Любить людей мене навчила мати (Твір-роздум).
    Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література. Шкільний твір.

    Любить людей мене навчила мати (Твір-роздум). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література. Шкільний твір.

    Я стою перед репродукцією — картиною, де змальована жінка-мати, яка схилилася над своєю дитинкою і, мабуть, як і мені колись, наспівує колискову пісню:

    Спи, мій маленький,
    Пізній бо час.

    У свою пісню мати вкладає надії, сподівання на щасливе життя, долю своєї дитини, коли вона виросте.

    А якою виросте її дитина? Сподівається, що син чи дочка буде доброю, милосердною людиною, буде любити і сама буде любимою.

    Мама… Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжніше?!

    Я уявляю руки своєї мами, добрі й лагідні, ласкаві й ніжні, у неї найвірніше й найчуйніше серце — в ньому ніколи не згасне любов, воно ніколи не залишається байдужим.

    Я відчуваю, що скільки б не було тобі років — п’ять чи п’ятдесят, — тобі завжди потрібна мати, її порада, її ласка й любов, її погляд.

    Коли Т. Шевченко писав: «Там матір добрую мою ще молодую…», я зрозуміла, що поети, письменники, художники складають величальну пісню Матері. Образ матері — це символ добра на землі. Це символ Батьківщини — неньки-України, це земний уклін материнству.

    Мене, наприклад, вразив вірш А. Малишка «Пісня про рушник». У ньому поет використав символ — рушник. На щастя-долю вишила мати синові, щоб їхав «в дорогу далеку». Цей вірш став народною піснею:

    І на тім рушникові
    Оживе все знайоме до болю:
    І дитинство, й розлука,
    Й твоя материнська любов.

    До сліз зворушують слова М. Сингаївського з поезії «Чорнобривці», що стала найулюбленішою піснею українського народу:

    Як на ті чорнобривці погляну,
    Бачу матір стареньку,
    Бачу руки твої, моя мамо,
    Твою ласку я чую, рідненька.

    Мати завжди когось любить, і тому все життя вона вчить своїм прикладом любити людей, які знаходяться, поруч близьких і знайомих, сусідів і старих.

    А скільки ночей недоспано, скільки сліз виплакано матір’ю?! Кожна мати хоче, щоб життя її дитини склалося вдало, щоб її сім’ю обходили негаразди, горе, голод і холод. У вірші «Сива ластівка» Б. Олійник задушевно звертається до матері:

    Там, де ти колись ішла,
    Тиха стежка зацвіла
    Вечоровою матіолою,
    Дивом-казкою світанковою.

    Дивом-казкою… І тріпоче щось в душі, і переді мною постає Мати в найвищому розумінні — це наша Україна, це Мати-природа, яка створила життя на Землі.

    У В. Симоненка так і називається поезія «Лебеді материнства». Тут Батьківщина і Мати — вічні:

    Можна вибрати друга і по духу брата,
    Та не можна рідну матір вибирати.
    Можна все на світі вибирати, сину,
    Вибрати не можна тільки Батьківщину.

    Прикладом любові до дітей-синів, чужих людей є оповідання О. Довженка «Мати». Мати спроможна була на все, навіть на смерть, коли рятувала від німців чужих синів-льотчиків.

    То ж недаремно кожен із нас почуває себе молодим і всесильним доти, доки жива мати. У травні, коли співають у рідному краї птахи, коли посміхається травами, листям і квітами природа, теплий весняний вітер приносить нам Свято Матері. Це свято відзначає весь світ.

    Адже воно пропонує вшановувати Матір у трьох її найбільших іпостасях: Мати-Богородиця, Мати-Жінка, Мати-Україна. Це свято возвеличує нашу жінку-трудівницю.

    І ніби знову я лечу в дитинство і чую мамину пісню:

    Виростай же мій синочку,
    мій соколе,
    Тобі щастям колоситься
    рідне поле…

    Любить людей мене навчила мати (Твір-роздум). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література. Шкільний твір.

    Повернутися на сторінку Твори з розвитку мовлення

    Вас можуть зацікавити:

    В одному серці два кохання не вмістяться (Твір-роздум).

    Відображення почуття кохання у творах українських письменників (Твір-аналіз).

    Де любов у хаті, там люди багаті (Твір-роздум).

    «Є в коханні і будні, і свята» (Твір-роздум).

    «Є в коханні і будні, і свята» (Твір-роздум).

    Є в коханні і будні, і свята (тема кохання у творчості українських поетів) (Твір-аналіз).

    Життя — це любов (Твір-роздум).

    «Любить людей мене навчила мати…» (Твір-роздум).

    Любить людей мене навчила мати (Твір-роздум).

    Любить людей мене навчила мати… (Твір-роздум).

    Любові до людей навчають матері… (Твір-роздум).

    Перше кохання (Твір-міркування з елементами розповіді).

    Про непідробні почуття (за творами Й. Ґете «Фауст» і Т. Г. Шевченка «Катерина») (Твір-аналіз).

    Світ завжди благословляє і сонце, що встає, і серце, що кохає (тема кохання в українській літературі) (Твір-аналіз).

    Скільки доріг до людського серця… (Твір-роздум).

    Чи існує справжнє кохання? (Твір-роздум).

    Ще раз про любов (Твір-роздум).

    Комментарии закрыты.