Козацькі літописи (огляд). «Літопис Самовидця». Давня українська література

Козацькі літописи (огляд). «Літопис Самовидця». Давня українська література

Хід уроку Козацькі літописи (огляд). «Літопис Самовидця». Давня українська література

ІІІ. Засвоєння учнями нового матеріалу

1. Мотивація навчальної діяльності
1) Оголошення вчителем теми уроку (запис у зошити).
2) Визначення мети (учні самі пробують визначити, що вони сподіваються вивчити на уроці, вчитель доповнює).
Настанова до роботи на уроці: записати найцікавіші факти, які найбільше вразили, про які хотіли б дізнатися більше.

2. Актуалізація опорних знань з історії (до роботи залучається група учнів-істориків, які дають короткі відповіді на питання)
• Причини Визвольної війни українського народу 1648—1654 рр., її перебіг.
• Воєнний союз України з Росією, його наслідки.
• Політичні обставини в Україні після смерті Богдана Хмельницького. (Звернення до репродукцій картин, огляд виставки творів.)

3. Слово вчителя про козацькі літописи, їх значення

4. Робота з підручником (у групах)

Завдання:
• опрацювати матеріал підручника «Козацькі літописи», підготувати коротку інформацію за прочитаним (1-а група — «Літопис Самовидця»; 2-а група — «Літопис Г. Граб’янки»; 3-я група — «Літопис С. Величка»);
• текстологічний аналіз уривку «Чорна рада у Ніжині» («Літопис Самовидця»);
• визначити ознаки бароко у творах, прочитавши уривки творів, подані у хрестоматії (для нагадування перед учнями — опорні схеми із попереднього уроку);
• дати відповідь на питання: «Чому літописи називаються козацькими?»

5. Слово вчителя про значення «Історії русів» для України
І. Драч говорив: «Ця книжка для того, щоб ми стрепенулись». Постановка проблемного питання: чому так сказав поет про «Історію Русів»?
Це найвизначніша пам’ятка української політичної думки кінця ХVІІІ ст., своєрідний трактат про історичний розвиток України від давнини до другої половини ХVІІІ ст., у якому обстоюється думка про те, що історія південно-східних слов’ян починається від сина біблійного Ноя — Яфета, а Київська Русь — першодержава тільки українського народу. Це справедливий погляд на наше минуле, жорстока правда, нагадана українству в один із найтрагічніших відрізків його історичного шляху. Мета пам’ятки — вилікувати в народу колоніально-психічну хворобу — меншовартість. Твір написаний у традиціях козацьких літописів.
За майже 200-літній період свого існування «Історія Русів» була опублікована тричі: один раз малим тиражем російською мовою в 1846 році в Москві, вдруге — 1956 року в Нью-Йорку в українському перекладі В’ячеслава Давиденка. І тільки в 1991 році видання побачило світ у перекладі на сучасну мову Івана Драча.
Свого часу вона таємно поширювалася у списках, за неї платили шалені гроші. Твором користувався Т. Шевченко, О. Пушкін, М. Гоголь, П. Куліш, М. Костомаров та багато інших політиків, істориків, письменників.
«Історія Русів» має свої таємниці, як і інші найдавніші твори (учні згадують про таємниці, пов’язані з «Велесовою книгою», «Словом о полку Ігоревім»).

6. Індивідуальні повідомлення

Повідомлення 1.
Перша таємниця твору — факт його виявлення. За свідченням представника української козацької старшини М. Ханенка, рукопис було уперше знайдено 1828 року в бібліотеці містечка Гринева на Чернігівщині. З праці було зроблено кілька копій, які й поширилися серед читачів. Однак є обставини, які примушують сумніватися, чи то був оригінал, автограф твору. Так, один із списків, написаний на папері з водяним знаком 1817 року, потрапив у бібліотеку «Просвіти» м. Львова. Інший список із водяним знаком 1814 року було знайдено у Вільно.
Відомо також, що український письменник та вчений О. Кониський бачив копію «Історії Русів» на папері 1809 року.
Отже, припускають, що й у Гриневі знайдено не автограф, а також копію.

