О. Стороженко. Короткий біографічний нарис про письменника. «Скарб». Зміст твору. Конспекти уроків української літератури, 7 клас

О. Стороженко. Короткий біографічний нарис про письменника. «Скарб». Зміст твору. Конспекти уроків української літератури, 7 клас

Мета: ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом О. Стороженка; визначити ідейно-тематичне спрямування його твору «Скарб»; дослідити морально-етичні проблеми в оповіданні; поглибити знання про гумор, зокрема про засоби гумористичного зображення; розвивати творчу уяву, увагу, пунктуальність, спритність, рішучість, образне та логічне мислення, вміння грамотно висловлювати свої думки, почуття, спостереження; виховувати почуття поваги, любові до творчості О. Стороженка — шанобливе ставлення до людини праці і зневагу до ледарів; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет О. Стороженка, бібліотечка його творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ О. Стороженко. Короткий біографічний нарис про письменника. «Скарб». Зміст твору. Конспекти уроків української літератури, 7 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями

1. Дайте визначення оповіданню як жанру художньої літератури. (Оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному епізоді з життя одного персонажа (іноді кількох)) Наведіть приклади художніх творів цього жанру.

2. Що таке щастя, на ваш погляд? За яких умов людина відчуває себе щасливою?

3. В яких відомим вам творах художньої літератури порушувалася проблема щастя, смислу життя? Наведіть приклади з відповідним обґрунтуванням.

4. Яких зусиль необхідно докласти людині, щоб бути щасливою? Відповідаючи, посилайтеся на власний досвід та приклади з творів художньої літератури.

5. З якою метою в художніх творах письменники використовують засоби гумору? Наведіть приклади.

III. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Щасливий, у сорочці родивсь.
Народне прислів’я

Людина — найцікавіше для нас явище тому, що вона змінюється, ховає в собі всякі несподіванки, не задовольняється жодною формою щастя.
М. Коцюбинський

О. Стороженко — талановитий оповідач, який добре володіє українською мовою.
І. Франко

1. Життєвий і творчий шлях О. Стороженка. Матеріал для вчителя

ОЛЕКСА ПЕТРОВИЧ СТОРОЖЕНКО (24.11.1806 — 18.11.1874)
Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 року в с. Лисогори Бортнянського повіту (тепер Ічнянського району) на Чернігівщині в родині дрібного поміщика (відставного офіцера), що належала до старовинного козацького роду, відомого ще з XVІІ ст. Дитячі роки письменника минули в містечку Великі Будища Зіньківського повіту на Полтавщині, де він одержав домашню освіту. Згодом навчався у «благородному пансіоні» при Слобідсько-Українській губернській гімназії в м. Харкові. З 1824 р. впродовж майже тридцяти років О. Стороженко перебував на військовій службі, брав участь у російсько-турецькій війні.
Здебільшого служив в Україні, нерідко переїжджав з однієї місцевості в іншу, завдяки чому добре вивчив життя і побут селян в різних регіонах, зустрічався з колишніми січовиками, почув легенди та перекази про Запорізьку Січ. Цей життєвий матеріал ліг в основу багатьох творів письменників.
В літературу О. Стороженко ввійшов романом «Братья-близнецы» (1857) з підзаголовком «Очерки Малороссии прошлого столетия», чим раз і назавжди визначив обраний письменником об’єкт художніх інтересів, незалежно від мови твору, бо в російськомовному романі нуртувала українська стихія.
Українська творча спадщина О. Стороженка в жанрі оповідання охоплює зображення побуту, звичаїв, повір’їв українського селянства, героїчних сторінок козацької вольниці, що пов’язані з останнім періодом існування Запорозької Січі, з народно-визвольним рухом Коліївщина, з образами колишніх січовиків. Друковані в журналі «Основа» в 1861—1862 рр., в 1863 р. вони були об’єднані і опубліковані в збірці «Українські оповідання».
На творчості письменника позначився вплив М. Гоголя, з яким був особисто знайомий і про якого залишив спогади. Окреме місце у творчому доробку митця займають гумористичні оповідання («Закоханий чорт», «Голка», «Вуси», «Скарб»). Ці твори засновані на широкому використанні українського фольклору, демонології (оброблено відомі сюжети), в них поєднуються фантастичні елементи з реалістичним зображенням селянського побуту, звичаїв. Присутній у них і дотепний, відсторонений оповідач, що непомітно робить морально-етичні акценти в зображуваних ситуаціях, коментує поведінку героїв, наштовхуючи читача на власні роздуми й оцінку, як, скажімо, в «Скарбі».
Вийшовши у відставку 1868 р., О. Стороженко останні роки життя провів на хуторі поблизу м. Бреста (Білорусь), де й помер 18 листопада 1874 року.

