УРОК № 17 Тема. Виразне читання байок Л. Глібова напам’ять, українська література 6 клас

УРОК № 17 Тема. Виразне читання байок Л. Глібова напам’ять, українська література 6 клас

Мета: розвивати навички виразного читання, пам’ять, артистичні здібності учнів; виховувати почуття справедливості, почуття гумору, естетичні смаки.

Обладнання: портрет письменника, збірки його творів; збірки творів Езопа, Лафонтена, І. Крилова; ілюстрації до байок; призи для переможців.

Теорія літератури: байка, гумор, сатира, алегорія, виразне читання, темп, інтонація, пауза логічний наголос.

Хід уроку № 17 Тема. Виразне читання байок Л. Глібова напам’ять, українська література 6 клас

I. Повідомлення теми й мети уроку

II. Мотивація навчальної діяльності школярів

III. Основний зміст роботи

1. Обрання за допомогою лічилок журі.

2. Конкурс на кращого оповідача байок Крилова.

3. Підбиття підсумків, відзначення переможців, оцінювання вчителем.

4. Огляд ілюстрацій.

5. Інсценізація байок (групи). Розповідь від імені дійової особи (окремі учні).

Наприклад:

Я — найсильніша риба у ставку, цариця, якій повинні підкорятися усі мешканці водойми. Але ж треба такого: хтось поскаржився, і мене навіть до суду притягли в якомусь шаплику. Щоправда, завдала я їм клопоту, у молодців аж «чуби мокренькі стали». Добре, що в суді працює стряпчим моя знайома Лисиця. Сподіваюсь, вона не забула, як я їй присилала частенько свіженької рибки.

6. Порівняльний аналіз байок різних авторів. (Див. Додаток до уроку 17.)

7. Вирішення проблемного питання «Так хто ж у кого «списав»?».

IV. Домашнє завдання

Виписати з байок вислови, які стали крилатими (афоризми).

V. Підсумок

 

Додаток до уроку 17

Лебідь, Щука і Рак
У товаристві лад — усяк тому радіє;
Дурне безладдя лихо діє,
І діло, як на гріх,
Не діло — тільки сміх.
Колись-то Лебідь, Рак та Щука
Приставить хуру узялись.
От троє разом запряглись,
Смикнули — катма ходу.
Що за морока? Що робить?
А й невелика, бачся, штука,—
Так Лебідь рветься підлетіть,
Рак упирається, а Щука тягне в воду.
Хто винен з них, хто ні — судить не нам,
та тільки хура й досі там.
(Л. Глібов.)

Лебедь, Щука и Рак
Когда в товарищах согласья нет,
На лад их дело не пойдет,
И выйдет из него не дело, только мука.
Однажды Лебедь, Рак и Щука
Везти с поклажей воз взялись,
И вместе трое все в него впряглись;
Из кожи лезут вон, а возу всё нет ходу!
Поклажа бы для них казалась и легка:
Да лебедь рвётся в облака,
Рак пятится назад, а Щука тянет в воду.
Кто виноват из них, кто прав — судить не нам;
Да только воз и ныне там.
(І. Крилов.)

Волк и Кот
Волк из лесу в деревню забежал,
Не в гости, но живот спасая;
За шкуру он свою дрожал:
Охотники за ним гнались и гончих стая.
Он рад бы в первые тут шмыгнуть ворота,
Да то лишь горе,
Что все ворота на запоре.
Вот видит Волк мой на заборе Кота
И молит: «Васенька, мой друг! скажи скорее,
Кто здесь из мужиков добрее
Чтобы укрыть меня от злых моих врагов?
Ты слышишь лай собак и страшный звук рогов!
Все это ведь за мной».— «Проси скорей Степана;
Мужик предобрый он»,— Кот Васька говорит.
«То так; да у него я ободрал барана».—
«Ну, попытайся ж у Демьяна».—
«Боюсь, что на меня и он сердит:
Я у него унёс козлёнка».—
«Беги ж, вон там живёт Трофим».—
«К Трофиму? Нет, боюсь и встретится я с ним:
Он на меня с весны грозится за ягнёнка!» —
«Ну, плохо ж! — Но авось тебя укроет Клим!» —
«Ох, Вася, у него зарезал я телёнка!» —
«Что вижу, кум! Ты всем в деревне насолил,—
Сказал тут Васька Волку,—
Какую ж ты себе защиту тут сулил?
Нет, в наших мужичках не столько мало толку,
Чтоб на свою беду тебя спасли они.
И правы,— сам себя вини:
Что ты посеял — то и жни».
(І. Крилов.)

