Балада «Рибалка» П. Гулака Артемовського. Аналіз твору, українська література

Балада «Рибалка» П. Гулака Артемовського. Аналіз твору, українська література

На відміну від бурлескно-комічної балади «Твардовський» друга балада Гулака-Артемовського «Рибалка» — переспів романтичної балади Генриха Гейне «Лорелея» (чомусь в підручниках постійно передруковується помилка: там зазначено, що баладу «Лорелея» написав Й. — В. фон Гете) має виразно романтичний характер. Як зізнавався сам Гулак-Артемовський в листі до редактора «Вестника Европы» він «захотел … попробовать, нельзя ли на малороссийском языке передать чувства нежные, благородные, возвышенные».
Тематично балади Гейне й Гулака-Артемовського схожі — молодий юнак, причарований красою дівчини, одзивається на її вмовляння, що приводить до гибелі героя. Але сюжет кожної балади відрізняється національними особливостями. В «Лорелеї» Гейне звертається до німецької міфології, пов’язаної з певною місцевістю — скелею Лурлей на Рейні, на яку, згідно місцевим легендам, вночі виходила дівчина, і співала так, що зачаровувала всіх, хто плив в цей час рікою; вони забували про стрімкий потік й гинули в водах Рейну. Гулак-Артемовський переносить сюжет на український грунт: його сюжет базується на популярних народних легендах про русалок та мавок, що красою зваблюють юнаків і затягують їх в тенета підводного чи лісового царства.
Неповторний національний колорит придає баладі використання художніх засобів, притаманних українській ліричній пісні. Образи Рибалки та Русалоньки, мрійливого юнака та водяної красуні, — це поширені типи українських сільських «парубка» та «дівчиноньки». Описи головних героїв, довколишнього світу, їх почуттів передані за допомогою пестливо-зменьшувальних словоформ: «Рибалочка» — «молоденький», «любенький»; «Дівчинонька» «брівками моргає»; «рибочки», «серденько», «ніженьки», «коханнячко», «гарненько», «веселенькі». Задушевно, зі значною долею ідеалізації і протиставлення дійсності описаний чарівний потусторонній світ підводного царства:

«Ти ж бачиш сам, — не скажеш: ні —
Як сонечко і місяць червоненький
Хлюпощуться у нас в воді на дні
І із води на світ виходять веселенькі!
Ти ж бачив сам, як в темну ніч
Блищать у нас зіроньки під водою»…

Разом з тим, як і в попередніх творах, автор використовує багато побутових «простонародних» виразів, що спростовуючи та скорочуючи розповідь, роблять її більш динамічною: «рибка смик — серце тьох», «аж — гульк! пливе.», «Рибалка хлюп!», «штувбовсь вона». Балада написана поєднанням чотири-, п’яти- та шестистопним ямбом, що було на той час новим в українській літературі. Новизну мови балади так зазначав відомий літературний критик М. Т. Каченовський: «Доля цього вірша буде вирішена знавцями й любителями малоросійського слова. Нам лишається тільки відзначити одну обставину: як у «Твардовському» автор витримує тон чоловічо-гайдамацький, так тут вжито ним жіночий малоросійський спосіб висловлення».
Балада «Рибалка» стала першою спробою вивести українську літературу з бурлескно-комедійної стихії і утвердити новий серйозний тон, розширити жанрові, тематичні та стильові можливості українського художнього слова.

Балада «Рибалка» П. Гулака Артемовського. Аналіз твору, українська література

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Гулак-Артемовський

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *