Урок 36. Тема. Леся Українка, «Колискова», українська література 5 клас

УРОК 36 Тема. Тема. Леся Українка, «Колискова», українська література 5 клас

Мета: ознайомити із твором Лесі Українки, допомогти учням усвідомити його ідейно-художні особливості; розвивати навички виразного читання, аналізу поезій, порівняння літературних творів та народних; виховувати любов і пошану до жінки-матері, стійкість у подоланні життєвих труднощів.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет письменниці, збірки народних колискових пісень, аудіозаписи колискових, ілюстрації до твору.
Теорія літератури: колискові пісні, ліричний вірш та його ознаки; пестливі слова.

ХІД УРОКУ 36. Тема. Леся Українка, «Колискова», українська література 5 клас

І. Мотивація навчальної діяльності
Повідомлення теми й мети уроку.

ІІ. «Поетична хвилинка»

Варіант учителя.

Вишеньки
Поблискують черешеньки
В листі зелененькім,
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким:
Дівчаточко й хлоп’яточко
Під деревцем скачуть,
Простягають рученята
Та мало не плачуть:
Раді б вишню з’їсти,
Та високо лізти,
Ой раді б зірвати,
Та годі дістати!
«Ой вишеньки-черешеньки,
Червонії, спілі,
Чого ж бо ви так високо
Виросли на гіллі!»
«Ой того ми так високо
Виросли на гіллі, —
Якби зросли низесенько,
Чи то ж би доспіли?»
(Леся Українка)

Можливий коментар учня.
Вірш дуже мелодійний, нагадує народну пісню. В уяві постає яскрава картина, як червоні достиглі вишеньки спокушають діток, а вони ніяк не можуть до них дістатися.
На дорікання дітей вишенька відповідає, що навряд чи достигли б ягідки, коли б росли низенько — нетерплячі малюки зірвали б їх напівстиглими.
Завдяки цим поетичним рядкам ми ніби переносимося в тепле літо.

ІІІ. Актуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання.
а) розповідь короткого біографічного нарису про Лесю Українку;
б) повідомлення на тему «Цікаві сторінки життя Лесі Українки».

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя.
У Тараса Григоровича Шевченка є такі слова:
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.

І це дійсно так. Немає нічого сильнішого над материнську любов. А діти — це найдорожче, найпрекрасніше, що є у батьків, це майбутнє кожної нації й людства взагалі.
Безмежні материнська ласка й турбота. Матері щоденно й щохвилинно турбуються про діток, дбають, щоб виросли вони здоровими, щасливими, добрими й розумними, щоб уміли переборювати труднощі, які трапляться на їхньому життєвому шляху. Недаремно на іконах Богородиця, Мадонна найчастіше зображується з дитям на руках.
Матері доводиться проводити безсонну ніч над ліжечком дитини, якщо та хворіє чи чомусь не спить. Матуся приколисує дитину, співає їй пісні, що називаються колисковими, і в них передає свою любов до дитяти й ніжність.
Колискова — вірш, пісня народного чи літературного походження, призначена для присипляння дитини та її виховання. (Запис до літературознавчого словничка).
Ви, напевне, знаєте такі колискові, як «Ой люлі, люлі», «Ой ти коте-коточок». Існує ще багато й інших народних колискових пісень.

2. Виразне читання народних колискових пісень.

3. Обмін враженнями від колискових.

4. Бесіда.
— Які особливості народних колискових пісень ви помітили? (Звертання до дитини, вживання багатьох пестливих слів, змалювання казкових персонажів — сонки-дрімки; персоніфікація — котики розмовляють, радяться, приспівують дитинці, обдаровують її.)

5. Слово вчителя.
Окрім народних колискових пісень, є ще й літературні, написані талановитими поетами. Серед них — «Колискова» Лесі Українки.
Леся любила своїх молодших братика і сестричок, охоче забавляла їх, тому в пам’ять про це, мабуть, і написала свій вірш.

6. Виразне читання вірша «Колискова» вчителем, учнями; прослу-ховування аудіозаписів («Місяць ясненький», музика Я. Степового; та інших творів.)

