Урок № 60. Тема. В. Голобородько. «Ми йдемо», українська література 7 клас

Урок № 60. Тема. В. Голобородько. «Ми йдемо», українська література 7 клас

Мета: допомогти учням зрозуміти особливості світобачення поета і своєрідність, неповторність його вираження; розвивати навички виразного читання вільного вірша, його аналізу; висловлення власних суджень з приводу прочитаного; виховувати почуття патріотизму, оптимізм, естетичний смак.

Обладнання: портрет письменника, збірки його творів, ілюстрації до них.

Теорія літератури: вільний вірш.

Хід уроку № 60. Тема. В. Голобородько. «Ми йдемо», українська література 7 клас

I. Повідомлення теми й мети уроку

II. Мотивація навчальної діяльності школярів

III. Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завдання.
1) Розповідь про своєрідність життєвого і творчого шляху письменника;
2) Виразне читання напам’ять вірша «Наша мова», висловлення власних суджень про зміст та художню форму твору.
3) Розповідь про особливості вільного вірша (верлібра) на прикладі вивченої поезії.

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Заслуховування учнівських повідомлень.
Учні розповідають про Україну — географічне положення держави, природні умови; про походження назви «Україна» (легенди, гіпотези), її історичний шлях.

2. Виразне читання вірша В. Голобородька «Ми йдемо».

3. Пояснення незнайомих, малознайомих слів і виразів.

Контраргументи — докази на захист думки, поглядів, протилежних до існуючих чи висловлених.
Здобуваєте із мертвих джерел — тут: користуєтесь неправдивими, тенденційними відомостями.

4. Спостереження над текстом, евристична бесіда, виконання пошуково-дослідницьких завдань.

— Який пафос цієї поезії? (Патріотичний, оптимістичний.)

— Які відчуття переповнюють ліричного героя поезії «Ми йдемо»? (Почуття гордості за свій народ, що має чудову землю, давню історію, гордий і сильний, що неодноразово перемагав своїх ворогів.)

— Прокоментуйте слова:

Ми чинимо волю наших прадідів,
це вони нас послали у путь,
щоб ми йшли нашою віковічною землею.

(Українці живуть на своїй одвічній землі, мають давні традиції, шанують славних предків і нічого нікому не винні; своє призначення вбачають у розвитку суспільства, у рухові, в утвердженні серед світової спільноти.)

— До якої лексичної групи належить слово «тихомрійними» (селами)? Зробіть «усний малюнок» за цим словом. (Неологізм авторський, індивідуальний.)

— Чим, на вашу думку, можуть так пишатися українці? (Працьовитими людьми, мужніми воїнами-захисниками, винахідниками, письменниками й художниками і т. п., наприклад…)

— У якому напрямі, на вашу думку, рухається Україна як держава? А в якому б мала рухатися? (До високорозвинених країн, демократії, до європейського співтовариства тощо.)

— Поясніть слова:
Марна ваша справа — виставляти проти нашої ходи контраргументи, що ви їх здобуваєте із мертвих джерел, намагаючись зупинити нашу ходу, марна ваша справа — ми йдемо.
(Деякі люди не визнають Україну, її самостійність, права на самовизначення; намагаються фальсифікувати історію, наводячи неправдиві, тенденційні аргументи, взяті із сумнівних джерел.)

— Які асоціації викликають у вас рядки:

Ми йдемо по Україні,
пов’язані вишиваними дівочими руками
рушниками,
і радість сяє в наших очах.

(Юнак, що отримує згоду дівчини на одруження, весілля; готовність чоловіків піти на подвиги, захистити коханих; винайти щось, що здивує й порадує їх.)

— Які художні засоби ви помітили, яка їхня роль у творі? (Епітети — багатолюдними, золотоверхими; авторський неологізм тихомрійними; порівняння — як сусіди, як вороги; антитеза — сусіди-вороги; анафора; метафора — мертві джерела, радість сяє.)

— Яка головна думка твору? (Гордий і гідний народ нікому не подолати, не зупинити його поступу вперед.)

V. Закріплення знань, умінь та навичок

Знайдіть спільне та відмінне у його вірші із циклу «Дивосвіт» «Криничка» і вірші В. Голобородька «Ми йдемо» (або «Наша мова»).

