УРОК № 43. Тема. І. Драч — невтомний шукач нового змісту і нової і форми в поезії. «Балада про соняшник» — поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості. Символіка образів, українська література 11 клас

УРОК № 43. Тема. І. Драч — невтомний шукач нового змісту і нової і форми в поезії. «Балада про соняшник» — поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості. Символіка образів, українська література 11 клас

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника-новатора, зацікавити ними; допомогти осмислити ідейно-художню глибину поетичних творів митця; розвивати, вдосконалювати вміння аналізувати поетичні твори, висловлювати власне розуміння їхніх образів-символів, порівнювати класичні зразки з новаторськими; виховувати прагнення до доброти, широти світогляду та світосприймання, усвідомлення моральних переваг творчої, душевно щедрої людини.

Очікувані результати: учні знають матеріал про життєвий і творчий шлях письменника, його новаторські пошуки; вміють виразно і вдумливо читати вірші поета, аналізувати їх, визначати символіку, висловлювати власні думки щодо прочитаного, описувати свої враження.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстративні матеріали до біографії й творчості.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку № 43. Тема. І. Драч — невтомний шукач нового змісту і нової і форми в поезії. «Балада про соняшник» — поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості. Символіка образів, українська література 11 клас

І. Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завдання.

1. Робота в парах. Повторення поезії Д. Павличка «Два кольори» напам’ять.
2. Читання вірша напам’ять (або співання, у кого є хист для цього).
3. Визначення рис індивідуального стилю поета Д. Павличка.

Поетичний практикум.
Визначте віршовий розмір пісні «Два кольори».

163

Відповідь: П’ятистопний ямб із чоловічою та жіночою перехресними римами.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.
«Його поезія — органічна, природна, вона не з самопримусу писана в риму, а з необхідності душі та серця існування саме в такому вигляді, саме в такій формі»,— писав про свого побратима по перу І. Драча Є. Гуцало. Про поета, чиї невтомні шукання відкривають нам світ поезії по-новому, ви дізнаєтесь сьогодні на уроці.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу; формування вмінь та навичок

Слово вчителя.
Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 року в с. Теліжин-ці, що на Київщині, в сім’ї робітника. Закінчив середню школу в Тетієві. Працював учителем, перебував на громадській роботі. Навчався на філологічному факультеті Київського університету (1957-1962), згодом працював у «Літературній Україні». Через два роки закінчив сценарні курси в Москві.
Перша збірка поезій «Соняшник» побачила світ 1962 року й одразу принесла авторові визнання. Після неї — з певними інтервалами — вийшли «Протуберанці серця» (1965), «Поезії», «Балади буднів» (1967), «До джерел» (1972), що виявили оригінальність художнього мислення поета, його постійні шукання нового. Згодом з’явилися збірки віршів і поем «Київське небо» (1976), «Дума Вчителя» (1977), «Соловейко-Сольвейг», «Сонце і слово» (1979), «Теліженці» (1985).
І. Драч відомий і як кінодраматург: за його сценаріями поставлено фільми «Криниця для спраглих», «Камінний хрест» (на основі новел В. Стефаника), «Іду до тебе» (про Лесю Українку), «Пропала грамота», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (за оповіданнями М. Гоголя), «І в звуках пам’ять відгукнеться», «Зона» (у співавторстві з М. Мащенком; за однойменною п’єсою М. Куліша).
І. Драч перекладає твори вірменських, грузинських, башкирських, литовських, латиських, російських та західноєвропейських поетів. У той же час його твори перекладені багатьма європейськими мовами. Критичні статті І. Драча зібрані у книжці «Духовний меч».
Драч очолював Київську організацію СПУ, був організатором і першим головою Народного Руху України. Нині продовжує працювати на літературній ниві.
Як і для кожного митця, для І. Драча завжди була актуальною тема митця та мистецтва. До неї він підійшов творчо, по-новому переосмисливши жанр балади. Перша збірка, перші вірші — і читач вражений, так само, як і ліричний герой «Балади про соняшник».

Виразне читання балади І. Драча «Балада про соняшник». Обмін враженнями щодо прочитаного, бесіда.
— Чому — «соняшник»?
— Чому — «балада»?
— Де рима, віршовий ритм?
— То це, можливо, й не вірш?

