УРОК № 23. Тема. Сюжетна композиція «Хоровод», «Танок», «Свято Івана Купала». Лінійний малюнок, образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

УРОК № 23. Тема. Сюжетна композиція «Хоровод», «Танок», «Свято Івана Купала». Лінійний малюнок, образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

Мета: ознайомити з творами українських, російських, західноєвропейських художників; формувати здатності сприймати, інтерпретувати та характеризувати твори образотворчого мистецтва, висловлювати особисте ставлення до них, аргументуючи власні думки; виховувати духовні та моральні орієнтири; продовжувати вчити застосовувати закони композиції та створювати настрій, атмосферу свята при виконанні творчої роботи; розвивати асоціативно-образне мислення.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: для вчителя — роздавальний матеріал (картки-схеми «Компоненти оцінки художнього твору»), репродукції творів образотворчого мистецтва побутового та історичного жанрів, магнітна дошка, елементи композиції (фігури, пейзаж) для роботи на магнітній дошці, плакати «Український одяг»; для учнів — альбом, олівець, гумка, акварель або гуаш, пензлі, склянка для води, палітра, серветка, підборка матеріалів до вибраної теми.

ХІД УРОКУ № 23. Тема. Сюжетна композиція «Хоровод», «Танок», «Свято Івана Купала». Лінійний малюнок, образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

I. Організація уваги учнів, оголошення теми та мети уроку

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Опитування.
Застосовуючи метод «мікрофон», учні по черзі відповідають на запитання:
Які існують основні закони композиції?
Які ви знаєте правила, прийоми і засоби композиції?

III. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.
Сьогодні на уроці ми познайомимося з творчістю західноєвропейських, російських та українських художників.
При роботі над тематичною композицією ми будемо застосовувати всі свої знання й уміння, які отримали на попередніх уроках. Робота з натури і по пам’яті, особливо начерк, допоможе нам створити композицію — малюнок за власним задумом. У своїй композиції ви повинні не тільки зобразити розгорнутий сюжет, а й розкрити динаміку події, передати характерне, головне, своє ставлення до зображуваного.

IV. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя.
Основною великою художньою течією у Франції останньої третини XIX — початку XX ст. був імпресіонізм (від французького слова «враження»). Вихідним положенням імпресіоністів було прагнення зафіксувати на полотні своє безпосереднє зорове враження. Вони зосередили увагу на передачі світла й повітря, на відображенні барвистості видимого світу.
Зверніть увагу на твір Е. Дега «Голубі танцюристки» (мал. 271). Художник знайшов рідкісний кут зору (зверху або збоку), що надає зображенню гостроти й новизни. При першому погляді на це полотно здається, що це випадково побачений, ніби вихоплений шматочок дійсності. Насправді все ретельно продумано. Саме цією чіткою композицією, а також увагою до чіткості й точності ліній твори Е. Дега відрізняються від творів інших імпресіоністів.

000

У картині А. Матісса «Танок» (мал. 272) рух фігур, їх розташування на картинній площині створюють певний ритмічний устрій.

189Мал. 271                                                 Мал. 272

Гостра цікавість до зображальних і виражальних можливостей кольору відчувається в ліричних жанрах К. Коровіна. Мелодійність живописного центру картини «Північна ідилія» підкреслено ритмом розташування фігур.
У картинах М. Несторова, К. Юона, Б. Кустодієва, поетично-піднесених, сповнених ідей злиття людини з природою, розповідається про життя російської провінції. Не тільки сюжети, але й весь колірний лад картин виявляє світосприймання художників — радісне, святкове або поглиблено-споглядальне.

Колективна робота за завданням.
Учитель разом з учнями робить опис картин І. Падалки «Фотограф» та М. Романішина «Свято», застосовуючи картку-схему.

Картка-схема
Компоненти оцінки художнього твору
1. Власна інтерпретація сюжету.
2. Опис місця дії.
3. Визначення головного героя (героїв), його емоційного стану, моральних якостей.
4. Визначення другорядних героїв, їхньої ролі в картині.
5. Опис зображених явищ природи.
6. Аналіз композиційного вирішення (доцільність виділення планів, розміщення окремих деталей тощо).
7. Відповідність реальності, наявність контрастів.
8. Лаконічність та символічність зображення.
9. Визначення художньої техніки виконання.
10. Визначення образності твору.
11. Виявлення загального настрою.
12. Висловлювання особистого враження від твору.
13. Використання в оцінці художнього твору епітетів, порівнянь, метафор, асоціативних аналогій та зіставлень.
Особлива увага звертається на композиційне рішення твору, щоб усвідомити створення художнього образу, виявити ідейний задум і зрозуміти, як передані змістові зв’язки у сюжетному творі. І. Падалка «Фотограф» (мал. 273)

