Виникнення і розвиток віршованої української літератури. Тести з давньої літератури. Давня українська література

Хід уроку Виникнення і розвиток віршованої української літератури. Тести з давньої літератури. Давня українська література

II. Засвоєння нових знань
Вивчення матеріалу здійснюється відповідно до плану, під час уроку учні роблять необхідні записи у зошити.

1. Вступне слово
З часів свого становлення у ХІV ст. і до кінця ХVІІІ ст. українська література була багатомовною. Письменники творили старослов’янською, українською, латинською, польською, російською, грецькою мовами. Тривалий час іншомовний доробок, вважаючи чужорідним і навіть ворожим, відсікали від українського літературного процесу. Національну приналежність митців, крім мовних ознак, визначали також за ознаками конфесійними (релігійними). Твори, написані латинською чи польською мовами (хай і українськими письменниками), вважались католицькими, а отже, ворожими православ’ю. Такий підхід завдав величезної шкоди давній українській літературі. Ще й досі твори давньоукраїнських поетів на шляху до сучасного читача натикаються на бар’єр несприйняття. Спробуємо подолати його на сьогоднішньому уроці.
Ми з вами перебуваємо на зйомках відомої телепередачі «Ключовий момент». Я — ведуча цієї передачі, перед вами атрибут передачі — стіна, яка символізує наше нерозуміння, наше незнання давньої поезії. По інший бік стіни — Поети і Поетеси давнини, які хочуть звернутися до нас, нащадків, з проханням вислухати, зрозуміти і сприйняти серцем їхні твори. Вони хочуть повідати нам про себе, поділитися своїми почуттями. Чи дамо ми їм таку можливість?

2. Мотивація навчальної діяльності (самомотивація)

3. Ознайомлення з планом
1) Етапи розвитку давньої української віршованої літератури.
2) Характеристика творчості найвизначніших поетів.
3) Поняття про силабічний вірш.
4) Поняття про бурлеск і травестію.

4. Ознайомлення з творчістю давніх поетів

Ведучий. Перед тим як вислухати гостей, мої помічники — вістівники — підготували повідомлення про становлення і розвиток давньої української літератури.

Повідомлення 1.
Українська поезія пройшла три важливі етапи свого розвитку. Я дослідив ці етапи за книгою В. Соболь «З глибини віків» і уклав схему, яку пропоную вашій увазі (додаток до уроку). Учень коментує схему.

Повідомлення 2.
Українська література — одна із найдревніших і найбагатших у слов’янському світі. Про те, що найбагатша, свідчить хоча б вихід 150-томного видання українських стародруків у трьох серіях, що здійснюється Гарвардським інститутом українознавчих студій (США). У нас же тільки останнім часом у читацький обіг починають входити в перекладах сучасною українською мовою деякі вірші, а також прозові твори латиномовних і польськомовних українських письменників.

Ведучий. Отже, ознайомлюючись сьогодні з давньою поезією, ми говоримо не про її занепад, а про інтенсивний розвиток. З 1440 року книга стає друкованою. А хто знає українця — автора першої друкованої книги, що з’явилася в 1483 році? Це Юрій Дрогобич, який першим хоче звернутися до вас і розповісти про себе і свою творчість.

Юрій Дрогобич.
Я — Юрій Дрогобич. Справжнє моє ім’я — Юрій Котермак. Я син убогого ремісника з Дрогобича, став ученим з європейським іменем, один з перших українських докторів мистецтв і докторів медицини. Вчився у Краківському (Польща) і Болонському (Італія) університетах, певний час був ректором останнього. Моїм учнем був всесвітньовідомий астроном Міколай Коперник. Мене вважають творцем «вченолатинської поезії». Вам відомий лише один мій твір — віршова посвята Папі Римському до книжки «Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича із Русі, доктора мистецтв і медицини Болонського університету». У цьому творі я захищаю велику і благородну справу — книгодрукування, засуджую тих людей, які хочуть на цій справі отримати вигоду:

Я ж мої книги у світ випускаю з єдиним бажанням:
Хай буде користь від них роду людському в житті.

