• Гороскоп 2016

УРОК № 25 Тема. Драматургія 1920-1930-х років. М. Куліш. Життєвий і творчий шлях митця, українська література 11 клас

УРОК № 25 Тема. Драматургія 1920-1930-х років. М. Куліш. Життєвий і творчий шлях митця, українська література 11 клас

Мета: ознайомити учнів з розвитком національного театру й драматургії 1920-1930-х років, життям і творчістю письменника, зацікавити ними; розвивати навички виділення головного в інформації, осмислення його та критичного оцінювання; виховувати повагу до культурних надбань народу, мистецтва й митців.

Очікувані результати: учні вміють характеризувати драматургію 20-30-х років ХХ ст.; знають матеріал про життєвий і творчий шлях митця, пояснюють причини його трагічної долі.

Обладнання: портрет драматурга, видання творів, ілюстрації до біографії; ілюстративні матеріали про театр 20-30-х років ХХ ст., «портретна галерея» відомих театральних акторів того часу.

Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу.

Хід уроку № 25 Тема. Драматургія 1920-1930-х років. М. Куліш. Життєвий і творчий шлях митця, українська література 11 клас

I. Актуалізація опорних знань учнів

Аналіз контрольної роботи.

II. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

На театральному диспуті 1929 року М. Хвильовий говорив, що «тільки епохальні п’єси можуть викликати таку велику дискусію «і що» тільки обмежені люди не розуміють, що саме такі п’єси і роблять в театрі епоху». Йшлося про твори одного з найталановитіших драматургів 1920-1930-х років Миколи Гуровича Куліша, і саме про нього й тогочасний театр ви дізнаєтесь сьогодні на уроці.

ІII. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

Міні-лекція вчителя з елементами бесіди (або повідомлення учня).

— Що таке драматургія? Які її жанри ви знаєте?

— Назвіть найвідоміших драматургів світової, української літератури.

— Кого з видатних режисерів ви можете назвати?

Професійний театр 20-30-х років XX ст. розвивався у двох напрямах — «психологічному» та «експериментальному». «Психологічним» був театр імені І. Франка, очолюваний Г. Юрою; «експериментальним» — «Березіль» Л. Курбаса.

Курбас намагався створити «театр дії», який спирався б на активну позицію глядача, театр, здатний втілювати найскладніші твори західноєвропейського репертуару. За Курбасом, мистецтво, щоб осягти діалектику дійсності, повинне вдаватися до образного перетворення, яке засноване на законах асоціативного мислення.

У 1926 році «Березіль» переїздить у тодішню столицю Харків, стає центральним українським театром. Вистави «Народного Малахія» та «Мини Мазайла» за творами М. Куліша дали привід для політичного цькування і Л. Курбаса, і М. Куліша, бо вони руйнували приписи диктатури, які зобов’язували показувати лише історичний оптимізм у світогляді нової людини, позбавленої будь-яких національних ознак. «Березіль» був філософським, тобто охоплював трагізм нового життя, і по-європейському національним. А значить, підлягав знищенню.

Таким чином, український театр 20-30-х років розвивався на перетині традицій «корифеїв», зарубіжної класики та модерної драматургії, пройшовши шлях від ідеологічних агіток до психологічної драми.

Повідомлення учнів.

(Учні розповідають про п’єси В. Винниченка, М. Куліша (крім «Мина Мазайло»), І. Дніпровського, І. Кочерги, Я. Мамонтова та ін.)

Продовження міні-лекції вчителя.

— Пригадайте малого Данилка (потім він стане чабаном, комісаром загону й письменником) з новели Ю. Яновського «Дитинство».

Прототипом цього героя і був М. Куліш. Отже, ви знаєте про дитинство і юність цього видатного драматурга.

Народився майбутній письменник 1892 року в с. Чаплинці Дніпровського повіту Таврійської губернії (тепер — Херсонщина) у бідній сім’ї.

Спочатку Миколка навчався в Чаплинській народній школі й виявив неабиякі здібності. Для того, щоб йому продовжити освіту, вчителі зібрали кошти — близько 100 карбованців, і підлітка зарахували до Олешківського міського училища. Микола захопився театром, музикою та літературою, почав сам писати фейлетони, епіграми, сатиричні вірші, сценки для постановки. З 1909 по 1913 роки навчався в приватній гімназії м. Олешки (до її закриття), хоч часто йому доводилося голодувати й бути без даху над головою (рано не стало матері, не було кому підтримати).

У першій половині 1914 року Куліш без засобів до існування мандрує аж на Кавказ і екстерном складає іспити на атестат зрілості. Вступає на історико-філологічний факультет Одеського університету. Але замість навчання на нього чекає призов до армії, направлення в Одеську школу прапорщиків. До 1917 року юнак — на Віленському та Волинському фронтах, кілька разів поранений. Навіть за таких важких умов він продовжує писати, ставить для бійців одноактні п’єси.

1918 року повертається в Олешки, його призначають головою міськради. Переживає п’ятимісячне ув’язнення германськими військами, з якого Куліша звільняють народні повстанці. Працює на різних посадах — члена повітового виконкому, завідувача відділу народної освіти.

