Критично-позитивні відгуки на творчість Павла Глазового

    Критично-позитивні відгуки на творчість Павла Глазового. Шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Глазовий, шкільна програма

    «Різні думки висловлювалися про казку П.Глазового «Про відважного Барвінка та коника Дзвоника». С.Баруздін та А.Кардашова вважають, що ця казка цікава, насичена різними пригодами, цілком сучасна й головне — герої її не традиційні, наділені своєрідними рисами.»
    «Літературна газета», 2 грудня, 1960р.

    «До фольклорних образів звертається у своїй віршованій пригодницькій казці «Про відважного Барвінка та коника Дзвоника» П.Глазовий. Однак автор зовсім по-іншому використовує традиційні казкові образи, він їх, так би мовити, «осучаснює». В народних та класичних літературних казках часто фігурує добре відомий нам традиційний образ злої відьми. Є подібні образи в казці П.Глазового — це підступна Блекота, яка намагається знищити відважного Барвінка. Але, відштовхнувшись від традиційного образу злої відьми, автор переводить його, цей образ, у більш реальний план. Блекота — отруйна рослина, а не міфологічний персонаж, і вона не перетворює героя у птицю чи тварину, не присипляє, не вбиває його. Вона дарує хлопчикові чарівний медовий листочок, який робить найбільшу шкоду: нализавшись із того листочка меду, Барвінок перестав учитися, зробився ласуном, неробою, ледарем.
    По-своєму переосмислює автор і традиційний образ царя (Осота). Різноманітність поетичних розмірів, інколи звертання до раєшника, забезпечили легкість сприймання цього досить великого, як для малих читачів твору».
    Паоло Утевська, «Літературна газета», 4 грудня 1959 р.

    «Величезну аудиторію зібрала казка П.Глазового «Про відважного Барвінка та коника Дзвоника», що друкувалася з продовженнями в журналі «Барвінок». У міру весела і в міру страшна, із захоплюючим пригодницьким сюжетом, казка разом з тим вирізнялася досить несподіваним і привабливим головним героєм. Він, по-перше, дуже маленький (наближений до адресата), значно менший і через те слабкіший від більшості своїх ворогів. По-друге, Барвінок позбавлений притаманного казковим героям всезнайства, він наївний, простодушний, не має життєвого досвіду, трошки задавакуватий, трошки ледачий, через що нерідко втрапляє в халепу. По-третє, природа його сили підкреслена самим походженням: це маленька квіточка, яка перемагає завдяки красі й доброті, а також міцному й глибокому корінню. Національну вкоріненість героя підкреслював і вільний рядок, що ним було написано казку. Перемога Барвінка та друзів над царем Осотом та іншими шкідниками сільськогосподарського виробництва виходила за межі актуального на той час агрономічно-колгоспного задуму».
    Історія української літератури XX ст.,

    «Хто як складає…
    Один каже:
    — Давай віршики складати.
    Другий:
    — Я не знаю, як віршики складати.
    — Дуже просто, — відповідає перший. —
    Я тобі скажу лопата,
    а ти скажи хата…
    Лопата — хата,
    ніжка — кішка…

    Таку розмову ведуть хлопчики Сергійко та іграшковий клоун Боба, герої книжечки Павла Глазового «Про Сергійка-нежалійка та клоуна Бобу».
    Автор не вперше виступає в цьому відповідальному, а головне — дуже потрібному жанрі. Маленькі читачі люблять іскристий жарт, веселий каламбур, дошкульний дотеп. Саме цим багата нова книжечка Павла Глазового. Є в ній лукаві смішинки. Наприклад, клоун Боба не вміє вимовити «р». Йому пропонують: «Скажи риба!». Він каже: «Щука». — «Ні, ти скажи риба!» — «А щука хіба тютя?» — виправдовується Боба».
    Олександр Моторний, «Літературна Україна», 28 червня 1966 р.

    «Не можна не відзначити книжки Павла Глазового «Про Сергійка-нежалійка та клоуна Бобу». Вона, як видно з назви, має наскрізних героїв і розповідає про їхні веселі пригоди. У віршах багато дотепного гумору, несподіваних ситуацій. Частково в книжці є й проза. Діти дуже люблять такі книжки, треба їх більше писати.»
    Валентин Бичко, «Літературна Україна», 11 березня 1966 р.