Криничка
Сплю глибоко
а ще глибше
мати моя підземна
я їй про зорі розповідаю
а вона про коріння дуба
я їй про хмаринку
а вона студеним молоком
мене поїть
я їй про метелика
а вона
з водяного царства
русалку приводить
а оце
весняна калина
не хоче забрати з мене
свою подобу
тільки сонце п’є та п’є
калинову воду
через золоті соломинки.
(І. Калинець)

(Спільний бадьорий, життєрадісний настрій, глибокий підтекст, фольклорні джерела, невелика кількість художніх засобів, форма вільного вірша; відмінне — у В. Голобородька вірш більш громадянського, патріотичного спрямування, філософського звучання, більш «дорослий». В І. Калинця вірш для дітей, з більш конкретними образами, простий, доступний.)

V. Підбиття підсумків уроку

VІІ. Домашнє завдання
Навчитися виразно читати вірш «Ми йдемо», аналізувати його; підготувати повідомлення про видатних українців.

 

Додаток до уроку 60

 

Де знаходиться Україна?

Наша країна має чи не найбільше право називатися європейською. Адже саме в Україні поблизу села Ділове біля Рахова (Ужгородський район Закарпатської області) знаходиться географічний центр Європи.
Україна розташовується на південному заході Східно-Європейської (Руської) рівнини, або, як співали колись кобзарі, «проти сонця, головою до Чумацького Воза (Великої Ведмедиці), ногами до синього моря».
Площа України — 603 700 кв. км. За територією серед країн планети Україна посідає 39 місце в світі, покриваючи 0,6 відсотка площі суші та 5 відсотків площі Європи. Наша Батьківщина — найбільша з європейських країн, територія якої повністю лежить в межах однієї частини світу. Друге місце за величиною посідає Франція, третє — Іспанія. Площа України вдвічі більша за площу Польщі, у п’ять разів — за площу Греції і в двадцять разів — за площу Бельгії.
У нашої країни багато сусідів, а її кордон — один з найдовших кордонів у Європі — 6500 кілометрів (приблизно 1/6 довжини земного екватора). З них 1050 кілометрів — це морські кордони. На півночі і сході Україна межує з Росією, на півночі — з Білоруссю, на заході — з Польщею і Словаччиною, на південному заході — з Угорщиною, Румунією та Молдовою.
Географічний центр самої України розташований у районному центрі Добровеличківка на Кіровоградщині. Основна частина території нашої країни знаходиться в басейні Дніпра, який ділить Україну на Лівобережну і Правобережну. Уся територія України поділяється на 24 області, Автономну Республіку Крим та два міста республіканського підпорядкування — Київ і Севастополь.

 

Хто мешкає в Україні?

Населення України складає 48 млн. 416 тис. чоловік. Україна — багатонаціональна держава. В ній мешкають представники понад 100 національностей та народностей.
Українці — основне населення держави — є одним з найчислен-ніших народів Європи та другим за чисельністю слов’янським народом. У власній державі українці складають близько 73 відсотків усього населення (понад 37 мільйонів чоловік). За останні десятиліття чисельність українців у країні зросла на 930 тисяч, хоча їхня частка серед усіх мешканців України дещо знизилася. Українці рівномірно населяють майже всю територію України, за винятком Криму та деяких промислових районів Півдня і Сходу.
Росіяни — найбільша після українців національна група українського народу (понад 11 мільйонів чоловік). Вони проживають переважно в Луганській, Донецькій, Харківській, Запорізькій областях і в Криму.
Білоруси — третя за чисельністю національна група (близько 0,5 мільйона чоловік). Переважна частина їх мешкає у Поліссі.
Поляки налічують в Україні понад 200 тисяч чоловік. В основному вони мешкають на Правобережжі та у Східній Галичині.
Молдавани (понад 300 тисяч осіб) розселені переважно у Чернівецькій та Одеській областях.
Румуни (біля 150 тисяч) — одна з найдавніших національних груп населення України — мешкають поблизу кордону з Румунією.
Чисельність євреїв на території України складає близько 0,5 мільйона чоловік, за останні роки їхня кількість зменшилася в результаті інтенсивної еміграції до Ізраїлю, США та країн Європи.
Болгари (понад 200 тисяч) проживають переважно в селах Одеської, Запорізької, частково Миколаївської та Кіровоградської областей.
Греки (близько 100 тисяч) — найдавніша етнічна група на території України — мешкають переважно в південних регіонах.
Татари представлені в Україні, в основному, двома етнічними групами — казанські (поволзькі) татари, яких налічується до 100 тисяч, і кримські татари.
Гагаузи — тюркськомовна етнічна група православного віросповідання. Проживають вони в Ізмаїльському, Килійському та Болградському районах Одеської області (їхня чисельність складає близько 30 тисяч чоловік).
Угорців в Україні налічується понад 150 тисяч. Мешкають вони переважно у Берегівському, Виноградівському, Мукачівському та Ужгородському районах Закарпатської області.
Чисельність циган в Україні складає близько 50 тисяч чоловік. Цей етнос сформувався у північно-західних районах Індії, звідки наприкінці І тисячоліття н. е. цигани розпочали рух на захід.
Серед західноєвропейських колоністів найчисленнішими були німці. Нині на території України їх нараховується близько 50 тисяч чоловік.

