Емма Андієвська, У око окунь, як плавуча клуня. Українська література

Емма Андієвська, У око окунь, як плавуча клуня. Українська література, Емма Андієвська

У око окунь, як плавуча клуня

У око окунь, як плавуча клуня,
Торкається, і світ на скалки: сутінь,
Лиш мокрого вогню семипудові сита
Ідуть по обрію, хоч їх на бісер клонить.

Розсипатись і заятрить над кленом,
Що плеканий парує у висоти
Молозивом і бульками розсади.
Росу в росину забивають клином,
І нитокою живою крильця бабок
Виносить хвилями із грядок бобу,
Що вивісив стручки — жаровні соку,

Бо лійки скрізь, листки — з кришталю саклі,
Й лежать у ватянках від тьми помору
Водоймища, і хащі, і примари.

Емма Андієвська, У око окунь, як плавуча клуня. Українська література

Повернутися на сторінку Емма Андієвська

Повернутися на сторінку Українська література