Тема уроку: Персонажі повісті «Кайдашева сім’я», проблематика твору. Народознавство у творі. Мовне багатство повісті. Інсценування уривків повісті «Кайдашева сім’я», українська література, 10 клас

Тема уроку: Персонажі повісті «Кайдашева сім’я», проблематика твору. Народознавство у творі. Мовне багатство повісті. Інсценування уривків повісті «Кайдашева сім’я», українська література, 10 клас

Мета: визначати жанр „Кайдашевої сім’ї”, коментувати основні проблеми, характеризувати образи та порівнювати їх; висловлювати власні думки про українську ментальність, національний характер, народні мораль та етику; виховувати порядність, взаємоповагу, взаємопорозуміння у родині

ХІД УРОКУ Персонажі повісті «Кайдашева сім’я», проблематика твору. Народознавство у творі. Мовне багатство повісті. Інсценування уривків повісті «Кайдашева сім’я», українська література, 10 клас

1. Організаційний момент

2. Ознайомлення з темою та навчальними цілями заняття.

Зміст твору «Кайдашева сім’я». Розвивати творчі здібності, почуття родинності.

План заняття

  • Перевірка домашнього завдання
  • Робота з текстом твору
  • Аналіз головних персонажів
  • Творча робота

3. Мотивація навчання:

Необхідно знати зміст повісті, щоб уникнути сутичок у майбутньому родинному колі. Навчитися знаходити спільні шляхи розв’язання родинних проблем.

4. Актуалізація опорних знань:

Учні переказують текст повісті, подають власні характеристики до образів, подій.

5. Формування професійних вмінь і навичок

Аналіз повісті

ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА ТВОРУ

«Кайдашева сім’я» — яскравий зразок реалістичної соціально-побутової повісті, в якій на матеріалі з повсякденного життя селянства розкриваються внутрішні спонукання та імпульси дрібних власників утвердити себе господарями на землі.

У центрі уваги письменника — сім’я селянина з села Семигори поблизу містечка Богуслава, причому, як це нечасто буває у творах такого жанру, «під юпітером» постійно перебувають усі шестеро членів родини. Це зумовлює й своєрідність розгортання сюжету повісті: перед читачем проходять епізоди постійних сварок у сім’ї та короткочасних примирень, які знову ж таки швидко перериваються загостренням суперечностей, викликаних відстоюванням своїх «прав» на власність. Ворожнеча посилюється після одруження синів Кайдаша, в неї втягуються навіть Карпові та Лаврінові діти.

Певною мірою повістяр виходить за межі сюжету тільки в тих епізодах шостого розділу, де йдеться про відвідини у великодні дні Мелашкою разом з іншими прочанами Києва та її короткочасну службу в проскурниці. Саме тут перед читачами знову з’явилися богомільна баба Палажка та її суперниця баба Параска, відомі з раніше написаного циклу оповідань. Зауважимо водночас, що і цей життєвий матеріал автор зумів підпорядкувати головному задуму: всебічно показати одну з причин духовної роз’єднаності людей — індивідуалізм егоїстичних натур.

Відомо, що високий духовний потенціал характеризував українську селянську родину. Про справедливість, чесність, порядність людей праці йдеться у численних фольклорних творах. «Згода в сімействі» як морально-етичний ідеал підноситься у драмі Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Вся творчість Тараса Шевченка пройнята мрією про щастя людини, яке можливе тільки у духовному зв’язку батьків і дітей.

Жанрова специфіка повісті полягає у тому, що зображений повсякденний плин життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані. Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з рис характеру українців, органічним елементом національної психіки, багатої, за його ж спостереженнями, «на жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор» ще часом і дуже сатиричний».

Хоч у повісті йдеться про одруження обох синів старого Кайдаша, про смерть Омелька, письменник тільки згадує про ці події. Як бачимо, він зовсім обминає такі вдячні для його попередників моменти з селянського життя, принципово не цікавиться його етнографічною стороною. Головним для нього є показ конкретних буденних ситуацій, в яких виявляється змізерніння людської душі, зумовлене постійною залежністю селянства від матеріальних нестатків. У центрі уваги автора — повсякденний плин життя селянської сім’ї, в якому на перший план висуваються побутові сварки, спричинені відсутністю прагнення зрозуміти один одного. Духовна роз’єднаність — ось те лихо, яке отруює кожний день життя і батьків, і їхніх синів та невісток.

