Тема уроку: Новела «Камінний хрест» — художнє відтворення трагедії переселення галицьких селян до Канади. Типовість обставин та характерів. Образ Івана Дідуха, українська література, 10 клас

Тема уроку: Новела «Камінний хрест» — художнє відтворення трагедії переселення галицьких селян до Канади. Типовість обставин та характерів. Образ Івана Дідуха, українська література, 10 клас

Мета: Ознайомити з творчістю яскравого новеліста В. Стефаника, відтворити ставлення автора до еміграції. Виховання співчуття до знедолених, співпереживання у зв’язку з драматичними. життєвими ситуаціями Виховувати патріотичні почуття, повагу до рідної землі, пошану до рідного народу. Розвивати творчі здібності, вміння висловлювати власні думки

ХІД УРОКУ Новела «Камінний хрест» — художнє відтворення трагедії переселення галицьких селян до Канади. Типовість обставин та характерів. Образ Івана Дідуха, українська література, 10 клас

1. Організаційний момент

2. Ознайомлення з темою та навчальними цілями заняття (план заняття).

Життєвий і творчий шлях письменника. Творча співдружність В. Стефаника з Л.Мартовичем і Марком Черемшиною. (“Покутська трійця”). Новелістика Стефаника – яскравого представника “нової школи” (І. Франко) в українській прозі. Трагічна подія (ситуація) як композиційний центр новел Стефаника (“Новина”, “Катруся”, “Камінний хрест”, “Палій”, “Сини” та ін.).

3. Мотивація навчання:

Новела “Камінний хрест” – психологічне розкриття теми еміграції. Драматизм конфлікту. Образ Івана Дідуха.

4. Актуалізація опорних знань

Емігpація. Скільки їх, укpаїнців, живе за коpдоном. Пpотягом 1890-1910 pоків тільки з Галичини виїхало за коpдон 300 тисяч укpаїнців. Цієї теми тоpкалися у своїй твоpчості багато письменників. Та й pозглядалося це питання по-pізному. Бо ж і покидали свою батьківщину люди з pізних пpичин.

У Стефаника в «Камінному хpесті» емігpація — один з виходів для селян з нестеpпного становища, пошуки кpащої долі. Безземелля, занепад селянських господаpств, загpоза смеpті — це штовхає селян до емігpації. Але й втpата батьківщини для багатьох була pівноцінною смеpті. Так і з’явився камінний хpест на «могилі» живих людей як символ тpагедії у житті укpаїнців.

Hовела «Камінний хpест» — єдиний твіp Василя Стефаника пpисвячений темі емігpації. В основу твоpу покладено спpавжній факт. Односелець письменника, емігpуючи до Канади, поставив на своєму полі камінний хpест. Він і понині стоїть на найвищому пагоpбі в Русові.

Геpой новели Іван Дідух емігpує, піддавшись вимогам дpужини і синів: «Два pоки нічого в хаті не говоpилось, лише Канада та й Канада…»

Іван не тішив себе ніякими ілюзіями. Він пеpеконаний, що Канада — це могила для нього і дpужини.

Так, на гоpб «щонайвищий і щонайгіpший над усе сільське поле», що його отpимав Іван Дідух у спадщину від батьків, на нього витpатив селянин молодечу силу, на ньому скалічився, постаpів і став господаpем. Hе багачем, але свій шматок хліба був. А тепеp, на стаpість літ, господаpство, налагоджене такою катоpжною пpацею і неймовіpними зусиллями, Іван добpовільно залишає. «Ця земля не годна кілько наpода здеpжіти та й кільки біді витpимати», — звучить pозпач у словах селянина.

Для геpоя pозставання з pідною землею — тpагедія. Пpойнятий стpашною тугою, Дідух почував себе як камінь, викинутий хвилею на беpег. Та й весь він наче закам’янів.

Каpтини пpощання, сповіді, жалібний спів, божевільний танець — все це намагання автоpа показати читачеві наpодну недолю, людське гоpе і водночас сподівання тpудівника на кpаще майбутнє.

Василь Стефаник — великий знавець психології людини в її найкритичніші хвилини життя. Письменник часто подає свого геpоя в ситуації відчаю, розпуки, захмеління з горя, тобто в такому стані, коли наболіле виpивається на зовні. Камінний хрест зі своїм і жіночим іменами, поставлений Іваном Дідухом на глиняному гоpбі, став пам’ятником не лише його родині, а й всім тим тpудівникам, які виїздили до «Гамеpики» й Канади, котpі асоціювалися у Стефаника з могилою, став символом тpагізму життя селянина-бідняка, емігранта.

Чуєш, бpате мій,
Товаpишу мій,
Відлітають сіpим шнуpком
Жуpавлі в виpій.
Чути: кpу! кpу! кpу!
В чужині умpу,
Заки моpе пеpелечу,
Кpилонька Зітpу
(Богдан Лепкий )

5. Формування професійних вмінь і навичок

Огляд епізодів кінофільму «Камінний хрест», аналіз, висловлювання власних думок усно та письмово.

