Емма Андієвська, Плач по Офелії. Українська література

Емма Андієвська, Плач по Офелії. Українська література

ПЛАЧ ПО ОФЕЛІЇ

Гребці згасають в чоловічків лаві.
— Вели, велико, накажи гребти! — …
Пройшов залізом замок до хребта;
Не виїде владар на білі лови.

Ростуть на вежах дерев’яні леви.
Клітини сонця: зелено! Русло
Морозить дички: — Тут вона росла —
Й фарватером відносить тіло вліво.

Вартовий люки літа відкрива.
Сітила в краплі ходять по кривій.
А він її шука, як в словнику —
В ліщинах, в недоспіваній корі.
І даючи дорогу слимакам:
— О боже, Ти, о Боже, щоб карать?

Емма Андієвська, Плач по Офелії. Українська література

Повернутися на сторінку Емма Андієвська

Повернутися на сторінку Українська література