    «Талант гумориста — рідкісний талант. Інколи ж у творах сатирик є, а сміху нема. Перечитуєш вірші з позначкою «Сатира», «Гумор» і з сумом констатуєш: брак таланту, брак уміння…
    З особливою приємністю зустрічаємо твори Павла Глазового, в якого вдало поєднався сатиричний талант і поетична вправність. Основна риса його гуморесок — актуальність, суспільна значимість, щира народна мова і вміле трактування. Це не дрібноміщанські сміховинки чи сміх заради сміху, а зброя проти зла у нашому житті.
    Нова книжка П.Глазового «Щоб вам весело було» читається з неослабним інтересом. Сміх тут справді є. І б’є той сміх по болючому, активно допомагає нам у боротьбі за нове, прекрасне суспільство, за викорінення хиб і всього поганого.
    Скажімо, слухачі добре пам’ятають гуморески П.Глазового про те, як «ми з кумом проводили культурну боротьбу з хуліганами на вулицях», про некультурну поведінку в трамваях та про те, як «ми з кумом вареники варили». Дехто взагалі скептично ставиться до гуморесок П.Глазового, називаючи їх невартим матеріалом естрадного типу. Може, тому, що їх так охоче використовує естрада, слухачі радіо сприймають їх щиро, захоплено. Але ж слухач не аплодуватиме тому, що не дає нічого ні розуму, ні серцю. Він уміє відрізнити зерно від полови.
    У новій збірці П.Глазового багато прекрасних гуморесок різного характеру: від байок-сміховинок, гуморесок до бойових анекдотів і просто жартів. Його твори ніби документують життя наших днів. Це далеко не якісь там побрехеньки, як дехто схильний їх оцінювати, а оригінальні своєю гумористичною силою та цікаві змістом мистецькі речі. Вони і серйозні, і смішні.
    Візьмемо хоча б «Дзень-дзелень, або Слово мудрої бабусі вам, вусаті і безвусі». Тема — боротьба за здорову родину. Ціль, в яку влучає сатирик, — жевжики, що не дорожать родинним щастям. Бабуся каже:

    А батькам, в яких родились
    Перша донька чи синок,
    Я чіпляла б невеличкий
    Біля галстука дзвінок.
    Десь уздрів жонатий дядько
    Гарну дівку, — став, як пень,
    Тільки здумав підморгнути,
    А дзвінок на шиї — дзень!

    Як не погодитися з автором!

    Не судіть суворо, люди,
    Все тут сказане — це жарт,
    Та про звичаї, їй-право,
    Більше думати нам варт!

    Сатирик не обминає й теми праці.

    У гаю ворона сороці сказала:
    — От якби я дві горлянки мала!
    Скільки я устигла б наробити діла!
    Одною кричала б, а другою — їла…
    І в людей буває теж така робота,
    Для якої треба запасного рота.
    («Про важку роботу» .)

    У вірші «На жіноче свято» висміюється скупий чоловік. Він не хоче відставати від всенародного звичаю відзначати трудящу жінку, достойну половину нашого суспільства, але дарує своїй дружині… нову важку м’ясорубку.
    Дістається й заморським фільмам, які так до смаку доморощеним міщаночкам, — про злорадну розправу жінки над старим чоловіком. Більшість гуморесок П.Глазового, окрім того, що актуальні в часі, ще й осяяні культурним духом і викликають повагу».
    Микита Годованець, «Літературна Україна», 24 листопада 1967 р.

    «…Мушу додати до цього, що сам Павло Глазовий виявив себе неабияким майстром і читцем своїх віршів. У його інтерпретації вони звучать значно тонше, благородніше, ніж у виконанні декотрих артистів естради.»
    П.Масоха, «Дніпро», №9, 1968 р.

    «Павло Глазовий — неабиякий майстер короткого вірша, жарту, байки, сатиричної мініатюри. Влучним, дошкульним дотепом він б’є здебільшого по таких, хоч і традиційних у сатирі, але живучих у суспільстві, вадах, як неробство, недбальство, бюрократизм, пияцтво, хуліганство, зарозумілість тощо.
    Чимало творів П.Глазового мають риси народного анекдота, легко викликають сміх. Тому байки й жартівливі мініатюри цього поета незмінно входять до репертуару професійних і самодіяльних артистів.
    «Куміада» складається з окремих гуморесок, у яких діють ті ж самі персонажі (куми). Щоразу вони, ці куми, потрапляють у різні комічні ситуації, й це кладеться в основу сюжету жартівливої поеми».
    Клавдія Коваленко, «Літературна Україна», 11 липня 1969 р.