2. Теорія літератури
Поглиблене поняття про гумор.

2.1. Гумор —
1. Різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах.
2. Узагальнена назва творів, мета яких — розсмішити, викликати гарний настрій.
3. Взагалі сміх і відчуття комічного.

2.2. Різновиди смішного.

2.2.1. Іронія (від гр. eironeia — удавання, посмішка) — інакомовлення, яке виражає насмішку або лукавство; подвійний смисл, коли сказане у контексті мови набуває протилежного значення; висміювання, яке містить в собі оцінку того, що висміюється. Іронічне ставлення передбачає насмішку, певним чином сховану, але таку, що легко виявляється в інтонаціях автора-оповідача; почасти виступає під виглядом похвали.

2.2.2. Сарказм (від гр. sarkasos — рву м’ясо) — зла і уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії.

2.2.3. Сатира (від лат. satura — суміш) — вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість. Сатира виражає різко негативне відношення автора до зображуваного, має умовою висміювання виведеного характеру або явища.

2.3. Жанри гумористичних творів: анекдоти, байки, усмішки, гуморески, співомовки, фейлетони…

3. Робота над твором О. Стороженка «Скарб»

3.1. Переказ цікавих епізодів оповідання з відповідним коментарем.

3.2. Тема: зображення щасливої долі Павлуся Лежня, який протягом свого життя був ледачим і в той же час байдужим до всього.

3.3. Ідея: засудження заздрості, підступництва тих, хто зазіхає на чуже майно; ледачого, паразитичного життя.

3.4. Основна думка:
1) «…той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав…»;
2) «Не той тільки щасливий, що натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна».

3.5. Композиція.
Експозиція: надмірна опіка матір’ю свого сина Павлуся. Зав’язка: смерть батьків Павлуся, його сирітське життя.

Кульмінація: дохлий хорт у хаті Ленжя виявився дукатами.

Розв’язка: роздуми автора про смисл життя, про щасливу людську долю.

3.6. Сюжет.
У заможній родині був син Павлусь, якого мати дуже опікала: годувала, не дозволяла йому працювати, ходити на вечорниці.
Після смерті батьків Павлуся доглядали наймити, за яких він жив спокійним, розміреним життям.
Павлусь цілими днями їв або спав. Одного разу хлопці вирішили піти шукати скарб і запропонували до цього залучити і Лежня (так парубки прозвали Павлуся). Той не захотів.
Вважалося, що саме «якась пакость» може переутворитися на скарб. Побачивши край дороги дохлого хорта, вони принесли його до хати Павлуся і кинули йому через вікно. Хорт, впавши на поміст, перетворився на дукати. Ось який щасливий Павлусь!
Незабаром Лежень одружився, були діти, але працьовиті, покірні, слухняні, всі в дружину.
Так Павлусь спав, спав, спав, поки не заснув навіки.

3.7. Жанр: гумористичне оповідання.

