Урок № 54. Тема. Микола Вороний. Життєвий і творчий шлях. Поезії «Іванові Франкові», «Блакитна панна», українська література 10 клас

Урок № 54. Тема. Микола Вороний. Життєвий і творчий шлях. Поезії «Іванові Франкові», «Блакитна панна», українська література 10 клас

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника, зацікавити ними, спонукати до читання; розвивати навички визначення творів символізму, сприйняття інформації на слух, виділення головного, вміння оцінювати факти літератури й життя, висловлювати власну думку про них; виховувати розуміння національної свідомості як важливого фактора громадянської позиції кожного.

Обладнання: портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до них; весняні пейзажі.

Теорія літератури: символізм.

Хід уроку № 54. Тема. Микола Вороний. Життєвий і творчий шлях. Поезії «Іванові Франкові», «Блакитна панна», українська література 10 клас

І. Мотивація навчальної діяльності школярів

Вступне слово вчителя.
«Всю діяльність письменника пронизувала одна благородна ідея: включити українську культуру в орбіту світового культурного процесу. Його ім’я, несправедливо призабуте, а за часів культу особи і застою згадуване неодмінно з вульгарно-соціологічними ярликами…,— нарешті остаточно повертається українській літературі»,— писав літературознавець Г. Верес. Це про Миколу Вороного, із життям і творчістю якого ми будемо сьогодні знайомитися.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Завдання учням.
• Зачитайте тези про значення творчості Лесі Українки. Висло-віть власну думку про те, чим близька особистість поетеси, її творчість нашому часові, молодому поколінню й особисто вам.

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.
У шостому класі ви вже знайомилися з постаттю М. Вороного, його поемою «Євшан-зілля».
— Пригадайте, про що йдеться у цьому творі? Микола Вороний, покликаний отим самим «євшан-зіллям», приїхав з-за кордону після вимушеної еміграції на рідну землю з бажанням прислужитися своєму народові, але був розстріляний більшовицькою владою, не зробивши жодного злочину. Реабілітований «через відсутність складу злочину» аж двічі — у 1957 та 1989 роках. Яка іронія долі! І це в країні, про яку писав:

О Україно!
О рідна ненько!
Тобі вірненько
Присягнем…

або:

І кожну їй хвилину
Готов оддать я без жалю!
Мій друже, я красу люблю —
Як рідну Україну.

Неперевершений майстер слова, творець поетичних шедеврів, глибокий знавець світової драматургії, мистецтвознавець, він донедавна був маловідомий українському читачеві.
Народився майбутній поет 1871 року на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область). Виступав у літературі під псевдонімом Артист, Арлекін, Віщий Олег та ін. Мати його була з роду відомих українських діячів і передала синові любов до української культури, народних звичаїв, української пісні та казки. Потім була початкова школа, реальне училище в Харкові та Ростові, звідки його виключили з 7-го класу за зв’язки з народниками, читання та поширення забороненої літератури. Три роки Вороний перебував під наглядом поліції без права проживання в столиці й університетських містах. Отже, одержати вищу освіту в Росії він не міг. Тоді ж визріла думка їхати в Болгарію і вступити до Софійського університету. Сам Вороний про це писав так: «Мене манила і Європа, а головне — манила таємнича постать «властителя дум» радикальної молоді — проф. Михайла Драгоманова. Від нього хотілося набути наукового знання і з його ближчою допомогою виробити й скласти свій політичний світогляд». Але, на жаль, саме в цей час Драгоманова не стало.
Молодий поет їде до Віденського університету, навчається там деякий час, потім повертається до Львова і навчається на філософському факультеті. Товаришує з Франком, допомагає йому у виданні газет і журналів, навіть стає його кумом. Цікавиться театром, листується з М. Кропивницьким, і з 1897 року він — актор труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва — мандрує містами й селами України та Росії. Врешті-решт «акторський розгойданий побут, ненормальний триб життя» змушують Вороного залишити сцену. З 1901 року він служить в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси. В Києві на з’їзді «громадців» Микола Вороний знайомиться з Вірою Миколаївною Вербицькою. Незабаром вони одружуються, й оселяються в Чернігові. Вороний працює в одній установі з М. Коцюбинським. Однак шлюб виявляється невдалим, швидко розпався. Письменник у відчаї, тим більше, що з дружиною залишився його гаряче любимий син Марко.
З 1910 року М. Вороний оселився в Києві, видав перші збірки своїх творів — «Ліричні поезії», «В сяєві мрій». Він працює в театрі М. Садовського, пише рецензії на театральні вистави, статті про театр і драматургію. Вітає Лютневу революцію 1917-го в Петрограді, яка зняла заборону з його рідної мови. Але жовтневі події 1917 року розкололи світ навпіл. Насильство, вакханалія громадянської війни, безневинна кров тисяч простих людей справили на Вороного гнітюче враження, і він емігрує за кордон.
Живе у Варшаві, слідкує за подіями в Україні. Вітчизна, син тягнуть його до себе, і в 1926 році Вороний повертається. Радість його швидко зникає через переслідування більшовицькою владою. Йому згадують і «буржуазно-естетську творчість», і співпрацю з УНР. Проти нього фабрикують справу, а через деякий час розстрілюють. У різних джерелах називають рокові дати 1938, 1940 і навіть 1942-й (все це було засекречене).
Не пощадили навіть сина (теж поета Марка Вороного) й жахливо скарали на Соловках, «щоб вирвати «націоналістів» з корінням». Як не парадоксально, але М. Вороний — автор українського перекладу «Інтернаціоналу», «Марсельєзи» та «Варшав’янки» — гімну й революційних пісень більшовиків.
1901 року М. Вороний на сторінках «Літературно-наукового вісника» звертається до українських письменників з відкритим листом — своєрідним маніфестом українського модернізму. В ньому поет закликав до «європеїзму», пошуків нових шляхів у поезії, до написання творів, «де було б хоч трошки філософії, де хоч клаптик яснів би того далекого блакитного неба, що від віків манить нас своєю недосяжною красою, своєю незглибинною таємничістю».
1903 року в Одесі М. Вороним був виданий альманах «З-над хмар і з долин». Вступну статтю самого поета про покликання цього видання цензура не тільки заборонила, «але й видерла її навіть з альманаху і… не вернула. Що було його робити? Без вступу якось ніяково. Тоді я,— пише Вороний,— одержавши якраз по-сланіє І. Франка до мене, написав відповідь і надрукував замість вступної статті».
І. Франко, негативне ставлення якого до європейського декадансу є загальновідомим, справді у вступі до поеми «Лісова ідилія» назвав Вороного «ідеалістом непоправним», який вимагає від авторів:

