• Гороскоп 2016

Урок № 37. Тема. О. Кобилянська. Життя і творчість, формування світогляду письменниці, українська література 10 клас

Урок № 37. Тема. О. Кобилянська. Життя і творчість, формування світогляду письменниці, українська література 10 клас

Мета: ознайомити із життям і творчістю письменниці, чинниками формування її світогляду, зацікавити особистістю О. Кобилянської й спонукати до читання творів; розвивати навички сприйняття інформації на слух, виділення головного, вміння висловлювати власне ставлення до почутого; виховувати повагу до митців, любов до художньої літератури, прагнення до самовдосконалення.

Обладнання: портрет письменниці, виставка творів, ілюстрації до біографії; карта Європи кінця ХІХ — початку ХХ ст., краєвиди Буковини.

Теорія літератури: модернізм.

Хід уроку № 37. Тема. О. Кобилянська. Життя і творчість, формування світогляду письменниці, українська література 10 клас

I. Мотивація навчальної діяльності школярів

Вступне слово вчителя.
Карпатський край, як ви знаєте, великий. І сьогодні ми прямуємо в інший його бік — чарівну Буковину, що народила багато талантів, горде жіноцтво, яке наважилося з повною силою та пристрастю виступити за свої права. У лавах тих жінок-борців — Ольга Кобилянська. З особистістю письменниці, її творами, світоглядом, літературними уподобаннями та індивідуальним стилем ми познайомимося на сьогоднішньому уроці.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1. Повідомлення підготовленого учня.
(Учень розповідає про Буковину (історія, географія).)

2. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.
За свої життєписи беруться, як правило ті письменники, що схильні до самоаналізу, самозаглиблення. Ольга Кобилянська написала аж три автобіографії. Розповідь «про себе саму» починає вона з портретів «вічно трудящого батька» і «святої матері», котрим вона завдячує всім, чого досягла. Батько був людиною «пильною, охочою до кожної науки», працьовитою та вимогливою, з тонким розумінням краси й добра. Ці риси успадкувала й дочка. Майбутня письменниця мала «велику жадобу до науки. і праці». Закінчити їй вдалося лише чотири класи, далі займалася самоосвітою і стала однією з найосвіченіших жінок свого часу.
Ольга зростала у віддаленому куточку України, що належав Австро-Угорській імперії й офіційно (і не тільки) послуговувався німецькою та румунською мовами. «Коли б не любов батька до рідного слова, до свого народу, своєї пісні, — зазначала письменниця в автобіографії,— знання рідної мови, що все-таки панувало в хаті, крім польської, а далі і німецької, було би з часом, може, й зайняло останнє місце».
Хоч мати майбутньої письменниці походила з польсько-німецької родини, проте своїх дітей виховала в пошані до української мови, культури, звичаїв, цілком підтримавши інтереси та прагнення свого чоловіка. Її аристократичний дух, любов до музики передалися й донці.

— На вашу думку, яка роль батьків у розвитку здібностей, талантів дітей, досягнення ними значного життєвого успіху?

— Чи мала рацію Ольжина мати, підкоряючись уподобанням батька?
Родина Кобилянських разом із батьком-службовцем переїжджає з одного маленького містечка до іншого, де, як і раніше, було практично відсутнє культурне життя, культурне товариство. Вже в тринадцять-чотирнадцять років Ольга починає писати, реалізовуючи свою творчу натуру. Спочатку це були німецькомовні твори, бо іншої літератури дівчина ще не знала. Ось який портрет залишила її подруга Ольга Устиянович: «Вона за той час виросла, як тополя. Чорне, добре плекане, блискуче волосся окружало її ніжне біле личко, рожеві уста усміхались. радісно, а великі чорні очі чогось тужно та сумно гляділи. Грала вже на фортепіано. і співала. милозвучним сопрано».

