УРОК № 33 Тема. Є. Маланюк. Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгічні мотиви, філософічність поезій. Вірші про призначення поета і поезії. Символічні образи, українська література 11 клас

УРОК № 33 Тема. Є. Маланюк. Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгічні мотиви, філософічність поезій. Вірші про призначення поета і поезії. Символічні образи, українська література 11 клас

Мета: допомогти учням усвідомити глибину, ідейно-художнє багатство творів поета, їхню естетичну цінність; розвивати навички аналізу ліричних творів, удосконалювати вміння висловлювати власні міркування; виховувати почуття патріотизму, активну громадянську позицію.

Очікувані результати: учні знають поезії Є. Маланюка, вміють виразно читати їх, аналізувати, визначати художні засоби, висловлювати власні враження та думки щодо прочитаного.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстрації до них.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку № 33 Тема. Є. Маланюк. Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгічні мотиви, філософічність поезій. Вірші про призначення поета і поезії. Символічні образи, українська література 11 клас

I. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Літературознавець Е. Циховська пише, що для Є. Маланюка характерна «поетика крайнощів, породжена суперечностями дійсності», яка «постає як вияв болісної любові до України і водночас недовіри до неї, що межує з прокляттям». Чи можна погодитися з такою думкою — поміркуємо на уроці.

II. Актуалізація опорних знань учнів

Робота в парах.

(Учні ставлять одне одному питання, уточнюють, доповнюють власні знання з теми.)

Перевірка домашнього завдання.

1. Розповідь про «Празьку школу» українських поетів.

2. Складання «паспортної анкети» Є. Маланюка.

Диспут.

— Чи можуть бути поєднаними любов і ненависть у ставленні до когось, чогось?

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу. формування вмінь та навичок

Виразне читання поезії Є. Маланюка «Під чужим небом».

Обмін враженнями щодо прочитаного.

Евристична бесіда.

— Зі скількох частин складається твір? Чим вони відрізняються? (З п’яти частин; мають різну ритмомелодику й тональність, настрій — від теплих спогадів до відчаю; об’єднує мотив ностальгії.)

— Які рядки звучать найбільш щиро, задушевно, чим особливі? (Спогади про річку дитинства Синюху, рідний дім, матір; запам’ятовуються конкретні деталі — «мати, сидячи на призьбі, Вже не очікує мене», «Давно Євгена поминає За упокій старенький піп», «мати слухають ночами Бронхітне гавкання Бровка» та ін.)

— До яких протиставлень вдається поет, у чому їх парадоксальність? (Там — «свист херсонського простору», стара хата під стріхою (але добре!); тут — затишна квартира — «в вікні опустиш штору» (але погано, самотньо).)

Поетичний практикум.

Визначте віршові розміри різних строф поезії «Під чужим небом».

ukrainska_literatura_11_klas_6

Слово вчителя.

Збірка Є. Маланюка «Земля й залізо» починається коротким словом автора: «Книга, висушена гарячим вітром історії. У ній розкривається сучасна і темна історія України: 1918, 1919, 1920 роки». Маланюк шукає причини слабкодухості українців, прагне збудити їхню національну гідність, волю до боротьби за свободу і незалежність. Україна в нього постає то степовою Елладою, подібною до давньогрецької, то іншою — Чорною Елладою — через рабську покору завойовникам, небажання стати державною нацією. Гнівні інтонації звучать у багатьох віршах цієї збірки. Тут письменник висловлює знамениту формулу: «Як в нації вождів нема, тоді вожді її — поети».

«У …Євгена Маланюка один адресат і один герой — Україна»,— зауважує Л. Куценко в статті-передмові до видання його творів. А Т. Шептицька наголошує: «Митцю часто дорікали за войовничу політизованість, ідеологічну заангажованість його творів, але саме в цьому виявляється одна з ознак української літератури загалом, яка протягом двох останніх століть мусила бути і політикою, і філософією, й ідеологією, й освітою для народу».

