Додаток 4. Математичні казки. Конспекти уроків математики, 1 клас

    Додаток 4. Математичні казки. Конспекти уроків математики, 1 клас

    Учителеві не слід забувати, що ефективним засобом навчання першокласників є не тільки гра, а й казка. При застосуванні казки увага і цікавість гарантовані, та й у пам’яті інформація залишиться надовго. А головне — такий процес навчання не тільки зовсім не обтяжливий, а ще й захопливий.

    Казка про Плюс і Мінус
    У Математичній країні, де живуть і працюють цифри та інші різноманітні знаки, жили собі Плюс та Мінус. На вигляд вони були трохи схожі, бо і той і інший мали рисочки, але у Плюса їх було дві і вони утворювали хрестик, а Мінус мав одну рисочку. Та головна відмінність між ними полягала не в цьому.
    Коли Плюс або Мінус ставали між двома числами, відбувалися дивні речі. Числа, між якими з’являвся Плюс, одразу ставали Доданками. А це означало, що вони зливалися докупи, з’єднувалися і збільшувалися. З них утворювалася Сума! Наприклад, учора побачив Плюс, що на клумбі виросло 5 червоних тюльпанів і 2 жовті, підбіг і став між п’ятіркою та двійкою. Одразу з’явився букет із семи тюльпанів. Коли Плюс з’єднував доданки, він завжди радів і співав свою улюблену пісеньку:

    Я— Плюс!
    З’єднав я два числа,
    І в сумі сила їх зросла!

    Мінус мав зовсім інший характер та зовсім інші звички. Коли він з’являвся між двома числами, вони не зливалися докупи, не з’єднувалися і не збільшувалися. Навпаки! Число, що стояло зліва від Мінуса, починало зменшуватися, і тому йому одразу давали назву — Зменшуване.
    А зменшувалося воно рівно на стільки, скільки одиниць мало число, що стояло справа. Воно ніби віднімало сили у Зменшуваного, тому й одержало назву — Від’ємник.
    Від чисел залишалася тільки Різниця між ними. От сьогодні вранці, наприклад, побачив Мінус у дворі сімох мишенят, став так, щоб п’ятеро праворуч опинилося! І їх вмить не стало! Залишилася тільки Різниця — дві мишки. А Мінус вихвалявся й співав:

    Я — Мінус! Віднімання знак!
    Відняти щось — це я мастак!

    Він завжди наспівував цю пісеньку, коли йому доводилося щось віднімати. А ми з вами теж вивчимо математичну пісеньку про ці веселі знаки:

    Збільшити — значить додати,
    Треба поставити «плюс».
    Зменшити — «мінус», відняти.
    Це намотайте на вус!

    Пригоди Нулика
    У Країні Цифрляндії жили — не тужили цифри: 1, 2, 3,4, 5, 6, 7, 9 і 0. Жили — не тужили, тому що всі дружили. Щодня виходили цифри на майданчик і весело гралися в «додаванки» або у «відніманки». Ось так: дві цифрочки ставали поруч, між ними ставав знак Плюс (або Мінус), а потім вибігала і ставала за ними ще одна цифрочка Сума (чи Різниця).
    Але одного разу в гру вступив Нулик:
    4 + 0 = 4
    5 + 0 = 5
    6 – 0 = 6
    8 – 0 = 8
    З якою б цифрочкою він не починав грати, їй самій доводилося закінчувати гру! Це було не дуже цікаво, і цифри сердито сказали:
    — Це ти винен, Нулику! Тебе скільки не додавай, а Сума така ж, як і перша цифрочка! Це неподобство! З тобою гратися нецікаво! Йди від нас геть!
    — Так! — кричали всі. — Віднімати тебе теж не цікаво, бо Різниця така ж, як і Зменшуване! Йди геть, не заважай нам гратися!
    Замислився Нулик і пішов геть. Іде й думає:
    — Який же я невдаха! Я — ніщо, я — порожнє місце! Нічого не значу! Нуль додали чи відняли, а числа ті ж, які й були… Я нікому не потрібний… Якби я зовсім зник, ніхто б і не помітив…
    Аж чує: на дереві хтось розмовляє. То була пані Сорока. Вона десь дістала два смачненькі бублички і частувала ними своїх синочків:

    — Це тобі один, ти розумний син!
    Це тобі один, ти слухняний син!
    Третій сину, розбишако,
    Ледацюго, забіяко!
    Ти одержиш нулика —
    Дірочку від бублика!

