Твір на тему: Життя серед пісень (за оповіданням Степана Васильченка «Дитинство Шевченка»). Українська література, С. Васильченко, твір на тему, шкільна програма
Українські народні пісні були популярні серед народу в далекому минулому. У них народ розкривав свою душу, розповідав про своє злиденне життя.
Звенигородщина — це співучий куток України. Там усі любили співати і слухати пісні. Прийде вечір — всі вулиці в селі гудуть піснями. А ранком за селом чабан виспівує про своє бурлацьке життя: Та нема гірш нікому, як бурлаці молодому.
А на весіллі чути море пісень: сумних і веселих. Безліч пісень знали та співали старі кобзарі, яких малий Тарас дуже любив. Коли Тарасові було шість років, як почує, де виспівує кобзар, прибіжить, сяде поруч з ним і вслухається у слова пісні. Придивляється, як пальці старого співця перебирають струни кобзи.
Ці пісні вчили Тараса ненавидіти панів. Наслухавшись таких пісень, Тарас бігав на зарослі луки та в бур’яни. Серед таких високих бур’янів він, зробленою з лозини шаблею, зрубував їм голови. Уявляв себе гайдамакою, а бур’яни — панами.
Тарас дуже любив пісні. Почуту де-небудь пісню, одразу всю запам’ятовував. І коли що робив — виспівував. І не було тому краю: то з гори, то з бур’янів линув той голос, сповнений жалю.
Твір на тему: Життя серед пісень (за оповіданням Степана Васильченка «Дитинство Шевченка»). Українська література, С. Васильченко, твір на тему, шкільна програма
Повернутися на сторінку Степан Васильченко
Повернутися на сторінку Українська література
Вас можуть зацікавити: