Зворушливий образ рідної мати в поезії П. Грабовського «До матері». Аналіз твору, українська література
За життя кожен зустрічає багато людей, деякі з них, можливо, стають ближчими, інші залишаються лише знайомими. І все ж для всіх тільки мати є тією святою людиною, що допомагає жити та долати будь-які перешкоди й вирішувати проблеми.
Павло Арсенович Грабовський високо підносить образ рідної матері, який супроводжує поета все життя. У поезії «До матері» автор звертається до своєї старенької матері зі словами щирої любові і проханням захистити його від страждань:
Мамо-голубко!
Прийди, подивися,
Сина від мук захисти!
Грабовського постійно переслідували, він був заарештований, був також і в засланні. Звичайно, що під час такого вимушеного перебування далеко від близьких людей Павло Арсенович дуже сильно страждав, він гостро відчував свою самотність.
І все ж поет розуміє, що хоч йому важко, але його старенькій матері набагато важче, адже чутливе материнське серце дуже близько сприймає страждання сина:
Хай я в неволі конаю та плачу, —
Важче незмірно тобі.
Грабовський у цій поезії виступає не лише поетом-революціонером, він перш за все є люблячим і відданим сином. Поет розуміє, що через нього сумує і плаче мати, але він благає простити його й не дорікати. Автор вважає, що ніколи більше не побачить її, і благає про допомогу й захист:
Та від людського неправого суду
Сина свого захисти!
У поезії «До матері» Грабовський зображує свою стареньку неньку не лише як люблячу й віддану матір, але і як справжню заступницю перед Богом.