СИСТЕМА ПЕРСОНАЖІВ

Саме такий ракурс авторського бачення дійсності визначав особливості творення образів членів родини Кайдаша. Оскільки і батьки, і діти показані вже сформованими особистостями, письменник акцентує на визначальних рисах їхніх характерів, що виявляються у конкретних життєвих ситуаціях.

Типовим представником старшого покоління українського селянства перших пореформених років виступає Омелько Кайдаш. Йому довелося зазнати чимало лиха ще за панщини, виснажлива праця упродовж усього життя наклала невитравний відбиток на його зовнішність. Сухорляве й бліде обличчя, жилаві руки, зморшки на лобі — таким постає старий Кайдаш перед читачами. Хоч у полі в цей час ще не було нагальної роботи, Омелько не сидів без діла, а майстрував у повітці.

Однак письменник побачив і другий бік життя Кайдаша: від родинних клопотів і турбот він намагається знайти забуття в чарці. Так, при окресленні старого селянина повістяр зіставляє його богомільність, намагання дотримуватися посту «в святу п’ятницю» і систематичне порушення етичних норм. Постійне заглядання до корчми приводить Омелька до алкогольних галюцинацій, а зрештою й До наглої смерті. Весь вік селянин вірив, що дотримання посту врятує його від утоплення, а вийшло якраз так, що, повертаючись п’яним додому, він втопився у річці.

Якщо постать Омелька змальована дещо прямолінійно, то образ його дружини Марусі окреслений всебічно. Життєва повнокровність характеру Кайдашихи виявляється в органічному поєднанні сварливості, брутальності з солодкою лицемірністю і показною улесливістю. В молодості вона служила у панському дворі, «довго терлась коло панів» і набралася від них усього найгіршого. Не випадково Кайдашиха, ідучи до Довбишів на заручини, намагається білою свитою і жовтими чобітьми показати себе перед багатирями. Так само в іншому випадку вона, проїжджаючи возом повз гурт чоловіків, гордовито підняла голову і навіть не привіталася до них.

Облесливість у розмовах, фальшива манірність, прагнення почванитися перед біднішими, зневага до них роблять Кайдашиху смішною. Письменник переконливо показує, що зовнішня пиха в поєднанні з дрібновласницьким егоїзмом, внутрішньою непорядністю і дріб’язковістю стає однією з причин спалаху сімейних колотнеч.

Художній ефект багатьох, справді по-драматичному виписаних сцен повісті й виявляється в тому, як моментально злітає з Кайдашихи панський лоск у ситуаціях, коли не потрібно приховувати свою внутрішню сутність. Ще зовсім недавно вона вихваляла Мотрю за працьовитість, коли ж невістка увійшла в свекрову хату, Кайдашиха відразу змінила ставлення до неї, стала ображати її й обмовляти перед сусідкою. А згодом вона безперестанку «чистила» невістку найбрутальнішими словами.

У розмові з матір’ю Мотря влучно назвала Кайдашиху «лютою змією», яка «полум’ям дише», а «з носа гонить дим кужелем». Невістка враз підмітила двоїсту натуру свекрухи: «На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне». Не мирячись в невістками, особливо з Мотрею, Кайдашиха не один раз потрапляє в смішне і водночас трагічне становище. Сварки, спричинювані нею, часто завдають їй же прикростей, в одній з бійок вона навіть втратила око.

Загалом у побутово-гумористичному освітленні розкриваються й образи синів та невісток Кайдаша. Правда, кожний з них наділений індивідуальними рисами, що виявляються у поведінці, в розмовах, переживаннях.

Старший син Карпо — людина мовчазна, замкнута, до певної міри черства, Навіть у парубоцькі літа він рідко коли усміхався, завжди різко характеризував інших людей, У цьому зв’язку промовистою є сцена на початку твору, коли Карпо, відбиваючись від намагання Лавріна поговорити про дівчат, саркастично насміхається з них.