7. Словникова робота.
Хутко — швидко;
леле — вигук, синонім до ой;
хилитися — підкорятися.

8. Обмін враженнями від твору.
Що запам’яталося, вразило; чим схожий на народні колискові й чим відрізняється від них.

9. Проблемно-пошукові завдання.
1) Чи згодні ви із твердженням поетеси, що «Жить — сльози лить»? Свою думку обґрунтуйте.
2) Чи можна «З долею битися»?

10. Слово вчителя.
У звертаннях до дитини, у народних та літературних колискових часто вживаються як художній засіб слова — зменшено-ласка-ві назви із суфіксами -есеньк-, -еньк-, -оньк-, -ісіньк-, -юсіньк- та ін.
Пестливі слова — це зменшено-ласкаві слова й вислои в художньому творі із суфіксами -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -еньк-, -оньк- та ін., які використовуються як художні засоби для передачі ніжності, любові, замилування, зворушення (інколи іронії). (Запис до літературознавчого словничка).

11. Запишіть (з пам’яті) пестливі слова, які вживає Леся Українка у вірші «Колискова»; з’ясуйте їх роль у творі:

21(Ці слова допомагають висловити ніжність, душевне зворушення, замилування, любов.)

12. Доведіть, що даний твір є віршем: визначте риму та ритм.

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Олесь Кмітливець записав прислів’я на картках і випадково їх розсипав. Допоможіть йому об’єднати частини прислів’їв та знайти те, яке найбільше підходить до головної думки вірша Лесі Українки «Колискова»:

22

VІ. Домашнє завдання
Вивчити напам’ять вірш «Колискова», вміти його аналізувати, висловлювати своє ставлення до прочитаного; зробити ілюстрації; підготувати розповідь «Колискова моєї мами, бабусі» з ілюстраціями, своїми дитячими фотокартками (ІІІ—IV рівень); підготувати «поетичну хвилинку».

VII. Підсумок

Додаток до уроку № 36

Незвичайне виховання

Виховання Лесі Українки й інших дітей Косачів було, як на тодішні часи, незвичайне. Навіть у дитячі роки не знала вона молитов, релігійного виховання. З ранішніх літ мати Лесі Українки письменниця Олена Пчілка прищеплювала дівчинці любов до рідної літератури та народної пісні. Література для читання подавалася не тільки українська, але й всесвітня. Коли ж мати помітила в дочки літературні здібності, зараз же була дівчинка обставлена відповідною поетичною літературою, та й мати багато чого їй радила як поетеса. Дванадцяти років Леся Українка писала вже такі вірші, що їх було надруковано (в ж. «Зоря» за 1884 рік, ч. 22, вірш «Конвалія»), а тринадцяти років разом з братом Михайлом Леся видала переклад «Вечорниць» М. Гоголя українською мовою («Вечорниці М. Гоголя. Переклад Лесі Українки і Михайла Обачного». Львів 1885 рік). Знання іноземних мов з дитинства дало можливість поетесі набути великої ерудиції. Живучи в Києві, дівчина входила в тісний осередок родин Косачів, Старицьких та Лисенків. Листувалася і з дядьком М. Драгомановим, від якого одержувала закордонну літературу.

 

Все життя з хворобою

Перші ознаки сухот з’явились у Лесі Українки в 11—12 років — цією хворобою була уражена в неї рука. Наприкінці 80-х — на початку 90-х років хвороба ослабла, але в середині 90-х перекинулася на ногу. 1897 року дівчині роблять операцію в Берліні, але 1901 року, після того, як Леся Українка доглядала хворого С. Мержинського, вона захворіла на сухоти легень. Відтоді поетеса жила в санаторіях: в Карпатах у Буркуті (1901), в Сан-Ремо та італійській Рів’єрі (1902—1903 рр.), дві зими на Кавказі. Зима 1906—1907 років, яку вона пережила в Києві, звела нанівець усе, що дали їй курорти раніше. Сухоти перейшли на нирки і з осені 1907 року Леся Українка могла жити тільки під південним сонцем: Балаклава, Ялта, Телаві у Кахетії, Кутаїсі. 1909 року їде вона у Берлін, і звідти лікарі відсилають її до Єгипту. Три зими прожила Леся в Гелуані, неподалік Каїра, літо 1913 р. знову була на Кавказі, в Сурамі, де й померла. Відтак, пишучи твори, поетеса постійно боролась із виснаженням та високою температурою. «Юрба образів, — писала вона, — не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга,— отоді вже приходить демон, лютіший за всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу, як порожня торбина». Писала в болющім гарячковім натхненні, хапалась і поспішала висловити все, що було на серці.