Пісень давайте нам, поети,
Без тендеційної прикмети,
Без соціального змагання,
Без усесвітнього страждання,
Без нарікання над юрбою,
Без гучних покликів до бою.

У відповідь на його «Посланіє» М. Вороний написав вірш «Іванові Франкові», в якому ще раз висловив власне розуміння поезії і завдань поета. За Франком, «сучасна пісня» — «вся огонь, і вся тривога, вся боротьба». У Миколи Вороного трохи інший погляд:

Але коли повсякчас битись,
То серце може озлобитись.
Охляти може, зачерствіти,
Зав’януть, як без сонця квіти.

Якось видатний літературознавець, академік О. І. Білецький запропонував своєрідний ключ до прочитання поезії та сприйняття особливої, складної і чарівної поетичної мови. Учений підкреслював, що «розуміти поетичний твір так, як ми розуміємо твір непоетичний (наукову працю, газетну статтю тощо), — неможливо та й не треба. Поезія, як квітка: зірвіть її, милуйтесь, насолоджуйтесь її запахом — вам стало світліше на душі, хоча думка ваша й не ворухнулась. Чого ж, коли ви розглядаєте красиву мережку, слухаєте музику, милуєтеся стрункою і величною спорудою — ви віддаєтесь насолоді несвідомо, а від віршів вимагаєте іншого?»
Слово — різнобарвний живий організм, і поети допомагають нам відчути його музику й красу. У поезії, за М. Вороним, «всі краси кольори сяють, в ній всі чуття і змисли грають!..» Хіба можна осягнути розумом те, що підвладне лише почуттям? («Чи все ж те розумом збагнути, що дасться серцеві відчути»?) Але все це не означає індиферентності поета, зневаги до «високих дум», «боління і надії». М. Вороний пише в тому ж таки вірші «Івану Франкові», що хоче йти в ногу із сучасністю і бути стійкою, цілісною особистістю:

Моя девіза — йти за віком
І бути цілим чоловіком!

Таким був значущий для української поезії початку ХХ ст. обмін думками. «Отже, не або-або, а кожний — і Франко, і Вороний — по-своєму мали рацію»,— зазначає літературознавець Григорій Верес.
У той час, коли не видавалося жодного українського журналу, поява альманаху «З-над хмар і з долин» була явищем неординарним.
(За В. Кузьменком)

2. Виразне читання.
(Учитель виразно читає вірш М. Вороного «Івану Франкові».)

3. Словникова робота, обмін першими враженнями, евристична бесіда.

— Наскільки вірш відповідає вашим уявленням, одержаним із лекції та відгуків літературознавців?

— Який художній прийом у творі найбільш яскраво виражений, відразу впадає у вічі? (Протиставлення, контрасту, антитез.)

— Яке враження справляє цей поетичний твір? (Легкий, влучний, емоційний, музикальний і т. ін.)

V. Закріплення знань, умінь та навичок

Творча робота.
• Прокоментуйте цитатну самохарактеристику М. Вороного, складіть його «психологічний портрет».

Душа бажає скинути пута,
Бажає ширшого простору —
Що в їх здавен вона закута,
Схопитись і злетіти вгору…

* * *
Мов свобідний орел, моя думка в просторах шугала.

* * *
Я почав писати з такого пробудження, з якого люди починають співати.

VІ. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

• Продовжіть речення.
«М. Вороний видався мені …»
«Поезія М. Вороного зацікавила мене тим (сподобалася мені тим) …»
«Найцікавішим мені здалося …»

VII. Домашнє завдання
Знати біографію М. Вороного, вміти виразно читати й аналізувати вірш «Іванові Франкові»; вивчити напам’ять вірш «Блакитна панна», спробувати самостійно проаналізувати його.

Урок № 54. Тема. Микола Вороний. Життєвий і творчий шлях. Поезії «Іванові Франкові», «Блакитна панна», українська література 10 клас

Повернутися на сторінку Конспекти української літератури. 10 клас

Комментарии закрыты.