Із 1500 олешківських втікачів від антанто-денікінських десантів організовує 1919 року «Перший Український Дніпровський Полк», який мужньо бореться проти напасників. Саме цей полк і його комісара описав Ю. Яновський у романі «Вершники» як «олешківський батальйон Шведа».

Якими лише справами не займався М. Куліш! І адміністративно-організаційними, і педагогічними, і редакторсько-журналістськими. Але не покидав і літературу.

На той час Куліш був уже одружений, мав дітей Олю та Володю. Дружина Антоніна, в яку він закохався ще в гімназичні часи, згадує: «Він був душею і розумом зовсім не подібний до всіх, кого я тоді знала. Такий простий, щирий, вибачливий і зрозумілий до всього, що є недосконалого в людині. Саме це полонило моє дівоче серце». Перевантажений службовими адміністративними обов’язками, Микола Гурович усім серцем тягнувся до письменницької праці, до мистецько-літературного життя, яке вирувало в тодішній столиці Харкові. Але він — член партії, а партія доручила йому «підняти» газету «Червоний шлях» в Єлисаветграді. Життя провінційного міста давало багатий матеріал для комедійних творів, і Куліш вечорами схилявся над сторінками своїх комедій «Отак загинув Гуска», «Хулій Хурина» та ін.

Нарешті М. Г. Куліш із родиною в Харкові. Його знають завдяки поставленій Г. Юрою драмі «97» (1924).

У 1925 році драматург закінчує драму «Комуна в степах». Нею розпочали сезон п’ять українських театрів.

Куліш опинився в центрі літературно-мистецьких і політичних дискусій, підтримує М. Хвильового, очолює в 1927 році ВАПЛіте.

Для письменника настають важкі часи сум’яття. Адже він був комуністом, розумів побудову соціалізму «як здійснення мрій» про справедливе суспільство. Тогочасна дійсність свідчила про інше і в політичному, і в економічному, і в національному питаннях. Згортається політика українізації, починається наступ на все мисляче, прогресивне, що не вкладається в рамки політики партії. Про ці та багато інших проблем М. Куліш пише у своїх п’єсах «Зона» (1926), «Народний Малахій» (1927), «Мина Мазайло» (1928), «Патетична соната» (1929-1931), «Прощай, село!» (1933), «Маклена Ґраса» (1933) та ін.

Ю. Смолич писав: «Тогочасна критика обрушила на нього зливу найважчих — політичних — обвинувачень, піддала нищівному переглядові і всю творчість Куліша, всі його п’єси (навіть «97» та «Комуна в степах», написані ген раніше)».

Протягом 1933-1934 років атмосфера навколо Куліша й далі погіршувалася. У грудні 1934 року він пішов на похорон свого друга І. Дніпровського, де й був заарештований та звинувачений (за традицією) в тероризмі.

Далі — суд і вирок: десять років ув’язнення на Соловках. У 1937 році «Особлива трійка» УНКВС Ленінградської області виносить постанову про смертну кару. Як і коли вона була здійснена, ніхто не знає (є версія, що разом з іншими Куліша потопили на баржі в Білому морі). Реабілітований письменник посмертно «за відсутністю складу злочину».

— Яке враження справила на вас розповідь про М. Куліша? Які думки викликала?

«Творчість Миколи Куліша — це складна панорама різних і різноманітних художніх засад, естетичних доктрин, формотворчих концепцій, що, на перший погляд, інколи заперечують одна одну, але насправді є свідченням глибинного, багатоаспектного та внутрішньо розкутого роз-вою художньої свідомості митця»,— пише літературознавець Я. Голобородько.

І дійсно, у перших драмах («97», «Комуна в степах») переважають реалістично-побутові картини; в основі конфлікту — протистояння двох соціальних груп; структура творів відносно проста й традиційна. У наступних, наприклад, «Народному Малахієві» та ін. переважають сцени підкреслено-умовного характеру — гротескні та фантасмагорійні; задум зорієнтований на полемічність, неоднозначність, суперечливість у сприйнятті ідей, образів, навіть сюжету.

Але є те, що об’єднує всі різнорідні п’єси М. Куліша. Це — пафос тривоги, болю за людину, пафос трагізму людського буття, що відчувається навіть у комедіях.

IV. Закріплення знань, умінь та навичок

Тестове завдання.

Доповніть висловлювання М. Куліша, обравши відповідні за змістом слова, прокоментуйте вислів.

«Торкаю тихенько головну струну п’єси і…, чи не … вона, як її натягну до фіналу? Чи … після цього фальші?»

А думаю … сфальшивить … не знайдеться;
Б прислухаюсь … перерветься … не буде;
В знаходжу … буде … не з’явиться;
Г розумію … завадить … не звинуватять.

V. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— У життєписі письменника, його особистості мене вразило.

VІ. Домашнє завдання

Вміти розповідати про розвиток українського театру 1920-1930-х років, знати біографію М. Куліша, характеризувати його творчість. Прочитати п’єсу «Мина Мазайло».

 

УРОК № 25 Тема. Драматургія 1920-1930-х років. М. Куліш. Життєвий і творчий шлях митця, українська література 11 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 11 клас

Комментарии закрыты.