УРОК № 14. Тема. «І народжується диво спектаклю». Ескізи афіш, запрошень, декорацій, костюмів до лялькових вистав, образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

УРОК № 14. Тема. «І народжується диво спектаклю». Ескізи афіш, запрошень, декорацій, костюмів до лялькових вистав, образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

Мета: ознайомити з історією розвитку театру; учити брати участь у колективній роботі при створенні ескізів костюмів, декорацій, оформлення сцени; свідомо користуватися різними художніми техніками та матеріалами для виконання творчих робіт; розвивати асоціативно-образне та просторове мислення, уяву, фантазію, художній смак і творчі здібності; виховувати любов до мистецтва

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: для вчителя — відеоряд ескізів театральних афіш, декорацій, костюмів М. П. Акімова, Ф. Кричевського, ляльки (петрушки, тростинні, маріонетки, плоскі), ескізи декорацій сцени до казок, роздавальний матеріал (картки-схеми виконання ляльок); для учнів — різні художні матеріали, альбом.

ХІД УРОКУ № 14. Тема. «І народжується диво спектаклю». Ескізи афіш, запрошень, декорацій, костюмів до лялькових вистав, образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

I. Організація уваги учнів, оголошення теми та мети уроку

II. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.
Що це за дивовижна та загадкова країна — театр? Що це за мистецтво? Таке живе, таке жваве, приваблююче святом і таємницею, людяне, близьке кожному.
Театр — це чудова гра веселих, дружніх, цілеспрямованих і винахідливих людей. У цій захоплюючій грі дуже важлива ваша ініціатива, уміння вигадувати, творити, бути завжди життєрадісними та допитливими.
Багато хто, напевно, пам’ятають, як вони грали в театр у себе вдома. «У залі для глядачів» стояли стільці, зібрані з усієї квартири. Повна таємниці ділянка кімнати, відокремлена простирадлом або ковдрою, була «сценою».
Нехай ваш театр був зовсім несхожий на справжній, ви відчували величезну радість і отримували справжнє творче задоволення. Ми спробуємо навчитися грати в театр — одну з самих цікавих, захоплюючих і радісних ігр, в якій беруть участь «глядачі», «актори», «робітники сцени».

III. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя.
Усі атрибути театральної вистави — результат тривалого історичного розвитку. Так, у Стародавній Греції вперше збудували декоративно-об’емну площадку, де розвивалася сценічна дія. У Стародавньому Римі вперше почали використовувати завісу, що обмежувала простір театральної дії. За епохи Відродження вперше застосували об’ємно-перспективну декорацію.
Із давніх часів у багатьох країнах Європи на Різдво було прийнято встановлювати посередині церкви ясла з фігурками Богородиці, немовляти, пастуха, осла й бика. Поступово звичай цей переріс у якесь театральне дійство, що розповідало за допомогою ляльок відомі євангельські легенди про народження Ісуса Христа, поклоніння йому волхвів і про жорстокого царя Ірода. Різдвяна вистава була поширена в католицьких країнах, зокрема в Польщі, звідки перейшла в Україну, Білорусію, а потім, у трохи зміненому вигляді, у Великоросію. Коли різдвяний звичай вийшов за межі католицького храму, він придбав назву «вертеп» (старослов. і давньорус.— печера). Це був ляльковий театр. Уявіть собі ящик, розділений усередині на два поверхи. Відкритий бік його був звернений до публіки. Зверху ящик закінчувався дахом. На даху — дзвіниця. На ній за склом ставили свічу, що горіла під час вистави, надаючи дії чарівний, таємничий характер. Ляльок для вертепного театру робили з дерева або ганчірок і прикріплювали до стрижня. Нижню частину стрижня тримав ляльковод, тому ляльки рухалися й навіть поверталися. Сам ляльковод був схований за ящиком. На верхньому поверсі вертепу розігрувалися біблійні сюжети, на нижньому — життєві: побутові, комедійні, часом соціальні. І набір ляльок для нижнього поверху був звичайним: мужики, баби, чорт, циган, жандарм, причому простий мужик завжди виявлявся хитрішим і розумнішим за жандарма. Саме з вертепу народився потім театр Петрушки, дуже популярний у народі.
Петрушка — улюблений герой і скоморохів, що давали вистави, і глядачів. Це відважний сміливець і задира, що в будь-якій ситуації зберігав почуття гумору й оптимізм. Він завжди обманював багатіїв і представників влади і як виразник протесту користувався підтримкою глядачів.
У театральній виставі одночасно діяли два герої (за кількістю рук ляльковода): Петрушка й лікар, Петрушка й городовий. Сюжети були самими звичайними: Петрушка жениться або купує коня й т.д. Він завжди брав участь у конфліктній ситуації, при цьому розправи Петрушки були досить жорстокими, але публіка ніколи не засуджувала його за це. Наприкінці спектаклю Петрушку часто наздоганяла «небесна кара». Найбільш популярним ляльковий театр Петрушки був у XVII ст.
З чого народжується диво спектаклю?
Афіша, запрошення до спектаклю — це лише початкова ланка послідовної та розгорнутої експозиції вистави.
Афіша або театральний плакат мають не тільки зацікавити, але й налаштувати на емоційну хвилю спектаклю. Афіша — обов’язковий елемент оформлення вистави (мал. 152—155).