6. Закріплення знань студентів:

Робота з текстом новели

Зміст твору можна розглянути поетапно, за частинами. Заголовки до розділів учні запишуть удома.

Пропонуємо свій варіант цитатних заголовків до частин новели і план роботи.

«Отакий був Іван, дивний і з натурою, і з роботою».

  • Яким же був головний персонаж новели?
  • Які художні деталі свідчать про те, що праця його була неймовірно важкою?
  • Що ви знаєте про його попереднє життя?
  • Чому не кидав того «тєжкого» горба, який забирав усі його сили?
  • Як вам бачиться вдача Івана Дідуха, його людські якості?

«Спросив Іван ціле село».

  • Чому ж усе село?
  • З якої причини?
  • Які почуття переповнюють селянина?
  • Що спонукає чоловіка згадати все минуле, сповідуватися перед односельцями, гримати на дружину?

Прочитайте вголос уривок від: «Не договорював і не пив до нікого» до — «глядить із берега на воду, як на утрачене щастя».

  • Які символічні образи проглядають у цьому місткому та образному уривку?
  • Що робиться в душі Івана Дідуха?

«Ца земля не годна кілько народа здержіти та й кількі біді вітримати».

  • Що стало причиною еміграції Івана Дідуха та його земляків?
  • Чи вірить Іван, що на чужині він знайде щастя?
  • Чим для нього є розлука з рідною землею?
  • Які слова передають увесь трагізм невеселих дум емігранта про завтрашній день?

«Аби-сте мені мого хреста ніколи не минали…»

  • З яким проханням звертається Іван Дідух до односельців?
  • Як у цьому розділі розкривається характер українського селянина, його працьовитість, побожність, любов до рідної землі?
  • Чому піщаний горб є для нього таким дорогим?
  • За що люди шанують Івана Дідуха?

(Іван Дідух увібрав у себе характер і мораль свого народу-хлібороба, його мудрість і почуттєвість. Кожне його слово — як важка сльоза, сповнена ніжної любові до рідної землі і нестерпного болю через необхідність розлуки з нею. У камінний хрест — символ його чесного трудного життя, він вкладає все найдорожче, що мав, а може, й власне серце. Чужина потребує робочих рук і здоров’я, а рідній землі потрібні ще й людська любов і сердечність.

Поетичною, образною мовою, напоєною глибоким стражданням, передає Василь Стефаник важкі переживання селянина-емігранта).

«Всякої бесіди було багато…»

  • Як створює автор ефект багатоголосся в Івановій хаті?
  • Про що ведуться розмови?

Прочитайте уривок від: «В шум, і гамір, і зойки» до — «дрожить подертими берегами, як перед смертю».

  • Які образи вразили вас у цьому уривкові?
  • Розкрийте психологічний стан Івана через призму двох останніх абзаців цієї частини.

«…Уже час відходити до колії».

  • Чи легше стало Іванові після розлуки та гулянки з односельцями?
  • Якими художніми деталями передано біль і тугу селянина?

Танець — це щось веселе,  життєрадісне.

  • Яке враження справляє танець Івана Дідуха на односельців?
  • А на вас?

«Видиш, старо, наш хрестик?»

Цей розділ — найменший, він складається лише з трьох маленьких абзаців, але кожне речення, кожне слово містить в собі велику драму людського серця. (Варто прокоментувати кожне речення як окрему картину.)

7. Звіти про виконану роботу.

8. Коментар виконання практичної роботи.

9. Підсумок заняття.

Іван Дідух залишив на полі, рясно политому його потом, пам’ятник по собі і своїй дружині. Йому ніби легше від того: не зникне безслідно, не розвіється, як лист по полю; пам’ять про нього залишиться на рідній землі. Камінний хрест переростає в образ-символ, що уособлює важку долю народу-трудівника. Він — пам’ятник тисячам українських селян, які так і не повернулися додому, засіваючи своїми кістьми чужі землі.

Недаремно поміж емігрантами й досі так журно звучить пісня на слова Стефаникового побратима по перу Богдана Лепкого «Журавлі» («Видиш, брате мій…»). Бажано, щоб вона прозвучала на уроці. «Заки море перелечу, крилонька зітру», — співається в пісні. Справді, українських емігрантів чекала невідомість. І все ж знаємо, що багато з них досягли на землях Америки високого рівня добробуту, значного суспільного становища, серед них є бізнесмени-мільйонери і впливові політики… Прочитайте ще раз, як Стефаник змальовує становище на Галичині, що належала до Австро-Угорщини? («Ця земля не годна кілько народа здержіти…») То, можливо, еміграція була для них порятунком? Чому ж так багато болю і трагедії в рядках новели «Камінний хрест»?

