Кріпак і чорт, народні казки українців. Стислий виклад твору

Кріпак і чорт, народні казки українців. Стислий виклад твору

Колись, як ще була кріпаччина, в одного пана служив чоловік. От пан йому каже:
— Дай мені дві жмені срібла або вижени он з того б, олота чортів, то я тебе на волю випущу.
Чоловік дума собі: срібла трудно дістати, а чортів можна вигнать.
Пішов він до коваля, щоб йому зробив дротяну нагайку. Коваль зробив.
Взяв він нагайку та до того озера. Прийшов і почав з грязі стовпчики ліпить.
Коли це чорт виходить з озера та й питає:
— Що це ти, чоловіче, робиш?
Чоловік йому каже:
— Оце думаю строїть на озері монастир. Ото бач і стовпи положив. — Показує на ті стовпчики, що з грязі ліпив.
Чорт йому каже:
— Не построїш ти тут монастиря, бо ми тебе задушимо.
Сказав та зараз і побіг в озеро і похвалився самому головному чорту. А цей, головний, посилає до того чоловіка високого чорта та й наказує:
— Скажи так тому чоловікові, що думає тут монастир строїть: якщо подужає тебе, то ми виступим звідси, а якщо ти його подужаєш, то він повинен одступитись од цього озера.
Виходить високий чорт з озера та й каже чоловікові:
— Казав так наш начальник: хто кого з нас поборе, той тому оце озеро уступить.
Чоловік каже:
— Де тобі мене подужати! Краще поборись з моїм дідом. Він та кий уже старий, що увесь обріс мохом, він тут у лісі лежить.
А коло того озера був близько ліс. От чорт і послухав. Приходить у ліс, аж там під кущем лежить медвідь. Чоловік йому каже:
— Оце той дід, іди з ним поборись. Якщо його побореш, тоді і зі мною будеш боротись.
Чорт приходить та й торкає медведя лапою.
— Чуєш, уставай, будем боротися.
Тут медвідь як схватиться, як візьме його в лапи та давай кусать та м’ять — насилу чорт вирвався. Прибігає в озеро та й каже голов¬ному чортові:
— Шкода. Не можна його побить. Коли я з його дідом боровся, та не поборов, — а дід його такий старий, що аж мохом обріс увесь, — то якби з ним боровсь, він би мене й живого не пустив.
От цей посилає другого чорта, уже горбатого, до того чоловіка. Виходить цей горбатий та й каже йому:
— Ану, хто дужче свисне, то того буде озеро. Чоловік каже:
— Добре, тільки свисни ти вперед, а потім я свисну.
Чорт як свиснув, то й листя па дереві попадало. Тоді чоловік каже:
— Ану, я свисну. Тільки ти очі зав’яжи платком, бо як свисну, то й повискакують.
Чорт і зав’язав платком очі. Цей як свиснув його нагайкою по шиї, так він і покотивсь у озеро. Прийшов та й каже головному чортові:
— Нічого ми не зробимо з ним, бо я як свиснув, то йому нічого не сталося, а як він свиснув, то ледве мені очі не повилазили.
От він посилає третього чорта, такого гладкого, як годований кабан, і дає йому свою патерицю, таку, що, може, пуд п’ятнадцять, і говорить йому:
— Нехай хто вище викине.
Виносить ту булаву до того чоловіка і каже:
— Ото так казав наш начальник: хто вище підкине оцю булаву, то того буде озеро.
Чорт же той головний, як давав патерицю, то попереджав:
— Гляди, щоб ти її ніде не дів, бо тільки ти її де-небудь дінеш, усі ми тоді пропащі.
От чорт як підкинув її угору ще зранку, то аж увечері впала додолу, а цей чоловік тільки з одного боку її підніме, а щоб усю її підняти, то цього не міг. Тож він узяв за один кінець та й дивиться на небо, а чорт його питає:
— Чого ти дивишся вгору?
Чоловік каже:
— Дожидаю, поки хмарка набіжить, бо хочу її закинути, щоб ти ніколи її не бачив.
Тоді чорт за ту патерицю та в озеро. Прибіг і каже чортові самому головному:
— Хотів закинути патерицю на небо, а я і не дав.
Головний посилає знов одного чорта до того чоловіка, щоб спитавсь його, чи не схоче він грошей багато взять, аби тільки їх з озе¬ра не виганяв.
Чорт приходить до нього та й каже:
— Що тобі дати, щоб ти тільки не вигонив нас з цього озера, бо це озеро ще наших прадідів?

Чоловік йому каже:
— Я з тебе багато не хочу, тільки дай мені оцей бриль, повен срібла.
Чорт його питає:
— Зараз тобі дать гроші?
— Ні, принесеш мені уночі в клуню.
— От добре, принесу, тільки не чіпай нас.
Прийшов чоловік додому, викопав у клуні велику яму і зверху пропустив таку дірку, аби бриль помістився в яму, а потім прорізав дно у брилі та й поставив його на тій дірці. Коли це уночі чорт неcе йому мішок срібла. Приніс, висипав у бриль — аж він порожній. Приніс він ще три мішки срібла — та таки ще не повний бриль.
А чорт і не оглядається, що попід брилем яма, та й носить гроші, поки не наносив повний бриль. Тоді чоловік забрав ті гроші, дав дві жмені панові срібла та й викупився од панщини.

Кріпак і чорт, народні казки українців, стислий виклад твору Кріпак і чорт, Кріпак і чорт скорочено, українська література, шкільна програма, твори з української літератури скорочено, стислий виклад творів з української літератури, народна казка Кріпак і чорт

Повернутися на сторінку Українська література, шкільна програма

Повернутися на сторінку Усна народна творчість, шкільна програма

Повернутися на сторінку Усна народна творчість, шкільні твори, твір на тему…

Повернутися на сторінку Твори з української літератури скорочено, шкільна програма

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *