Вечір пам’яті Павла Загребельного «Біль непоправної втрати». Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

    Вечір пам’яті Павла Загребельного «Біль непоправної втрати». Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

    В центрі сцени портрет П. Загребельного прикрашений кетягами калини, жовтими квітами з чорною стрічкою. На столі представлено доробок письменника, наявний у фондах бібліотеки.

    Головне в літературі — написати, але написати так, щоб люди прочитали, поєднати людські серця, примусити їх здригатися.
    П. Загребельний

    План вечора:
    1. Вступне слово ведучого вечора;
    2.З когорти велетів духа. (Слово літературознавця);
    3. Виступи письменників краю;
    4. Огляд літературного доробку письменника.
    5. Художня частина:
    а) виконання уривків прозових творів автора;
    б) інсценізація окремих творів;
    в) перегляд художнього кінофільму «Ярослав Мудрий».

    В програмі вечора вагомим буде слово бібліотечного працівника. Йому належить у лаконічній формі донести присутнім життєве і творче кредо письменника через штрихи до його портрету.
    Про свій життєвий і творчий шлях він говорив коротко і по суті в багаточисельних інтерв’ю.
    Таких, як Павло Архипович називають свідками століття, моральними авторитетами. Про нього кажуть: «Загребельний — це насамперед людяність, почуття міри і естетична сміливість. Він умів ставити складні запитання і без страху відповідати на них».
    «До 20-ти років я пережив сирітство, голод, війну, фронт, фашистські концтабори, безліч умирань і воскресінь», — так сказав Павло Архипович через 35 років після Другої світової війни.
    Книжок написав багато. Переважно — це історичні українські романи. Він кличе нас знати наше минуле, наші пракорені, Кожен твір—то роздумливий голос інтелектуала — голос закоханий, розчулений, іноді саркастичний. Всі його герої — незнищенні як особистості, як постаті.
    Шановний читачу, давай вникнемо у відповідь своїм опонентам Патріарха українського красного письменства Павла Архиповича Загребельного.
    Мені докоряли, що я принижував Богдана Хмельницького. Я дотримуюсь зовсім іншої думки. Ті герої, які перебували тільки на вершинах, які ступали тільки по горах — це майже не люди. Чому? Бо до Бога вони не дійшли, а до людей не спустилися — це якісь холодні фантоми. Тому, коли я писав і про київських князів, і про нашу величну Роксолану, я керувався тільки цим. Я чув ці голоси людей з далеких століть, вони «наговорювали» мені те, що з ними відбувалося.
    Для мене головне — реставрувати психологію, душу цих історичних героїв. Історик цього не може. Про що думав Ярослав Мудрий? Що відчував Володимир, коли приймав Християнство? Письменник це може домислити. Я вибирав великі душі, які сяють нам крізь тисячоліття. Це в першу чергу Ярослав Мудрий, його внучка Євпраксія, Богдан. Коли я писав Євпраксію, хотів дізнатися, якою була жінка ХІ столітті. Далі — через 500 років — Роксолана.
    Третьою частиною триптиха був роман про жінку, нашу сучасницю «Юлія, або Запрошення до самовбивства».
    Вірю саме в літературу. Тільки вона, мені здається,виконує свою роль — дає людям надїю. Одне з великих джерел цієї надії — наша історія.
    Я починав писати романи про Київську Русь тоді, коли їх ніхто не писав. А життя наше було таке — безвірницьке, атеїстичне, страшне і дуже тяжке. У мене був релігійний рід — ніколи не сідали за стіл, не помолившись. У нас була Біблія, і коли мені виповнилося 10 років почав читати її. Письменники не читали Святого Письма, то й були легкі, як пір’їни…
    Я народився і виріс на Дніпрі… І це перейшло в мою душу. Там, де Дніпра нема — ніби й не Україна. Це наша головна ріка, ріка мого народу. І це ріка Шевченка, і Дніпро — це Україна.*
    У творі «Думки нарозхрист», Павло Загребельний дає такі картини буття, які ми ще не помітили чи не усвідомили за суєтою. А він, провидець, хотів достукатись до кожного — мислив масштабно, глибоко і тривожно. І це бачимо ми, читачі.
    За останні роки духовний розвиток відкинуто на десятиліття, а то й на століття. Саме тому письменник сказав:
    « Коли мене сьогодні запитують, у що я маю вірити, відповідаю: тільки у свій народ. Спасіння тільки в цьому».
    Загребельний належав до когорти старих реалістів, великих стилістів, яких завжди було одиниці.
    Невимовна гіркота втрати. Є одна втіха: твори Павлв Загребельного назавжди залишаться в українській і світовій літературі. Їх читатимуть і пам’ятатимуть. Як і незабутнього доброго і завжди уважного до людини Павла Архиповича. Нехай Матір Божа охороняє його душу.

