Гіркий біль поета-засланця в поезії П. Грабовського «Сон». Аналіз твору, українська література
Поезії відомого українського поета Павла Грабовського тісно переплітаються з його власним життям. Вони такі ж натхненні, мудрі й правдиві. Часто вони відбивають переживання поета, його думки, моральні засади. Життя П. Грабовського було сповнене важких випробувань, картин важкого заробляння на хліб близьких людей, розлуки з рідною землею. Усе життя поета відображається у його поезіях. Важкі спогади про рідний край відбилися в поезії «Сон».
П’ять важких років довелось поету перебувати у засланні через свої революційні ідеї. Рідний край, родина і природа часто згадувалися Грабовському. Рідне село було найкращим місцем, де довелось побувати поетові. І воно наснилося йому далеко на чужині, у тюрмі. Його теплий образ зігрів серце ліричного героя:
Зелений гай,пахуче поле
В тюрмі приснилися мені,
І луч широкий, наче море,
І тихий сум по кружині.
Але сум поступово змінюється переживаннями за матір і сестру. Вони залишилися самі й змушені важкою працею заробляти собі на життя. Він дуже засмучений долею сестри. Молода жінка марніє від виснажливої роботи, вона вже не сподівається на щасливу долю:
Поблідло личко, згасли очі,
Надія вмерла, стан зігнувсь…
І я заплакав опівночі
І, гірко плачучи, проснувсь.
Своє життя Грабовський присвятив боротьбі з існуючим ладом та нелегкими випробуваннями. За це він був покараний засланням. Але в цьому протистоянні неправді допомагало йому поетичне слово та любов рідних людей — єдиний скарб, який ніхто не міг відібрати у справжнього патріота.