157Мал. 152—155

Переступивши поріг театру, глядач скрізь зустрічається з художником: на обкладинці програми і в брошурах — продовження графічної розповіді про виставу. Зайнявши своє місце у залі, глядач вже підготовлений до сприйняття вистави.
Одне з головних — завіса і оформлення сцени (куліси, падуґи, задник). Вони можуть бути одного кольору. Краще, щоб він був нейтральним. Засобів створення декорацій дуже багато. Важливо тільки одне — уміти вибрати потрібне, характерне для тієї сцени, яка має бути в спектаклі. Адже речі говорять про різне, вони теж «грають». Фон, на якому відбуваються основні події, називають задником (мал. 156—159).

158Мал. 156—159

Матеріалом для задника можуть бути сатин, штапель, бязь. Розмальовують його фарбами. Можна використовувати аплікацію.
Що малюють на заднику? Звичайно це основне місце дії: ліс, поле, річка, небо — краєвид, або інтер’єр будинків. А загалом декорацію можна робити з чого завгодно. Отже, слово за вашею фантазією.
Ми будемо створювати декорації до різних казок. Хто нам заборонить побудувати фантастичну країну? Розпочинаючи роботу над спектаклем, ви повинні зрозуміти, про що говориться в казці або п’єсі і головне в нашому спектаклі. Не менш цікава робота над костюмом для сцени (мал. 160—166).

159Мал. 160—166

Перед тим, як приступити до роботи, потрібно добре уявити собі, який вигляд будуть мати у ваших костюмах актори-ляльки на фоні декорацій. Якщо вони барвисті, пістряві, то костюми потрібно робити за кольором такими, щоб вони не зливалися з фоном. Вони і зовнішньо мають бути простими, без зайвих деталей. І, навпаки, якщо фон дуже скупий за кольором, то костюми можуть бути яскравими, з чудернацькими візерунками, деталями.
Дуже важливо вміти зробити костюм так, щоб сам по собі він вже говорив про персонажа. Тендітну, легку, як квітку, Попелюшку ніхто не вигадає одягнути в яку-небудь чорну довгу сукню, хай навіть із справжнього оксамиту із золотом.
Перш ніж робити декорації і костюми, потрібно виконати їх ескізи. На ескізі ви зможете заздалегідь визначити і колір, і характер, і розміри декорацій, продумати костюми.

Організація сприймання творів мистецтва.
Учитель знайомить учнів з творчістю М. П. Акімова — художника театру, з його ескізами декорацій і костюмів, афішами до спектаклів: «Гамлет» В. Шекспіра, «Школа лихослів’я» Р. Шерідана, «Одруження Кречінського» А. В. Сухово-Кобиліна, «Дванадцята ніч» В. Шекспіра тощо.

Слово вчителя.
Приступаючи до роботи над виставою, необхідно насамперед уявити собі художній образ спектаклю в цілому, правильно вибрати відповідну систему ляльок, подумати, з якого матеріалу найкраще виготовити їх, визначити ступінь умовності, Декоративності чи, навпаки, натуралістичності майбутніх декорацій. У своїх ескізах ви, як художники-декоратори, вирішуєте характер персонажів, показуєте їх сумними чи веселими, добрими чи злими, підкреслюєте особливості зовнішності (худий, товстий, високий, низький тощо); розробляєте костюми героїв.

