Т. Шевченко «І виріс я на чужині». Автобіографічні мотиви у вірші. Конспекти уроків української літератури, 7 клас

Т. Шевченко «І виріс я на чужині». Автобіографічні мотиви у вірші. Конспекти уроків української літератури, 7 клас

Мета: проаналізувати програмову поезію Т. Шевченка, визначаючи її ідейно-художню спрямованість, тему, особливості композиції; вміти знаходити риси реалізму в зображенні тяжкого життя селян-кріпаків; розвивати вміння виразно читати поетичні твори, грамотно, виважено висловлювати свої думки, судження; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття любові до рідного краю, народу, зневажливе ставлення до гнобителів простого люду.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, підручник, малюнки-ілюстрації про дитячі роки письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ Т. Шевченко «І виріс я на чужині». Автобіографічні мотиви у вірші. Конспекти уроків української літератури, 7 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Розгадування кросворду «Сторінками життя і творчості Т. Шевченка»

По вертикалі:
1. Збірка творів Т. Шевченка. («Кобзар»)

По горизонталі:
1. Ім’я однієї із сестер письменника. (Катерина)
2. Село, де народився письменник. (Моринці)
3. Жанр творів Тараса Григоровича «Причинна», «Тополя», «Лілея», «Утоплена». (Балада)
4. Поезія Т. Шевченка. («Заповіт»)
5. Яке звання присвоєно Шевченкові у 1860 році за високі мистецькі здобутки? (Академіка)
6. На кого вчився Тарасик у багатьох дяків? (Маляра)

671

III. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

Свою Україну любіть,
Любить її, во врем’я люте
За неї душу положіть.
Т. Шевченко

Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни.
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
О. Кониський «Молитва за Україну»

1. Бесіда за питаннями
• За що ви любите той край, де народилися?
• Який твір називається автобіографічним? Наведіть приклад.
• В яких умовах виховувався малий Тарасик?
• Чому Тарасу Григоровичу не була байдужою тяжка доля його народу? Про що це свідчить?
• В чому виявилася любов Т. Шевченка до України?

2. Аналізування поезії Т. Шевченка «І виріс я на чужині»

2.1. Виразне читання поезії.

2.2. Історія написання твору.
Вірш Т. Г. Шевченка «І виріс я на чужині» належить до відомого циклу «Захалявна книжечка», у якій поет, криючись від наглядачів, записував на засланні свої поезії. Створений він у 1848 році під час перебування поета в північній частині Аральського моря на острові Кос-Арал. Не забуваючи ні на мить про свій край і народ, він часто пригадував свої подорожі по Україні, зокрема перебування в рідному селі, і один з таких спогадів став відомим тепер майже кожній людині віршем. Те, що побачив тоді Шевченко на батьківщині, вразило його до глибини душі.
З почуттям гострого болю розповідає поет про поневіряння своїх земляків у кріпацькій неволі.

2.3. Тема: відтворення страшної картини уярмленого народу на Україні у часи кріпацтва під час відвідування поетом рідного краю.

2.4. Ідея: глибоке обурення поета кріпосницькою системою, викриття і засудження панів-кріпосників, заклик боротися проти гнобителів, «щоб не осталось сліду панського в Україні».

2.5. Основна думка:

А у селах у веселих
І люди веселі.
Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Україні.

2.6. Жанр: поезія, яка має автобіографічні мотиви.

2.7. Особливості композиції.
У вірші є одна характерна для творчості Т. Шевченка композиційна особливість: в одному і тому ж рядку одна думка кінчається, а друга починається. Наприклад:

Аж бачу — там тільки добро,
Де нас нема. В лиху годину,
Якось недавно довелось.
Мені заїхати в Україну…

2.8. Бесіда за питаннями.
• Коли і де написаний вірш? Який факт став поштовхом до його написання?
• Чому поет у творі називає Україну славною?
• Якої години він заїхав до рідного села?

(В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село…)

• У зв’язку з чим Т. Шевченко згадав про свою матір? Що і як він пише про неї?

(…Де мати повивала
Мене малого і вночі
На свічку богу заробляла;
Поклони тяжкії б’ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину… Добре, мамо,
Що ти зараннє спать лягла,
А то б ти бога прокляла
За мій талан)

• Як треба розуміти слова «Добре, мамо, що ти зараннє спать лягла»?
• Про які умови життя простого люду говорить поет, описуючи село?

(Чорніше чорної землі
Блукають люди; повсихали
Сади зелені, повалялись,
Стави бур’яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!)

• Що з побаченого в селі особливо схвилювало його і чому?
• Як ви розумієте рядок «Німі на панщину ідуть»?
• Як ставиться поет до покірності кріпаків?
• Чому відвідини рідного села Т. Шевченко називав «лихою годиною»?
• Вмотивуйте, чи можна вважати опис умов життя народу одного села узагальненням для всіх сіл України?