Повідомлення 2.
Не встановленим є і час написання твору. Деякі дослідники називають 1822—1828 роки, хоч факти, що наводились раніше, спростовують їх. Друга крайня межа — 1769 рік, що береться із самої «Історії Русів», бо твір закінчується цією датою. Але дослідники схиляються до думки, що автор з метою конспірації навмисно ввів в оману читачів, щоб приховати своє авторство, адже у самому творі цитується праця, написана 1777 року, згадується Тмутараканський камінь, знайдений аж 1792 року.
Таким чином, можна лише припустити, що написано твір на початку 90-х років ХVІІІ ст.

Повідомлення 3.
Існує багато припущень і щодо автора твору. Повна назва його «Історія Русовь или малой Росіи, сочиненіе Георгія Конискаго, Архієпископа Белорускаго». Згодом дослідники зійшлися на думці, що книга не належить його перу. Існувала версія, що це написав Григорій Полетика — виходець з української шляхти, палкий патріот, який обіймав значну посаду у правлячих колах тогочасної Росії. Інші дослідники твердять, що це праця Григорія та Василя Полетик, про що свідчать їхні листи, у яких згадується про роботу батька і сина над якоюсь історією. Але в архівах Полетик «Історії Русів» не знайшли. Крім того, їхні суспільні погляди ідуть у розріз із висловленими у творі переконаннями. Вірогідно, що автором «Історії» був Олександр Безбородько, адже твір знайдено у його маєтку, та й у листах є згадка про історичну працю, якою він займається. О. Безбородько навчався у Київській академії у той час, коли ректором був Г. Кониський, між ними були добрі стосунки, листування. Дослідники засвідчують певну схожість мови наукових праць О. Безбородька та «Історії Русів». Не на користь цього припущення є те, що хоча він і був патріотом України, але при цьому був і високим сановником Російської держави (канцлером).
У передмові до «Історії Русів» В. Шевчук висловлює думку про авторство Архипа Худорби, адже існують свідчення про те, що його маєтку була якась історія «супроти уряду написана». І сам анонімний автор виявляє посилений інтерес до роду Худорбів, не раз користується нагодою, щоб піднести цей рід і його заслуги (насправді рід ніяк і нічим особливим в історії України не відзначився). Це припущення є одним із найвірогідніших.
Учні роблять висновок, що автор жив у другій половині ХVІІІ ст., навчався у Київській академії, належав до старшини, жив на Чернігівщині, відзначався вільнодумством, патріотизмом, мав широкий політичний світогляд, негативно ставився до російського самодержавства.

7. Слово вчителя
О. С. Пушкін так висловився про автора «Історії Русів»: «Шляхетне серце б’ється у нього в грудях під чернечою рясою».
Проблемним є і питання визначення жанру твору. Існують різні думки щодо цього. Припускають, що «Історія Русів» — політичний памфлет, політичний трактат, промова. Але безперечним є те, що цей історичний твір має могутній художній потенціал, тому вивчається і на уроках історії, і на уроках літератури.
Тепер звернімось до уривків із «Історії Русів», спробуімо осягнути проблематику твору, його ідейне спрямування. Просторово-часовий діапазон змальованих у творі подій надзвичайно широкий: від найдавніших часів — до другої половини ХУІІІ ст. Головна увага зосереджена на Національно-визвольній війні 1648—1654 рр.

8. Словникова робота

Рескрипт (лат. «письмова відповідь») — особлива форма листа монарха до посадової особи.

Прокламація (лат «заклик») — листівка агітаційного характер; урочисте проголошення; указ глави уряду.

9. Текстологічний аналіз уривка «Хмельницький, Барабаш та рескрипт короля» (учні відповідають на запитання, посилаючись на текст твору)

• Назвіть день, коли Богдан Хмельницький був проголошений гетьманом. Що діялося тоді в Україні?
• Розкажіть про родовід Хмельницького (за пам’яткою).
• Які традиції давньоруської літератури простежуються у творенні концепції образу Богдана Хмельницького?
• Хто такі «реєстрові» козаки? Навіщо їх зібрав Хмельницький?
• Розкажіть про протистояння Хмельницького і Барабаша. Якими ви уявили цих людей, читаючи «Історію Русів»? Що нового дізналися?
• Чому «Історія Русів» стоїть в одному ряді зі «Словом о полку Ігоревім»?
• Прокоментуйте висловлювання М. Драгоманова про те, що «Історія Русів» є предтечею «Кобзаря».