190Мал. 273

Художник намагається наповнити свої твори враженнями. У картині «Фотограф», яка написана в 1920 р., відбилася гостра спостережливість автора за людьми сучасного йому українського села. З дещо іронічною жартівливістю зображує він сцену появи в провінції заїжджого фотографа. Це виняткова подія для мешканців. Заради такої нагоди всі вдяглися у святковий одяг, щоб гідно увічнити себе на фото. Молоде подружжя картинно, як годиться, але з видимою напругою позує перед об’єктивом. На них звернута увага всіх присутніх. Сюди ж привели і гарно вдягнених діток. І лише зайнятий справою фотограф своєю незграбною постаттю, мішкуватим костюмом кумедно не вписується в загальний ансамбль, в ошатну урочистість. Сцена сповнена безпосередності, ніби миттєво вихоплена з життя, але насправді композиція її ретельно продумана і визначається раціоналізмом побудови. Це відбилося, насамперед, у розміщенні постатей, у прагненні об’єднати всі персонажі у тричастинні групи. Останнє надає всій композиції особливої музичної ритмічності, узгодженості.
Кольори яскраві, чисті, їх тонова градація відверто пов’язана із засобами тонального моделювання форми в старовинному іконописі. Серед інших персонажів художникові особливо вдався типаж молодого подружжя, у якому він виявив чимало яскравих рис, помічених безпосередньо в житті.
М. Романішин «Свято» (мал. 274)

191Мал. 274

У творчості цього художника проявляється зв’язок із рідним Закарпаттям, де минули його дитинство і юність. Побут трударів Карпат, гірські краєвиди — улюблена тема його живописних полотен, незмінно поетичних, позначених людяністю образів. Це повною мірою виявилося в полотні «Свято», створеному в 1969 р. Перед глядачем на високому узгірку зручно вмостилися троїсті музики: контрабас, цимбали, скрипка. У швидкому ритмі їхньої гри закручується танець-увиванець, і, ніби вторячи йому, кругляться лінії гір і узгірків, багаторазовим відлунням повторивши малюнок танцю. Колорит полотна щільний, гарячий, у ньому жаринами спалахують червоні хустки, вишивки, пояси. Романішин не вдається до поглибленої характеристики окремих образів, твір у цілому емоційно змістовний, сповнений оптимістичного світовідчуття. Поколінно обрізавши групу музик на першому плані, художник у такий засіб максимально наближає дію до глядача, ніби і його робить учасником свята.

Запитання до учнів.
Домашнім завданням було самостійно знайти інформацію про свято Івана Купала. Яким же було Купало в давнину? (Учні розповідають, що вони дізналися про це свято.)

