Урок № 14. Микола Кіндратович Вороний. «Євшан-зілля». Історична основа поеми. Жанр. Композиція. Зміст. Конспекти уроків української літератури, 6 клас

Урок № 14. Микола Кіндратович Вороний. «Євшан-зілля». Історична основа поеми. Жанр. Композиція. Зміст. Конспекти уроків української літератури, 6 клас

Мета: ознайомити учнів із трагічною долею поета (коротко), з історичною основою поеми «Євшан-зілля»; подати поетичну інтерпретацію сюжету Миколою Вороним; поглибити знання з теорії літратури (ліро-епічний твір, поема ліричний герой; сприяти розвитку навичок виразного читання та коментування прочитаного, визначення особливостей поеми; розвивати культуру усного зв’язного мовлення, логічне мислення, вміння зіставляти та аналізувати; виховувати інтерес до пізнання історії рідного краю, його духовної спадщини.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет поета, мультимедійна презентація, пучечок полину, гілочка верби, калини, літературознавчий словник, «Тлумачний словник української мови» за ред. В. С. Калашника, «Іпатський літопис», запис пісні «Ой роде наш красний».

Хід уроку № 14. Микола Кіндратович Вороний. «Євшан-зілля». Історична основа поеми. Жанр. Композиція. Зміст. Конспекти уроків української літератури, 6 клас

Людина повинна завжди пам ‘ятати, звідки вона пішла в життя.
О. Довженко

Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне.
Народна мудрість

І. Організаційний момент
Звучить фрагмент із народної пісні у виконанні Ніни Матвієнко «Ой роде наш красний».

Учитель. Ви прослухали пісню. Хай стане вона своєрідним місточком до нашого знайомства з розділом «Історичне минуле України». Впевнена: ця пісня надихнула кожного до роздумів про рід, про те найдорожче місце на землі, звідки всі ми родом, — про Батьківщину. Малу чи велику.

— Учні, прочитайте епіграфи, вдумайтеся в їх зміст. Над яким почуттям вони спонукають нас задуматися?
(Бажані відповіді: патріотизм, Батьківщина, батьківщина.)

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Випереджувальне завдання
Учні розкривають зміст понять: «патріотизм», «Батьківщина», «батьківщина» (за «Тлумачним словником української мови»).

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку

IV. Опрацювання навчального матеріалу

— Учні, а ви вважаєте себе патріотами?

Учитель. На цьому уроці ми познайомимося з найважливішими сторінками з життя свідомого українця, який порушує проблему «патріотизму» у багатьох творах, зокрема у поемі «Євшан-зілля».

Повідомлення учня про життєвий і творчий шлях письменника

Є на території України славний куточок — Катеринославщина. У далекому 1871 році, 24 листопада, в сім’ї ремісника К. П. Вороного та О. Д. Колачинської народився син Микола. Хлопець ріс, навчався в Харківському, потім у Ростовському реальному училищі, згодом — у гімназії в Ростові-на-Дону. Вірші почав писати, будучи гімназистом. Захоплювався творчістю Т. Шевченка, театральною діяльністю М. Кропивницького, політичною літературою.
Через зв’язки з народницькими організаціями потрапив у поле зору поліції, йому заборонили вступати до університету, проживати в Петербурзі та інших великих містах. Тому з 1895 року Микола Вороний (псевдоніми — Арлекін, Віщий Олег, Микольчик, Сіріус) навчався у Віденському університеті, потім у Львівському, працював режисером у театрі «Руська бесіда». Був актором трупи М. Кропивницького. Видав збірки віршів: «Ліричні поезії» (1911), «В сяйві мрій» (1913), «Євшан-зілля» (1917). Восени 1917 року став директором і режисером «Національного театру».
Загибель УНР стала причиною виїзду поета за кордон. Змучений і виснажений, він 1920 року емігрував до Варшави («їхав з неохотою, з примусу»). Там видав збірку поезій «За Україну» (1921). 1926 року повернувся до Києва. 1934 року Акимов (Егідес) — уповноважений секретно-політичного відділу ДПУ УРСР — виніс постанову про початок попереднього слідства в справі М. К. Вороного, якому інкримінували «контрреволюційну діяльність». М. Вороний під час допиту рішуче заперечував висунуті проти нього обвинувачення в належності до контрреволюційного підпілля. Спочатку особлива нарада колегії ДПУ УРСР ухвалила ув’язнити Вороного у виправний трудовий табір терміном на три роки, який згодом замінили на трирічне заслання в Казахстан. Зрештою, на клопотання самого Вороного та його сина Марка — поета й публіциста
— Судова трійка при колегії ДПУ УРСР зглянулася й замінила трирічне заслання в Казахстан висилкою на той же термін із забороною проживати в Україні, Білорусі, Московській та Ленінградській областях.
За таких обставин якийсь час Вороний мешкав у Воронежі, згодом — у Одещині. Під час репресій його заарештували. У той же час влада розстріляла поета сина — Марка Вороного.
29 квітня 1938 року поетові було винесено вирок — «розстріляти». Як свідчить виписка із акта, вирок виконано 7 червня 1938 року о 24.00.
Микола Вороний пішов у небуття, та залишилась пам’ять про нього — його творча спадщина.
Про реабілітацію поета клопоталася президія правління Спілки письменників України.
Після посмертної реабілітації М. Вороного вийшли друком книги: «Вибрані поезії» (1959), «Твори», «Театр і драма» (1989).