3.8. Опрацювання змісту твору за питаннями.
• Якими були батьки Павлуся? («Були вони люди заможненькі, усього в них доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора із садочком і левадою». «…І шанували, і пестували вони того одинчика!»)
• Як мати ставилася до свого єдиного синочка? («І що то вже за мати була! Між матірками — навдивовижу мати! Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона ще возилася з ним, як із маленькою дитинкою. Було власними руками годує його, а він, телепень, тільки глита та, як той пуцьвірінок, знов рот роззявлює». «Така з неї добра і покірна жінка, а як дійде діло до її Павлуся, то як скажена стане: і очі витріщить, і запіниться, і за ніж хапається: крий Боже, що виробляє!.. Кажу ж вам, що й між матерями навдивовижу була мати»)
• Через що мати нікуди не пускала Павлуся? («Усю зиму й осінь з хати не випустить: «Не ходи, синку,— каже,— холодно, замерзнеш, та ще, крий Боже, занедужаєш, то я й умру, не діжду, поки ти й одужаєш». Прийде весна або літо — знов не пускала: «Не ходи, синку, душно, сонце напече головку, голова болітиме». Цілісінький рік не дасть йому порога переступити, хіба у неділю поведе до церкви та за ним і не молиться, та обома руками за його й держиться, щоб хто не то що штовхнув, а й не доторкнувся б»)
• Як реагував батько щодо надмірних пестощів жінки до сина? («Часом батько, дивлячись на се юродство, стане гримати на жінку і похвалятись, що він Павлуся віддасть у школу до дяка аж у друге село. Так куди!.. На яку радість ми його вигодували? Який з нього хазяїн буде? Що з ним станеться, як ми помремо? Останеться він на світі, мов сліпий без поводатаря!»)
• Опишіть Павлуся, застосовуючи текст твору («…Вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки. …Зроду не то, щоб ціп або косу у раках подержав,— не взявся й за лопату, щоб од-гребти сніг од порога, або за віник, щоб вимісти хату»)
• На яке благополучне життя сподівалася мати для свого сина? («…Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме ще лучче, як теперечки!»)
• Через що мати не пускала сина на вечорниці? («…На вечорницях збиралися самі п’яниці та розбишаки, там тебе обідять, віку тобі збавлять. Почекай трошки — я сама знайду тобі дівчину, саму найкращу на всьому світі, саму роботящу, вона буде тебе і годувать, і зодягать, і доглядать, як рідна мати»)
• Як трапилося так, що Павлусь залишився сиротою? («…Через той мед занедужала небога та й вмерла. За нею вслід і батько ноги простяг, а наш Павлусь і не схаменувся, як зоставсь круглим сиротою»)
• Якими були наймити у Павлуся? («Наймит-парубок ще молодий, працьовитий, непитющий, а наймичка — теж чесного роду, осталась бідною сиротою, і покійниця прийняла її до себе, як рідну дитину») Як їм жилося в родині заможних людей? («За Павлусем і їм добре жилось; було чим-небудь йому угодють, то стара і дякує, і грошей їм дає, і добру одежу, а часом за наймита скотину у поле вижене, а за наймичку хату вимете і води принесе. Отож як умирала стара, то благословила наймита з наймичкою побратись, наділила їх худобою і аж руки їм цілувала та просила, щоб вони не обижали її Павлуся, доглядали б його і були йому рідним батьком і матір’ю, а вже вона на тім світі буде благати Господа, щоб він милосердний послав їм усякого щастя і таланту»)
• Чому життя Павлуся з наймитами після смерті батьків було щасливим? («Щастя, як горох із мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся, і урожай у його луччий, як у других, і корів нема ялових. Накупили волів і послали кілька хур у Крим за сіллю, на Дін за рибою, построїли шинок із лавкою та й годують скриню карбованцями, як свиню горохом.
Кругом у сусідів талій давить скотину, а у Павлуся, як на сміх, хоч би один тобі віл іздох»)
• Як наймичка у ставленні до Павлуся замінила йому мати? («Наймичка доглядала Павлуся, як рідна мати: і годує його, і голову йому змиє, і розчеше, і одягає, й роздягає, і стеле, так йому у вічі й дивиться, думку його відгадує…»)
