УРОК № 44. Тема. В. Стефаник. Життя і творчість. Співдружність письменника з Л. Мартовичем і М. Черемшиною («Покутська трійця»), українська література 10 клас

УРОК № 44. Тема. В. Стефаник. Життя і творчість. Співдружність письменника з Л. Мартовичем і М. Черемшиною («Покутська трійця»), українська література 10 клас

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника, його діяльністю в «Покутській трійці»; зацікавити школярів творчістю та особистістю митця; розвивати навички сприйняття інформації на слух, виділення головного, висловлення власних оціночних суджень з приводу почутого та прочитаного; виховувати повагу до письменника, художньої літератури; сприти формуванню гуманістичних переконань школярів.

Обладнання: портрет письменника, його соратників по «Покутській трійці», видання творів, ілюстрації до біографії.

Теорія літератури: експресіонізм, новела.

Хід уроку № 44. Тема. В. Стефаник. Життя і творчість. Співдружність письменника з Л. Мартовичем і М. Черемшиною («Покутська трійця»), українська література 10 клас

I. Актуалізація опорних знань учнів
Аналіз виконання контрольних робіт.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів

Слово вчителя.
Василь Стефаник, з постаттю якого ми розпочинаємо знайомство, підкреслював, що його творчість була важкою ношею для її творця і є такою для читачів: «Я робив, що міг. Перетоплював це мужицьке слово, яке мав біля себе, аж пальці мені викручувалися з болю. І все, що я писав, мені боліло». Тодішня соціальна дійсність, та й саме життя письменника, на жаль, давало небагато приводів для радості. Слово селянина, пропущене через душу й серце митця, знаходило відгук у людях, пробуджувало в них добро та гуманність, співчуття до чужого горя, любов до свого народу — усе те, що й сьогодні хвилює багатьох із нас.
Твори Стефаника знають і читають не тільки в Україні. У чому ж полягає феномен Василя Стефаника? Мабуть, насамперед, у тому, що письменник мав особливе літературне чуття, вміло добирав відповідні художні тропи. Кожне його слово, речення поєднують змістовне й емоційне навантаження. Письменник не визнавав найменшої фальші та прикрашування. Відхід від життєвої правди, на його думку, обов’язково веде до фальшивого тону. «Я люблю мужиків за їх тисячолітню історію, за культуру. за них я буду писати і для них»,— говорив Стефаник. У справедливості цих слів ми зможемо переконатися на цьому та наступних уроках.

III. Оголошення теми й мети уроку

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.
«Коли народився Василько, села йому свої співанки стелили, аби вони дитині серце обвивали, аби дитина м’яке серце мала. І своїми сльозами дитину купали, свій біль у діточе серце переливали..!» Так писав побратим Стефаника Марко Черемшина. Василь з’явився на світ 14 травня 1871 року в заможній селянській родині в селі Русові, що на Івано-Франківщині. Його батько був чоловіком крутої вдачі й практичного розуму, не попускав ні наймитам, ні дружині, ні дітям — усі його боялися. Мати письменника мала ніжне й безмежно добре серце, «наділила б усіх бідних, віддала б їм своє добро», але постійно відчувала над собою зверхність твердого й впертого чоловіка. Невтомна трудівниця, вона виховувала і в дітей любов до праці.
«Нагадується мені одна весна — давня-давня,— писав В. Стефаник.— Я мав у пазусі від мами яблука, і сир, і хліб. Стояв — єм коло воза, а мама кропила свяченою водою воли, віз і луг на возі, і тата, і мене — бо перший раз з весною ми вибралися в поле. Я перший раз йшов робити весну. Я сидів з татом на возі, і їхали ми в поле свіжими дорогами, що ще ніхто ними від осені не їхав. Цілий день я погонив — мука була, плач і сварка. Вечером я вертався додому. Мама мене привітала, як парубка. Дала вечеряти і показувала Марії, аби мені більше дала яєшні, бо я роблю».

— Яку роль, на ваш погляд, відіграє в житті людини дитинство, батьківська наука, можливо, спадковість?
Початкову освіту Стефаник отримав у школі рідного села, а Снятинська (1888-1893) та польська гімназії в Коломиї — «отруїли душу». Письменник згадує: «.Ще тепер, по 50-х роках мойого життя, хоча рідко, але в сні ввижається мені, що я сиджу в школі. У великій школі першої класи польської гімназії в Коломиї ми, селянські хлопці, зайняли послідню лавку. Професор натуральної історії Вайгель раз наказав мені: «Іди, мужик, свині пасти!» — і ціла класа реготала. Вайгель наказував мені показувати на таблицях, які були дуже високо в класі на стінах порозвішувані, всілякі звірі, я був ще замалий і не годен рукою досягнути таблицю, то за те тростиною так бив по руці, що вона зараз же спухла, а до того підкасував на мені сорочку і в той спосіб у поясі відкривав перед класом голе тіло. Цілий клас ревів з радості і сміху, а я стратив пам’ять і впав на підлогу…»

