Урок № 52. Тема. П. Куліш — видатний письменник, перший український професійний літературний критик, перекладач, українська література 9 клас

Урок № 52. Тема. П. Куліш — видатний письменник, перший український професійний літературний критик, перекладач, українська література 9 клас

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника, допомогти їм усвідомити значення діяльності Куліша для розвитку української культури; розвивати навички сприйняття інформації на слух, виділення головного, самостійної роботи з підручником; розширювати кругозір учнів; виховувати почуття пошани до духовних надбань нашого народу.

Обладнання: портрет письменника, збірки його творів, ілюстровані матеріали до теми.

Теорія літератури: роди й жанри літератури, літературна критика.

Хід уроку № 52. Тема. П. Куліш — видатний письменник, перший український професійний літературний критик, перекладач, українська література 9 клас

I. Актуалізація опорних знань учнів
Презентація складеного учнями «Заповіту» чи «Маніфесту»

II. Оголошення теми й мети уроку
«Хвилинка мудрості».

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів

Слово вчителя.
Щирий друг Шевченка і нещадний критик його творів, патріот України і вірний підданий царизму, один із найвидатніших українських письменників, ім’я якого довгий час замовчувалося. Все це — Пантелеймон Олександрович Куліш.
Куліш, як ви пам’ятаєте, різко висловився проти Шевченкових «Гайдамак», і в той же час запросив до себе боярином (свідком) на весілля, видав у своїй друкарні «Кобзар». А дружина Куліша Ганна Барвінок, теж письменниця, віддала усі свої коштовні прикраси Шевченкові, щоб той, як мріяв, зміг поїхати до Італії (щоправда, через арешт і заслання це йому так і не вдалося).
Пантелеймон Куліш — автор першого українського історичного роману «Чорна рада», першого українського правопису «Кулішівка», підручників для школи, видавець «Букваря», людина, яка з повним правом може вважатися, як і Шевченко, основоположником нової української літератури та нової української мови. З особистістю і творчістю цього видатного митця ми й почнемо докладно знайомитися на сьогоднішньому уроці.

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.
(Учні конспектують почуте.)

У містечку Воронежі Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер Шосткінський район Сумської обл.) в сім’ї заможного хлібороба Олександра Андрійовича й дочки козацького сотника Катерини Іванівни народився Пантелеймон (Панько) Куліш. Грамоти він навчився вдома від сестри Лесі. Дуже любив слухати казки, легенди й пісні своєї матері та сусідки. У 14 років вступив до Новгород-Сіверської гімназії, познайомився зі збірником українських народних пісень М. Максимовича, який вивчив напам’ять, сам став збирати пісні й писати оповідання. Закінчивши гімназію, Куліш вступає до Київського університету, але незабаром його та інших студентів, що не мали дворянського звання, за наказом міністра освіти відраховують. Куліш працює викладачем Луцького дворянського училища, потім учителює в Києві та Рівному, займається літературною діяльністю.
У 1843 році опублікований роман П. Куліша «Михайло Чар-нишенко, або Малоросія вісімдесят років тому». Письменник збирає матеріали для української «Іліади» і пише поему «Україна», знайомиться із Шевченком.
Переїжджає до Петербурга, вчителює, бере участь у таємному Кирило-Мефодієвському товаристві. Одружується з Олександрою Білозерською, майбутньою письменницею.
У 1847 році Академія наук посилає Куліша за кордон для вивчення слов’янських мов і літератур, культури й народної творчості. Але у Варшаву надходить наказ про арешт за участь у таємному товаристві. Куліша чекає трирічне заслання в Тулу із забороною друкувати твори.
Після звільнення митець працює в Міністерстві державних маєтностей, пише двохтомник «Записки о Южной Руси», перший підручник для народу «Граматика», історичний роман «Чорна рада». У 1858 році разом із дружиною подорожує Німеччиною, Швейцарією, Італією. Через два роки видає власний альманах «Хата», потім збірку поезій «Досвітки». З 1864 до 1871 року Куліш живе за кордоном, працюючи у Варшаві директором духовних справ, потім займаючись історико-литературною діяльністю. Він відходить від ідеалів демократії. І тільки коли переїжджає до Петербурга, а потім назавжди оселяється в хуторі Мотронівка на Чернігівщині, який на честь дружини перейменовує у Ганнину Пустинь, повертається до ідеї самостійного розвитку нації.
Виходить низка його оригінальних збірок та перекладів, серед яких — «Позичена кобза», Біблія, створена разом із І. Нечуєм-Левицьким та вченим І. Пулюєм.
Помер митець у 1897 році.
— Яким із цієї розповіді постає перед вами П. Куліш?
(Людиною талановитою, діяльною, патріотичною, але такою, що мала суперечливі погляди.)