( І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли…)

• Яким чином і за що критикує Т. Шевченко панів?

(Пани лукаві… Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарські сини,
А препоганії пани
Жидам, братам своїм хорошим,
Останні продають штани…)

• Яку думку висловлює автор поезії після побаченого на Україні?

(Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Україні
Дивитись, плакать — і мовчать!)

• Яким описує Т. Шевченко життя людей без панів?

(То скрізь здається любо, тихо,
І на Україні добро.

Широкії села,
А у селах у веселих
І люди веселі)

• Уявіть собі картину, що описана Шевченком у прикінцевому уривку, і скажіть: у чому її краса? Чому саме такою хотів бачити рідну країну поет?
• Чого прагне поет і за яких умов його мрія могла здійснитися? Скажіть про це словами Т. Шевченка.

(Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Україні)

• Коли здійснились мрії поета?

2.9. Докладний аналіз поезії.
Провівши майже все своє життя за межами України, автор тужить за нею славною, за Дніпром ревучим, і вони — ці два взаємопроникаючих образи — для нього найкращі в світі. Так мислить і почуває закоханий у свою Вітчизну поет-патріот, хоч сумно йому.
Та це не до кінця так. Шевченку пригадалось прислів’я: «Там добре — де нас немає», і він, відповідно до ритму і рими вірша, трішки змінює його: «…там тільки добро, де нас нема». А спливло це прислів’я на поверхню свідомості під впливом спогадів про останнє перебування в рідному найкращому селі. Для Шевченка це була лиха година, суть якої він розкриває у двох подальших картинах.
Перша з них — спогад про тяжку долю рідної матері, яка, бажаючи, щоб «доля добрая любила її дитину», і не бачачи виходу з тяжкого кріпацького становища, молилась, била поклони, ставила свічечку в церкві за копійки, зароблені вночі при місяці, бо вдень усі дні тижня без винятку треба було працювати на пана без найменшої за те винагороди. Та не допомогли ні поклони, ні свічки, ані молитва Пречистій Божій Матері. Навпаки. Тяжких фізичних, душевних лютих мук зазнав у житті її син. А скільки ще зазнає! Поет упевнений, що б коли його матуся дожила до цього часу і знала б про гірку долю свого сина, вона, релігійна, «бога прокляла б». І тому син мусить ніби радіти, що мати не дожила до цього дня.
Перебування на батьківщині було для поета лихою годиною, особливо тому, що в тому хорошому селі він побачив страшне спустошення і запустіння.
Ось до чого довело наші села самодержавство і пани-поміщики. Уся картина пронизана внутрішніми протиставленнями: сади, раніше повні зеленого листу і червонощоких яблук, тепер повсихали; колись білесенькі хатиночки покрились цвіллю, ставки, повні до того зеленого рясту і пташиного радісного ґвалту, нині висохли і заросли будяками та полином. Одним словом, у хорошому селі — «страх погано». «Село неначе погоріло»,— пише автор.
А посеред цієї пустелі, мов примари, «блукають люди».
Опис села і людей у ньому викликає в нас співчуття, сум, важкий, гнітючий настрій. Краще сказати, цей настрій передається від автора.
Отже, кріпосництво калічить людей і духовно, робить їх рабами. Покора кріпаків, їх пасивність, недостатність революційності — це один із наскрізних мотивів творчості Т. Шевченка. Поетові невимовно гірко, що людей катують, а вони не тільки не протестують, а ще й навчають безвідмовного послуху гнобителям своїх дітей. Йому до того боляче, що він і плаче, і вибухає гнівом, і називає такі дії божевільними («неначе люди подуріли»).
Побувавши в багатьох селах і губерніях тодішньої України, Шевченко побачив, що його рідне село не виняток, що таке безчинство діється скрізь.
(Не для всіх учнів зрозуміле значення слова «ярмо» — частина упряжі, важка дерев’яна рама, яка надягалась на волів. Тут ярмо — соціальна неволя, кріпаки, значить, тут були уярмлені, у становищі робочої худоби.)
Після цього автор однією струною своєї «невільничої музи» торкається свого стану на засланні і говорить, що йому «погано дуже, страх погано» там у пустині, але ніби було б ще стократ гірше жити на Україні, бачити все неподобство і не могти нічого вдіяти, зарадивши лихові, а тільки «дивитись, плакать — і мовчать».
Не коритись панам, боротись проти проклятого панства, проти всього ладу — така відповідь напрошується з підтексту вірша.
Далі, мріючи про інше, справедливе суспільство, поет малює естетично прекрасну картину всенародного щастя, вільного життя.
Висновок. У кріпацькому селі жити просто неможливо, далі нікуди. Селяни повинні жити так, як показує Шевченко в другому описі.
В картині-мрії є повна єдність чарівної природи України і життя її трударів (єдність зовнішнього і внутрішнього). Отаким і повинно бути життя людини.

