УРОК № 21. Тема. Природний світ, гармонія природних форм у середовищі. Сад моєї мрії, образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

УРОК № 21. Тема. Природний світ, гармонія природних форм у середовищі. Сад моєї мрії, образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

Мета: ознайомити з історичними стилями саду; учити проектувати природне середовище (ескіз саду) і застосовувати знання з історичних стилів при створенні саду своєї мрії; формувати вміння та навички образотворчої діяльності; виховувати естетичний смак.

Тип уроку: засвоєння нових знань і вмінь.

Обладнання: для вчителя — матеріали для опрацювання в групах, малюнки, фотоілюстрації, репродукції різних історичних стилів саду; для учнів — альбом, різні графічні матеріали, фарби, палітра, гумка, склянка для води, серветка.

Вузлики на пам’ять

Партерні газони — газони, що створюються в головних частинах архітектурної композиції саду, біля фонтанів, скульптурних груп, декоративних водоймищ; є основною частиною парадного квітника.

Пергола — набірна конструкція кам’яних стовпів або легких арок, обсаджена виткими рослинами; пов’язує різні зони саду, організовуючи простір, захищає від сонця.

ХІД УРОКУ № 21. Тема. Природний світ, гармонія природних форм у середовищі. Сад моєї мрії, образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

I. Організація уваги учнів, оголошення теми та мети уроку

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Запитання до учнів.
Які архітектурні стилі ви знаєте?

III. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.
Віра в те, що десь на землі існує куточок, де немає ні прикростей, ні суму, де квітуча природа прихильна до людини, а між тваринами панують мир і злагода, передавалася з покоління в покоління з найдавніших часів. Священне Писання християн, Коран мусульман та священні книги багатьох інших народів говорять про те, що з самого початку перші люди жили в чудовому саду і не знали ні голоду, ні хвороб, ні старості. Навіть Гомер оспівував блаженну країну Елізіум, що розташована на краю землі.
Рай описували як якусь відокремлену місцевість, розташовану на гірському плато, обгородженому високою кам’яною стіною і бездонними прірвами. Добратися туди можна було тільки крутою небезпечною стежкою. А на горі подорожуючого зустрічали пахощі трав і листя, багатоголосий спів птахів, дзюркіт«струмків і ласкаве сонце. Справжнє свято почуттів!
Так виглядав райський сад в уявленні голландського художника Яна Брейгеля. (Учитель показує його картину «Райський сад», створену в 1620 р.— мал. 246.)
«Сім чудес світу» — так у стародавні часи називали незвичайні творіння людського генія, що вражали уяву сучасників красою, величчю.

180Мал. 246

Одне з таких див — це сади прекрасної вавилонської цариці Семіраміди. На жаль, це диво проіснувало недовго — усього близько двох століть, але пам’ять про нього збереглася в історії.
За легендою, 2800 років тому могутній цар Навуходоносор II взяв дружиною прекрасну Семіраміду, доньку царя лісистої гірської країни Мідії. Місто Вавилон, у той час столиця держави Навуходо-носора, стояло на випаленій сонцем рівнині, що продувалася гарячими вітрами з Аравійської пустелі. У цьому гучному місті, з будинками, вибудованими із сирцевої цегли, неможливо було знайти ані деревця, ані клаптика зеленої трави, і молода цариця почала сумувати і марніти. Навуходоносор, який любив дружину, вирішив зробити все, щоб розвіяти її смуток. За його велінням у Вавилон зібрали найвідоміших будівельників і архітекторів. І незабаром поруч з царським палацом виросло величезне спорудження у формі східчастої піраміди з чотирма уступами. На кожному уступі був насипаний шар родючої землі і висаджені найрідкісніші й найпрекрасніші дерева і квіти. Уступи з’єднувалися між собою широкими сходами з мармуровими щаблями. Чимало довелося потрудитися й інженерам, щоб створити водопідйомні пристрої для поливання чудових садів.
Уся ця незвичайна і дивовижна споруда спиралася на безліч колон, тому здалеку здавалося, що сади цариці зависають у повітрі. Через що їх і прозвали «висячими садами Семіраміди».
Сучасні художники й інженери не раз намагалися показати, як насправді виглядали висячі сади Семіраміди. (Учитель демонструє відеоряд картин — мал. 247—249.)