2. Читання «цікавинок» із життя письменника.
(Учитель зачитує цікаві факти із життя П. Куліша, користуючись книгою В. Шевчука «З вершин і низин» (див. додаток до уроку № 52).)

3. Робота з підручником.
(Учні побіжно, вибірково читають статтю підручника про життєвий і творчий шлях Куліша, шукають і називають цікаві факти, думки, про які не йшлося раніше.)

4. Слово вчителя.
Значний внесок зробив П. Куліш у розвиток нової української мови. Він створив український алфавіт, який точно відбивав звукову систему нашої мови, видав правопис, граматику, відому під назвою «Кулішівка», «Буквар». За нормами цього правопису видавався журнал «Основа». Мовознавчі роботи Куліша засвідчили світові, що українська культура має власне національне обличчя. Для письменника це був дуже сміливий крок, адже в тодішній Російській імперії букварі й підручники дозволялося друкувати «по-жмудськи, по-самоїдськи, по-тунгуськи, а ось по-українські — «строжайше запрещено»».
У передмові до «Граматики» П. Куліш писав: «Найперше діло в отця-матері повинно бути, щоб дитину своєю рідною мовою до розуму довести… З тих-бо письменних мало добра бува, що чужеземцями через науку робляться і до свого рідного люду слова промовити по-своєму не вміють».

5. Виразне читання віршів П. Куліша.
(Учні читають вірші «До Ганни Барвінок», «До кобзи», «Рідне слово», у яких виражені зазначені вище думки.)

6. Слово вчителя.
Крім національної мови, про яку П. Куліш писав, що «хоч б і всі ви поробились письменними, а проте своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держіться. Тоді з вас буде громада шанована, і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не наложить», основою національної ідеї письменник вважав хутір.
У своїх знаменитих «Листах із хутора» Куліш зазначав, що праця повинна протиставлятися розбишацтву, ледарюванню, порядок — анархії, освіта — неуцтву. Українство може розвиватися на основі широкої освіти і поєднання здобутків світової науки та культури зі збереженням власних традицій. Хоч ця ідея й дещо утопічна, але чиста, здорова й глибоко національна, патріотична.

V. Закріплення знань, умінь та навичок

Виконання учнями тестового завдання.
Як відомо, стосунки двох геніїв — Шевченка й Куліша були різними, суперечливими, але найчастіше — добрими, бо обидва над усе любили Україну, свій народ.

• Прочитайте відгук Шевченка про роман Куліша «Чорна рада». «Спасибі тобі, Богу милий, друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливе, спасибі тобі за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитав і третій раз, і все-таки. більш нічого, як спасибі. Добре, дуже добре ти., що. «Чорну раду» по нашому».

• Вставте в цитату пропущені слова, обравши з-поміж поданих відповідні за змістом.
А не розумію… написав… погортав;
Б не скажу… зробив.. надрукував;
В не знаю… надрукував… зробив;
Г не думаю… відзначив… видав.

VI. Підбиття підсумків уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон».

• Продовжіть речення:
«На уроці я відкрив для себе…»
«П. Куліш, на мою думку, — це…»
«Мене вразило (мені запам’яталося)…»

VII. Домашнє завдання

Опрацювати біографію П. Куліша, почати читання роману «Чорна рада».