Слово учителя
Микола Вороний — один із когорти тих, які готові були відстоювати свободу, які любили Батьківщину, які не стояли осторонь долі народу. У той час, коли творити було заборонено, Микола Кіндратович цікавився історією українського народу. Знайомився із пам’ятками сивої минувшини. Якось він натрапив на факт у Галицько-Волинському літописі, що входить до складу Іпатського літопису. Це була легенда «Про Євшан-зілля». Вона справила на поета незабутнє враження.

Знайомство з легендою

«Іпатський літопис»
(Читає вчитель)
«…Ревнова же дЬду своєму Мономаху, погубившему поганіа измаилтяны, рекомыя половцы, изгнавшю Отрока вь Обезы за ЖелЬзним врата,
Сырчанови же оставшю у Дону рыбою оживши; тогда и Володимерь Мономахь пиль золотымь шеломомь Дону, прэмши землю ихь всю, и загнавша окааньныа агаряны. По смерти же Вьлодимєри, оставшю у Сырчана єдиному годцу же Орєви и посла и вь обезы, река: «Вьлодимерь умерль єсть, а вьротися, братє, поиди вь землю свою; молви же єму моя словєса, пой же ему песни половєцкія, ажє ти не вьсхощеть, дай єму поухати зєлія, имєнеємь ємшань». Оному же не восхотЬвшю обратится, ни послушати, и дасть єму зєліє, и вьсплакавшю, рече: «да лучче єсть на своей зємли костью лечи, нєжли на чюжей славну быти». И прійдє вь свою зємлю. От него родившюся Кончаку, иже снєсє Сулу, пЬшь ходя, котєль нося на плечу…» (1201 рік)

Переклад Л. Махновця
«…він ревно наслідував предка свого Мономаха, що погубив поганих ізмаїльтян, тобто половців, вигнав [хана їхнього] Отрока в Обези за Залізнії ворота, а [хан] Сирчан зостався коло Дону, рибою живлячись.
Тоді Володимир Мономах пив золотим шоломом із Дону, забравши землю їх усю і загнавши окаянних агарян. По смерті ж Володимировій остався у Сирчана один лиш музика Ор, і послав він його в Обези, кажучи: «Володимир уже вмер. Тож вернися, брате, піди в землю свою». Мов же ти йому слова мої, співай же йому пісні половецькії. А якщо він не схоче, — дай йому понюхати зілля, що зветься євшан».
Той же не схотів [ні] вернутися, ні послухати. І дав [Ор] йому зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». І прийшов він у землю свою. Од нього родився Кончак, що зніс Сулу, пішо ходячи, котла носячи на плечах…» (1201 рік)

Бесіда
— Що допомогло Ору повернути ханського сина у половецькі степи? / Запах євшану/

5. Випереджувальне завдання /ілюстроване повідомлення учня/.
— Що ж це за зілля?
Слово «Євшан» має тюркське походження. У тлумачному словнику зафіксовано кілька його значень:
1. Євшан-зілля (полин) — символ пам’яті, рідної землі, Батьківщини; своєрідний пароль українців.
2. Євшан-зілля — народнопоетична назва степової запашної рослини з червоним або пурпуровим цвітом. У Біблії слово «полин» нерідко поєднується зі словом «яд». Грішники часто зазнають кари Господньої саме полином.