181Мал. 247—249

Люди шукали рай на землі, але переконавшись, що раю на землі не знайти ні в міжиріччі Тигру і Євфрату, де його поміщала Біблія, ні в горах Індії, ні в джунглях тропічної Африки, люди стали намагатися відтворити його самотужки. І яких успіхів вони досягли в цьому, ми сьогодні дізнаємося на уроці.

IV. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя.
Культура ландшафтного дизайну розвивається з кожним днем все швидше і швидше.
В енциклопедичних словниках ландшафтна архітектура визначається як мистецтво, мета якого — гармонійне поєднання природного ландшафту з місцевістю, освоєною людиною. Серед завдань ландшафтної архітектури — охорона природного ландшафту, але також і створення нових, планомірне формування системи природного і штучного ландшафту. Отже, поняття ландшафтна архітектура містить і садово-паркове мистецтво.
Останнім часом поняття «ландшафтна архітектура» і «ландшафтний дизайн» часто вживаються як синоніми. Проте, різниця між цими поняттями існує. Ландшафтна архітектура — це гармонійна організація природного простору. Дизайн же має на увазі більш глибокі перетворення, коли місцевість не просто організується, а перетворюється в нове навколишнє середовище. В результаті зміни ландшафту створюється штучне середовище, призначене для життєдіяльності людини, хоча при її створенні активно використовуються і природні «живі будівельні матеріали» — вода, рослинність, каміння, ґрунт, особливості природного рельєфу і навіть тваринного світу. Головна мета створення ландшафтних композицій — гармонійно співвіднести і вжити ці матеріали в сукупності зі штучним середовищем.
Будівництво садів є свідченням мирного часу і розквіту. Культурні традиції, кліматичні умови, економічний розвиток, наукові відкриття вплинули на появу витворів садово-паркового мистецтва.
Відтворюючи історію садів, мистецтвознавці відносять витвори різних часів і держав до тих чи інших стилів: єгипетського, античного, ісламського, середньовічного, Відродження, бароко, класицизму, англійського пейзажного, еклектики. Цей поділ умовний, особливо для садів, які створюються на протязі десятиріч.
Історичні сади, які ми бачимо сьогодні,— це сучасні творіння, які переказують історію. Це, з одного боку, архів, а з іншого — основа для оцінки дня сьогоднішнього і творчого пошуку, спрямованого в майбутнє. (Учитель демонструє відеоряд садів різних стилів.)
Стиль і мода — різні категорії. Мода говорить про мінливість смаків. Стиль — це комплекс художніх засобів, які залежать багато в чому від професійної мови.
Стиль — це щось єдине, пронизане загальною ідеєю. Стиль в ландшафтному дизайні — це певна трактовка основних правил і прийомів планування, обладнання, колористики малого саду.
У поняття стилю входить планування саду, використання певних рослинних форм і їх сполучень, тип декоративного мощення, а також форма садового обладнання.
Вибір стилю саду залежить від ландшафтних особливостей ділянки і визначається архітектурним стилем, в якому побудовані основні споруди.
Але в більшій мірі це діло смаку і відображення стилю життя господаря саду, його світогляду. Сучасні стилі малого саду тільки стикаються зі стилістикою садів минулого. Сад отримує у кожній державі національні риси, через те що сад, і особливо малий, пов’язаний з побутом і життям суспільства.

V. Практична діяльність учнів

Робота в групах.
Учитель об’єднує учнів у вісім груп. Учні в групах розподіляють між собою ролі:
«спікер» (керівник) — організує порядок виконання завдання,
пропонує висловитися по черзі, підбиває підсумки, визначає доповідача;
«секретар» — веде записи роботи;
«спостерігач» (тайм-кіпер) — стежить за часом;
«доповідач» — висловлює думку групи, доповідає про результати роботи.

Керівники груп отримують пакети з матеріалами і завдання: підготувати доповідь за даними матеріалами і виконати план саду в даному стилі.

Послідовність виконання завдання:
1. Розподілити картки з інформацією між усіма членами групи.
2. Розглянути малюнки, фотоілюстрації, репродукції.
3. Підготувати доповідь за розглянутими матеріалами з використанням малюнків, фотоілюстрацій, репродукцій.
4. Представити ескіз плану саду, виконаного в заданому стилі.

Матеріали для опрацювання в групах 1, 2

Регулярний стиль
Сад в регулярному стилі — це повне підпорядкування законам геометрії (мал. 250—257).