Учитель надає слово давньоукраїнським поетам і поетесам, які розповідають про себе.

Павло Русин.
Я народився близько 1470 року в містечку Кросно на Лемківщині. Писав твори латинською мовою. Збірка моїх віршів має назву «Пісні Павла Русина з Кросна», у ній близько 4 тис. віршованих рядків. Любов до рідної землі — головна тема моїх творів.

Здрастуй, мій краю! Ти милий владиці зористого неба!
Здрастуй, о земле, ущерть повна багатства й добра!
Ти самостійно, без інших земель, можеш жити привільно,
Знов же без тебе прожить жодна не зможе земля.
Завжди я прагнув побачить тебе, дорогу свою матір,
Завжди про долю твою вдень і вночі турбувавсь.

Станіслав Оріховський.
А я називав себе Роксоланом, тобто русином, бо теж любив Україну. У своїх творах закликав Польське королівство до боротьби проти турецької загрози, критикував шляхту, яка не захищала український народ, а прагнула лише до власного збагачення. Мій памфлет «Розбрат з Римом» дослідники вважають одним із кращих антипапських сатиричних творів європейської літератури Ренесансу. З гордістю заявив у ньому: «Я русин, і хвалюся цим, і охоче про це заявляю, пам’ятаючи про свій… рід і руську кров, про місце, де я народився…»

Іван Домбровський.
У своїй латиномовній поемі «Дніпрові каме-ни» я звернувся думкою до героїчного минулого України, прославив руських князів і княгиню Ольгу — одну із семи уславлених жінок світу:
Згодом до арголідського цесаря рушила Ольга. Гостею на кораблях і в священній ріці охрестилась. Та небуденний свій розум жіночий і там проявила, Бо, коли цар захотів одружитися з нею негайно, Спершу просили її охрестити, а потім сказала: Хресниця батьку хрещеному жінкою бути не може. Грекам страшна була Ольжина мудрість, і світ це Згодом пізнав.
Себастьян Кленович. Я теж змальовував жінок-українок, душу і серце яких розгадати не так легко. У своїй латиномовній поемі «Рок-соланія» висловив і свою любов до України, її неосяжних просторів, щедрот, краси.

Ведучий. Багатомовна поезія України — це своєрідне явище, яке слід розглядати в контексті як української, так і польської літератури. Але звернемося до україномовних поетів. Згадайте Семена Климовського, автора відомої пісні «Їхав козак за Дунай», або легендарну піснярку ХVІІ ст. Марусю Чурай. Та вона не була єдиною жінкою-поетесою. Якщо погортати збірку любовної поезії «Пісні Купідона», то можна віднайти багато щирих схвильованих рядків. Авторство окремих творів невідоме, але часто його вдається встановити — воно заховане в акровіршах. Вгадайте ім’я поетеси, яка прочитає нам свій вірш (можна продемонструвати текст і в ком’ютерному варіанті, щоб учні побачили заховане ім’я).