    ПРЕС-КАЛЕЙДОСКОП
    Світлій пам’яті Павла Загребельного
    «У синяву вічності»
    Відійшов за вічну межу Письменник Божою милістю і Людина харизматичного масштабу. П. Загребельний позначив небо українського буття ХХ століття своєю яскравою присутністю і полишив слід великого словотворця, добротворця, духотворця.
    Своїми сміливими, нестандартними історичними романами він утверджував нашу українську присутність у часах і світах, а головнае — в часі теперішнім і тут, «на нашій несвоїй землі», поневоленій однією з найостанніших імперій.
    Тривалий час П. Загребельний тримав на собі Храм нашого письменства, плекав молодих, яким заповідав цей Храм, безмежно любив юні таланти.
    Павло Загребельний багато чого міг і умів. Не вмів тільки одного — жаліти і щадити себе. Каторжно працював і шанував таких же, як сам «трудоголіків».
    Людям залишається його пекельна і многотрудна праця —Книжка.

    Працівникам бібліотек слід представити «СЛОВО НА СПОМИН ДУШІ», висловлене з приводу скорботи і тяжкої втрати видатного українського письменника, Героя України — Національною спілкою письменників України, обласними організаціями НСПУ, колективами редакцій журналів «Київ», «Вітчизна» та газет різного рівня, видатними діячами культури і мистецтва, писменниками України та з країн ближнього і далекого зарубіжжя, багаточисельними друзями та громадянами України. Павло Загребельний почив у Божій благодаті, відійшов у СИНЯВУ ВІЧНОСТІ.
    Такі публікації вміщені в газеті «Літературна Україна» (№ 5, за 5—6 і № 6 за 12 лютого 2009 року), «Репортер» (№6, 5 лютого 2009 року), обласних та районних часописах регіону.
    Павло Архипович був давнім і вірним другом прикарпатських письменників. Він неодноразово перебував у нашому славному на культурні та літературні традиції Прикарпатті, навіть лікувався у народних цілителів. Приїжджав, щоб походити шляхами Івана Франка, Гната Хоткевича, Марка Черемшини, опришківськими стежками Олекси Довбуша. Глибокий знавець народних традицій і фольклору, він захоплювався гуцульськими піснями, приповідками і вишивками. Все це знайшло відображення у його романі «Роксолана». Про життя прикарпатського краю він написав нарис «Похвала іманентності», котрий друкував журнал «Перевал» № 1 1996 року.

    Вечір пам’яті Павла Загребельного «Біль непоправної втрати». Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

    Повернутися на сторінку Українська література

    Повернутись на сторінку Павло Загребельний

    Вас можуть зацікавити:

    1. Роксолана — моя улюблена героїня. Характеристика образу (за романом П. Загребельного «Роксолана»)

    2. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу. Аналіз твору (за романом П. Загребельного «Диво»)

    3. Композиційна різноманітність роману Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

    4. Історична правда й художній вимисел у романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

    5. Історія людської душі в історичний романістиці П. Загребельного. Аналіз творів

    6. Світ героїні роману Павла Загребельного «Роксолана». Характеристика образу

    7. «І нема кращої землі, ніж наша земля…» (за творчістю П. Загребельного). Аналіз творів

    8. Наближення далекої історії (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Аналіз твору

    9. Моя улюблена книга (роман П. А. Загребельного «Роксолана»). Аналіз твору

    10. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу у романі Павла Загребельного «Диво»

    11. Зв’язок релігії та естетики в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

    12. Історична романістика Павла Загребельного як історія людської душі

    13. Яскрава особистість митця Сивоока, будівничого Софії Київської (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

    14. Під небом чужим, безжальним і блідим… (за романом «Роксолана» Павла Загребельного). Аналіз твору