А-а, люлечки
А-а, люлечки!
Шовкові бильця,
Срібні колокільця,
Мальована колисочка —
Засни, мала дитиночка.

Спало дитя, спати буде
Спало дитя, спати буде,
Йому мати сторож буде,
А сестричка до помочі
Та як удень, так і вночі.
Щоб зростало маленятко,
Наше любе пташенятко,
Наша квітонька маленька,
Наша зіронька ясненька.

Ой ну, люлі-люлі
Ой ну, люлі-люлі,
Налетіли гулі
Із чужої сторони
До нашої дитини.
Ой ну, люлі-люлі,
Прилинули гулі,
Сіли на воротях
В червоних чоботях.
Ой ну, люлі-люлі,
Налетіли гулі,
Сіли на колисці
В червонім намисті.
Стали думать і гадать,
Чим дитинку дарувать:
Чи сосонками, чи дрімками,
Чи красними ягідками.
— Подаруймо сонки-дрімки,
Сонки-дрімки в колисоньки,
А ростоньки у костоньки,
Добрий розум в головоньки.
Стали думать і гадать,
Чим дитинку забавлять.
Дали йому три квіточки:
Одну квітку сонливую,
А другу дрімливую,
А третюю щасливую.
Стали думать і гадать,
Чим дитинку годувать.
Чи кашкою, чи борщем,
Чи бубличком, калачем,
Чи кашкою, молочком,
Чи бубличком із медком,
Чи кашкою, чи медком,
Чи солодким яблучком.
А-а-а-а!

Ой люлі-люлі
Ой люлі-люлі,
Налетіли гулі,
Стали ґелґотати,
Що дитині дати.
З пушечку подушечку,
З пір’ячка периночку,
З пір’ячка периночку
В щасливу годиночку.
Щоб дитина спала
Та щоб не плакала,
Щоб росла і не боліла
Не голова і не тіло.

Цить, дитино
Цить, дитино, не плач,
Принесе киця калач.
Вже недалеко — на мостику.
Несе калач на хвостику…

Люлі-люлі, люлята
Люлі-люлі, люлята!
Гоніть, хлопці, телята.
Люлі-люлі, люлята!
Теляточка пасуються
І в хлівець заженуться.
Люлі-люлі, люлята!
Та спати полягають,
А пастушка згадають.
Люлі-люлі, люлята!

Ой ходить сон коло вікон
Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота коло плота,
Питається сон дрімоти:
— А де будем ночувати?
— Де хата теплесенька,
Де дитина малесенька,
Там ми будем ночувати,
Дитиночку колихати.

Ходить сонко по вулиці
Ходить сонко по вулиці,
Носить спання в рукавиці,
Чужих дітей пробуджає,
А Ганнусю присипляє.
— Вступи ж, сонко, вступи до нас!
Буде тобі добре у нас!
У нас хата тепленькая
І Ганнуся маленькая,
Луляй же нам, Ганю, люляй,
Докупочки очки стуляй!

А ти, котик сірий
А ти, котик сірий,
Не ходи по сінях,
А ти, білуватий,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
А ти, котик, рудько,
Та витопи грубку.
А ти, котик чорний,
Та сідай у човен,
Та лови рибки повен,
Щоб було няньці і мамці,
І бабусі старенькій,
І дитинці маленькій.

УРОК 36. Тема. Леся Українка, «Колискова», українська література 5 клас

Повернутися на сторінку Конспекти української літератури 5 клас

Читайте також:

Комментарии закрыты.