Ваше слово вже підняло народ з колін. Павло Глазовий, українська література
Такими словами почав свою промову народний артист Анатолій Паламаренко у Будинку письменників України 2 листопада, в день поховання поета Павла Глазового. Провести в останню путь колегу по перу, друга, улюбленого письменника прийшли літератори, народні депутати і просто шанувальники його творчості. В Україні немає жодного найменшого села, жодної оселі, де б не знали Павла Глазового. Він прожив нелегке життя, працював для народу, не мав високих нагород і ніколи тим не переймався. Коли у Палаці «Україна» був організований концерт, на якому декламували його вірші і при цьому не було реклами, хворий Павло Прокопович сказав своєму другові: «Запитай, чи є квитки?» Одержавши відповідь: «Немає», був дуже задоволений, і сказав, що кращої реклами йому не потрібно.
Борець за людську гідність, за справедливість, справжній воїн вважав, що його твори повинні розважати людей, робити їхнє життя веселішим, святковішим, звільняти людей від страху. Такої популярності, як він, не мав жоден сучасний письменник. «Ваша усмішка ще довго освітлюватиме з небес українську землю. Бог забирає від нас «найкращих», — підсумували друзі. Перед Будинком спілки ще довго читали його гуморески, хор «Гомін» співав жалобні пісні. Букети осінніх квітів, вінки від рідних, письменників, педагогічного університету Драгоманова, інших колективів.
Газета «За нашу Україну», 5 листопада 2004 року.