    15. Найкращі риси українського народу в образі Роксолани (за романом «Роксолана» Павла Загребельного). Характеристика образу

    16. «І нема кращої землі, ніж наша земля…» (за творчістю Павла Загребельного). Аналіз творів

    17. Історія на сторінках романів Павла Загребельного. Аналіз творів

    18. Історична основа роману Павла Загребельного «Роксолана». Аналіз твору

    19. Роздуми над долею Роксолани (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

    20. Мої роздуми над долею Роксолани Павла Загребельного (за романом «Роксолана»). Характеристика образу

    21. Символ духовного надбання українського народу в образі Софії Київської (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

    22. Образ Софії Київської як історичної пам’ятки та художнього символу (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

    23. Особливості художнього конфлікту в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

    24. Поетичний образ Роксолани (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

    25. Роксолана — донька України (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

    26. Роксолана — султанша-українка (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

    27. Роман «Диво» — перший історичний роман Павла Загребельного. Аналіз твору

    28. Романи Павла Загребельного: про жінок, про розлуку з рідною землею. Аналіз творів

    29. Уславлення любові до рідної землі у творчості Павла Загребельного. Аналіз творів

    30. Аналіз твору «Диво» Павла Загребельного

    31. Конфлікт влади й мистецтва у творі «Диво». Аналіз твору

    32. Характеристика образу Ярослава Мудрого у творі «Диво» Павла Загребельного. Подання проблеми влади й людини через образ Ярослава Мудрого

    33. Аналіз образу Сивоока у творі «Диво» Павла Загребельного. Характеристика образу

    34. Аналіз твору «Диво» Павла Загребельного

    35. Символ духовності нації у романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

    36. Звітуючи перед вічністю (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

    37. Храм для прийдешніх поколінь (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

    38. Мої враження від роману «Диво» Павла Загребельного

    39. Ідейно-художнє значення часової двоплановості в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

    40. Образ Сивоока в романі Павла Загребельного «Диво». Характеристика образу

    41. Образ Софiï Киïвськоï — символ духовного надбання украïнського народу (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

    42. Павло Загребельний. Роман «Диво». Образ Сивоока .

    43. Роксолана — легендарна дочка українського народу (за романом Павло Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

    44. Характеристика образу Роксолани Павла Загребельного

    45. Павло Загребельний і його Роксолана (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

    46. Звітуючи перед вічністю (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

    47. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу (за романом Павла Загребельного «Диво»)

    48. Суперечливий образ Ярослава Мудрого, героя роману Павла Загребельного «Диво». Характеристика образу

    49. Образ князя Ярослава Мудрого (за романом Павла Загребельного «Диво»). Характеристика образу. Аналіз твору

    50. Образ Сивоока в романі П. Загребельного «Диво». Характеристика образу

    51. Історична основа та художній вимисел у романі Загребельного «Диво»

    52. Тестові завдання. П. Загребельний. «Роксолана»

    53. Діалог-вікторина. Павло Загребельний. «Роксолана». (розділ «Рогатин»)

    54. Питання та відповіді до твору «Диво» Павла Загребельного

    55. Павло Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична пам’ятка та художній символ

    56. П. Загребельний. Загальний огляд творчості

    57. Павло Загребельний. Історичний роман «Диво»

    58. Історична основа й художній вимисел у романі «Диво» Павла Загребельного. Аналіз образів

    59. Методична розробка відкритого заняття: Павло Загребельний. Загальний огляд творчості. Історичний роман «Диво»: Історична основа й художній вимисел у романі «Диво»; глибокий філософський підтекст епіграфа

    60. П. Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична політика й художній вимисел

    61. Один з давнього роду Загребельних або людина одержима працею. Диво від Загребельного (за романом «Диво»)

    62. Вечір пам’яті Павла Загребельного «Біль непоправної втрати»

    63. Літературний диктант для 11 класу. «Диво» П. Загребельний

    64. Павло Загребельний. Творчість. Роман «Диво». Літературний диктант. 1 варіант

    65. Павло Загребельний. Творчість. Роман «Диво». Літературний диктант. 2 варіант

    66. Тестові завдання «Так — ні». Павло Загребельний. Життя і творчість.

    67. Концепція особистості в романі П. Загребельного «Я, Богдан»

     

    Комментарии закрыты.