Анна Лібовичівна

ПІСНЯ СВІТОВА
Ах, мій милий, зла недоля чому нас розлучила?
Десь там б’єшся з татарвою, а тут нудиться мила.
Над моєю головою небо — камінь нависає.
Літо, милий, проминуло, тебе все немає.
Ніхто мене не розрадить, веселість не поверне,
Квіти в саду повсихали, не сохне тільки терня.
Ах, ті квіти повсихали, бо їх слізьми поливала.
Мій миленький, повернися, щоб я також не пропала.
Либонь, туга нещадима, ніде серце притулити,
Якби ж мені такі крила, щоб до тебе полетіти
І у тому Дикім полі, де є серця половина.
Хоч одне ласкаве слово взяти в тебе я повинна.
Боже, вволи мою волю, бо у смутку трачу силу,
Не дай милому заснути, доки не згадає милу.
Очі мої, вуста мої хай не забуває,
Хай покине воювати, швидше повертає!
Вийми серце, святий Отче, силу твою видно,
Серце без твойого ока житиме безплідно,
І те серце моє вірне в Дике поле зволь послати,
Щоби милого недолю із моєю поєднати.
Чи то тії татарове, що Подолля воювали
Мого милого в неволю у далекий Крим послали?
І тепер він у кайданах гіркі сльози проливає.
Боже, зглянься! На колінах з молитвою благаю —
Воріженьків хай розвіє вітер, як полову,
Не дай милому зложити під шаблюку голову!
Не дай звідати полону, ані ран тяжких, кривавих,
А дай йому повернутись до дівчини з війни в славі.
Ах, мій Боже, листа цього я за вітром посилаю,
Хай він, милого знайшовши, добрим словом привітає.
Анна Осипівна Бесчасная у світі
Ах, зле безчасся, чого зневажаєш,
Наносиш горе, а щастя вбиваєш?!
Нащо так нині приносиш ти злобу,
А, бідній, серцю — велику незгоду.
О, часе, часе, де ти проживаєш?
Сама не знаю, із ким ти гуляєш,
І так вічно б’є печаль превелика,
Поб’є хай завжди його навік-віки!
І розкіш кину; візьму докупи,
Веселість зникла, тож бийте, злі муки!
Нащо забави, пропав час достоту,
А нині маю незносну тяготу.
Біда! Не знаю, чи вийду з безчасся,
Ех, вже тебе я навік позбулася!
Сапфіре пишний, мені будь водитель,
Чей мені, бідній, не станеш губитель?
Ах, зла фортуна веселість забрала,
Се щастя зникло, себе я втеряла.
Надій немає ні в зимі, ні в літі,
А всі утіхи й веселість — у світі.
Я йду до саду і до винограду,
Узять чи можу веселість-одраду?
Скільки не тужиш, а радість пропала,
Велика гибіль навіки настала,
І чи у світі такі є відради,
Ті, що я, бідна, взяла б для поради?

Ведучий. Акровірш ще називали «краєграніє», «краєстрочіє», «акростихід». З’явився він у греццькій і римській поезії, а в українській став відомим з ХVІ ст.
Прослухані твори свідчать не тільки про ім’я, а й про тяжку долю жінки. Тут розкривається багатогранний жіночий внутрішній світ. На відміну від творів періоду Київської Русі, поезія ХV—ХVІІІ ст. дарує нам шедеври любовної лірики.
А ще з творів давньоукраїнських поетів постає збірний образ козаків, прославляється запорозьке козацтво, що вийшло на широке поле звитяжної боротьби за свою землю, за долю народу.

Касіян Сакович.
Найвідоміший мій твір — «Вірш на жалосний погреб козацького гетьмана Петра Конашевича — Сагайдачного», що змальовує національного героя — гетьмана Сагайдачного, з іменем якого пов’язані майже всі великі походи запорожців проти Туреччини.

Він за гетьманства свого взяв був місто Кафу —
Цісар туркський там зазнав немалого страху!
Чотирнадцять тисяч він ворога розбив,
Одні каторги палив, іншії топив.
Із неволі християн безліч увільнив.

Славного лицаря порівняно з героями античності. А сам твір написаний давньоукраїнською мовою.

Ведучий. Аналогії з античністю — одна із прикмет барокової літератури.

— Згадайте інші ознаки бароко.
— Прикладом цих творів можуть бути вірші Івана Величковського. Окремі з них лежать у вас на партах (додаток № 2). Прочитайте їх, визначте їхні особливості.
Надамо слово автору прочитаних творів.

Іван Величковський.
Мене вважають яскравим представником українського бароко. Мої вірші мають курйозну форму: «Луна» (у кінці рядка міститься двоскладове слово-відгук — луна), «Четверогранний» (вірш, у якому і уздовж, і впоперек міститься той самий текст), «Акростих», «Абетковий», «Рак словесний» (вірш, у якому слова читаються навпаки), «Рак літеральний» (вірш, у якому рядки читаються навпаки, зберігаючи той самий зміст), «Спільновідмінковий (вірш, рядки якого закінчуються однаковою римою). Я писав такі вірші для читача навченого, мудрого, який уміє розгадувати словесні загадки, підтекст. Збірка моїх курйозних віршів називається «Молоко від вівці пасторові належне».