10. Текстологічний аналіз уривка «Прокламація гетьмана Мазепи»
Цей історичний документ проголошено було в часи, коли відкрилася «нова епоха навали ворожої, що її й донині, як таку, вважає простолюддя в своєму літочисленні вікопомних подій і не інакше про неї згадує, як з жалем сердечним та з подивом». Так пише автор про пересування російських військ під час воєнних дій Росії проти шведського короля по стражденній українській землі, про «зневагу у землі своїй од народу», нічим від українців не кращого (тобто від російського). У своєму зверненні до народу Іван Мазепа змальовує ті два «провалля», у які може впасти Україна, ставши до союзу або зі Швецією, або з Росією. Але прокламація гетьмана Мазепи покликана не нагнітати жахливі факти, а шукати виходу із скрути: «Отже, зостається нам, Братіє, з видимих зол, які нас спіткали, вибрати менше, щоб нащадки наші, кинуті в рабство нашою неключимістю, наріканнями своїми та прокляттями нас не обтяжили».
Відомий український поет В. Крищенко у своєму вірші «Гетьман» так змальовує І. Мазепу:

Іван Мазепа… Скільки років
Горланили у вуха нам:
— Це зрадник хитрий і жорстокий,
Хотів нас, не моргнувши оком,
Продать чужинцям, наче крам.
Ой, що сказать? Хіба провина,
Що був він рицарем добра,
Лиш мав гаряче серце сина,
Бажав спасти тебе, Вкраїно,
Від ласки хижої Петра…
Коли б такого сина мала
Ти, Україно, ще хоч раз —
То сто разів не помирала б
В обіймах царського вандала,
Не полотніла б від образ.
Літають думи понад степом,
Як пам’яті живі орли.
І слово проситься у небо:
— Спасибі, гетьмане Мазепо,
Що в нашій долі ви були.

1. Яким постає Іван Мазепа в «Історії Русів»?
2. Розажіть про просвітницьку діяльність Мазепи. Знайдіть в «Історії Русів» інформацію на підтвердження сказаного.
3. Як відомо, в російській літературі створено образ Мазепи — «злодея», про що свідчать і рядки вірша. У яких творах і яких авторів?
4. Доведіть, що прокламація була державотворчим планом, втіленню якого в життя перешкодила зрада козаків.
5. Яке ваше особисте ставлення до цього образу? Обґрунтуйте свою думку.

ІІІ. Підсумок

1. Бесіда
Звернення до проблемного питання: як розумієте вислів І. Драча? «Ця книга для нас і про нас. Вона приходить до українців у вирішальні часи», — писав І. Драч у 1991 році. Написана для тих нерозумних і байдужих «землячків», які гризлися між собою за маєтки, за російське дворянство, забували мову. «Історія Русів» була гострою сокирою, що в темниці українського народу прорубувала вікно до волі, світла (В. Шевчук).

• А який урок нам, поколінню ХХІ ст., дає цей твір? Чи потрібно нам його знати?
• Що спільного між «Історією Русів» і козацькими літописами?
• Чому ці твори є не лише історичними, а літературними? До якого літературного напряму вони належать?
• Що ви взяли особисто для себе із сьогоднішнього уроку? Які записи зробили?

2. Оголошення домашнього завдання
Написати невеликий твір-роздум «Який урок нам, поколінню ХХІ ст., дає «Історія Русів?». Виписати цитати до характеристики Б. Хмельницького, І. Мазепи. Індивідуальні повідомлення.

Прочитати твори: «Милість Божа» невідомого автора, «Володимир» Ф. Прокоповича; інтермедії, уривки із вертепної драми.