Дотепне викривання хвороб суспільства у байках Л. Глібова, українська література
По-перше, хочеться зазначити, що Леонід Глібов писав надзвичайно цікаві твори, зокрема байки. У них письменник дуже гостро й дотепно викриває вади людей тогочасного суспільства. Його, як людину творчу, вражало в інших низькість й дріб’язковість, і саме ці хиби відображені в його творах.
В образах тварин, які діють у байках Леоніда Глібова, угадуються люди. До речі, головними героями в байках завжди є тварини або рослини. Якщо звернутися до байки «Лисиця-жалібниця», то стає зрозумілим, що через образ Лисиці автор засуджує лицемірних, підступних людей, які кажуть одне, а роблять зовсім по-іншому. Тобто переслідують власну користь. Про таких людей письменник дуже влучно написав, як висновок:
Помажу, мов медком, —
Солодше буде з’їсти.
Трохи іншого характеру байка «Щука», у якій бринить не лише осуд автора, а ще й тонка іронія. Два Осли, Шкапа та Цапи влаштовують суд над грабіжницею Щукою, а Лисиця-стряпчий рятує її, бо та годує Лисицю. Лисиця радить «покарати» Щуку, укинувши до ставу, тобто втопити її. Судді одностайно погоджуються і таким чином Щука врятована від справжньої кари:
Послухали Лисичку
І Щуку кинули — у річку.
Автор висміює нерозумних суддів вже тим, що змальовує їх в образах Ослів, Цапів та Шкапи.
На відміну від попередньої байки, тут немає висновку-повчання, але й так усе зрозуміло. В образах суддів автор викриває недалекість та нерозумність. Такі судді взагалі не мають права зватися суддями. Цією нерозумністю й користуються такі підступні люди, яких представлено в образі Лисиці. А такі, як Щука, продовжують чинити безлад і залишаються непокараними.
Отже, байки Леоніда Глібова дуже влучно вказали на ті вади, які були притаманні людям тогочасного суспільства.