Полин — трав’яниста або напівкущова рослина з міцним запахом і гірка на смак. У світі існує близько 500 її видів, в Україні розповсюджено понад 20. Росте повсюди як бур’ян. Деякі види використовуються як лікарські рослини, окремі є кормом для тварин. Кримський різновид — ядовитий.
В українському фольклорі полин — надійний оберіг від русалок, іншої нечисті. За віруваннями, на Русалчин Великдень мавка, перестрівши людину, питала: «Полин чи петрушка?». Якщо та показувала полин, русалка миттю зникала.
У фольклорі полин виступає, як правило, символом нещасливого, безталанного життя:

Лучче мені, мати,
Гіркий полин їсти,
Аніж мені, мати,
Із нелюбом сісти.

В останні роки цей символ розширює свої межі, поглиблюється. «Євшан» — це і хронос, товща часу, символ вічної любові до Батьківщини, символ її незнищенності. Це і простір, тобто символ єднання, спільності всіх, хто любить Україну. Де б вони не жили — чи в Канаді, чи в Америці, чи в Австралії…» /Сологуб Н. Євшан-зілля//Культура слова. — Вип.45. — К.,1994. — С.13/.

Пропоную шестикласникам понюхати рослину — полин і відповісти на запитання.

— Чому євшан нагадав степовикові за народженням про його рідну домівку?
— Які рослини-символи має український народ?
— Які з них ви бачите на слайді? (Верба, калина, чорнобривець)

V. Сприйняття навчального матеріалу

Словникова робота

Пояснити значення слів:
євшан-зілля — різновид полину;
ясир — люди, взяті в полон, бранці;
почет — пошана;
розкоші — багатство;
гудець — співець і музикант;
земля руська — у цьому тексті: земля українська;
Перун — бог грому;
твар — обличчя;
зілля-приворот — чарівне зілля;
зацурали — забули;
хан — правитель у кочових народів;
бадилля — сухі гілочки;
сірома, небога — бідолаха.

Учитель. Поему «Євшан-зілля» М. Вороний написав у 1895 році. Цей прекрасний, на мою думку, зворушливий твір належить до жанру — ліро-епічних творів, це поема.

Поглиблення знань із теорії літератури

Ліро-епічний твір — це літературний твір, у якому гармонійно поєднуються ознаки лірики та епосу.

Такі твори мають розгорнутий сюжет (від епосу), написані у формі віршів, з великою кількістю виражених почуттів (від лірики): балада, байка, поема, дума.

Поема — ліро-епічний оповідний твір, у якому змальовується характер, визначні події з життя людей; зображення подій супроводжується авторськими ліричними відступами і роздумами; це великий за розміром віршований твір із оповідним чи ліричним сюжетом.

Завдання. Доведіт ь, що т екст є поемою.

Дослідження
1. Віршована форма.
2. Поділений на строфи.
3. Відчувається ритм.
4. Римуються рядки, наявні такі види римування:

а) 1, 2, 4 рядки:
Але спів цей ніжний, любий,
Ані перший — сильний, дужий,
Не вразив юнацьке серце;
Він сидить німий, байдужий.

б) 2 і 4 рядки (кільцеве римування):
Україно! Мамо люба!
Чи не те ж з тобою сталось?
Чи синів твоїх багато
На степах твоїх зосталось?

в) 1 і 3, 2 і 4 рядки (перехресне римування):
Не блищить воно красою
Слів гучних і мальовничих,
Не вихвалює героїв
Та їх вчинків войовничих.

5. Усюди спостерігається жіноча рима.

6. Віршовий розмір:

Хорей — двоскладова стопа з наголосом на першому складі.

Учитель. Твір «Євшан-зілля» М. Вороного названий поемою. Це авторська інтерпретація дуже давньої легенди, з якою ми вже познайомилися. Автор переосмислив її. Він творчо використав основний мотив легенди. І сьогодні його твір продовжує бути повчанням сучасникам, які зневажливо ставилися, ставляться до рідного краю. На крилах уяви перенесімося у часи існування Київської Русі, в часи князювання Володимира Мономаха.

Виразне читання поеми до кінцівки твору (учитель, учні).

Робота над змістом твору.

Бліцтурнір
Як малий половчанин потрапив до Володимира Мономаха?
Як жилося хлопцеві у князя?
Як почував себе старий хан, батько хлопчика?
Кого хан вирішив відіслати на пошуки сина?
Яким чином хан порадив посланцеві розбудити пам’ять юнака?
Як поставився хлопчик до слів посланця від батька, половецького хана?
Кого і що саме побачив хлопчик, коли понюхав євшан-зілля?
Що вирішив хлопчик під впливом спогадів?
До кого із заключним словом звертається автор поеми?

