Урок № 17. Продовження оповідання за поданим початком, Уроки розвитку зв’язного мовлення в 5 класі

Урок № 17. Продовження оповідання за поданим початком, Уроки розвитку зв’язного мовлення в 5 класі

Мета: поглиблювати знання дітей про лелеку; розвивати уміння складати оповідання за поданим початком; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати бережливе ставлення до природи, чуйність, доброту.

ХІД УРОКУ № 17. Продовження оповідання за поданим початком, Уроки розвитку зв’язного мовлення в 5 класі

І. Оголошення теми уроку
У нас сьогодні працюватимуть:
1. Інформаційна група.
2. Група читців.
3. Представник юних мовознавців.

II. Актуалізація опорних знань
Учитель. Прочитаємо вірш на дошці. Про кого він?

Красивий довгоногий птах.
Їсть ящірок, мишей, комах.
З людьми лелеки давні друзі.
І люди люблять чорногузів.

Лелеки безголосі птахи. «Розмовляють» один з одним, клацаючи дзьобами. Лелечі голоси і називають клекотінням. Як ще називають лелек, ви дізнаєтесь із вірша М. Навко:

Глянь, до нас, хоч дальня путь,
Бусол з Африки прибув.
Іде Бузько — чалап-чалап.
Спритно ловить дзьобом жаб.
Чорногуз летить на став.
Може,— рибний день настав?
Бусень діточкам обід
Носить у гніздо як слід.
Наш лелека у блакить
В теплий вирій відлетить.

(Бусол, бусень, чорногуз, бузько, боцюн, гайстер). Чим живиться бусол?
Інформатор. Живляться лелеки не тільки жабами, а й мишами, пацюками, вужами, багатьма різними комахами, особливо водяними.

Розгляньте малюнок, на якому зображений лелека. Учні І варіанту ставить питання, а ІІ — відповідають, щоб описати птаха.
• Який лелека за розміром?
• Якого кольору оперення птаха?
• Які ноги у бузька?
• Який дзьоб у чорногуза?
• Яка голова?
• Яка шия?
• Що можете сказати про очі бузька?

Мовознавець (узагальнює). Лелека — красивий і великий птах. Оперення в нього сніжно-біле, лише кінчики крил блискучого чорного кольору. Довга витягнута шия, червоний дзьоб і високі червоні ноги надають чарівної краси, гордовитості.
Учитель. Чим може похвалитися лелека серед інших птахів нашого лісу?
Інформатор. Найдовший дзьоб серед птахів України має лелека, він сягає 19 см.
Учитель. Лелеки є героями багатьох легенд, казок, пісень, віршів, оповідань. Вам було завдання самостійно прочитати легенду С. Плачинди «Лелека».

Проведемо тестування.
1. Чорногуза можна побачити скрізь?
2. Цього птаха називають по-різному?
3. Він селиться у травах?
4. У кого поселиться лелека, в того буде щастя?
5. Цих птахів стало більше?
6. Ці птахи є дивом для нас?
7. Люди шанували лелеку?
8. Добрим людям лелека принесе дитину?
9. Бог Сварог перетворив людину на лелеку?

Взаємоперевірка.

901

Давно це було, коли на українську землю нападали орди кочівників. Налетять, підпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полон жінок і дітей. А малюків кидали напризволяще на згарищах.
Побачили це лелеки і стукотом дзьобів почали кликати козаків на допомогу. Але далеко були козаки, не почули. І тоді птахи, підхопивши на крила малюків, піднялися високо-високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів. А лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовників і відбили полонених. З того часу в Україні лелекам завжди раді.
Що нам підготували інформатори про лелек?
1. Бузько завжди нудиться за хатою, де жив. Тому під час перельоту долає в середньому 200 км за день, а іноді навіть 400 км.
2. Майже два місяці батьки турбуються про пташенят — приносять воду в дзьобах, під час спеки роблять їм «душ», поливаючи водою, годують. Лелеченята дуже ненаїдливі, постійно вимагають корму, і батьки від зорі до зорі носять їм їжу. Спочатку комах, потім пуголовків, далі — дрібну рибу, жабенят.
3. Ноги у лелек за повітряні гальма служать. У польоті вони їх уздовж тулуба витягують, щоб зменшити опір повітря. А коли спускаються, то виставляють їх. І таким чином швидкість пригальмовують.