Коментар учителя.
На початку 60-х творчість поета сприймалася неоднозначно, багато кого дратувала асоціативність, метафоричність, символізм його творів, незвичні словосполуки, сміливе введення в мову вірша наукової лексики. Цікавою видається вже перша збірка поета «Соняшник», в якій оспівувалась доля звичайної людини, невичерпність людського генія на теренах науки й техніки, бажання розгадати таємниці буття. І до сьогодні «візитковими» для І. Драча є твори, які ще на початку 60-х захоплювали читачів неординарністю поетичного мислення: «Балада про соняшник» (котра дала назву й дебютній збірці) та «Етюд про хліб».
І. Драч назвав свій твір про соняшник баладою, але балада, зокрема фольклорна,— вид ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового змісту з драматичним сюжетом. Тобто «Балада про соняшник» не вкладалася в загальноприйнятому розумінні в рамки цього жанру, маючи ознаки то притчі, то медитації, то невеликої поеми. «Балада про соняшник» — твір незвичний. Йому притаманні баладні елементи фантастики (зокрема, олюднення образів соняшника і сонця, їх «одивнення» за рахунок навмисного заземлення, спрощення), особливий драматизм (адже справжнє потрясіння переживає химерний персонаж із зеленими руками й ногами від дивовижного видива — сонця на велосипеді). Сюжет твору доволі кумедний: живе соняшник, своєю поведінкою він нагадує звичайного хлопчика, який бігає наввипередки, рве на груші гнилиці, купається біля млина, стріляє горобців з рогатки тощо. Єдину відмінність відзначає автор: у соняшника було шорстке зелене тіло. І от якось після купання, стрибаючи на одній ніжці, щоб вилити з вуха воду, він побачив сонце «у червоній сорочці навипуск, що їхало на велосипеді, обминаючи хмари у небі». І соняшник, застигши в німому захопленні, просить, щоб сонце або дало покататись на велосипеді, або посадило його на раму. На перший погляд, цей вірш — просто весела забавка. Але своєрідний висновок твору примушує визнати, що перед нами — не потішна оповідка про дивні події, а притча про красу й силу поезії:

Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.

П. Тичині в «Баладі про соняшник» сподобалось, що добре відома в літературі тема — обдарованості й таланту — була подана цілком по-новому: тільки той творець зможе відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захопиться. Досить цікавим є вибір образів на роль поезії та поета. Якщо сонце — символ світла, тепла, чистоти, життя — цілком підходить на роль поезії, то на соняшник як образ поета вибір випав через його національну символіку. Можна говорити, що заглиблений корінням в землю соняшник, який тягнеться голівкою до сонця і нагадує його (сонце) формою і кольором, досить точно передає думку автора: поет має прагнути високості в поезії, але при цьому «закорінюючись» у рідний ґрунт, національну творчість. Також новим у цьому творі було ще й те, що І. Драч звернувся не до класичного римованого вірша, а до верлібру — тобто вірша без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини. Отже, тільки в одному поетичному творі збірки «Соняшник» спостерігається новаторство І. Драча в жанрі балади, ритмічно-інтонаційних особливостях твору й неординарному розкритті теми.

Слово вчителя.
«Іван Драч — поет, який мислить філософськими категоріями, що відбивають складну реальність, болючі драми нашої доби, що проходять крізь людське серце і людський розум»,— пише про митця літературознавець М. Ільницький. Чи не найбільшим болем стала для поета Чорнобильська катастрофа, якій він присвячує поему «Чорнобильська мадонна», пройняту болем за скоєне та тривогою за майбутнє людства.

Виразне читання уривків з поеми. Обмін враженнями щодо прочитаного.

Слово вчителя.
«Поезія Івана Драча по-материнському прихиляє до людини, до всього білого світу, земне слово його, якщо переадресувати поетові його ж рядки, «сповнене небом».
…Поезія Івана Драча — це поезія осягнення»,— зазначає письменник Л. Мкртчян. Від себе додамо: часто іронічного осягнення.

Виразне читання вірша «Крила» (Новорічна казка). Обмін враженнями щодо прочитаного.

ІV. Закріплення знань, умінь та навичок

Завдання учням.
Складіть тези: «Риси індивідуального поетичного стилю І. Драча».
(Слід відзначити новаторство змісту та форми, переосмислення жанру балади, етюду, введення наукової лексики, відгук на злободенні теми, самоіронію, метафоричність, алегоричність та символічність образів.)

V. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».
— Мене зацікавило (вразило)…

VI. Домашнє завдання
Вміти розповісти про письменника, характеризувати його творчість, аналізувати поезії.

УРОК № 43. Тема. І. Драч — невтомний шукач нового змісту і нової і форми в поезії. «Балада про соняшник» — поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості. Символіка образів, українська література 11 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 11 клас

Комментарии закрыты.