Ведучий. Творчість І. Величковського лежить на межі двох періодів, чіткої межі між якими не існує. Для першого періоду були характерні такі ознаки: близькість до розмовної мови, вживання яскравих епітетів, які викликають бурхливі почуття.
Другий період охоплює ІІ половину ХVІІ — початок ХVІІІ ст. Визвольна війна 1648—1654 рр. спонукала поетів до написання героїчних і патріотичних творів. Особливої сили у цей час набув києво-чернігівський осередок поетів. Набула розвитку батальна, панегірична, епічна поезія. Різноманітною була і мовна палітра творів: вони писалися польською (І. Орновський, О. Бучинський-Яскольд), польською і старослов’янською (І. Величковський, Л. Баранович), старослов’янською (І. Максимович) мовами. Надамо слово представникам цього періоду.

Лазар Баранович

Вам до татар байдуже, б’єтеся з собою,
Хворістю Україна хворіє важкою, —

такими рядками я, Л. Баранович, осудив міжусобні змагання, які точилися між гетьманами за владу після смерті Б. Хмельницького. У своїх творах я передав тривогу за долю України:
Батько не вірить сину, син — батьку, буває, Пане, згаси в Україні вогонь, що палає!

Климентій Зіновіїв.
А героєм моїх творів уперше став трудовий народ: ремісники, козаки, ченці, селяни, представники різних професій і станів. Ось назви моїх творів: «Про гончарів: слово віршоване похвальне», «Про теслярів», «Про женців», «Про перевізників». Найважливішою я вважав працю на землі:

Над усі ремесла це — річ кажу відому —
Хліборобство, вигідне світому усьому.
Бо хоч би хто хотів золото робити,
А без хліба чи хотів би золото вкусити.

У мене немає жодного похвального слова на честь сильних світу цього, прославляв я лише трударів, умільців та їхню працю. Протягом життя я багато читав, шанував архітектуру, живопис, музику, сам умів співати. А найбільше захоплювався народними прислів’ями і приказками, яких зібрав близько двох тисяч.

Ведучий. Третій період припадає на ХVІІІ ст. Основні групи віршованих творів такі: дидактико-моралізаторські, що розвивали ідеї християнської моралі; духовні вірші, які оспівували Христа, Богородицю, святих; ліричні вірші-пісні про соціальну нерівність, любов, розлуку; історичні вірші про боротьбу за соціальне і національне визволення. Авторами були ченці та священники, вчителі та студенти, письменні селяни і мандрівні дяки. Саме мандрівні дяки, які по філософськи дивилися на світ, не впадаючи у відчай, перелицьовували біблійні образи і сюжети на свій лад, релігійну тематику пристосовували до земних буденних потреб. Їх твори носили комічний ефект, адже про буденне, не варте уваги говорили «високим штилем», піднесено. Найбільш популярними у той час були такі твори: «Вірш про попа Негребецького», «Плач Лаврських монахів», «Вірш про Марка Пекельного».

5. Словникова робота

Бурлеск (франц. жарт) — розповідь про серйозне, героїчне у зниженому тоні або про буденне в піднесеному, урочистому.

Травестія (від лат. — переодягати) — переробка твору серйозного змісту на гумористичний. Про персонажів героїчного твору розповідається в зниженому (бурлескному) тоні, вони діють у комічних ситуаціях.

Ведучий. На сьогоднішній урок завітав один із таких мандрівних дяків, який прочитає уривок із твору «Вірша, говореная гетьману запорожцями на світлий празник воскресеніє Христово 1791 года». Цей твір — яскравий зразок бурлеску.

Христос воскрес,
Рад мир увесь,
Дождав Божой ласки.
Тепер-то всяк
Наївся всмак
Свяченої паски.
Всі гуляють, вихваляють
Воскресшего Бога,
Що вже тая їм до рая
Простерта дорога.
Злії духи, власно мухи,
Всі уже послизли.
Загнав Ісус в пекло покус.
Щоб христян не гризли.
Бідна Єва
Одну з древа
Вирвала кисличку, —
Збула власті,
Сіла прясти
На гребені мичку…
За нею там
Бідний Адам
Щось, кажуть, прокудив.
Землю копать,
Ціпом махать
Біг з раю пропудив.

