• Гороскоп 2016

УРОК № 42. Тема. І Д. Павличко — відомий український поет сучасності, перекладач. Громадянські мотиви лірики; образно-притчевий зріз часу, історії народу, проблеми нації, окремої людини. Пісня «Два кольори», яка стала народною, українська література 11 клас

УРОК № 42. Тема. І Д. Павличко — відомий український поет сучасності, перекладач. Громадянські мотиви лірики; образно-притчевий зріз часу, історії народу, проблеми нації, окремої людини. Пісня «Два кольори», яка стала народною, українська література 11 клас

Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художнє багатство, естетичну привабливість, громадянську наснагу творів поета, зацікавити ними; розвивати й удосконалювати навички аналізу ліричного твору, вміння висловлюватися щодо форми та змістової глибини творів; виховувати національну самосвідомість, естетичний смак.

Очікувані результати: учні знають біографію письменника, вміють характеризувати його творчість, виразно і вдумливо читати його вірші, аналізувати їх, визначати причини популярності, висловлювати власні враження та думки.

Обладнання: портрет письменника, видання його творів, перекладів, ілюстрації до них, аудіозапис пісень.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку № 42. Тема. І Д. Павличко — відомий український поет сучасності, перекладач. Громадянські мотиви лірики; образно-притчевий зріз часу, історії народу, проблеми нації, окремої людини. Пісня «Два кольори», яка стала народною, українська література 11 клас

I. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Вставай, Україно, вставай,
Виходь на дорогу свободи,
Де грає широкий Дунай,
Де ждуть європейські народи.
*
Ти зрікся мови рідної. Нема
Тепер у тебе роду, ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма —
В твій слід він кине сміх — погорду!
Ти зрікся мови рідної…

Давно написав ці слова український поет Д. Павличко, але як актуально вони звучать і донині!
Одному з кращих митців сучасності й буде присвячено сьогоднішній урок.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завдання.
Заслуховування повідомлень-досліджень учнів на тему «Образ України у творчості В. Симоненка» та «Інтимна лірика В. Симоненка» із художнім читанням віршів («Україні», «Україно, п’ю твої зіниці…», «О земле з переораним чолом…», «Земле рідна! Мозок мій світліє…», «Скільки в тебе очей…», «Де ви зараз, кати мого народу?», «В букварях ти наряджена й заспідничена», «Лебеді материнства» та ін.— до першої теми; «Буду тебе ждати, там де вишня біла…», «Коли б тобі бажав я сліз і муки…», «Ікс плюс ігрек», «Всі образи й кривди до одної…», «Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної…» та ін.— до другої теми.)

Творча робота.
Прокоментуйте афористичні висловлювання В. Симоненка (можливо, доповнивши їх своїми), схарактеризуйте за ними поета.
«Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.»
«Треба написати поему про Герострата. Це зараз дуже актуально. Земля кишить геростратами».
«Щасливий той, хто хоче мало від життя — він ніколи не розчарується в ньому».
«Найпростіший і найкоротший шлях до так званого щастя — стати обивателем».

Читання напам’ять віршів В. Симоненка.
(За вибором учнів.)