182Мал. 250—257

В історичних садах різних часів вода, рослини, скульптури були розташовані за симетричним малюнком. Починаючи з епохи Відродження стало важливим, щоб в плануванні споруди і сад були візуально пов’язані між собою. Якщо архітектура будівлі витримана в класичному стилі, то регулярність саду виявиться в чітких осях, спрямованих на головний і другорядні пройоми фасадів, у брукуванні, балюстрадах, партерах, стрижених живоплотах, басейнах геометричних форм.
Регулярність — це більше, ніж стиль. Історично регулярний сад був містом процесій, прогулянок або сидячого відпочинку. І зараз він, скоріше, призначений для зорового свята, ніж для активного відпочинку.
Епоха французького класицизму в парковому мистецтві ознаменувалась грандіозними витворами Андре Ленотра. Він створив такі визначні витвори, як парки Тюільрі, Марлі, Сен-Клу і особливо Версаль, після чого увесь світ почав наслідувати його ідеям.
Архітектура його парків розвивалася за єдиними законами, законами регулярного стилю, який передбачає сувору симетрію в плануванні саду, що вносить у композицію відчуття порядку, урочистості, театральності.
Однією з найважливіших рис регулярного стилю є те, що «штучність» не тільки виставлялася на перший план, але обов’язково витискала усяку натуральність. Сад відокремлювався за допомогою високих стін або живоплоту.
Французькі сади зобов’язані своєю суворою правильністю любові короля Людовика XIV до геометрії і витонченої розкоші. Плани садів вивірені до сантиметра, і з такою ж точністю підстрижені кожний кущ і деревце. Але все разом створює такий досконалий і витончений малюнок, що неможливо зрозуміти, де кінчається архітектура, а де починається природа — вони немов змагаються одна з одною.

Матеріал для опрацювання в групах З, 4

Японський стиль
Мистецтво японського саду було народжено релігією і супроводжувало історію держави на протязі двох тисячоліть.
Основний принцип японського саду — відчуття спокою і відпочинку, спостереження за природою.
Сади періоду XIV—XV ст. поділялися на два основні типи — цукіяма (пейзажний, пагористий) і хіраніва (плоский), у великих садах ці типи доповнювали один одного.
Сади цукіяма являли собою комбінацію каміння, дерев, мхів і водоймищ, були призначені як для спостереження з інтер’єру, так і для розглядання з багатьох точок зору під час прогулянок (мал. 258).

183Мал. 258                                             Мал. 259

Обов’язковою невід’ємністю таких садів був маленький павільйон — сяріден, живописно розташований на березі водоймища (мал. 259—261).

184Мал. 260                                                  Мал. 261

Самий старий із садів цього типу — сад мхів монастиря Сайходзі в Кіото (1339), який розподілявся на дві частини. Верхній — сухий сад являв собою композицію з диких рослин, хаотично нагромадженого каміння і піску. Суворий і напружений, він символізував мужній початок природи (мал. 262, 263).

185Мал. 262             Мал. 263

Нижній — рівнинний сад мхів, з озерами і деревами, увесь побудований на нюансах зелених відтінків і занурений у затінок, уособлював її гармонійну жіночість.
Тип невеликого плоского саду при храмі розповідав про велич природи вже іншими шляхами. Він складався із «віковічних» елементів: піску, гальки і наче випадково розкиданого по них каміння. Замкнутий із трьох боків стіною, такий сад сприймався як продовження і завершення будинку і призначався тільки для спостереження з покоїв. Своєю графічною суворістю він гармоніював з лаконізмом і простотою архітектури.
Отже, необхідною прикрасою японського саду вважаються не рослини, а камені. Існують сади, що складаються з одних каменів, по-особливому розташованих на ретельно вирівняному піщаному майданчику. Але навіть якщо в саду безліч найрізноманітніших рослин і квітів, камені та кам’яні садові світильники залишаються в ньому головним елементом композиції (мал. 264).

186Мал. 264

Японські садові майстри відтворюють природу на невеликій ділянці порівняно обмеженими засобами. Зображення природи у зменшеному вигляді, прагнення створити враження просторової глибини веде до зміни пропорцій природного масштабу, до застосування карликових дерев і скель, тобто до деякої умовності й романтизму.

Матеріал для опрацювання в групах 5, 6

Сільський стиль
Цей стиль сформувався наприкінці XIX ст. як протилежність екзотичній штучності великих міських парків і ностальгія по невибагливих сільських садочках з традиційними котеджами (мал. 265—268).

