Володимир Винниченко — літописець бурхливого часу. Українська література
Більше десяти років тому українському читачеві було повернуто творчу спадщину Володимира Винниченка, що є невід’ємною частиною українського і світового літературного процесу. Майже століття український читач був позбавлений можливості прочитати про гостру й складну боротьбу на рубежі віків, боротьбу політичну, ідеологічну, суспільну, про морально-етичні шукання того часу, про всі ті вічні проблеми, що їх освітлював у своїх творах Володимир Винниченко. Чи не є нонсенсом те, що його твори були відомими далеко за межами України, ще за його життя драматичні твори були поставлені в найпрестижніших театрах Європи, а на Батьківщині ім’я письменника було вилучене з літературного процесу. Його творчість — це дзеркало, у якому сьогодні читач може відчути тривожну епоху межі віків, побачити її в низці яскравих образів, адже тематика творів письменника надзвичайно широка.
Володимира Винниченка часто називають літописцем бурхливого часу, часу, коли громилися панські маєтки, коли народ гостро відчув соціальну несправедливість і жагу змін, увагу письменника привертали соціальні струси і гострі зіткнення. Уже перша збірка оповідань Винниченка засвідчила широту тематики його творів, показала, що для нього немає недозволених тем. Навіть Іван Франко відмітив «широке коло спостережень» у творах Винниченка. Світ творів письменника густо «заселений» представниками найрізноманітніших типів суспільства — заробітчанами, наймитами, міською біднотою, студентством, провінційними акторами, політичними в’язнями, тюремниками, солдатами, робітниками, інтелігенцією. Кожного з них він вимальовує у вирі бурхливого й неймовірно складного життя з їхніми проблемами і сподіваннями. Так, в оповіданнях «Біля машини», «Хто ворог? », «На пристані», «Раб краси», «Контрасти», у повісті «Голота» показано не тільки побут різних соціальних верств, але й відображено їхні настрої і прагнення, їхню життєву філософію.
Володимира Винниченка хвилювала доля дітей, що виростали, спостерігаючи за життям і відчуваючи на собі всі проблеми того часу, дітей, психологію яких склали родові гени і впливи соціального середовища, мораль вулиці та власні поняття про те, що можна і чого не можна, що добре й що погано. Навіть в оповіданнях для дітей письменник створює гострі соціальні конфлікти. Так, у творах «Кумедія з Костем» і «Федько-халамидник» автор без сентиментальності, у суворій реалістичній манері змальовує трагічну загибель дітей. Так письменник виніс суворий вирок суспільству, у якому можливі такі відносини, така мораль, така жорстокість.
Усе своє життя Володимир Винниченко осмислював проблему перебудови суспільства, людства взагалі і кожної людини зокрема, мріяв винайти рецепт полегшення життя людства. Свої роздуми і мрії з цього приводу Володимир Винниченко втілив у своєму романі «Сонячна машина» — першому українському утопічному і фантастичному романі. Цей твір присвячено зображенню змін, що відбуваються у суспільстві у зв’язку з винаходом сонячної машини, приладу, який дозволив людям не працювати.
Володимир Винниченко у своїх творах торкався як найрізноманітніших проблем сучасності, так і тих, що хвилювали людство з давніх часів, тому для митця не існувало заборонених тем. Глобальність проблем його творів, спосіб їх вирішення, здатність письменника дивитися далеко вперед — усе це спричинило не тільки широку популярність, але й актуальність творів Винниченка й сьогодні.