Петро Попович-Гученський.
Мої нащадки стверджують, що я мав особливий талант, до вас дійшов лише один рукопис, та й той пошкоджений. У творах я писав і про дітей-сиріт, і про злиденне життя учителів-дяків, і навіть про учнів, які змагалися з вошею: «Шесть нас тягло — не могли воші тої двигнути».

— Який художній засіб тут використано? (Гіпербола)

Іван Некрашевич.
Я навчався у Києво-Могилянській академії. Згодом служив священиком на Київщині та Чернігівщині. До вас, моїх нащадків, дійшли лише окремі мої твори: три комічні п’єси та п’ять віршованих листів-послань. Найприкметніший твір — «Суперечка душі з тілом». Він побудований на комічному конфлікті: між тлумаченням релігією суті гріховності та розумінням її селянами. Священик у згоді з християнським ученням вважає, що лише Бог без гріха, а люди грішать щоденно, селяни ж дотримуються іншої думки.
Погляди і вчинки парафіян приводять священика до відчаю, і він просить Бога пробачити попову неспроможність просвітити темні душі. Заспокоївся лише тоді, коли зметикував, що саме намагання зробити «святого із злого» вже є благом, угодним Богу.

5. Опрацювання відомостей про силабічну систему віршування
Не лише новими були для нас імена творців давнини. Незвичною для нас є і форма вірша. Спробуємо дослідити, завдяки чому створювався ритм, яке було римування.

1) Робота у групах.
Завдання: провести спостереження над ритмічною будовою вивчених творів (розставити наголоси, поділити слова на склади, порахувати кількість складів у рядку, визначити особливості римування).

Група 1: К. Зіновіїв. «Про ратаїв», «Джерела пружно б’ють».
Група 2: Семен Дівович. «Із Великодніх віршів».
Група 3: К. Сакович. «Вірші на жалосний погреб Сагайдачного».

2) Визначення особливостей силабічної системи віршування (записати у зошити): однакова кількість складів у рядку — від 8 до 20 (найчастіше трапляються 14-складові вірші); наявність цезури; постійний наголос на передостанньому складі рядка; вільне розміщення наголосів у середині його; переважно жіноча рима; парне римування.

ІІІ. ідсумок вивченого

1. Слово вчителя
Ми з вами прослухали цікаві виступи Поетів давнини. Вони розказали дещо про своє життя, прочитали свої вірші. Ми дослідили віршовану форму. Звичайно, ми не змогли дослідити усе розмаїття давньої віршованої літератури, поза нашою увагою залишилися твори таких відомих на той час поетів, як Герасим Смотрицький, Памва Беринда, Тарасій Земка, Лаврентій Зизаній, Феофан Прокопович, Митрофан Довгалевський та багатьох інших.
А скільки імен загубилося у часі! Хто зацікавився цією темою, може самостійно опрацювати її за підручниками О. Бандури або О. Пахаренка.

• Чи стала для вас зрозумілішою поезія ХІV—ХVІІІ ст.?
• То чи можемо ми прибрати нашу символічну стіну, яка відділяє нас, покоління ХХІ ст., від мистецьких надбань наших предків?

2. Бесіда (прийом «Мікрофон»)

• Що вам дало знайомство з давньоукраїнською поезією?
• Який поет давнини видався вам найбільш цікавим?
• Наскільки близька нашому часу тематика давньоукраїнських творів?

Учитель. Традиції давніх поетів продовжують і поети сучасності. Так, риси бароко помічаємо у творчості таких поетів, як Микола Сорока, Мирослав Король, Василь Трубай. Їхні твори виконані в стилі зорової поезії.

3. Рефлексія
Скласти або сенкан, висловивши у ньому свої враження про давню поезію, асоціації до вивченої теми, або акровірш.

