• Гороскоп 2016

УРОК № 39. Тема. О. Кобилянська. Повість «Земля» — психологічне трактування вічних проблем (людини і землі, злочину і кари) на українському матеріалі. Сюжет твору, українська література 10 клас

УРОК № 39. Тема. О. Кобилянська. Повість «Земля» — психологічне трактування вічних проблем (людини і землі, злочину і кари) на українському матеріалі. Сюжет твору, українська література 10 клас

Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст твору, його проблематику; розвивати навички виділення головних епізодів, художніх деталей, їх коментування; поглиблювати вміння визначати риси літературного стилю; виховувати шанобливе ставлення до землі, праці, гуманістичні засади.

Обладнання: портрет письменниці, видання твору, ілюстрації до нього.

Теорія літератури: життєва основа твору, сюжет, тематика, проблематика.

Хід уроку № 39. Тема. О. Кобилянська. Повість «Земля» — психологічне трактування вічних проблем (людини і землі, злочину і кари) на українському матеріалі. Сюжет твору, українська література 10 клас

I. Мотивація навчальної діяльності школярів

Вступне слово вчителя.
За всіх часів питання власності, особливо на землю, стояло дуже гостро. Земля була основою самого існування селянина, його годувальницею, розрадою і разом із тим з нею пов’язані постійний клопіт, важка праця. Заради землі йшли на злочин, і часто — навіть проти близьких людей. Однак у такому випадку рідко бували щасливими, адже за злодіянням неодмінно приходить кара — фізична, духовна, моральна, але обов’язкова й невідворотна. Про сакрально-містичний зв’язок людини із землею, новітню інтерпретацію християнського мотиву братовбивства ми й будемо говорити на сьогоднішньому й наступних уроках.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань учнів

Завдання учням.
1) Змалюйте психологічний портрет письменниці О. Кобилянської за її творами.
2) Назвіть основні твори письменниці, їх тематику.

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя.
І. Франко в статті «Влада землі в сучасному романі» писав: «Хочу говорити про одне з найцікавіших явищ сучасної європейської літератури — про відтворення в ній відношення землі до людини, чи краще, влади землі над людиною. В повістевій літературі ця тема викликала появу декількох творів першорядного значення — а це найкращий доказ того, що тема ця жива та пекуча, що порушує вона глибину суспільних і загальнолюдських інтересів».
Селянську тему у світовій літературі освітлювали Е. Золя («Земля»), Г. Успенський («Влада землі»), О. де Бальзак («Селяни»), В. Реймонт («Селяни»), В. Поленц (трилогія «Сільський священик», «Селяни», «Могильник») та інші митці. Але, як зазначав літературознавець, академік О. Білецький, усі ці письменники спостерігали свій об’єкт (селян) «не тільки збоку, а і з досить далекої відстані». Вони «байдужі», «об’єктивні». Перевага літератур нашої країни над літературами Західної Європи ХІХ ст. якраз і полягає в їхній «небайдужості», увазі до людини, її переживань, душевних поривань та шукань.
Твір О. Кобилянської — один із кращих із названої проблематики взагалі світової літератури завдяки глибокому проникненню письменниці у психологію людини, дослідженню одвічного зв’язку селянина із землею.

Димка. Прототипи «Землі»

Майже рік у рік влітку О. Кобилянська з родиною виїжджала в село Димку (тепер Глибочицький район Чернівецької області). Перший українець цього села, який оселився тут, був товариш славетного отамана опришків Довбуша на ім’я Михайло. Він прийшов сюди з дружиною, збудував халупу біля потоку, маленький млин і жив як мірошник. Дід О. Кобилянської по матері Йосип Вернер придбав по сусідству шматок землі і викопав став. Село Димка стало рідним селом О. Кобилянської, майже продовж усього життя вона була з ним зв’язана, як і з його жителями, тут черпала творче натхнення, чимало жило в селі прототипів її творів. Особливо дружили Кобилянські з родиною Жижіянів (Федорчуків за повістю «Земля»). Восени 1894 року у цій родині сталася трагедія: Сава вбив свого брата Михайла. Батько письменниці доклав багато зусиль, щоб сім’я Жижіянів не втратила й другого сина. Глибоко переживала письменниця трагедію цієї родини. Пишучи ж «Землю», вона не раз запрошувала до розмови Костянтина (в повісті Івоніку) і Саву. Довго бесідували при такій нагоді. Отак прототипи ставали начебто співавторами повісті.
Сава Жижіян після вкоєного злочину не міг затриматися на рідній землі. Він виїхав у Канаду ще перед Першою світовою війною і жив там. Сам Сава знав про книгу «Земля», але ніколи не зізнавався, що він один із її героїв. Працював у Канаді сезонним робітником. Незабаром захворів, а 1934 року помер. Син його повернувся на батьківщину. Жінка Савина Маріуца (прототип Рахіри) з Савою розійшлася і вийшла заміж удруге. Померла в 1949 році в селі Димці.
Востаннє була у Димці О. Кобилянська в 1935 році. Внаслідок другого паралічу вона втратила можливість ходити. Багато селян та селянок Димки відвідували Кобилянську в Чернівцях, при одному столі з нею їли і ночували в неї. Взагалі письменниця завжди цікавилася селянським життям. Живучи в Чернівцях, любила підходити до селян, які приїжджали сюди в ярмаркові дні, розпитувала про їхні справи, а деяких, більш говірких, запрошувала до себе під приводом, щоб вони, коли будуть знову в місті, приносили їй чи сир, чи сметану. Так зав’язувалася дружба між селянками й письменницею. Деякі з цих жінок ставали героїнями її творів, наприклад, жінки з села Раранче стали героїнями її «Вовчихи».