Гра «Мікрофон»
Чому ханський хлопчик залишився байдужим до розповіді про горе батька, до пісень, які почув?
Що пережив хлопчина, про що подумав, коли відчув пахощі євшану?

Пошукова робота.
— Знайти слова, які відтворюють зміну в настрої юнака? Прочитати їх.
— Що спільного з епіграфом має поема?

Ідейно-художній аналіз твору
1. Колективне визначення теми, ідеї, основної думки твору.
2. Робота з підручником.

Аналіз тексту
1. Як побудовано поему? Розділіть її на основні частини. (Пролог, основна частина, епілог) Поміркуйт е над особливост ями т а призначенням кожної з них.
2. Визначте наявні в тексті типи мовлення?
Розповідь про події (пролог). Роздум хана над тим, як повернути сина додому /основна частина/; автора над тим, як повернути збайдужілий народ до рідної України (епілог).
Назвіть образи твору. Визначте окремо образи-персонажі.

Образи
Слово, пісня, степ, Україна, євшан-зілля, хан, син, гудець.

Образи-персонажі
Хан, син, гудець.

Сюжет твору

1. Експозиція (пролог).
Згадка про давнє літописне «оповідання, що зворушує у серці найсвятіші почування», в якому є «якесь пророкування», що

… живить надію,
Певну віру в ідеали
Тим, котрі вже край свій рідний
Зацурали, занедбали.

2. Зав’язка.
Зустріч читача з образом ханського сина, малим хлопчиною, що жив у неволі в Києві, розповідь про його життя.

3. Розвиток подій.

Гра «Хто швидше?»
Завдання. Скласти картини відповідно до зміст у прочитаного твору.
1. «Та не так жилося хану
Без коханої дитини…»
2. «Кличе він гудця до себе…»
3. Пропонує гудцеві:
— розповісти про батькові муки;
— заспівати пісню рідну, половецьку про життя привільне наше;
— дати йому євшан-зілля.
4. Мандри гудця.
5. «Крадькома пройшов, мов злодій,
Він до сина свого пана…»
6. Слова не вражають.
7. І гудець по струнах вдарив!…»
Спів не вражає юнака.

4. Кульмінація.
— Який момент є найбільш вражаючим?
«Той євшан, чарівне зілля,
… понюхать юнакові
Подає…»
Цей елемент сюжету є кульмінацією.

5. Розв’язка:
«…і в дорогу
В нічку темну та погожу
Подались вони обоє…
В рідний степ…»

6. Епілог.
Звернення до України, роздуми автора над її долею, над долею її синів, які манівцями блукають.
Риторично звучить звертання і питання в останній строфі:

Україно! Мамо люба!..
Де ж того євшану взяти…
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить, —
Шлях у край свій повороту?!

Занепокоєння автора тим, що

…тієї сили,
Духу, що зрива на ноги,
В нас нема…

VI. Закріплення вивченого

Евристична бесіда
Хто у творі одночасно названий і соколом, і вовком, і чарівником? (Гудець)
Чому хан на пошуки сина відправляє саме гудця?
Що нагадувало страшну хуртовину, «страшні Перуна громи»? (Пісня гудця)
Кого половецький юнак назвав коханою? (Волю)
Коли юнак згадав усе? (Відчувши ароматєвшан-зілля)

Усна саморефлексія. Аналіз досягнення цілей
Що дав вам сьогоднішній урок?
Що вас найбільше вразило у змісті поеми?

Слово вчителя. Куди б не їхав ти, де б не був, завжди пам’ятай і знай: тебе люблять, на тебе чекають. Чекає твого повернення рідна земля, батьківська хата, мама і тато. Тобі не потрібно євшан-зілля, бо в твоєму серці живе пошана до історії, національних традицій, і особливе почуття — почуття національної гордості! «Без цього не буде тобі добре на землі і не будеш довголітнім на ній, зникнеш безслідно і без пам’яті.»

VII. Домашнє завдання
Написати твір-роздум «Чи актуальний твір М. Вороного «Євшан-зілля» сьогодні?»

Урок № 14. Микола Кіндратович Вороний. «Євшан-зілля». Історична основа поеми. Жанр. Композиція. Зміст. Конспекти уроків української літератури, 6 клас

Повернутися на сторінку Українська література 6 клас

Комментарии закрыты.