— Ось такою була «наука». Тож оцініть переваги сучасної школи і зробіть висновки.
Минали роки, а гострота пережитого болю й сорому залишалися. Передова гімназійна молодь, не задовольняючись офіційною наукою, об’єднувалася в гуртки, читала заборонену літературу, обговорювала найпекучіші суспільні проблеми, видавала газету «Збірка». Це не могло подобатися владі, і В. Стефаник був виключений із гімназії «за політику». Середню освіту він здобув у Дрогобичі, де познайомився й на все життя потоваришував з Лесем Мартовичем, якого вважав дуже талановитим. Стефаник власним коштом видав першу маленьку книжку-«метелик» з оповіданням Л. Мартовича «Нечитальник». Пізніше разом із Марком Черемшиною вони склали «Покутську трійцю» письменників, які у своєму краї піднімали на новий рівень українську літературу.
Навчаючись у Дрогобицькій гімназії, Стефаник не полишив громадсько-політичної роботи, став членом створеної Франком і Павликом радикальної партії. Після закінчення цього навчального закладу Василь за вимогою батьків записується на медичний факультет Ягеллонського університету в Кракові, який він так і не закінчив.
У 1897 році хвороба підкосила мати Стефаника. Він так хвилювався, що і сам захворів.
В університеті Василь вступив до студентського товариства «Академічна громада», почав писати, спочатку статті (за це його навіть арештували на два тижні й батько позбавив матеріальної підтримки), потім новели «Виводили з села», «Синя книжечка», «Стратився», «У корчмі», «Сама-самісінька» та інші, усього 39, які ввійшли в чотири збірки. Під впливом трагічної події — у війську покінчив життя самогубством двоюрідний брат Василя — у перших друкованих новелах Стефаник порушив тему рекрутчини, її трагічних наслідків для селянства.
У 1903 році Стефаник очолює галицьку делегацію, що їде на відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві, знайомиться з усіма відомими письменниками; відвідує могилу Шевченка в Каневі. Через рік Стефаник одружується з Ольгою Гаморак. Шість років прожили вони в селі Стецеві, виховуючи трьох синів.
Значне місце у творчості письменника посідає тема дитинства. «Кленові листки», «Катруся», «Діточа пригода» — ось далеко не повний перелік творів, у яких він тепло, ніжно, з глибоким співчуттям змальовує образи знедолених сільських дітей.
1908-го В. С. Стефаника від радикальної партії обирають до австрійського парламенту, і він 10 років захищає селян на найвищому рівні, перебуває у Відні.
Справжнім «страшним судом» стала для людей Перша світова війна. Під враженням цих подій Стефаник активно береться за перо. Теми й мотиви його творів залишилися традиційно «сільськими», проте настрій і тон новел, прагнення персонажів стали іншими. Зазвучав пафос національно-визвольної боротьби, спалахнули патріотичні почуття. «Марія», «Сини» — це твори, які свідчать про велике прагнення письменника бачити Україну незалежною, вільною.
Урочисто відзначаються 25-річчя літературної праці Стефаника, його 60-ліття. Уряд Радянської України призначив Стефанику пенсію в розмірі 150 карбованців на місяць. Коли він 1933 року приїхав до Львова у консульство отримати гроші, йому запропонували написати спростування, що, мовляв, на Східній Україні не було й немає голодомору. Стефаник відмовився, і за це був позбавлений пенсії. Натомість митрополит Андрій Шептицький призначив йому таку саму пенсію, яку письменник, до речі, роздав бідним.
В 1936 році В. Стефаника не стало. Похований він у селі Русові. Сини виконали заповіт батька — пішли своєю чесною дорогою й ревно оберігають батькову літературну спадщину.

— Що вас вразило в цій розповіді? Що здалося дивним? Чи вважаєте ви, що Стефаник — людина твердих принципів, яка здійснила громадянський подвиг?

V. Закріплення знань, умінь та навичок

1. Творча робота.

• Змалюйте психологічний портрет письменника.

136

2. Гра «розшифруй вислів».
• Розшифруйте вислів В. Стефаника щодо джерел його творчості.

137

VІ. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

• Продовжіть речення.
«В. Стефаник видався мені …»
«Мене вразило …»
«Мені запам’яталося …»
«Добре, що ми нині …»

VІІ. Домашнє завдання
Знати біографію В. Стефаника, прочитати одну з новел. Індивідуальне завдання. Підготувати повідомлення про експресіонізм як літературний напрям.

УРОК № 44. Тема. В. Стефаник. Життя і творчість. Співдружність письменника з Л. Мартовичем і М. Черемшиною («Покутська трійця»), українська література 10 клас

Повернутися на сторінку Конспекти української літератури. 10 клас

Читайте також:

Комментарии закрыты.