IV. Практична діяльність учнів
Учитель звертає увагу на те, що завдання складається з кількох частин і розраховане на три уроки:
— виконання ескізів афіши, запрошення, оформлення сцени (задник), костюмів до вистави;
— виготовлення декорацій, ляльок, костюмів до лялькової вистави;
— постановка уривку вистави перед класом з подальшим показом
вистав перед учнями початкової школи на новорічному святі.
Учитель пропонує учням казки на зимову тематику: «Снігова королева», «Дванадцять місяців», «Морозко», «Різдвяний вертеп» або скласти свою новорічну казку.

Робота в групах.
Учні об’єднуються в групи згідно з обраною казкою і розподіляють між собою завдання, хто над чим працює (афіша, запрошення, оформлення сцени, ескізи ляльок, їх костюмів).
Учитель видає керівникам груп картки-схеми виконання ляльок, кожна група повинна визначити, яких ляльок для своєї вистави вона буде робити (ляльку-петрушку або плоску).

Картка-схема
Лялька-петрушка (мал. 167—169)

1. Визначаємо персонажа.
2. Ліпимо голову з пластиліну, передаючи характер персонажа.
3. Розписуємо голову персонажа гуашевими фарбами, додаючи клей ПВА, або в техніці пап’є-маше.
4. Руки, ноги ляльки шиємо за викрійкою у формі рукавички, набиваємо ватою.
5. Виготовляємо тулуб ляльки:
— цупку тканину складаємо удвоє;
— обводимо олівцем контур руки (середній та підмізинний пальці при цьому загнуто, таким чином у рукавички лише три пальці) і робимо напуск в 1 см;
— викрійку зшиваємо і вивертаємо.
6. Костюм ляльки шиють і одягають поверх рукавички.

160Мал. 167—169

Картка-схема
Лялька-петрушка (мал. 170)

1. Визначаємо персонажа.
2. Виготовляємо голову персонажа з цупкого ватману:
— аркуш ватману склеюємо трубочкою;
— по діаметру вирізаємо круг з невеликим напуском, на якому робимо надрізи, зубчики загинаємо і приклеюємо до циліндра;
— малюємо обличчя персонажа;
— робимо перуку з кольорового паперу, шпагату, ниток, фетра, шкіри, тасьми, наклеюємо вії, бороду, вуса;
— ніс і вуха малюємо або приклеюємо.
3. Руки, ноги ляльки шиємо за викрійкою у формі рукавички, набиваємо ватою.
4. Виготовляємо тулуб ляльки:
— цупку тканину складаємо удвоє;
— обводимо олівцем контур руки (середній та підмізинний пальці при цьому загнуто, таким чином у рукавички лише три пальці) і робимо напуск в 1 см;
— викрійку зшиваємо і вивертаємо.
5. Костюм ляльки шиють і одягають поверх рукавички.

161Мал. 170

Картка-схема
Плоска лялька (мал. 171,172)

1. Визначаємо персонажа. .
2. Вирізаємо ляльку із цупкого картону (всю або по частинах: руки, ноги, тулуб, голову).
3. Скріпляємо суглоби дротом.
4. Прикріпляємо до тулуба ляльки дерев’яну тростину.
5. Розмальовуємо обличчя ляльки.
6. Виготовляємо костюм ляльки з кольорового паперу, ниток, шпагату, тканини, шкіри, хутра тощо.

162Мал. 171—172

V. Завершення уроку
Учитель підводить підсумки: оцінює діяльність учнів у групах; аналізує ескізи, звертаючи увагу на недоліки, характерні помилки.

VI. Домашнє завдання
Принести: виконані ескізи, кольоровий папір, картон, ватман, нитки, шматочки різноманітних тканин, шкіру, хутро, газети, серветки, пластилін, фарби, палітру, склянку для води, пензлики, графітовий олівець, фломастери, ножиці, клей ПВА, голки.

УРОК № 14. Тема. «І народжується диво спектаклю». Ескізи афіш, запрошень, декорацій, костюмів до лялькових вистав, образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків малювання, образотворче мистецтво 7 клас

Комментарии закрыты.