Запорожці в Києві. Міфи, легенди та перекази українців. Стислий виклад твору

Запорожці в Києві. Міфи, легенди та перекази українців. Стислий виклад твору

Запорожці приїдуть було з Січі в Київ, чоловік їх десять, двадцять, та й зачнуть гулять. Оце одкуплять бочки з дьогтем та й розіллють по базару, одкуплять, скільки є, горшків на торгу та й порозбивають на череп’я, одкуплять, скільки є, маж із рибою та й розкидають по всьому місту.
— Їжте, люди добрі!
А далі сідають на коней; шапки на них оксамитнії червоні, жупани то сині, то красні, штани такі, що гривню б дав, щоб тільки подивиться. Музики іграють, а вони, побравшись у боки, і їдуть ми¬мо бурси, гетьмани такії, що ну! То бурсаки було оце повиходять за ворота, дивляться на них та й плачуть. Коли ж на друге літо дивись — половина бурси на Січі і вродиться.
А вже як которий запорожець доживе до великої старості, то й просить виділить йому гроші з кружки, і як виділять, то припнеться на його пай тисяч п’ять. От він наб’є черес червінцями та забере з собою приятелів душ тридцять або сорок, да і іде в Київ прощать¬ся з світом. Оце вже тут гуляють вони неділь зо дві, такий бенкет піднімуть, що ввесь Київ сходиться на них дивиться:
— Запорожець, запорожець зі світом прощається!
І оце як ідуть, було, вулицею, то ввесь народ за ворітьми. А вони ж то повбирані, так як єсть тобі мак у городі! Коні під ними — як орли, так і грають, а золото та срібло аж миготить ув очах на сонці, що й зглянуть не можна. Тут і бандури, тут і гуслі, тут і співи, й скоки, і всякі викрутаси. Оце так запорожець зі світом прощається!
А погулявши так неділь зо дві та начудувавши ввесь Київ, їдуть уже в Межигірський монастир.
Хто ж іде, а хто з самим тим, що прощається, танцюють до самого монастиря. Сивий, сивий, як голуб, у дорогих кармазинах, вискакує, йдучи поперед, запорожець. А за ним народу, народу! Так як на Великдень коло пасок або на Іордані на льоду. І на його кошт усіх поять, усі танцюють, усі веселяться, аж земля гуде!

А вже як прийдуть до самого монастиря, то і стукає запорожець в ворота. А там питають:
— Хто такий?
— Запорожці.
— Чого?
— Спасаться.
Одчиняють ворота, він один туди ввійде, а товариство з народом і музиками зостануться за ворітьми. А він, скоро ввійшов у монастир, зараз черес із себе і оддав на церкву, жупани кармазиннії з себе, а надіне волосяну чернечу одежу та й почав спасаться.

Запорожці в Києві, міфи, легенди та перекази українців, стислий виклад твору Запорожці в Києві, Запорожці в Києві скорочено, українська література, шкільна програма, твори з української літератури скорочено, стислий виклад творів з української літератури, міфи легенди перекази Запорожці в Києві

Повернутися на сторінку Українська література, шкільна програма

Повернутися на сторінку Усна народна творчість, шкільна програма

Повернутися на сторінку Усна народна творчість, шкільні твори, твір на тему…

Повернутися на сторінку Твори з української літератури скорочено, шкільна програма

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *