Байка «Муха й Бджола». Аналіз. Шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Леонід Глібов, шкільна програма

Глібов «Муха й Бджола» аналіз — мораль байки, тема, ідея, головна думка.
Кажуть, що нахабство — друге щастя. Про тих, хто користується таким девізом у житті, в алегоричній формі говорить Л. Глібов у бай ці «Муха й Бджола». Бджола — трудяща людина, яка не може без праці. хоче жити чесно заробленим. Муха — це та людина, що живиться чужою працею, нахабно забирає придбане, зроблене іншими, ще й хизується при цьому. Таких людей-нероб зневажали раніше й зневажають тепер.

Тема «Муха й Бджола»: зображення зустрічі Мухи й Бджоли, в якій кожна висловила свого життя та покритикувала іншу.

Ідея «Муха й Бджола»: уславлення працьовитості, творчого натхнення, вміння раціонально використовувати час (Бджола); засудження ледарства, безпечності; прагнення жити за рахунок інших, задовольняючи власні потреби.

Основна думка «Муха й Бджола»: пошану і повагу має той у суспільстві, хто працює заради інших, приносить користь, марно не витрачає часу; ледарі — непрохані гості.

Мораль байки «Муха й Бджола»: засудження нероб та ледарів.

Композиція «Муха й Бджола»
Байка побудована на протиставленні двох героїнь (Муха і Бджола), їх ставленні до праці, розваг, власного призначення в житті.

Експозиція: зустріч читача з Мухою, що живе безтурботно, мов панночка.

Зав’язка: розмова Мухи з Бджолою: сенс життя у розкоші, святкуваннях чи у повсякденній сумлінній праці?

Кульмінація: непорозуміння між Мухою і Бджолою. Розв’язка: мораль байки.
Характеристика героїв байки «Муха й Бджола» Л. Глібова
Бджола -працьовита, відповідальна, економна (вміє раціонально використовувати час).
Муха — ледача, хвалькувата, безпечна, настирлива, безтурботна.

Леонід Глібов «Муха й бджола». Глібов
Весною Муха-ледащиця
Майнула у садок
На ряст, на квіти подивиться,
Почуть Зозулин голосок.
От примостилась на красолі
Та й думає про те,
Що як то гарно жить на волі,
Коли усе цвіте.
Сидить, спесиво поглядає,
Що робиться в садку;
Вітрець тихесенько гойдає,
Мов панночку яку…
Побачила Бджола близенько:
— Добридень! — каже їй. —
Оддиш хоч трохи, моя ненько,
Сідай отут мерщій.
— Та ніколи мені сидіти, —
Одвітує Бджола, —
Вже час до пасіки летіти:
Далеко від села.
— Яка погана, — Муха каже, —
На світі доленька твоя:
Раненько встане, пізно ляже…
Мені б отак — змарніла б я,
За тиждень би головоньку схилила.
Моє життя, голубко мила, —
Талан як слід:
Чи де бенкет, чи де обід
Або весіллячко, родини, —
Такої гарної години
Ніколи не втеряю я:
І їм, і ласую доволі, —
Не те що клопоти у полі
І праця бідная твоя! —
На річ таку Бджола сказала:
— Нехай воно і так;
Та тільки он що я чувала,
Що Муху зневажає всяк,
Що де ти не поткнешся
Або до страви доторкнешся, —
Тебе ганяють скрізь:
Непрохана не лізь.
— Стару новинку, — каже Муха, —
Десь довелось тобі почуть!..
Запевне, дурень дурня слуха…
Велике діло — проженуть!
Не можна в двері — я в кватирку
Або пролізу в іншу дірку —
І зась усім!
Нехай ся байка мухам буде,
Щоб не сказали часом люде,
Що надокучив їм.