ІІІ. Гра «Збери приказку або народну прикмету»
(Робота в парах: треба із розкиданих слів скласти приказку або народну прикмету про лелеку).
1. Лелеки, української, окраса, оселі, гніздо.
2. Селиться, добрих, біля, лелека, людей.
3. Лелече, зруйнуєш, згорить, гніздо, хата.
А зараз послухайте уривок із оповідання С. Плачинди «Про бузьків».
— Діду, діду! — кричить маленький Петро, вбігаючи до хати.— А наша буслиця двоє яєць знесла, такі, мов гусячі.
— А ти чого на клуню лазив? Ось я тебе!.. Не можна, кажу, бузькам в гніздо заглядати. Бузько — розумна дуже птиця, як запримітить, що до гнізда лазять, гніздо покине,— казав дід.
— А я хотів одно яйце взяти,— каже Петрусь.
— Не роби того, не роби. Гріх птицю зобижати. Бузько немало користі приносить, він і гадюк винищує, і мишей на полі ловить. За се його і шанують люди, а яйця у птиці взяти, все одно, що дитину у людини. Та й горе тоді буслиці: уб’є її бузько за те, що гніздо не встерегла.
— Хіба таки уб’є?
— А певно,— каже дід.— Ось слухай. Я тобі розкажу, що мені раз бачити довелось.
Давно це було. Я був отаким, як ти тепер. Надумали ми тоді з хлопцями видерти з гнізда бузькові яйця та гусячих підкинути. Був у нас хлопчик Охрім, син сусіди нашого, майстер на всі штуки. От той і каже:
— Я вже у мами візьму гусячих яєць та буслиці і підкину, і вам скажу тоді.
Ми і забули про се. Коли раз біжить Охрім радий, у долоні плеще і
кричить:
— Буслиця гусенят висиділа, ідіть скоріше дивитися!
— Біжім!
А у Охрімового батька клуня велика була, на ній ще батько його, себто дід Охріма, бузькам колесо помостив, з того часу вони у нього водились.
Прибігли ми, коли бачимо, коло гнізда на стрісі шкарлупа з гнізда валяється, а буслиця, мов несамовита, дибає чогось коло гнізда та усе до нього заглядає, то з одного боку, то з другого. Ми сміємося, кепкуємо з неї, коли бачимо — бузько летить, прилетів, закинув голову назад, поклекотав та й стриб на гніздо. Побачив, що у гнізді, та як зашипить, мов той гусак. Вискочив з гнізда, та до буслиці, та давай її голомосити і крилами, і шиєю. Побив, побив та й полетів кудись. А ми такі раді — аж покладаємося зі сміху: звісно — дурні.
— Як, на вашу думку, закінчилася історія? (Учні усно самостійно складають продовження оповідання.)
— А хочете дізнатися, як закінчилася історія у С. Плачинди? Тож слухайте.
Ото полетів бузько, а буслиця осталась, ходить сумно коло гнізда та усе в нього заглядає. Аж жаль нам її стало. Коли це аж зашуміло у повітрі. Наш бузько припер до гнізда, а за ним ціле стадо. Посідали рядком на стрісі та такий ґвалт і клекіт підняли, що усе село збіглося, стоять люди, дивляться — ніяк не розберуть, що се сталося з бузьками. А ми вже притихли, боїмось, щоб не вийшло на яв, що се наші штуки. Аж раптом наш бузько як кинеться у гніздо та й ухопив дзьобом одне гусеня і полинув угору. Підлетів високо-високо та й кинув його. Воно ляпнуло серед току та там і розбилось, якби не голівка та лапки, то не пізнали б, що то за птиця. А бузько вже знову у гнізді. Ухопив він друге гусеня, підлетів із ним високо-високо та й кинув його. Ото взяв його в руки Охрімів батько і каже:
— Та се якісь каверзники у гніздо бузькові гусенят підкинули,— а сам дивиться на Охріма, а далі як гукне на нього: — Се твої штуки! Га? Признавайся!
Той у плач, а батько до нього. І було ж йому від батька: вирвався він та, мов спечений, в бур’ян кинувся. Ми усі собі поховались, хто куди знав, і я заховавсь за повітку та дивлюсь, що далі буде. А бузьки сидять рядком та дибають по стрісі, клекотять — то всі разом, то один, тільки дзьобами себе шуркають, мов суд який або раду радять. А буслиця сидить така собі нещасна, крила опустила, голову схилила, мов той злодій перед суддями. А далі як здіймуться всі бузьки та на буслицю, і давай її бити, один дзьобом, другий крилом. Так пір’я і посипалося. А котрий не дістане, бо вже товпились дуже тісно коло неї, той гарцює навкруги, а всі шиплять, мов гусаки. Деякі з людей полізли на клуню буслицю боронити. Вона вирвалась та навтікача, а ціле стадо за нею, та доганяють, та б’ють, аж бачимо — упала вона в очерет коло ставка. Побігли туди — аж вона мертва лежить, обскубана, побита така, що страх.
От бачиш, бузьки на смерть присудили буслицю. А все через нашу гру. Та й нам дісталося. Цілий день плач був у селі. Кого з нас спіймали у той день, усім було, як Охрімові.
Учень читає вірш Лесі Українки «Бережіть природу».
Учитель. У ст. 66 Конституції України записано: «Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоди природі…» Тож пам’ятаймо про це.

Урок № 17. Продовження оповідання за поданим початком, Уроки розвитку зв’язного мовлення в 5 класі

Повернутися на сторінку Уроки розвитку зв’язного мовлення в 5 класі

Комментарии закрыты.