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

Слово вчителя або повідомлення учня.
Шлях сучасного письменника літературознавця й перекладача Д. Павличка і в житті, і в літературі, і в громадській діяльності був надзвичайно складним. Таким він залишається, мабуть, і досі, зважаючи на наш непростий час. Були в його житті злети й падіння, гоніння, покарання та нагороди, переоцінка цінностей.
Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 року в с. Стопчатові на Івано-Франківщині в багатодітній селянській сім’ї. Початкову освіту майбутній поет здобув у польській школі села Яблунів. Вчився в Коломийській гімназії та радянській десятирічці, а 1948 року вступив до Львівського університету. Студентом він очолював літературну частину Львівського театру юного глядача. 1953 року Д. Павличко вступив до аспірантури, досліджував сонети І. Франка, але невдовзі залишив наукову роботу. Того ж року вийшла його перша збірка поезій «Любов і ненависть». З 1954-го Д. Павличко — член Спілки письменників СРСР. У 1957-1959 роках завідував відділом поезії журналу «Жовтень». Тоді ж вийшли друком поетичні збірки «Моя земля» (1955) і «Чорна нитка» (1958). Збірка «Правда кличе» (1958) була визнана «ідеологічно ворожою», а весь її тираж повністю знищений. 1964 року Д. Павличко переїхав до Києва і очолив сценарну майстерню кіностудії ім. О. Довженка. Ним були написані сценарії кінофільмів «Сон» (1965) і «Захар Беркут» (1970). З 1966 по 1968 роки Д. Павличко працював у секретаріаті Спілки письменників України. Етапною для поета стала збірка «Гранослов» (1968), у якій він осмислював ідеї, багато в чому спільні для покоління шістдесятників: проблема людини, її взаємин з природою і навколишнім світом, проблема історичної пам’яті народу тощо. Протягом 1971-1978 років Д. Павличко редагував журнал «Всесвіт». Серед багатьох поетичних книжок, що виходили у 1970-1980-ті роки, можна виділити збірки «Сонети подільської осені» (1973) і «Таємниця твого обличчя» (1979). Поезіям Д. Павличка властиві філософізм, глибина роздумів над сутністю людського буття, звернення до канонічних строф (сонет, терцина, рубаї) та творче використання фольклорних образів і мотивів.
Д. Павличко — лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка 1977 року, автор багатьох літературно-критичних статей, один із засновників Народного руху України, Демократичної партії України, у 1990-1994 роках — депутат Верховної Ради, певний час був послом України в Канаді. У збірці «Покаянні псалми» (1994) поет прагне переосмислити власне життя, розмірковує над історією та майбутнім України.
Д. Павличка цікавлять усі теми й проблеми, що йому сучасні. Так, образно-притчевий зріз часу ми бачимо у вірші «Коли помер кривавий Торквемада». До речі, через цей вірш було знищено всю збірку, видану 18-тисячним тиражем, і автор мав великі неприємності. Томас Торквемада — кривавий тиран минулого — асоціюється з особою Сталіна. Тирана не стало, але залишилися прибічники тоталітарного режиму й засоби застрашення народу, тому ніхто не поспішав радіти. І небезпідставно.
Поет завжди переймався проблемами збереження національної свідомості рідної мови. Тому болем душі пройняті його вірші про це.

Виразне читання поезій Д. Павличка.
(Учні виразно читають вірші «Між горами в долинах — білі юрти…», «Полечу я до Монголії» та ін.)

Обмін враженнями щодо прочитаного, бесіда.
— Кого й чому ставить поет за приклад українцям? (Монголів, які бережуть свою культуру, мову, на відміну від деяких українців розуміючи, що це основа народу, нації, держави.)

Слово вчителя.
Не можна не захоплюватися інтимною лірикою поета — задушевною, неповторною, часто несподіваною:

Найдовша з усіх доріг —
Дорога твого приходу.
Набільша з усіх таємниць —
Таємниця твого обличчя.
*
Я тебе обгорну руками,
Поцілунками обів’ю.
А в серці, на самім денці,
Сховаю печаль твою.
*
Ти — дощ. А я — мов явір,
Хочу листям тебе зловить.
Але в кроні, як сни в уяві,
Краплини твої лиш мить.

Виразне читання поезій.
(Учні декламують інші вірші інтимної лірики Д. Павличка, зокрема зі збірки «Таємниця твого обличчя».)

Слово вчителя.
Д. Павличко досконало володіє поетичною майстерністю. Йому до снаги і класичні вірші, і сонети, і верлібр, і рубаї. Поезії його часто задушевні, мелодійні, тому багато з них покладені на музику.
Найвідоміші — «Два кольори» та «Лелеченьки». Перша — на музику О. Білаша, друга написана до фільму «Сон», присвяченого Т. Г. Шевченку.

Прослуховування аудіозаписів пісень, виразне читання.

Заключне слово вчителя.
«…Бувають хвилини,— зізнається Дмитро Васильович,— коли я відчуваю, як пісня повертає мені духовну силу, як оновлюється, прочищається моє єство. без того таємного зв’язку, який існує між піснею і моєю душею, я не міг би писати». Можливо, саме цим пояснюється та особлива задушевність, теплота слів поезії «Два кольори», у якій вгадується і філософська мудрість життя, і нелегкий шлях ліричного героя, і кревний зв’язок його зі своєю землею, родом, традиціями народу. Недаремно ж багато шанувальників цієї пісні вважають її народною.

IV. Підбиття підсумків урОКУ

Інтерактивна вправа «Мікрофон».
— Мені запам’яталися такі поетичні рядки Д. Павличка: .

V. Домашнє завдання
Знати про життя і діяльність митця, вміти характеризувати його творчість; вивчити напам’ять вірш «Два кольори», аналізувати його.

УРОК № 42. Тема. І Д. Павличко — відомий український поет сучасності, перекладач. Громадянські мотиви лірики; образно-притчевий зріз часу, історії народу, проблеми нації, окремої людини. Пісня «Два кольори», яка стала народною, українська література 11 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 11 клас

Комментарии закрыты.