    «Павло Глазовий — неабиякий майстер короткого вірша-жарту, байки, сатиричної мініатюри. «Виправдався», «Семенове собача», «В оркестрі», «В запорізькому стилі», «Таткова музика», «Чорна невдячність», «Впертий лектор», «Пояснив» іскряться українським гумором, викликають у читача (або слухача) веселий сміх. Нам здається, що саме твори такого характеру найбільш вдаються П.Глазовому…»
    Іван Сідей, «Літературна Україна», 22 грудня 1964 р.

    «Ледве чоловік на поріг, а дружина відразу ж традиційне: «Ану, дихни!»
    Чоловік — діватися нікуди — мусив дихнути.
    Не тхнуло ні вином, ні коньяком,
    проте дала по лобі друшляком.
    — Чого духами й пудрою пахтиш?
    Мораль така: жінкам не догодиш.

    Ви, звичайно, вже здогадалися, що це — Павло Глазовий. Його дотепні, лаконічні гуморески, філігранно відточені, з несподіваними поворотами, смішними кінцівками, незмінно викликають сміх у залі. І навіть не в залі, а в залах, бо Глазовий має щасливий гумористичний талант — він популярний на естраді, як ніхто. Його читають всюди: від колгоспних будинків культури до столичних сцен. І незмінно його твори викликають щирий і рясний сміх.
    Знайомишся з новою збіркою П.Глазового «Усмішки» і ловиш себе на думці, що читати її — одне задоволення. П.Глазовий невтомно шукає свої теми, сюжети, вдалу знахідку «не розводить», не розтягує, а вкладає у вісім-десять відточених рядочків, що так і просяться на естраду. Але, шукаючи нове, гуморист не цурається й старого, по-своєму його «перешиває», надає йому свіжого гумористичного забарвлення. Іноді автор шаржує (може, аж надто грубувато, із сіллю), часто вдається до гротеску, перебільшення («Морожений Жора» та низка інших творів), але він уміє не в лоб, а ніби між іншим підвести читача до несподіваної, а відтак і смішної кінцівки. Ось хоч би… Жінка дорікає чоловікові: мовляв, ти старий, а «вгледиш дівку — і трясешся, наче на морозі».

    І сьогодні ти не зводив
    Ока з продавщиці.
    На те практичний чоловік резонно відповідає:
    Та я ж оцю продавщицю,
    Як п’ять пальців знаю.
    Відведи від неї око
    На одну хвилину,
    Вона тобі моментально
    Зважить половину.

    Гумор П.Глазового дуже нагадує народні усмішки. Читати його збірку радісно й весело, як і все краще, що виходить з-під пера талановитого гумориста».
    Валентин Чемерис, «Літературна Україна», 19 листопада 1971 р.

    «…Читацькому загалові добре знане прізвище поета-гумориста Павла Глазового. Твори його розходяться масовими тиражами. Популярності автора сприяють актори естради (професіональні й самодіяльні), які залюбки беруть до свого репертуару його гуморески. У видавництві «Мистецтво» торік з’явилася його збірка «Смійтесь, друзі, на здоров’я!». Містить вона твори, переважно вже відомі читачеві.
    Приємно відзначити, що в цій книзі вміщені й такі твори, як «Байка про дружбу», «Чортова перукарня». Вони відкривають нові грані таланту Глазового-сатирика. Це байки на політичні теми, написані з притаманною Глазовому дотепністю, увагою до деталі, і порушують серйозні, вагомі проблеми…»
    Микола Старовойт, журнал «Жовтень», № 4, 1974 р.

    «…Щедроусміхнений талант Павла Глазового помітно активізував чи не найпопулярніший із жанрів нашої сатиричної поезії.»
    В.Косяченко, «Вітчизна», № 8, 1974 р.