Повідомлення-дослідження учня.

Неоднозначність образу України у творчості Є. Маланюка

У чому виявляється неоднозначність образу України у творчості Є. Маланюка?

Головна тема поезій митця, визнаного українського «імператора» залізних строф, співця «абстрактів і контрастів»,— Батьківщина, Україна, проблема її державності в минулому, сучасному й майбутньому:

Внук кремезного чумака,
Січовика блідий праправнук,
Я закохавсь в гучних віках,
Я волю полюбив державну.

Для поета, який народився і виріс серед безмежжя херсонських степів, образ рідної Вітчизни постає як символ степової Еллади. Змальовуючи його, Є. Маланюк висловлює широку гаму почуттів: від захвату й болю за втраченим раєм рідної домівки, рідної землі («О моя степова Елладо, ти й тепер антично-ясна. А мені ти — фата-моргана на пісках емігрантських Сахар…») до обурення («Куди ж поділа, степова Елладо, варязьку сталь і візантійську мідь?») і навіть гіркої зневіри («…Коли ж, коли ж знайдеш державну бронзу, проклятий край, Елладо степова?!»). У цих рядках — синівські почуття справжнього патріота, який вболіває за Вітчизну, за шлях її розвитку, за народ. На думку поета, ставлення до Батьківщини кожного має виражатися в найприродніших стосунках:

…не треба заплутано метикувати
В залежності від нагод і годин,—
Тільки знати:
Вона — Мати,
Ти — син.

Є. Маланюк віддає перевагу слову «Еллада», а не «Україна». Це пояснюється його поглядами на процеси розбудови держави, її роль і місце в цивілізованому світі. Поет вважає, що Україна географічно й політично знаходиться на перехресті доріг із «варяг у греки», а її історія сягає скіфських часів. І коли він називає Україну Елладою, то має на увазі «соняшну» Елладу, в якій торжествують сили цвітіння, тобто панують гармонія, краса, порядок, добро. Проте лагідному, умиротвореному образу Вітчизни протистоїть інший — образ державницького Риму. І, як слушно зазначає Д. Павличко, «поетове серце тягнулось до України-Еллади, але його розум був на боці України-Риму», тобто сильної і міцної держави: «І виросте залізним дубом Рим з міцного лона скитської Еллади».

Є. Маланюк вірить у свій народ, його творчі сили, здатність збудувати омріяну віками незалежну державу. Водночас він бачить його негативні риси: байдужість, пасивність, вічні нарікання на нещасливу долю, риси малороса, «тюхтія-хохла», виплекані роками довгої неволі.

Так почуття любові змінюється почуттям ненависті, віра в державницьку ідею («Та вдарить день і загуде Дніпро й хрестом своїм ми ідола розколем») — передчуттям апокаліпсису («Літаки закрутяться, мов листя, башти захитаються й падуть. Десь зі сходу, з-поза передмістя білим сонцем стане Страшний Суд»). На протиставленнях поет створює й образ України: вона — кохана й розпусниця, свята й відьма. За допомогою таких різних характеристик яскравіше окреслюється образ, він набуває великої експресивної сили. Недаремно Д. Донцов називав Є. Маланюка «трагічним оптимістом». Справді, поет і вболіває за рідну землю, за зневажений неволею народ, і вірить у його силу, міцність духу, розум, так необхідні для побудови незалежної держави:

…вороги не згинуть, як роса,
Раби не можуть взріти сонця волі,
Хай зникне ж скитсько-еллінська краса
На припонтійськім тучнім суходолі,
Щоб власний Рим кордоном вперезав
І поруч Лаври — станув Капітолій.