187Мал. 265—268

Цей «селянський» стиль визначається близькістю до природи — будь то рілля або ліс, море або озеро — і використанням простих, природних матеріалів і форм. Відтворюючи сільський стиль, використовують скромні традиційні матеріали — прагнуть до відтворення старовинної атмосфери.
Тут надзвичайно важливий зв’язок між садом і будинком у виборі матеріалів: доріжки з цегли відповідають стінам будинку з цегли, мощені з каміння — продовжують кам’яну підлогу інтер’єру.
Велика кількість квітів різноманітних кольорів — особливий шарм селянського саду. Рослини, у тому числі і квіти, не вишуканих садових форм, а прості, скромні — такі, як мальва, духмяний горішок, маргаритка,— ростуть в достатку без кордонів і обмежень, їх сполучення може бути яскравим, контрастним, але необхідно суворо визначити їх місце у саду в сполученні з іншими рослинами. Мальву висаджують у ґанку біля будинку або по межі біля огорожі. Садові будівлі, сараї та господарські споруди прикрашені виткими трояндами і духмяним горішком. Найкращі місця в саду відводять під овочеві грядки, але по межі огорожі зазвичай тягнеться яскрава кайма квітів, типових для селянського саду, наприклад жоржин.
Рослини в горщиках можна розташувати на старій дерев’яній драбині. Що стосується обладнання, то краще використовувати не стандартні садові меблі, а зроблені власноруч з природних матеріалів: чурбани замість стільців, стіл, виконаний з остова зрізаного дерева, тощо.
Ємкість для рослин — із простої глини, мощення доріжок — з плитняка або цегли. На стежці, посиланій кам’яною крихтою, можна «висадити» штучні рослини. Навіть прості цинкові лійки слугують не тільки для поливу, але й як елемент декору. Огородження — паркан або тин. Ворота «під давнину», стіни з цегли і загородь із «старої» цегли, велика кількість ліан (хміль, дикий виноград) і квітучих кущів.

Матеріал для опрацювання в групах 7,8

Сучасний стиль(модерн)
Ландшафтне проектування в XX ст. стало сферою пошуку сучасних ідей про простір і форму.
Термін «сучасний стиль» пов’язують з розвитком естетичних концепцій, що з’явилися у 20—30-х рр. XX ст. в Німеччині та Росії. Найкращі сучасні сади були створені ландшафтними архітекторами, які об’єднують в собі кваліфікацію архітектора, дизайнера, художника і багато інших фахівців.
Сучасні стилі малого саду — це естетика й індивідуальність. Планування, використання певних рослинних форм і поєднань, визначають вибір і характер сучасного стилю малого саду (мал. 269, 270). Малий сад залежить від образу життя його власників, їх смаків.

188Мал. 269                                Мал. 270

Стиль модерн відрізняється простотою ліній і скульптурністю об’ємів. Сад трактується як відкрита кімната, приєднана до будинку, сувора, без яких-небудь прикрас архітектури.
Образ саду відповідає розумінню архітектури будинку як «машини для життя», тому у ньому присутній спорт: басейн для плавання і тенісний корт розташовуються на виду. Прості огорожі, суворі лінії — чорні штахети. Аксесуари допускаються, але надто обмежено: девіз садового модерну — «чим менше, тим краще». Суворі лінії споруди поєднуються з архітектурними формами рослин. Кольори чисті й свіжі, деталі контрастні. Огорожа проста — у вигляді ґратів темних тонів. Контейнери для рослин — у вигляді бетонних ємкостей або теракотових горшків, простих за формою. Мо-щення частіше всього з плит, які викладені у вигляді геометричних рисунків з чередуванням світлих і темних тонів, можливі вставки з гальки. Меблі — класичний модерн суворих ліній, без прикрас, із сучасних матеріалів — пластика, алюмінію. Планування найчастіше всього геометричне, але в ньому не дотримано симетрії.

VI. Завершення уроку
Доповідачі демонструють і захищають колективні роботи. Учитель підводить підсумки — оцінює діяльність учнів на уроці.

VII. Домашнє завдання
Принести: альбом, фарби, графічні матеріали, палітру, склянку для води, серветку, гумку.

УРОК № 21. Тема. Природний світ, гармонія природних форм у середовищі. Сад моєї мрії, образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків малювання, образотворче мистецтво 7 клас

Комментарии закрыты.