Драматургія В.Винниченка та її роль у становленні українського модерного театру. Українська література, Володимир Винниченко, шкільна програма

    Драматургія В.Винниченка та її роль у становленні українського модерного театру. Українська література, Володимир Винниченко, шкільна програма

    Винниченко займає вийняткове місце в історії української драматургії, українського модерного театру. Його твори значною мірою сприяли модернізації тогочасного українського театру, виведенню його на європейський рівень. Драми Володимира Винниченка відіграли важливу роль у культурному відродженні українського народу. Своєю формою і своїм змістом вони витворювали своєрідну національну новаторську драматургію в дусі новітніх течій європейської драми — драм Ібсена, А.Чехова, М.Метерлінки, К.Гауптмана, А.Стріндберга. Їхня тематика, як і тематика інших творів письменника і драматурга, була цілком традиційною — дослідження людської особистості, морально-психологічне випробовування внутрішніх сил людини у боротьбі за утвердження свого «я». Але інтерпретація цих тем і морально-етичні проблеми, що поставали з творів Винниченка були новаторством в українській літературі початку 20 століття. Винниченкові п’єси руйнували канони сценічного дійства, які плекав етнографічний, романтично-сентиментальний і водевільно-розважальний український театр. Герої цих п’єс прагнули незалежності від будь-кого і будь-чого: юрби, моралі, приписів, умовностей. Вони прагнули бути «чесними з собою». Але, як зазначав сам Винниченко, ніхто з його героїв не був по-справжньому «чесним з собою», оскільки вони лише прагнули цього.
    В.Винниченко розумів, що настав час європеїзувати український театр, тобто «надати йому філософської глибини, гостроти морально-етичних колізій, динамізувати дію …» [1] Ці думки розділяв і М.Садовський, який у 1910 році узявся за постановку п’єси «Брехня» написаної драматургом того ж таки року. Перші постановки не принесли великого успіху, оскільки і режисура була надто традиційною та й актори (Мар’яненко, Ковалевський, Ковальчук), хоча й були відомими і талановитими, не були готові відтворити всю глибину Винниченківських образів. Але поступово публіка відчула, що народжується новий театр, створюється нова сценічна естетика. На сторінках «Української хати» з цього приводу з’явився такий відгук: «Театр нарешті вдарив по нервах сучасності, торкнув боляче питання інтелігенції, й вона обізвалася й почала ходити в «Український театр». Цього раніше не бувало. З часу постави «Брехні» ми можемо рахувати нову еру в історії нашого театру. «Брехню» вважаємо тараном, яким пробито дорогу для літературних драм, для серйозного репертуару, і разом з тим — першим кроком трупи М.К.Садовського в ролі пропагатора і толкователя дійсного театрального мистецтва.» [2]
    Саме завдяки драматичним творам Винниченка старий заслужений дореволюційний побутово-етнографічний театр М.Садовського поволі еволюціонував до театру психологічної драми. У цьому сходяться такі дослідники театру як Д.Антонович, Г.Лужницький, В.Ревуцький, Л.Залеська-Конишкевич.
    Зоряним часом Володимира Винниченка були 1910—1912 роки. У цей час він пише свої п’єси «Базар», «Брехня»(1910), «Співочі товариства»(1911), «Чорна Пантера і Білий Ведмідь»(1911), «Дочка жандарма», «Натусь»(1912), «Молода кров»(1913), згодом були написані «Мохноноге», «Мементо», «Гріх», «Кол-Нідре», «Над», «Великий секрет», «Пророк»(побачила світ лише після смерті автора).
    Пореволюційний модерний український театр: «Молодий театр», «Державний драматичний театр ім.Шевченка», «Драматичний театр ім.Франка», «Незалежний Львівський театр» під керівництвом О.Загарова та ін. — розпочинали й зміцніли на драматичних творах Винниченка, якого можна сміливо назвати засновником української модерної драматургії й сучасного українського театру.
    Мабуть найбільшим успіхом користувалася п’єса «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», опублікована вперше у 1911 році. Але перша світова війна ускладнила її появу на сцені. Вперше вона була поставлена у 1917 році. Саме тоді «Молодий театр» Леся Курбаса відкрив новий театральний сезон з постановки «Базару» та цієї п’єси.
    П’єси Винниченка посіли провідне місце у репертуарах «Молодого театру», стаціонарного українського театру М.Садовського та драматичного театру ім. І.Я.Франка. В останньому протягом 1920—1921 років йшли п’єси «Гріх», «Дисгармонія», «Великий Молох», «Панна Мара», «Співочі товариства». Твори драматурга були популярними не лише в тогочасній Україні, але й за її межами. Вони ставилися у Німеччині, Голандії, Швейцарії, Австрії, Польщі, Італії, Іспанії, Румунії та ін. Нажаль, в кінці 20-х років Радянський уряд піддав жорсткій критиці всю творчість Винниченка і суворо заборонив його твори. Тепер, майже після 50-річної заборони вони повертаються до нас: цікаві й актуальні, без яких була б неповною картина української літератури початку століття.