Вовк та Ягня (Езоп)

Вовк побачив, що Ягня п’є воду з річки, і хотів знайти якийсь слушний привід, щоб його з’їсти. Отже, хоч він стояв і вище по течії, але почав обвинувачувати Ягня, що воно каламутить йому воду й не дає пити. Ягня відповіло, що воно п’є, торкаючись води тільки краєчками губ, і що зрештою, воно, стоячи внизу, не може йому каламутити воду. Тоді Вовк зауважив: «Минулого року ти зневажило мого батька».— «Мене тоді ще й на світі не було»,— відповіло Ягня. Але Вовк сказав йому: «Хоч як би ти виправдовувалось, я все одно тебе з’їм».

Байка доводить, що навіть справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.

Вовк і Чапля (Езоп)

Вовк проковтнув кістку і всюди шукав порятунку. Натрапивши на Чаплю, він попросив її витягти за плату в нього кістку. Чапля встромила голову у вовчу глотку, витягнула кістку й зажадала обіцяної плати. Але Вовк відповів: «Мало тобі, що ти свою голову врятувала з вовчої пащі, а ти ще й плати вимагаєш?»

Ця байка доводить, що для негідників уже те, що вони не шкодять, є величезним, з їх погляду, благодіянням.

Крук і Лисиця (Езоп)

Крук украв кусок м’яса і сів на якесь дерево. Побачила це Лисиця й захотіла відібрати м’ясо. Вона стояла перед Круком і почала вихваляти його велич і красу, кажучи, що йому найбільше з усіх годилося б царювати над птахами, і це сталося б напевно, коли б він мав голос. Крук хотів похвалитися, що в нього є голос, закрякав і випустив м’ясо.

Лисиця підбігла, вхопила м’ясо і сказала: «О Круче, коли б ти мав також розум, тобі більше не бракувало б нічого, щоб стати царем».

Ця байка стосується нерозумної людини.

Хлібороб і його діти (Езоп)

Хлібороб, відчувши, що скоро помре, вирішив навчити своїх дітей добре обробляти землю. От він покликав їх і сказав: «Діти, в одному з моїх виноградників закопано скарб». Після його смерті діти взялися за лемеші та мотики і скопали все своє поле, але так і не знайшли скарбу. Зате врожай з виноградника був у декілька разів більший.

Байка доводить, що скарб для людей — це набуте працею.

Хліборобові діти (Езоп)

Хліборобові діти між собою не мирилися. Він їх часто вмовляв, але слова не допомагали. Тоді Хлібороб вирішив вплинути на них ділом і сказав їм принести в’язку різок. Коли вони виконали те, що він їм загадав, батько дав їм в’язку і наказав зламати її. Але діти, хоч як силкувалися, не змогли цього зробити. Тоді батько розв’язав в’язку і дав кожному по різці. Коли вони легко переламали їх, батько промовив: «Отак і ви, діти, якщо будете дружні, вас не подолають вороги, коли ж житимете в незгоді, вас легко переможуть».

Байка доводить, що коли згода між людьми — їх важко перемогти, коли незгода — легко.

Хлібороб і Змія (Езоп)

Хлібороб узимку знайшов задубілу від холоду Змію і, пожалівши її, поклав за пазуху. Змія відігрілася, прийшла до пам’яті і вкусила свого благодійника. Хлібороб, умираючи, сказав: «Страждаю по заслузі, бо пожалів гадину».

Байка доводить, що негідники не змінюють своєї вдачі навіть і тоді, коли їм роблять найбільше добро.

Мурашки і Цикада (Езоп)

Мурашки взимку сушили на сонці вогке збіжжя, коли до них підійшла голодна Цикада й попросила, щоб їй дали їсти. Тоді вони спитали її, чому вона не заготувала собі харчів улітку, а вона їм: «Мені все було ніколи, я співала». На це Мурашки, сміючись, відповіли: «Якщо ти співала влітку, то потанцюй узимку».

Не слід зневажати нічого, щоб згодом не довелося шкодувати.

 

УРОК № 17 Тема. Виразне читання байок Л. Глібова напам’ять, українська література 6 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 6 клас

Читайте також:

Комментарии закрыты.