була затяжною, та вона не відібрала у Лесі поезії — єдиної втіхи і надії. Леся розуміла: якщо опустити руки — то кінець, а так хотілося жити в у цьому прекрасному світі. Згадувалися слова: «Най диявол носить смуткове вбрання, я ж надіну ясні карамзики».

4-й учень.
І знову звучала поезія, сповнена оптимізму і віри в торжество людини над злом.

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
Тож тепера весна золота!
Чи то так у жалю й голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!

5-й учень.
Лист Лесі із її щоденника: «Я любила писати вночі, коли вся земля відпочивала після неспокійного дня, коли наодинці зі мною була ніч і ті зорі, що дивились через віконце у мою кімнату. Кожна хвилина нічної тиші, коли до мене летючою зіркою спадала Муза, була в моєму житті променем щастя».

Як я люблю оці години праці,
Коли усе навколо затиха
Під владою чаруючої ночі,
А тільки я одна неподоланна
Врочистую одправу починаю
Перед моїм незримим олтарем.

6-й учень.
Перше кохання, яке боязко ступило на тінисту терасу в невеличкому містечку Чукурларі, що біля Ялти, де Леся лікувалася, заглянуло в очі, посміхнулось щирою посмішкою і навіки поселилось у серці. «Це він»,— шепотіли її губи. «Це вона»,— говорили його очі.
Їм було добре вдвох. Вони часто слухали, як шепотіли кипариси, бився об скелі шалений прибій, стогнали чайки над водою.
Сергій Мержинський невтямно був закоханий в Мавчині Лесині очі. Але щастя було коротким.

Учениця

Все покинуть, до тебе полинуть,
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, що покинуть, з тобою загинуть,
Ото було б щастя, мій згублений світе!
Стать над тобою і кликнуть до бою
Злую мару, що тебе забирає,
Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,
З нами хай щастя і горе вмирає.

Учениця (в ролі Лесі).
Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами. Ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як ці пахощі, тонко, легко, але невідворотно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу.
Мій друже, мій любий друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама тепер, коли я знаю інше життя?… Візьми мене з собою і нехай над нами в’януть білі троянди! Візьми мене з собою.

7-й учень.
Кожний рядок, кожне слово — то крик наболілого серця, крик збентеженої душі. Тут сила кожного слова в його правді: золота весна, молодії літа, сльози гіркі, хмари осінні. Боже! Який разючий контраст. Та, все-таки, безнадійність перекриває надію. Жити хочу! Любити хочу.

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила.
Співала пісню дзвінку, голосну,
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії.
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

8-й учень.
Леся понад усе цінувала людську гідність і дружбу, і це йшло від батька. «Ніхто не має більшої любові, як той, хто душу покладе за друзів».
Дедалі важчим ставав хрест, який поетеса несла до своєї Голгофи. Але поетичного слова вона не покинула ніколи — це була її зброя. «Нехай моїм останнім акордом буде молитва до сонця»,— говорила вона.

9-й учень
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

Ці слова безсмертної поетеси і є девізом її життя.

V. Образна система поезії Лесі Українки

Учитель. А у зошитах ваших запишемо і разом зі мною визначимо з почутого вище мотиви лірики Лесі Українки:
1. Патріотичні мотиви.
2. Фольклорні мотиви.
3. Філософські мотиви (осмислення цінності свого життя; програма, яку повинна виконати у світі).
4. Громадянська лірика (заклики до боротьби та вирішення теми поета й суспільства).
5. Пейзажна лірика (описи, порівняння, епітети).
6. Інтимна лірика (цикл любовних віршів, присвячених Сергію Мержинському).

Як кредо молодої авторки є вірш «Contra spem spero!» («Без надії сподіваюсь»). Цей вірш перекреслює стратегію діянь ліричного героя. Тому його вам потрібно вивчити напам’ять. Попрацюємо над його змістом більше. (Виразне читання всього вірша.) Його аналіз запишемо до зошитів.

Боротьба протилежностей у поезії:
1-а строфа: Хмари осінні — весна золота; жаль, голосіння — молоді літа.
2-а строфа: сльози, лихо — сміх, сподівання.
3-я строфа: вбогий, сумний переміг, мороз — барвисті квітки.
4-а строфа: кора льодова — гарячі сльози, весела весна.
5-а строфа: крута, крем’яна гора, вага страшна — пісня весела.
6-а строфа: темна нічка невидна — зірка провідна.

Що символізують ці образи? (Неприглядне зло, віру в щастя, стійкість і незламність у боротьбі за нього. Образ зірки провідної подає надію на краще майбутнє, на перемогу добрих, світлих сил над темними і злими)
Розмір, яким написаний цей вірш,— анапест. Це трискладовий віршовий розмір. Спосіб римування та вид рими за місцем наголосу — перехресне римування (абаб); чоловіча, граматична рима.

Виразне художнє читання вірша «І все-таки до тебе думка лине…»

Учитель. Який мотив цього вірша?

Учень. Цей вірш належить до громадянської лірики. Ця поезія є висновком, результатом болючих роздумів авторки над долею своєї Батьківщини.

VI. Підбиття підсумків

Складіть сенкан до поезії Лесі Українки
Поезія.
Патріотична, інтимна, пейзажна.
Навчає, любить, малює.
Любить і бореться за життя.
Муза.