Це був тільки пошук порятунку. Звичайно, працьовиті й мудрі українці, що «ціле житє лиш роб, та й роб, та й роб», як Іван Дідух, і на чужих землях були не останніми людьми. Щоб глибше зрозуміти біль душі емігранта, послухайте рядки з листа Мирослава Ірчана до Стефаника, написаного в черені 1924 року: «Читаю оповідання «Камінний хрест», Якби був знав, може, й не читав би. Бо плач такий в хаті, такий плач, що — як каже Стефаник — надбіг, як вітер, що з-помежи острих мечів повіяв. А тяжко дивитися, як сиві голови хиляться додолу і старі очі плачуть. Чого ж вони плачуть?

Я знаю. Вони згадують себе. Вертаються в ті давні літа, як вибиралися за море по щастя. Вони свідомі того, що безслідно пропали дні юності і надій. На руках мозолі, і на серці мозолі, і бідні вони. Бо для людського горя і нужди законів немає. Ні тут, ні там».

А хіба те, що Україна навіки втрачала сотні тисяч роботящих, розумних і талановитих дітей, не було трагедією? Стефаник це усвідомлював і добре знав, що повороту назад не буде, бо селяни до решти спродували свої господарства, повіривши вербувальникам-емісарам. Рідна земля перетворилася на мачуху, бо не були її працьовиті сини господарями на ній.

Богдан Лепкий, який разом із Стефаником бував на Краківському вокзалі, так передає судження старого галичанина: «Та їдемо, прошу пана, бо там, кажуть, землі є багато, а в нас трохи й будуть самі межі. Нарід множиться, а землі не прибуває».

Інший діалог розкриває повну безвихідь:

Діти зривалися зі сну, — згадує Б.Лепкий, — а мами їх зацитькували.

— Цить! Як приїдемо там, то булку тобі куплю таку білу й солодку, як цукор. І дримбу куплю зі щирого срібла, — обіцювала мама.

А батько тільки спльовував крізь зуби й цикав слова:

— Обіцяй, обіцяй, щоб те проклинало, єк віросте. Гадаєш, що втікнемо від нашої біди? Вона за нами, як пес, побіжить, як тінь, за чоловіком піде. Де хлоп, там і біда.

— А чого ж ми туди їдемо? — питалася жінка.

— Чого? Бо мус. Мус нас жене; тут вже довше витримати тяжко. Там, хоч не краще, то буде інакше.

— То на таке ти мене витягнув, чоловіче, з села, як тую вишню з землі, з корінням вирвав? Світоньку ти мій, матінко свята! — і жінка в плач.

А Стефаник до мене:

— Чуєш?..

Ось життєва основа новели «Камінний хрест». Вона й сьогодні звинувачує і кличе до роздумів. Знову емігранти-журавлі покидають Україну, тікаючи від безробіття, від безглуздя, яке твориться в новій державі, вже на своїй землі. Знову — людські трагедії, розлуки і зневіра.

Образ Івана Дідуха — це образ цілого народу, який хоче власним трудом заробити собі і своїй родині добробут, заквітчати врожаями рідну землю. Трагедія Івана Дідуха — це трагедія всього краю, що несе камінний хрест нестатків і відчаю. Але головний персонаж новели Стефаника знає: чужа земля — «далека могила», це — невідомість і нова біда. Немає іншої ради — треба творити щастя на своїй прабатьківській землі. Домашнє завдання. Підготуватись до монологічних відповідей: «Образ Івана Дідуха», «Символічні образи в новелі «Камінний хрест». Скласти план-конспект статті «Особливості стилю В.Стефаника».

Михайло Коцюбинський: «Людство вже давно шукає відповіді на питання: «Хто щасливий? Той, хто дає багато, а бере найменше. На чиїх слідах виростають найкращі квіти, хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всіх самоцвіття.

Як? Чи навіть тоді, коли квітки виростають з крові серця його, що зрошує землю, і навіть тоді, коли ті самоцвіти — лише стверділі сльози, що поливають дорогу життя.

І навіть тоді…

Хто ж той щасливий? Хто ж той бідний багач? Поет».

Стефаник і був саме тим бідним багачем, бо його зболене народним болем серце щедро дарувало дух бездухим, віру зневіреним, силу знесиленим. А його камінні слова зорями сяють на всю Україну. І ніколи не згаснуть.

10. Домашнє завдання

Написати короткий відгук на одну з тем: «Яким я бачу Василя Стефаника», «Моє ставлення до творчості В.Стефаника»

Тема уроку: Новела «Камінний хрест» — художнє відтворення трагедії переселення галицьких селян до Канади. Типовість обставин та характерів. Образ Івана Дідуха, українська література, 10 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 10 клас

Повернутися на сторінку Додаткові конспекти уроків з української літератури, 10 клас

Читайте також:

Комментарии закрыты.