    — От, от, — схлипнув Нулик, — я — дірочка від бублика! Порожнє місце… — і гірко-гірко заплакав.

    А тим часом цифрочки продовжували весело грати в «додаванки».
    7 + 3 =
    Коли доданками стали Сімка і Трійка, цифри раптом притихли, бо зрозуміли, що Суми їм не виставити. Одиничка вийшла на майданчик, розгублено озирнулася навколо.
    — А де ж Нулик? Я без нього — тільки одиничка, а треба ж десять…
    І тут усі зрозуміли, що без Нулика ніяк не можна! Ні 10, ні 20, ні 30, ні інші цифри — десятки й сотні — без Нулика не записати, отже, він потрібний, дуже потрібний!
    І цифрочки побігли шукати Нулика. Вони вибачилися за те, що образили свого друга, і тепер знову живуть дружно, хоч інколи жартома й називають Нулика «дірочкою від бублика». Але Нулик не ображається, бо й справді

    Нуль додали чи відняли,
    А числа ті, які й були!

    Дивна пригода
    Жив Трикутничок один,
    Неслухняний мамин син,
    Йому часто від матусі
    Попадало (по заслузі!),
    Бо весь час вередував,
    Пустував, бешкетував.
    Інколи й за вушка мати
    Смикала, щоб покарати,
    Коли капості робив.
    Як цього він не любив!
    «Смикати мене за вушка,
    Наче я якась подушка?!
    Я такого не стерплю!
    Зараз от що я зроблю:
    Повідрізую їх краще
    Смикати не буде за що!»
    Гострі ножиці схопив,
    Що задумав, те й зробив.
    «От! Поводитись негарно
    Буду я тепер безкарно!»
    Йде матуся: «Синку, ти?!
    Де ти взяв нові кути?
    їх же три було раніше,
    А тепер удвічі більше!»
    «Як це більше? — син у сміх,
    Я ж відрізав зовсім їх!»
    «Так, і ти вже не Трикутник,
    Синку мій, ти — Шестикутник!
    Отже, маєш вушок шість!»
    Що тут скажеш? От так вість!
    З того часу маму слухав
    Наш бешкетник шестивухий.
    Маючи аж шість кутів,
    Йти на ризик не хотів.
    Годі підставляти вушка!
    Він же справді — не подушка!

    Як Трикутник став Квадратом і що стало з його братом
    У Трикутника був брат.
    Звали братика Квадрат.
    Не любив Трикутник брата:
    Більш кутів було в Квадрата!
    «От біда! Як не крути,
    В мене тільки три кути!»
    Як він заздрив братику —
    Братику Квадратику!
    Заздрість — вада, певна річ.
    А Трикутник кожну ніч
    Тільки й думав (годі й спати!),
    Як би кут собі придбати.
    Й що надумав шалапут?!
    У Квадрата вкрасти кут!
    Взявши ножиці, до брата
    Він пробрався у кімнату
    І відрізав нишком кут. —
    Причеплю його ось тут!
    Ба! Мене і не впізнати!
    Як же схожий я на брата!
    В мене четверо кутів! —
    Та даремно він радів.
    Бо в колишнього Квадрата
    Кут новий з’явився — п’ятий!
    П’ятикутником він став
    І Квадратові сказав:
    «Дам тобі пораду, брате:
    Іншим заздрити не варто.
    Це погане почуття, зіпсує усе життя!»
    Зрозумів усе Квадратик:
    «Більш не буду пустувати».

    Додаток 4. Математичні казки. Конспекти уроків математики, 1 клас

    Повернутись на сторінку Конспекти уроків математики, 1 клас

    Комментарии закрыты.