Аналіз вірша Ірини Жиленко «Жар-птиця», українська література

Аналіз вірша Ірини Жиленко «Жар-птиця», українська література

Тема: зображення жар-птиці, яка вирвалася із клітки на волю, освітила все навколо, принесла радість.

Ідея: возвеличення світла та краси у житті, засудження заздрості, заклик бути добрими та життєрадісними.

Композиція вірша.

Експозиція: «І як воно трапилось — хто його зна, — …Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця, і враз освітилась казково столиця».

Зав’язка: «Дорослим і дітям яснішали лиця, тільки ота трьохсотлітня ґава знайшла Жар-птицю непристойно яскравою».

Кульмінація: «птаха екзотична, південна, до снігів незвична. Ну, от і простудилась трішки, Лежить вона терпляче в ліжку, п’є молоко».

Розв’язка: «І скоро знов злетить вона на злість лихим, кульгавим ґавам, на новорічну радість нам!».

Художні засоби.

Епітети: золота чудесна Жар-птиця; освітилась казково; летіла все вище, так гарно, так вільно; в найзолотішім, найкращім мультфільмі; трьохсотлітня старезна кульгава ґава, непристойно яскравою; вороняча орава; люту стрекотняву; вона яскра-яскра-яскррава; чужу нескромну птицю; птаха екзотична, південна; лежить терпляче; лихим, кульгавим ґавам; новорічну радість.

Порівняння: сусідка моя — чарівниця, птиця з очима-намистинками.

Метафора: яснішали лиця, освітилась казково столиця, лиця посмутніли.

Персоніфікація: жар-птиця простудилася, птаха чита, справа пішла.

Риторичні оклики: Як хороше жити під сонцем Жар-птиці! Вона яскра-яскра-яскррава! Таку чужу нескромну птицю тримать годиться тільки в клітці! О, не сумуйте. І скоро знов злетить вона на злість лихим, кульгавим ґавам, на новорічну радість нам!

Риторичне запитання: Її нема, бо — розумієте?

Характеристика персонажів.

Жар-птиця є чудесна золота пташка з очима-намистинками, яка освічує казково столицю, літає високо, гарно та вільно, птаха екзотична, південна, до снігів незвична, тому, коли вона захворіла, усім посмутніли лиця, лежить вона терпляче в ліжку, п’є молоко, клює родзинки, чита « Барвінок» і «Мурзилку», пішли на лад у неї справи, і скоро знов злетить вона, принесе світло та радість іншим.

Пава є трьохсотлітньою ґавою, себе називає Павою, старезна, без ока, кульгава, знайшла птицю непристойно яскравою, бажає птицю тримати тільки в клітці, заздрісна та підступна.

ЖАР-ПТИЦЯ
Сусідка моя — чарівниця —
годувала надвечір родзинками
у клітці золоту Жар-птицю
з очима-намистинками.
І як воно трапилось — хто його зна, —
та тільки дверцят не замкнула вона.
Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця,
і враз освітилась
казково столиця.
Летіла все вище, так гарно, так вільно.
як в найзолотішім, найкращім мультфільмі.
Дорослим і дітям
яснішали лиця:
«Як хороше жити
під сонцем Жар-птиці!»
І тільки ота трьохсотлітня ґава,
яка себе називала Павою
(старезна, без ока, та ще й кульгава),
знайшла Жар-птицю непристойно яскравою.
І вся вороняча орава
зчинила люту стрекотняву:
«Вона яскра-яскра-яскррава!
Таку чужу нескромну птицю
тримать годиться
тільки в клітці!»
Вже третій день — нема Жар-птиці.
І людям посмутніли лиця.
О, не сумуйте. Її нема,
бо — розумієте? — зима.
Жар-птиця ж — птаха екзотична,
південна, до снігів незвична.
Ну, от і простудилась трішки.
Лежить вона терпляче в ліжку,
п’є молоко, клює родзинки,
чита « Барвінок» і «Мурзилку».
Пішли на лад у неї справи.
І скоро знов злетить вона
на злість лихим, кульгавим ґавам,
на новорічну радість нам!

Аналіз вірша Ірини Жиленко «Жар-птиця», українська література

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Ірина Жиленко