Додаток до уроку № 52

Весілля на хуторі

В 1843 році приїхав у гостину до батьків на хутір Мотронівку майбутній редактор «Основи» В. Білозерський, а з ним його товариш — П. Куліш. Після того П. Куліш часто приїжджав сюди, мав навіть для себе окрему світлицю, щоб тут писати. Для панянок Білозерських він склав тут популярну історію України, а в січні 1847 року відбулося вінчання П. Куліша і Олександри Білозерської, майбутньої української письменниці Ганни Барвінок. Боярином на весіллі був Т. Шевченко і, як кажуть, він довго зберігав ту квітку, що пришпилила йому молода. Щаслива пара виїхала з В. Білозерським до Варшави, щоб звідти мандрувати за кордон, куди посилала П. Куліша Академія наук, але у Варшаві В. Білозерського й П. Куліша арештували і відпровадили до Петербурга, де кинули в тюрму. Почався знаменитий процес над учасниками Кирило-Мефодіївського братства.

Альбом із описом тульської старовини

Відомо, що за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві П. Куліша було засуджено на два місяці до фортеці і на заслання в місто Тулу. Пробув на засланні письменник три роки і три місяці. Визволивсь у досить своєрідний спосіб. До Тули мав приїхати цар. На прохання губернатора Куліш виготовив альбом із описом тульської старовини й ілюстрував його власними акварелями. Цар звернув увагу на талановиту роботу і запитав про автора. Довідавшись, що це Куліш, цар дозволив йому повернутись до столиці. Було це в 1850 році.
Коли П. Кулішеві оголосили свободу, він не міг і слова вимовити.
— Що таке? Що сталося? — кинулася до нього дружина Ганна Барвінок.
Але письменник і справді втратив на той час дар мови. Він узяв перо і написав: «Волю нам вернули!».

Куліш — біограф і видавець творів Гоголя

В 1856 і 1857 роках П. Куліш після довгої перепідготовчої праці видав книгу в 2-х томах «Записки о жизни Гоголя». Тоді ж таки Гоголева мати попросила Куліша, щоб він випустив твори Гоголя. Впорядкувавши рукописи, Куліш поробив коментарі, приготував до публікації листи і видав Гоголеві твори в шести томах. Заробіток з цього видання (3 тис. крб.) пішов на заснування власної друкарні (так звана друкарня П. Куліша), з якої свого часу вийшов ряд визначних творів української літератури, зокрема «Кобзар» Т. Шевченка, «Народні оповідання» Марка Вовчка, а також альманах «Хата» тощо. Випускала ця друкарня й кни-жечки-метелики для народного читання.

Обід у міському саду

У травні 1860 року П. Куліш приїхав у Полтаву. Тут, 9 травня, полтавська громада справила йому бучний обід у міському саду. На той обід зібралося чоловік із 200: були тут селяни і поміщики, шевці, кравці, генерали й письменники. За обідом проголошували промови на кількох слов’янських мовах. Перед тим, як сіли до столу, до розпорядника підійшов незнайомий чоловік і став прохати прийняти його як учасника обіду. Людей було й так багато і незнайомця не хотіли впускати. Тоді чоловік назвався:
— Я той жандарм, що відвозив Куліша з Петербурга в Тулу на заслання.
Відставний жандарм примостився в кінці столу навпроти Куліша, а після десятої промови встав і попросив слова, привітавши Куліша, як старого знайомого.
— З вуст відставного жандарма,— сказав він,— прийміть, люди добрі, щире бажання, щоб ширилися, зміцнялися й пишалися на Україні ті ідеї, за які я відвозив Куліша на заслання в Тулу.
Звісно, такий тост з уст колишнього жандарма зустріли з незвичайним ентузіазмом та захватом.

Урок № 52. Тема. П. Куліш — видатний письменник, перший український професійний літературний критик, перекладач, українська література 9 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури 9 клас

Читайте також:

Комментарии закрыты.