Додаток 1

Етапи розвитку давньої української поезії

XVI — поч. XVII ст.	Середина XVII — початок XVIII ст.	XVIII ст.
Україномовна поезія: М. Чурай, К. Сакович, А. Бесчасная, С. Климовський. Багатомовна: С. Оріховський, Ю. Дрогобич, П. Русин, С. Кленович	Україномовна та багатомовна поезія: Л. Баранович, І. Величковський, К. Зіновіїв	Поезія мандрівних дяків (україномовна): П. Попович-Гученський

Додаток 2

Іван Величковський
ЧЕТВЕРОГРАННИЙ ВІРШ

РАК ЛІТЕРАЛЬНИЙ
Ради мене на радість Богом світу данна
Анна во дар бо ім’я мі1 обрадованна.
Анна дар і мні сін2 мира данна,
Анна мі мати і та мі манна,
Анна пита м’я, я мати-панна.

Примітки. Мі1 — мені. Мні сін2 — мені покрова, тінь.

ЛУНА
— Що просиш ти, Адаме, чи земного краю?
— Раю.
— Чому ж туди тне входиш, чи ж боїшся брани?
— Рани.
— Чи увійти не можеш у нього побідно?
— Бідно.
— Чи, може херувими вхід криють прозвісно?
— Звісно
— А звідки собі маєш отаку досаду?
— З саду.
— Хто ж із саду смертельну дав їжу із древа?
— Єва.

СПІЛЬНОВІДМІНКОВИЙ
Роди, вибранна,
В цноті неустанна,
Без пороку знанна,
Солодкая манна,
Котра нам данна,
Богу осанна!

ТЕСТИ З ДАВНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Автор першої книги, надрукованої українською мовою:
а) Франциск Скорина;
б) Іван Федоров;
в) Святополк Фіоль;
г) Ярослав Мудрий.

2. Іван Вишенський писав:
а) вірші;
б) трактати;
в) послання;
г) п’єси.

3. Іван Вишенський:
а) проголошував рівність всіх людей перед Богом;
б) приймав західну культуру, рівнявся на Європу;
в) відкидав народну мову, фольклор;
г) не заперечував можливості примирення православ’я з католицизмом.

4. Які риси характерні для бароко?
а) Заперечення художніх засобів, стислість, економність мови творів;
б) широке використання художніх засобів, пишність форми;
в) увага до природи;
г) відкидання національної історії.

5. У козацьких літописах найбільша увага зосереджена на таких подіях з історії України:
а) становлення і розквіт Київської Русі;
б) діяльність Кирило-Мефодіївського товариства;
в) доба Руїни;
г) Визвольна війна 1648—1654 рр.

6. Який заклик до українського народу звучить у «Прокламації гетьмана Мазепи» (за «Історією Русів»)?
а) До союзу із Швецією;
б) до союзу з Росією;
в) до самостійних дій;
г) до миру.

7. Яке з припущень, на думку літературознавців, щодо авторів «Історії Русів» є найбільш вірогідним?
а) Автор твору — Архип Худорба;
б) автор твору — Г. Кониський;
в) автор твору — О. Безбородько;
г) автори твору — брати Полетики.

8. Для якого напряму у літературі притаманнне правило «трьох єдностей»?
а) Бароко;
б) романтизм;
в) класицизм;
г) реалізм.

9. У драмі «Милість Божа» розповідається:
а) про прийняття християнства;
б) про початок Визвольної війни проти польських поневолювачів;
в) про наслідки Визвольної війни 1648—1654 рр.
г) про боротьбу українського народу з турецько-татарськими завойовниками.

10. Яка основна думка драми «Володимир» Феофана Прокоповича?
а) Підтримка діянь князя Володимира;
б) засудження діяльності князя Володимира;
в) захист реформ Петра І;
г) захист язичницьких вірувань наших предків.

11. Чому значна частина поетичного доробку, створеного у ХVІ—ХVІІ ст., відсікалася від українського літературного процесу?
а) Вірші писалися не лише українською мовою;
б) твори вважалися художньо недосконалими;
в) автори були католиками, ворогами православ’я;
г) система віршування не відповідала сучасній.

12. Поетичним творам мандрівних дяків притаманні такі риси:
а) шанобливе ставлення до релігійної тематики;
б) наявність бурлеску і травестії;
в) змалювання історичного минулого українського народу;
г) силабічна система віршування.