І, нарешті, варто навести ще одне висловлювання відомого літературознавця І. Дзюби, який схарактеризував стиль Є. Маланюка: «Він свідомо протистояв сентиментальності й мелодраматизмові, «українській» розляпаності й солодкавості, культивував стиль строгий і лапідарний, дисципліну вислову; він не потопав у емоціях, а формував їх напругою думки; з цієї ж напруги народжувалася і його чітка разюча метафорика. Недарма ж поета називають «імператором залізних строф».

Проблемне завдання.

Доведіть або спростуйте основні думки почутого на основі поезій Є. Маланюка «Псалми степу», «Молитва», «Біографія», «Ми за життя горіли в пеклі», «І гніву дозрівають важкі грона» та ін.

Слово вчителя.

У Польщі, в Каліському таборі для інтернованих українських вояків (1922-1923) воїн-поет Є. Маланюк перетворився на поета-воїна, змінивши зброю-стилет — на перо (стилос).

(Стилет — символ боротьби за волю, за ідеали, стилос — інструмент фіксування думки та краси, символ мистецтва.)

Виразне читання поезії Є. Маланюка «Стилет чи стилос?..». Обмін враженнями щодо прочитаного.

— Чому ліричний герой надає, на вашу думку, перевагу — стилету чи стилосу? Своє твердження доведіть.

Коментар учителя.

Тема митця і мистецтва є однією з визначальних у творчості Є. Маланюка. Він добре розумів трагізм долі митця в українському суспільстві, тому писав: «Геній поневоленої нації завжди є скаліченим Про-метеєм», вважаючи, що поет зносить, з одного боку, муки творчості, котрі нагадують самоспалення, а з іншого — самотній і несприйнятий суспільством, якому служить:

Все протикає зір. Гірка і марна втіха —
Все бачити і чуть і в людях, і в речах,
Іти крізь галас дня, крізь хаос сліз і сміху,
І слухать самоту в безрадісних ночах.

І все ж, попри песимізм становища митця, крах сподівань щодо своєї держави, Маланюк знаходить джерело натхнення й життя. Ними стає боротьба зі злом у сподіванні майбутнього:

Не задля зла, не задля слави,—
Той дар гіркий віддай юрбі,—
Ні. Ось смолоскип поета
(В нім м’язи й мозок мій горить)
Несу туди, де мріють мети,
Де з крові родиться зоря.

У ліриці останніх років (збірки «Серпень», 1964; «Перстень і посох», 1972) ліричного героя Є. Маланюка — бунтаря й борця — перемагає філософ, що обирає конструктивну, а не руйнівну силу:

І зло бушує, як повінь,
І зло поглинає світ…
Поможи мені лезом любові
Виконати заповіт.

IV. Підбиття підсумків уроку

Заключне слово вчителя.

Завершуючи сьогоднішню розмову про поезію Є. Маланюка, хочу відзначити, що він буває не тільки воїном у літературі, а й ніжним ліриком, тонким знавцем найтонших порухів душі, особливо юнацької.

Послухайте ось цю ліричну мініатюру.
І завше сниться: липень, сад, кущі
І стрічі під сусідським перелазом.
Було, либонь, нам стільки років разом,
Скільки давно я маю сам. Мерщій,
Хай лиш батьки спочинуть по обіді,
Сліпий, без тху, біжу через город
Почути контральтовий спів «добридень»
Побачить і вдихнути очі й рот.
Шаліло серце. Зупинявся час.
Пекла солодка спрага. Напівдіти,
Тремтіли ми й не знали, що робити,
І було страшно й солодко зараз.
(«Інтермеццо»)

V. Домашнє завдання

Вміти характеризувати творчість Є. Маланюка, виразно читати та аналізувати його поезії (аналіз одного вірша зробити письмово, бажано «Сучасники» або «Шевченко»); підготувати повідомлення; готуватися до презентації проекту (див. Урок № 35).

 

УРОК № 33 Тема. Є. Маланюк. Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгічні мотиви, філософічність поезій. Вірші про призначення поета і поезії. Символічні образи, українська література 11 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 11 клас

Читайте також:

Комментарии закрыты.