— Про що свідчить такий портрет? (Добрий смак, глибоку натуру, талановитість О. Кобилянської.)
Сама письменниця згадує: «Ще молодою дівчинкою. я почала писати вірші. Чогось мені бракувало, недоставало в душі. Чимось була вона часами надто переповнена, а часами повна туги і смутку. Рівночасно з тим я бралася за олівець. і починала рисувати. На самоті находив на мене глибокий сум. До того я читала багато.»
У вісімнадцять років Ольга Кобилянська знайомиться із Софією Окуневською, яка згодом стала першою на Буковині жінкою-лікарем, та письменницею і громадянською діячкою Наталею Кобринською. Ці жінки очолювали феміністичний рух, ідеї якого були близькі й Кобилянській. Саме вони порадили їй писати українською мовою, прислужитися рідній культурі.
У 31 рік письменниця опубліковала українською мовою повість «Людина» (спочатку вона вийшла німецькою), а через рік — повість «Царівна», що принесла їй визнання.
1898 року О. Кобилянська відвідала святкування 25-річного ювілею літературної діяльності І. Франка. Там вона познайомилася з Василем Стефаником, потім вони товаришували довгі роки, обмінюючись листами. Через рік письменниця вирушила до Києва і Канева, познайомилася з М. Коцюбинським, М. Старицьким, М. Лисенком, а згодом і з Лесею Українкою.
Усі визнавали великий талант О. Кобилянської, Франко писав: «Я ані на хвилю від першої появи Ольги Кобилянської на полі нашої літератури не сумнівався про її талант. Її пізніші оповідання, такі як «Людина», «Битва», наповняли мене подивом від її незвичайного таланту. Я щиро тішився, коли вона згодилась друкувати свою «Землю» в Літературно-науковім віснику.»
У цей період виходить перша збірка письменниці «Покора», окремі твори якої перекладалися польською і російською мовами.
З того часу літературна творчість стала її душевною потребою, обов’язком, спасінням. «Самота, душевна самота, противне моїм почуванням окруження — викликували в мене жадобу кинути те, що мене зворушувало до дна, на папір»,— зізнавалася вона. «Моє життя було б пуста хата, коли б я не могла більше працювати». О. Кобилянська творила тільки в стані душевного збудження, переживання: «Я писала, коли любила, писала, коли терпіла, писала, коли не находила вдоволення знадвору бажань своїх особистих, коли бачила кривду, заподіяну так людям, як звірятам, цвітам і птахам.» Це обумовило й стильову особливість прози письменниці — емоційність, пристрасність, схвильованість слова. Джерелом творчого натхнення була для письменниці і природа, що впливала на неї «найсильніше зі всього». За відсутності краси в житті краса природи створювала той особливий світ, де вона почувалася затишно. У багатьох її творах природа є основним предметом зображення, головним образом і нагадує живу істоту зі складними й тонкими почуваннями («Природа», «Битва», «Там звізди пробивались», «Рожі»). Ольга Кобилянська писала на основі власних вражень від подій і явищ життя, які пропускала через свою душу. Тому-то в її творах так багато психологізму, символізму й інших модерних засобів письма, нових для української літератури.
Початок ХХ століття приніс для О. Кобилянської важкі випробування — хворобу матері, власні проблеми зі здоров’ям, матеріальну скруту. Але вона продовжує наполегливо працювати. Виходять повісті «Земля» (1902), «В неділю рано зілля копала.» (1908), «Через кладку» (1912), антивоєнні новели (1914) та інші твори. 1927 року широко відзначався 40-річний ювілей літературної діяльності письменниці. Через два роки здійснено дев’ятитомне видання повного зібрання її творів. У 1929-му уряд України встановив їй персональну пенсію і вона була прийнята до Спілки письменників України.
Під час Другої світової війни хвору О. Кобилянську профашистський румунський уряд хотів відправити до трибуналу, але не встиг — 1942 року письменниці не стало.
У Чернівцях відкрито літературно-меморіальний музей, а в селі Димки — музей-садиба. Ім’я О. Кобилянської носить Чернівецький обласний драматичний театр і центральна вулиця обласного центру.
Однак найкраща пам’ять про видатну письменницю — це те, що тисячі читачів донині захоплюються її творами.

— Чим саме особливою вам здалася біографія письменниці?

— Чи є щось схоже в життєписі О. Кобилянської з біографіями інших митців?

3. Виразне читання.
(Учитель зачитує «цікавинки» про письменницю з книги В. Шевчука «З вершин і низин».)

Зовнішність Кобилянської
В похилі літа О. Кобилянська виглядала так за описами близьких людей: темне волосся, крізь яке пробивалася ледь помітна сивина, гладко зачесане, поділене проділом, заплетене в коси, які укладалися позад голови і закріплялися шпильками. Брови виразно темні, обличчя поважне, серйозне й нагадувало більш чоловіче, ніж жіноче. На ньому ані зморшки, були вони ледь помітні тільки під очима. Лице матове, як буває в темних шатенок, широке чоло трохи виділялося на худорлявому обличчі, на вустах — вираз туги, мрії, осяяний добродушністю. Особливо виділялися темно-карі очі, які світилися вологим, променистим блиском, в них, як казали, ніби відбивалася свіжість травневої роси. Сумовитий вираз обличчя був майже завжди, навіть коли письменниця всміхалася. Була вона середнього зросту, одягалася охайно, гармонійно, строго і не за модою. Говорила м’яким притишеним голосом.

Трус у квартирі Кобилянської

Нелегко жилося письменниці в час окупації Буковини румунськими боярами. Хвиля репресій зачепила її брата Юліана (автора латинсько-українського словника), якого боярська влада вигнала зі школи, а агенти сигуранци увірвались у робочий кабінет письменниці, перекинули все догори ногами, забравши листи, нотатки до нових творів, одну викінчену новелу. На щастя, архів письменниці зберігався не тут, а в брата, і тому уцілів. Забрані рукописи так і не повернули письменниці, незважаючи на неодноразові домагання, вони для літератури навіки пропали.
непорозуміння
В 1927 році відзначався 40-річний ювілей літературної творчості О. Кобилянської. Буковина тоді належала боярській Румунії і, щоб зірвати свято, власті використали смерть якогось чиновника Братіяну і відклали святкування. Телеграфісти, які передавали це сповіщення до Львова, сплутали текст, і з нього вже виходило, що ювілей відкладено через смерть самої письменниці. Ця звістка миттю облетіла всю Україну, і тільки через певний час помилку було спростовано.

IV. Закріплення знань, умінь та навичок

Колективна робота.
1) О. Кобилянська захоплювалася ідеями феміністичного руху, переймалася проблемами емансипації жінок. Здогадайтеся, як називається повість В. Врублевської про письменницю.

131

2) Як тепер називається політика, спрямована на урівнювання прав та свобод жінок і чоловіків?

132

V. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

• Продовжіть речення.
«Мені близька думка про те, що …»
«Мені здається, що жінки в нашій літературі, як у жодній європейській, …»
«Мене вразило (здивувало) …»

VІ. Домашнє завдання
Знати біографію письменниці, прочитати одне з її оповідань (або повість «Людина» чи якусь іншу).

Урок № 37. Тема. О. Кобилянська. Життя і творчість, формування світогляду письменниці, українська література 10 клас

Повернутися на сторінку Конспекти української літератури. 10 клас

Комментарии закрыты.