З його погляду» у Палажки «очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби»; Хівря ходить так, «наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить»; Химка «своїм кирпатим носом» «чує, як у небі млинці печуть», а ходить, то «неначе решетом горох точить».

Одружившись, Карпо ще відвертіше виявляє свій норов. У запалі однієї з сварок він, не стримуючи себе, обзиває батька «іродовою душею», кидається на нього з кулаками і так штовхає в груди, що старий Кайдаш аж «впав навзнак» на долівку. Довідавшись, що мати зачинила в свій хлів його коня, він ухопив її за плечі, «придушив з усієї сили» до стінки і закричав, як несамовитий: «Нате, їжте мене, або я вас з’їм!» А потім гнався за матір’ю з дрючком у руках, аж поки та не вскочила у ставок. Не випадково громада, знаючи жорстокість Карпа, обирає його десяцьким, бо з нього «буде добрий сіпака».

Якраз до пари Карпові підійшла Мотря. У розмові з братом Карпо заявляв, що хотів мати за дружину «робочу та проворну» дівчину, до того ще й «трохи кусливу, як мухи в Спасівку». Саме такою «брикливою» і була старша Довбишева дочка, з якою й одружився Карпо. Працьовита, енергійна, крута вдачею, Мотря не стала коритися хитрій, деспотичній свекрусі, яка вже з перших слів стояла над її душею, «наче осавула на панщині, а сама не бралася і за холодну воду». Терпіння невістки луснуло, коли почула, як Кайдашиха стала її оббріхувати перед кумою. «Будеш ти в мене циганської халяндри скакати, а не я в тебе»,— поклялася Мотря, і справді з тої хвилини вона не мовчала, гостро відказувала свекрусі.

Її злість, що накочувалася щодня, не раз виплескувалася нищівними прокльонами, сварками, які переростали в бійку. Коли Карпо гнався за матір’ю, Мотря несамовито під’юджувала його: «По спині лупи її. Виколи дрючком їй друге око!» Взагалі її ненависть до свекрухи така, що вона готова навіть поглядом спопелити Кайдашиху. Коли ж це не допомагало, Мотря радила чоловікові прив’язати налигачем матір серед вигону, «мов скажену собаку», щоб на неї три дні «брехали» собаки і плювала сільська громада. Природно, що Лаврін, який теж натерпівся від братової жінки, говорив священикові, що Мотрю треба «посадити в клітку та показувати за гроші, як звірюку ярмарках».

Антиподами Карпа й Мотрі виведені в повісті Лаврін та Мелашка.

Молодший Кайдашів син — поетична натура. Вдачі парубка відповідала й зовнішність: «Веселі сині, як нгбо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — все подихало молодою парубочою красою». Він любив жартувати, тонко відчував красу, говорив братові, що, вибираючи серед дівчат, візьме собі «гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо». Не випадково його серце заполонила добра, лагідна, співуча Мелашка, яка при першій зустрічі видалася Лаврінові червоною квіткою, що пливла поміж зеленим житом.

Парубка не зупинило те, що його обраниця була з великої бідняцької сім’ї. Краса Мелашки так заманила серце, що дівчина йому здавалася чарівною русалкою. Показуючи зустрічі парубка з дівчиною, письменник різко змінює тональність зображення, проймає ці картини щирою душевною емоційністю, використовує фольклорні образи.

Нелегко було Мелашці призвичаюватися до порядків у хаті свекрухи, яка з першого дня обсипала молоду невістку «неласкавими словами». Молодиця відчула, що Кайдашиха «словами б’є гірше, ніж кулаками». І не тільки свекруха точила Мелашку, як вода камінь, а й Мотря ображала її щодня. Тільки й могла вона відкрити душу чоловікові: «Якби я мала крила, я б, здається, зараз одвідала свою неньку. Така нудьга мене бере, що, здається, якби я зозулею летіла, то ліси б посушила своєю нудьгою, крилами садки поламала б, степи попалила б своїми сухотами і зелені луги сльозами залила».