    «Поет-гуморист Павло Глазовий чи не найвдаліше продовжує школу Степана Руданського. Він уміє вправно, майстерно обіграти народну усмішку, жарт, одягти її в привабливі поетичні шати. Народні усмішки автор не лише по-своєму перелицьовує, а на їх основі створює самобутні твори. У давню оповідку він вкладає сучасний зміст, порушує нагальні питання сьогоднішнього дня. У цьому і сила, і життєвість поезії Павла Глазового.
    Нещодавно видавництво «Молодь» випустило у світ нову книжку поета — «Серйозна розмова». У збірці чимало творів, які вже друкувались у періодичній пресі, передавалися по радіо, звучали зі сцени. Пройшли, як мовиться, апробацію «на людях». Це, передусім, усмішки «Як Микита став боксером», «Не той рівень», «Небезпечна похвала», «Спасибі вам».
    Сатира Павла Глазового сильна тим, що автор уміє кількома строфами передати сюжет або діалог і завершити несподіваною кінцівкою. Ось невдаха Єлисей зацікавився письменниками і цим здивував синочка. Школяр на його прохання перераховує відомих поетів і прозаїків. Прислухається татусь, мов от-от почує дороге йому ім’я. Аж нарешті:

    — Стань, синочку, все в порядку.
    От ми вияснили так,
    Що на вулиці Толстого
    Я в пивній забув піджак.

    Вміщено у книжці й чимало байок. Вони характерні дотепністю, влучністю. Цікава баєчка «Лауреат». Ворон переміг у співі Солов’я. Як же, вигукне читач, не може бути! А сталося. Про це Ворон зізнається Сові:

    — А я йому, горластому,
    пробив тім’я дзьобом.

    Майже п’ятдесят баєчок об’єднано у циклі «Езопівські усмішки». Твори славетного байкотворця далеких античних часів «пересадив» поет на український ґрунт. Майстерну розповідь завершує мудра мораль. Характерно, що в кожній байці вона своєрідна. Це мораль-повчання, мораль-порада, мораль-афоризм, мораль-жарт. Звучать вони в устах сучасного інтерпретатора яскраво, свіжо.
    Завершуючи коротке слово про збірку, підкреслив би, наголосив би на гострій політичній, партійній спрямованості багатьох творів Глазового. Часто в сатиричних віршах, поруч із викриттям міщан, хапуг, ледарів, поет виводить на чисту воду і демагогів буржуазного світу, які силкуються кинути чорну тінь на нашу країну, наш народ, на його минувшину й сьогодення. Ця його сатира — гнівна, дошкульна! Тож, в остаточному підсумку, можна з певністю сказати, що збірка «Серйозна розмова» є добрим набутком нашого сатирично-гумористичного цеху, який був славен в українській літературі».
    Василь Домчин, журнал «Дніпро», №11, 1979 р.

    « … У річищі співомовної гумористики С.Руданського працює й Павло Глазовий. Як засвідчують його збірки, основна риса його співомовки полягає в художньому освоєнні народних джерел — лаконічних усмішок, анекдотів, жартів, прислів’їв, колоритних мовних перлин тощо. Од них і сюжет співомовок, і діалоги персонажів, характер комічного.
    Неабияка популярність П.Глазового серед читачів послужила спонукальним прикладом для багатьох поетів-гумористів, що також, нехай спорадично, вдаються до проби сил у жанрі співомовки; підтвердженням цьому — вихід 1986 р. в серії «Бібліотека поета» книжки «Українська співомовка», в якій представлено твори понад двох десятків авторів.»
    Історія української літератури XX ст.

    Критично-позитивні відгуки на творчість Павла Глазового. Шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Глазовий, шкільна програма

    Повернутися на сторінку Українська література

    Повернутися на сторінку Павло Глазовий

    Вас можуть зацікавити:

    1. Чим мені подобаються байки Павла Глазового?

    2. «Заморські гості». Павло Глазовий. Аналіз гуморески — тема, ідея, художні засоби.

    3. Гумористична творчість Павла Глазового. Тематика та основні мотиви гуморесок

    4. «Найважча роль». Павло Глазовий. Аналіз гуморески — тема, ідея, художні засоби.

    5. «Тарас Бульба в Києві». Павло Глазовий. Аналіз гуморески — тема, ідея, художні засоби.

    6. Тестові завдання. Павло Глазовий. Гуморески «Тарас Бульба у Києві», «Найважча роль», «Заморські гості»

     

    Комментарии закрыты.