2.10. Особливості виразного читання поезії.

Вірш має чотири основних інтонації:
а) від початку до слів «За мій талан» треба читати повільно, в розповідній манері з переходом до гіркої іронії в останніх рядках (від слів «Добре, мамо…»);
б) від слів «Аж страх погано…» до «…знову на чужину» переважає інтонація суму, співчуття, крім трьох рядків: «Неначе люди… своїх ведуть», які читаються з обуренням, трохи злісно;
в) третя частина від слів «І не в однім отім селі…» до «…плакать і мовчать!» має звучати енергійно і осудливо;
г) заключний уривок від слів «А як не бачиш того лиха…» до кінця напрошується читати мрійливо, елегійно, з серпанком замилування і суму.

2.11. Художні особливості поезії.

Епітети: «славная країна», «лиха година», «найкращеє село», «тяжкії поклони», «доля добрая», «німі люди», «пани лукаві», «препоганії пани», «старий Дніпро», «широкії села».

Метафори: «доля любила», «повалялись стави», «людей у ярма запрягли пани…», «Дніпро… красується, любується», «зеленіють села».

Тавтологія:
«Чорніше чорної землі»,
«А у селах у веселих І люди веселі».

Повтори: «Неначе…, неначе…», «Погано…, погано…», «Гинуть! Гинуть!»

Порівняння: «Дніпро, неначе в молоці дитина».

Риторичні оклики: «Німі на панщину ідуть, І діточок своїх ведуть!..», «Гинуть! Гинуть!», «Погано дуже, страх погано!», «Дивитись, плакать — і мовчать!»

Характер епітетів і порівнянь змінюється залежно від змісту твору. В першому випадку епітети і порівняння викликають відчуття смутку і гніву, в другому — радості.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1. Річка, яка згадується в поезії:
а) Дунай;
б) Каяла;
в) Дніпро.

2. Країну, де народився Т. Шевченко, він називає:
а) милою;
б) славною;
в) рідною.

3. Про яку лиху годину говорить поет у творі? Часи:
а) Великої Вітчизняної війни;
б) кріпацтва;
в) революційних подій.

4. Рідне село, де народився поет, він уважає:
а) найкращим;
б) найвеселішим;
в) найбагатшим.

5. Мати Тарасика прагнула, щоб її дитину:
а) не віддали в солдати;
б) доля добрая любила;
в) не принижували пани.

6. Простий люд Т. Шевченко порівнює із:
а) мурахами;
б) чорною землею;
в) пожовклою травою.

7. Що сталося із ставками у рідному селі? Вони:
а) повисихали;
б) позеленіли;
в) поросли бур’янами.

8. Люди ідуть на панщину:
а) німі;
б) виснажені;
в) веселі.

9. Як сприйняв лихо в рідному селі Т. Шевченко? Він:
а) засудив панів за їх жорстокість;
б) заплакав і поїхав звідти;
в) поспівчував простому люду.

10. Засуджуючи панів, поет називає їх:
а) злодіями;
б) лукавими;
в) підступними.

11. Кому пани «останні продають штани»?
а) Ляхам;
б) угорцям;
в) туркам.

12. Край, де народився поет, він називає:
а) лихим;
б) чужим;
в) заможним.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Обґрунтуйте, чому Т. Шевченко називає рідний край, де народився, чужим? Відповідаючи, посилайтеся на біографічний матеріал про письменника.
2. Дослідіть, як поет зображує простий люд. Які художні засоби він при цьому застосовує? Висловлюючись, наведіть відповідні цитати з твору.
3. Т. Шевченко критикує простий люд за їх:
а) пасивність у боротьбі з панами;
б) небажання отримувати освіту;
в) недбале ставлення до своїх садиб.

Картка № 2
1. Про що, на ваш погляд, свідчить опис покріпаченого села? Свою думку обґрунтуйте.
2. Доведіть, посилаючись на зміст поезії, що Т. Шевченко співчутливо ставиться до знедоленого простого люду.
3. Старий Дніпро порівнюється з:
а) дитиною;
б) мужнім богатирем;
в) велетнем.

Картка № 3
1. Порівняйте зміст початку і закінчення твору. Про що він свідчить? Свою думку вмотивуйте.
2. Як ви вважаєте, чи не байдужа для Т. Шевченка доля простого люду? Як він реагує на умови, в яких живе його народ?
3. Поет бачить добро на Україні там, де:
а) пани чемно поводяться із селянами;
б) простий люд іде веселий на панщину;
в) нас нема.

VI. Підсумок уроку

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності

VIII. Домашнє завдання
Написати міні-твір на тему «Мій рідний край — моя любов».

Т. Шевченко «І виріс я на чужині». Автобіографічні мотиви у вірші. Конспекти уроків української літератури, 7 клас

Повернутися на сторінку Додаткові конспекти уроків української літератури 7 клас

Читайте також:

Комментарии закрыты.