Поклонник «Землі»

Після надрукування «Землі» О. Кобилянська одержала листа від якогось багатого землевласника, який запропонував їй свою руку й серце. Він висловив переконання, що жінка, яка так глибоко відчуває людські трагедії, зуміє глибоко любити. Кобилянська відповіла, що він помиляється: авторка «Землі» навряд чи може любити тих, хто загарбав собі селянську землю.
(За В. Шевчуком)

2. Складання «сюжетного ланцюжка».
(Учні складають «сюжетний ланцюжок» повісті «Земля» (розділи І-ІV).)

133

3. Словникова робота за питанням учнів, обмін враженнями щодо прочитаного.

4. Коментар учителя.
Перший розділ повісті «Земля» — експозиційний, і, якщо ви звернули увагу, то в ньому авторка спочатку знайомить нас із другорядними персонажами (Докією, Петром, Парасинкою), а вже потім «на сцену» виходять головні особи.
Про Михайла та його батька ми дізнаємося з діалога Докії та Парасинки. Докія сердиться на Михайла, який сказав Парасинці, що Тодорика, її майбутній чоловік — «з циганського роду». І все ж вона говорить про Михайла та його батьків добре: «Він хлопець чемний і робучий, хоч і на його тата не можна сказати нічого.» Парасинці подобається Михайло, бо «багач і гарний, і чемний», але Докія знає, що його чекає кількарічна служба в армії.
На весіллі Парасинки й Тодорики Михайло був дружбою (по-нинішньому — свідком). Він танцював із молодою, а за ним пильно дивилися закохані очі панської наймички Анни. І тут уперше з’являється портретний штрих до характеристики Михайла (Кобилянська відмовилась від традиційних, змальованих одразу докладних портретів), пропущений крізь призму суб’єктивного сприймання дівчини: «Здавленим віддихом дивилася Анна на нього. Виринав то тут, то там. то знов там. його голова ясна й мигає їй в очах. Так чисте золото мигає…»
Бідна наймичка плаче сухими очима над своєю недолею, гострим зойком у смутній душі Анни відбивається музика, і німий біль здавлює серце. Ось як драматично зароджується кохання Анни й Михайла, і це гостро контрастує із самим весіллям. До Анни підходить Петро, і жалібний голос скрипки «неначе навіки злучив їх з собою.» Так уже в експозиції авторка «прочитала» майбутню долю Анни.
Можна й далі продовжити цей психологічний аналіз, який вказує на новаторство письменниці, пошук нею нових засобів виразності для впливу на душу читача. (При читанні наступних розділів бажано звертати увагу на такі штрихи й деталі, які допомагають розкриттю образів твору «зсередини».)

V. Закріплення знань, умінь та навичок

Проблемні запитання «Чи…?».
— Чи мала рацію Докія, що віддавала дуже рано свою дочку Парасинку заміж за нелюбого тій чоловіка?
— Чи був у Анни якийсь вихід у стосунках з матір’ю?
— Чи мали право батьки увесь час хвалити одного сина й лаяти іншого, забороняти Саві зустрічатися з дівчиною, яка йому подобалася?
— Чи добре, що батьки Михайла хотіли відкупити його зі служби у війську?

VІ. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

• Продовжіть речення.
«Мене вразило …»
«Мені запам’яталося …»
«Я думаю, що …»
«О. Кобилянська відкрилася для мене як…»

VІІ. Домашнє завдання
Прочитати, вміти переказувати й коментувати основні епізоди VII-XV розділів повісті. Продовжити (за бажанням) список «Чи…?».

УРОК № 39. Тема. О. Кобилянська. Повість «Земля» — психологічне трактування вічних проблем (людини і землі, злочину і кари) на українському матеріалі. Сюжет твору, українська література 10 клас

Повернутися на сторінку Конспекти української літератури. 10 клас

Комментарии закрыты.