«Журба» Леоніда Глібова — перлина української літератури. Аналіз твору, українська література
Леонід Глібов — відомий байкар, автор загадок та акровіршів. Писав він і ліричні твори, деякі з них стали народними піснями.
У поезії «Журба» Л. Глібов явища природи відтворив паралельно з людським життям. Автор описав найлагіднішу пору року — літо, тепле, красне, ніжне, як молоді літа людини:
Стоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.
Ліричний герой засмучений: осінь нагадує йому, що минула молодість, промайнули щасливі дні. Він сумує через те, що життя людини швидкоплинне, як мить, що щастя молодості ніколи не повернеться, воно може жити тільки в пам’яті:
Ой річечко, голубонько!
Як хвилечки твої —
Пробігли дні щасливії
І радощі мої.
Поезія «Журба» — свідчення не лише великого ліричного таланту поета, а й мудрості, патріотизму, глибокого знання українських традицій, що виразилися у вмілому використанні народних образів-символів. Це і гора — символ висоти людського духу; і човен, що символізує останній шлях людини в земному житті; і річка — символ вічного плину часу, початку і закінчення життя; і верба, що символізує Україну.
Покладена на музику М. Лисенка поезія стала популярного народною піснею «Стоїть гора високая».