Рятуючись від хатньої колотнечі, Мелашка зважилася на, здавалося б, нерозважливий вчинок: перебуваючи з односельцями-прочанами в Києві, молода жінка вирішила не повертатися в свекрову хату. Та вже через тиждень її душа огорнулася чорним смутком. Здавалося Мелашці, що Лаврін болісно докоряв їй за такий вчинок, і сльози покотилися їй з очей. Але й повертатися додому означало знову потрапити в пекло. Гірких болісних переживань довелося зазнати молодій жінці, і це, зрозуміло, позначається на її вдачі. Повернення в сім’ю змушувало пристосовуватися до звичного способу життя, і колишня задушевна дівчина стає все частіше схожою на Кайдашиху і Мотрю. З вуст Мелашки також почали злітати прокльони, вона разом з Кайдашихою трощить рогачем Мотрин посуд.

Проза життя, безперервні колотнечі в сім’ї змінили й Лавріна. Він перестає слухатися батька, а після його смерті, відчувши себе самостійним хазяїном, як і мати чи брат, не хоче нічим поступитися. У цьому яскраво переконує колотнеча навколо груші.

6. Закріплення знань

1. Якими постають Омелько Кайдаш і Маруся Кайдашиха під час першого знайомства з ними? На яких худож­ніх деталях портретів цих героїв акцентує увагу письменник? З якою метою? Чому він порівнює Кайдашиху з циганською голкою? Як ви вважаєте, кому з них більше симпатизує автор? Свою відповідь підтвердіть цитатами з твору.

2. Близько до тексту опишіть зовнішність Карпа і Лавріна. На основі яких спостере­жень ви можете сказати, що брати відрізнялися не стільки зовнішньо, скільки характерами? Чи вважаєте ви молодих Кайдашів антиподами?

3. Які особливості залицяння Карпа до Мотрі ви можете відзначити? Який прихований висновок автора про цю пару ви збагнули?

4. Як ви вважаєте, хто найбільше винен у вкрай напружених стосунках у сім’ї Кайдашів? На основі яких подій у повісті ви зробили свій висновок?

5. Які людські якості Кайдашихи викликають у вас відразу? Які з них сформувалися у жінки ще в молодості, під час служби в панському дворі? Які риси характе­ру Марусі ви вважаєте позитивними, які вчинки — похвальними? Чому саме?

6. Який епізод твору викликав у вас співчуття до Мотрі, а не до Кайдашихи? Прокоментуйте його.

7. Як ви розцінюєте той факт, що Кайдаш після бурхливої сварки не ви­гнав Карпа й Мотрю до батьків невістки, а побудував хату через сіни для молодої сім’ї? Чи допомагали Довбиші в зведенні цього житла? Про що це свідчить?

8. З якої причини Омелько не пішов на прощу, хоч був дуже богомільним? Як ви розцінюєте той факт, що Кайдаші відпустили Мелашку до Києва одну? Чи логічним бу­ло рішення жінки не повертатися додому? Чому ви так вважаєте? Про що свідчить те, що не лише чоловік і рідна мати, а й свекруха подалися до столиці шукати Мелашку?

9. Чому Мелашка почала оборонятися від Мотрі аж тоді, коли відчула, що свекруха на її боці? Як постійна ворожнеча старих Кайдашів з синами та невістками відображалася на вихованні онуків?

10. Як саме помер Омелько? Який ви вбачаєте підтекст такого завершення життя персонажа? Проаналізуйте епізод похорону старого Кайдаша і зробіть висновок, чи справді сини після його смерті збагнули тягар утрати. Чому після смерті Омелька Маруся відчула себе си­ротою?

11. Чи відчувала Мотря свою вину, вибивши свекрусі око? Як вона налаштовувала чоловіка поводитися з матір’ю? Про що це свідчить?

12. Дайте оцінку Мотриним вчинкам стосовно Лаврінових дітей, які хотіли поласувати грушами.

13. З якої причини сільська влада й священик так і не змогли примирити сім’ї Кайдашів, хоч намагалися це робити неодноразово? Чи можливим було примирення цієї родини взагалі? Чому саме?