Слово вчителя.
День Купала, який припадає на 7 липня, збігається з літнім сонцеворотом. У давніх слов’ян Дажбог — бог Сонця — був найша-новнішим серед інших богів. Наші пращури вважали, що саме він подарував життя на землі. Відтак Сонце було прообразом свого покровителя, а тому його річний цикл збігався з певними ритуальними дійствами. Одне з таких — Купало, котре символізувало літній сон-цеворот, тобто найвищий культ Сонця.
Пізніше християнство, якому не пощастило остаточно знівелювати це дійство, «долучило» до нього свято різдва святого пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана. Ось так і з’явилось охристиянізоване свято з подвійною назвою — Іван Купало.
Основним стержнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь як символ небесного сонця. Він мав горіти цілу ніч. Щоб підтримувати багаття, парубки заздалегідь заготовляли хмиз.
Зладнавши спеціальний, сплетений із соломи, рогози чи дубців, козубок, тягли його селом, і кожний господар дарував «на розпал» будь-яку вийшлу з ужитку річ чи пару ломачин; деінде годилося накрасти купальських дров, лише в дівчат (нерідко для цієї мети розбирали й плетені тини). Зібране ломаччя одвозили на леваду, що обов’язково сусідилася з річкою чи ставком, і складали в купки.
Крім купальського вогню, зі святом пов’язані два найголовніші персонажі — власне Купало та Марена. Напередодні, себто 6 липня, дівчата, зібравшись у лісі та на луці, таємно споряджали опудало — Марену. Ляльку в зріст людини плели із соломи, вбирали, наче живу людину: одягали вишиту жіночу блузу, підв’язували плахту й фартуха, скріплюючи їх однією чи двома крайками, а шию прикрашали намистом; на ноги зодягали сап’янці.
На Київщині в минулому столітті Марену готували в такий спосіб. Зрізували гілляку з вишні з трьома сучками (один для голови, а двоє для рук) і увивали квітами, стрічками та намистом. Одна з дівчат, зодягши на голову вінок, несла мовчки опудало на вигін, а решта супроводжували її піснею. Наостаток несли Марену до річки і топили.
Вчинивши «самосуд» над Мареною, парубки йшли до Купала — опудала, яке стояло на пагорбі. Його виготовляли із соломи, поверх зодягали штани, сорочку, бриля, до рук приправляли батіг, голову оздоблювали вусами та бородою.
На пагорбі розпалювали багаття. Це мав зробити юнак, котрого найбільш поважали в селі. Доки розгорався вогонь, хлопці й дівчата, взявшись за руки, ходили за сонцем навколо Купала. Після хороводу організовували ігри.
Натомість розпочиналися ігри біля вогнищ. Хлопці та дівчата перестрибували багаття. Якщо парубок стрибнув якнайвище, то це віщувало на гарний врожай у родині, щонайспритніше — здоров’я прибуде, а вскочить у полум’я — протягом року трапиться нещастя, зачепить ногою дрова — накличе в оселю неладки. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак«з дівчиною, то неодмінно одружаться і в злагоді проживуть вік.
На купалівське свято, як правило, сходилося все село — діти і літні мешканці. Перш ніж погасити вогнище, хлопці мали спалити чи втопити у воді Купало під супровід жалісливих пісень.
Дівчата, запаливши свічки, пускали на воду заготовлені вдень два віночки — один для себе, а інший судженому. Якщо вінки пливли в парі, то вважалося, що цього року одружаться, а коли урозтіч — не судилося бути замужем.
Передіванова, або Іванова, ніч — найпоетичніше купальське дійство. Воно супроводжувало протягом сторіч духовне єднання людини з природою.
При створенні ескізу треба враховувати закони композиції:
— сюжетно-композиційний центр;
— рівновага;
— симетрія й асиметрія;
— контрасти і зіставлення, ритм.

Підготовчі вправи.
Учні на магнітній дошці за допомогою магнітних фігур, елементів пейзажу створюють різні види композицій (мал. 275).

192Мал. 275

Учитель підкреслює, що головне перебуває в центрі картинної площини. Симетрію в композиції художники вибирають для виявлення стану спокою, асиметрію — для виявлення тривоги, руху.
Ритм у композиції пов’язаний з ідейним змістом картини. За ритмом руху, поведінкою людей можна визначити суть зображеної в картині події.
Для кожної тематичної композиції важливу роль має вибір формату, який сприяє розкриттю задуму.

V. Практична діяльність учнів
Учні виконують лінійний малюнок до тематичної композиції «Хоровод», «Танок», «Свято Івана Купала» з урахуванням лінійної перспективи (мал. 276), дотримуючись такої послідовності:

193Мал. 276

1. Продумати сюжет.
2. Вибрати точку зору і визначити формат аркуша паперу. (Необхідно уявити собі розташування предметів та об’єктів на площині зображення.)
3. Найти співвідношення між небом і землею та іншими об’єктами.
4. Виконати попереднє компонування сюжету (використовуючи спостереження навколишнього життя і додатковий матеріал до вибраної теми).
5. Визначити, що буде на першому, другому і третьому планах.
6. Виділити композиційний центр (за допомогою розташування та масштабу).
7. Перевірити побудову сюжету з урахуванням лінійної перспективи.
8. Деталізувати елементи композиції.

Учитель спостерігає за самостійною роботою учнів і дає поради та рекомендації.

VI. Закріплення нових знань і вмінь

Фронтальне опитування.
Які твори сьогодні вам найбільше запам’яталися? Чим? Які художні засоби застосовували художники у своїх творах для розкриття теми?

VII. Завершення уроку
Учитель підводить підсумки: аналізує характерні помилки в роботах учнів; дає загальну оцінку виконаним роботам; організовує виставку кращих робіт; оцінює діяльність учнів на уроці.

VIII. Домашнє завдання
Принести: виконані на уроці малюнки композиції, альбом, графітовий олівець, губку, фарби, пензлі, палітру, серветку, склянку для води.

УРОК № 23. Тема. Сюжетна композиція «Хоровод», «Танок», «Свято Івана Купала». Лінійний малюнок, образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків малювання, образотворче мистецтво 7 клас

Комментарии закрыты.