 

Коли і як виникли назви «Україна», «українці»?

Слово «Україна», як назва території, вживалося ще з давнини. Так, уже в перших літописах згадується ця назва. Вперше слово «Україна» з’явилося 1187 року в Київському літописі за Іпатіївським списком. Оповідаючи про смерть переяславського князя Володимира Глібовича під час походу на половців, літописець зазначав, що «плакашеся по немь вси переяславци», «о нем же Украйна много постона». Галицько-Волинський літопис у XII—XIII ст. засвідчував швидке і повсюдне поширення цієї назви в землях Київської Русі. Пізніше — у XIV— XV ст. — слово «Україна» почало вживатися для позначення земель давньої Сіверщини і Переяславщини. Потім ця назва поширилася на Нижню Наддніпрянщину, Поділля, Полісся та Закарпаття.
З XIV ст. термін «Україна» вживався у значенні «країни, заселеної українцями». Дещо пізніше він співіснував з назвою «Малоросія», яка утвердилася після входження українських земель до складу Московської держави.
Існує безліч версій щодо походження самого слова «Україна». Суперечки навколо цього ведуться дослідниками вже кілька століть.
Частина істориків виводила слово «Україна» від слова край — «кінець», що означає «окраїна», «погранична» або «межівна» земля. Ця версія підтримується багатьма російськими істориками, які виходять з факту приєднання українських земель до Російської імперії, відносно якої вони дійсно займали периферійне, тобто окраїнне положення. Але слово «Україна» з’явилося задовго до об’єднання України з Росією і означало назву певної самостійної території.
Деякі археологічні, історичні, лінгвістичні та етнографічні дослідження доводять, що прадавня Україна була колискою індоєвропейських народів. Поряд з тим вдалося встановити, що наше національне ім’я, як і сама назва нашої держави, дуже давнього походження і сягають V тисячоліття до н. е. В основі слів «Україна», «українці» лежить назва першої на нашій землі держави Троянь, що у свою чергу походить від «трояка», який в арійські віки став символом цієї землі, а в наш час — гербом України, котрий називається тепер тризуб. Наші далекі предки носили назву уктріяни, що значить «учені тріяни» («троячі»), яка протягом тисячоліть зазнала змін і набула форми «українці».
Є й інша гіпотеза, за якою слово «Україна» нібито походить від дієслова «украяти», тобто «відрізати», і означає «виділити», «відокремити». Так само, як вкраяний хліб звуть окрайком, украяна (тобто відокремлена від решти, виділена з-поміж інших) земля називатиметься Україною (Вкраїною). Тобто Україна — це «земля, виділена із загалу», «відокремлена від решти», або «наша власна земля».
Решта дослідників вважає, що слово «Україна» походить від назви слов’янського племені «укрів», котре, за деякими джерелами, існувало в VI ст. поблизу нинішнього німецького міста Любека.
Частина істориків дотримується думки, що поняття «Україна» походить із праслов’янської мови від сполучення слова «країна» з прийменниками «у» або «в».
(Із книги «Що? Як? Чому? Популярна дитяча енциклопедія»)

Урок № 60. Тема. В. Голобородько. «Ми йдемо», українська література 7 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 7 клас

Читайте також:

Комментарии закрыты.