    Література

    1. В.Винниченко «Дисгармонія», «Брехня», «Гріх».
    2. Григорій Костюк. Світ Винниченкових образів та ідей. //Українське слово. — Київ — 1994.
    3. Історія української літератури ХХ століття. Кн.1. — К.— 1993.
    4. Історія української літератури ХХ століття. Кн.1. — К.— 1998.

    Драматургія В.Винниченка та її роль у становленні українського модерного театру. Українська література, Володимир Винниченко, шкільна програма

    Повернутися на сторінку Українська література

    Повернутися на сторінку Володимир Винниченко

    Вас можуть зацікавити:

    1. Характеристика образів Федька і Толі. Контрастне зображення образів (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

    2. Моє ставлення до Федька і Толі. Характеристика образів (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

    3. Хто є хто? (за оповіданням Володимира Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образів

    4. Моє ставлення до головного героя оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник». Характеристика образу Федька

    5. Драма життя. Образи двох протилежних дитячих світів (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

    6. Чи хотів би я мати друга, як Толик (за оповіданням «Федько-халамидник» В. Винниченка). Характеристика образу

    7. Батьки і вчинки (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образів

    8. Моє ставлення до Федька і Толі (за оповіданням «Федько-халамидник»). Характеристика образів

    9. Протиставлення добра злу в оповіданні В. Винниченка “Федько-халамидник”. Характеристика образів

    10. Скарбниця спогадів про власне дитинство («Федько-халамидник»). Аналіз твору

    11. Моє ставлення до Федька й Толі (За оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образів

    12. Моє ставлення до батьків Федька (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образів

    13. Сміливий вчинок розбишаки (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образу

    14. Душевне благородство простого хлопця (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образу

    15. Протиставлення розбишаки і смирної дитини в оповіданні В. Винниченка «Федько-халамидник». Характеристика образів

    16. Порівняльна характеристика Федька і Толі з оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник»

    17. Дитинство (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

    18. Людська порядність і байдужість (за оповіданням «Федько-халамидник»). Характеристика образів

    19. Дитячий світ (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

    20. Справжня дружба (за оповіданням «Федько-халамидник»)

    21. Актуальність драми «Гріх» В. Винниченка. Аналіз твору

    22. Де грань між праведним і грішним? (за п’єсою В. Винниченка «Гріх») Аналіз твору

    23. Драма Володимира Винниченка «Пророк» — вершина світового модерну в жанрі соціально-психологічної драматургії. Аналіз твору

    24. Герої В. Винниченка (за ранніми творами В. Винниченка)

    25. «Україна завжди і постійно стояла в центрі його мрій…». Аналіз творчості В. Винниченка

    26. Парадокси художнього світу В. Винниченка. Аналіз творчості

    27. Останній роман В. Винниченка «Слово за тобою, Сталіне!». Аналіз твору

    28. Драматичні твори Володимира Винниченка

    29. Аналіз імпресіоністичної прози Володимирa Винниченка (за твором «Момент»)

    30. Викриття (за оповіданням В. Винниченка «Малорос-європеєць» (аналіз твору))

    31. Україна доби першої російської революції в оповіданнях В. Винниченка «Солдатики», «Студент». Аналіз творів

    32. «Сонячна машина» В. Винниченка. Аналіз твору

    33. Зображення тяжкого становища українського народу у творах В. Винниченка

    34. Зображення нестерпного життя українського народу в творах В. Винниченка

    35. Мала проза В. Винниченка та її художні особливості. Аналіз творів

    36. Володимир Винниченко — майстер психологічного аналізу. Аналіз творів

    37. Щастя є проблема? (за оповіданням В. Винниченка «Момент»). Аналіз твору

    38. Творчий спадок і творча індивідуальність В. Винниченка

    39. Особливості прози В. Винниченка. Аналіз творів

    40. «Студент» — хвилююча розповідь про драматичний епізод часів революції 1905 року. Аналіз твору

    41. Проблеми емансипації жінки в оповіданнях Винниченка. Характеристика образів

    42. Реалістичність зображення людських характерів у творах Володимира Винниченка. Характеристика образів

    43. Володимир Винниченко — літописець бурхливого часу

    44. Актуальність творів В. Винниченка

    45. Оповідання Володимира Винниченка для дітей та методика їх вивчення на уроках позакласного читання та в позаурочний час

    46. В. Винниченко — політик і письменник

    47. Образ Федька – душевно багатого, порядного, чесного хлопчика ( за оповіданням В.Винниченка «Федько — халамидник»).

    48. Урок-дослідження. В. Винниченко. “Федько-халамидник”

    49. Урок-диспут за драмою Володимира Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь»

    50. Тестові завдання. Володимир Винниченко. Життєвий і творчий шлях письменника

    51. Тестові завдання. Володимир Винниченко. Оповідання «Федько-халамидник»

     

    Комментарии закрыты.