7. Звіти про виконану роботу.

Поміркуйте.

1. Чи імпонують вам молоді люди, подібні до Карпа і Мотрі? А люди, чимось подібні до Лавріна і Мелашки? Кого з них ви хотіли б мати своїми знайомими, сусідами, родичами, а кого — ні? Чому?

2. На основі яких рис характеру громада вибрала Карпа десяцьким? Як про цей вибір сказано на сторінках повісті?

3. Чо­му, на вашу думку, Мотря вирішила за краще відсидіти два дні в сільській в’язниці, але не вибачатися перед свекрухою, а Карпо перепросив матір, щоб не бути покараним громадою фізично?

4. Визначіть експозицію, зав’язку, кульмінацію та розв’язку повісті.

5. Знайдіть і прочитайте наприкінці повісті абзац, що по­чинається словами «Не чорна хмара з синього моря наступала…». З якою метою Нечуй-Левицький використав цей фольклорний паралелізм, характерний для дум та історичних пісень? З якою метою у цьому уривку автор акцентує увагу на одязі персонажів? Що нового ми довідуємося про Мотрю, Мелашку і стару Кайдашиху на основі їхнього зовнішнього вигляду? Чому ці художні деталі дуже важливі для розкриття характерів персонажів?

8. Коментар виконання практичної роботи.

9. Підсумок заняття – тестування + творча робота.

І. Виберіть один правильний варіант відповіді:

1. «Кайдашева сім’я» —це:
а) історичний роман;
б)соціально-побутова повість;
в) пригодницька повість;
г) соціально-філософська повість.

2. «Нечуй-Левицький темі інтелігенції присвятив твори:
а) «Микола Джеря» і «Кайдашева сім’я»;
б) «Князь Єремія Вишневецький» і «Гетьман Іван Виговський»;
в) «Дві московки» і «Бурлачка»;
г) «Хмари» і «Над Чорним морем».

3. Нечуя-Левицького «колосальним, всеобіймаючим оком» України назвав:
а) Олександр Білецький;
б) Іван Франко;
в) Володимир Панченко;
г) Максим Рильський.

4. Портретна характеристика: «Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи…» стосується персонажа:
а) Карпа;
б) Лавріна;
в) Мелашки;
г) Потоцького.

5. «На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне…» — сказано про героїню:
а) Мотрю;
б) Світайлиху;
в) Кайдашиху;
г) Гризельду.

II. Виберіть два чи більше правильних варіантів відповідей:

1. Нечуй-Левицький працював у жанрі:
а) поезії;
б) прози;
в) публіцистики;
г) драматургії;
ґ) художнього перекладу.

2. Персонажами повісті «Кайдашева сім’я» є:
а) Микола Джеря;
б) Омелько і Маруся;
в) Мотря і Мелашка;
г) Лаврін і Карпо;
ґ) баба Палажка і баба Параска.

3. У повісті «Кайдашева сім’я» порушено проблеми:
а) соціальні;
б) морально-етичні;
в) національні
г) побутові;
ґ) політичні.

Письмово доведіть або спростуйте тезу:

«Ставлення чоловіка до одруження цілком закономірне, воно відповідає статусу сім’ї в патріархальному суспільстві: одружений чоловік, стаючи головою сім’ї, має право претендувати на владу в громаді, оскільки саме сім’я засвідчує його перехід від безтур­ботного парубоцтва до поміркованої і відповідальної поведінки. Однак старосвітська українська патріархальна сім’я не має силь­ної чоловічої влади. Рівноправність, а часто верховодство жінки в українській сім’ї — червона нитка в прозі Нечуя-Левицького» (Ніла Зборовська).

10. Домашнє завдання: Дописати творчу роботу. Підготувати довідковий матеріал про П. Мирного.

Тема уроку: Персонажі повісті «Кайдашева сім’я», проблематика твору. Народознавство у творі. Мовне багатство повісті. Інсценування уривків повісті «Кайдашева сім’я», українська література, 10 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 10 клас

Повернутися на сторінку Додаткові конспекти уроків з української літератури, 10 клас

Читайте також:

Комментарии закрыты.