• Чим займався Павлусь щодня? («…Цілісенький день їсть (а лопав здорово) та спить. Було прокинеться вранці — зараз наймичка і ставить перед його душею жарену курку або качку, або повнісеньку макітру вареників із сметаною; їсть неборак, аж за ушима лящить. Не вспіла наймичка його утерти, а він уже й уклався спати. Поспить на перині, лізе на піч спати ще у просі. Пообідає і знов куня; коли зимою, то знов у просо, а коли літом, то вийде у садок, ляже під грушею…»)
• Що відповідав Павлусь хлопцям, які запрошували його на вечорниці? («Далеко. Якби вечорниці збирались біля моєї хати, то, може б, і пішов»)
• Куди і для чого вирішили піти хлопці на Зелені свята? («…Зібралось парубоцтво шукати скарба. Узяли із собою заступи, лопати і горілочки не забули та й пішли у степ») Чому вони хотіли запросити піти із собою Павлуся? («Візьмемо із собою на щастя… то вже певно знайдемо скарб: він такий щасливий, що такого і на всьому світі не знайдеш!»)
• Яких народних прикмет дотримувалися люди, щоб знайти скарб? («…Часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость: у старого шолудивого діда, або у миршавеньке козеня, або у дохлу кішку»)
• Що вирішили зробити хлопці, щоб посміятися над Павлусем? («…Візьмемо сього (дохлого) хорта та шпурнем Лежневі в хату — нехай се буде той скарб, що Бог йому у вікно вкине»)
• Яке фантастичне явище відбулося після того, коли парубки через вікно Павлусевої хати кинули дохлого хорта? («…А він, як бебехнеться об поміст, так і брязнув, і задзвенів, і, як жар, по всій хаті розсипався дукатами!»)
• Як О. Стороженко висловився стосовно щастя Павлуся? («Сказано: як кому Бог дасть щастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати: сам скарб його знайде. А другому неборакові на бездоллі у те ж саме вікно, у котре вкинувся скарб, улізе злодій і останню сорочку витягне; не поробить день, то на другий і їсти нічого»)
• Як склалося життя Павлуся після його одруження? («Найшлась і дівчина, що, як той скарб, сама до його лицялась. Послав йому Господь і діточок покірних, працьовитих, не таких, як він пудофет… І віку йому таки чимало протяг Господь: до білого волосся доспався. Спав, спав, аж поки навіки не заснув»)
• Чи вважаєте ви, що щастя в тому, щоб нічого не робити, як Павлусь? Яку відповідь надає з цього приводу автор? («Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба»)
• Чому О. Стороженко у творі порівнює дружину Павлуся зі скарбом?
• Порівняйте власну думку про смисл щастя з тим, яким його вбачає автор твору. Зробіть висновок.
• З якими питаннями О. Стороженко звертається до читача? («1) …самі одгадайте, чи мій Павлусь справді щасливий, чи, може таким тільки прозвали його зави сливі люди? 2) …Ніхто б не схотів бути Павлусем?»)
• Чому О. Стороженку цікаво дізнатися від читачів відповіді на запитання, які зазначені наприкінці твору?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1. «Скарб» О. Стороженка починається рядками:
а) «жили-були дідусь з бабусею»;
в) «був собі чоловік та жінка»;
б) «а чи знаходили ви будь-коли скарб?».

2. Павлусь був сином:
а) заможних людей;
б) діячів театрального мистецтва;
в) священика.

3. Любов матері до Павлуся виявлялася в тому, що вона:
а) надто опікала сина;
б) хотіла, щоб він став багатим;
в) намагалася надати йому можливість отримати вищу освіту.

4. Як Павлусь лягав спати, то мати співала йому колискової про:
а) котка;
б) мишеня;
в) русалоньку.

5. Батько хотів віддати Павлуся навчатися:
а) до чоловічої гімназії;
б) у школу до дяка аж у друге село;
в) до колегіуму.

6. Руки у Павлуся були такими, як у:
а) кріпосного селянина;
б) панночки;
в) кухаря.

7. «Останеться він на світі, мов сліпий без поводаря!» — так про Павлуся висловився:
а) батько;
б) парубок;
в) сусід.

8. Мати не пускала двадцятирічного Павлуся на вечорницю через те, що:
а) там було багато незнайомих хлопців із сусіднього села;
б) необхідно виконувати господарську роботу;
в) збиралися там самі п’яниці та розбишаки.

9. Вночі у Павлуся розболівся живіт, і тому він почав просити:
а) кефіру;
б) меду;
в) пігулку.

10. Хто доглядав за Павлусем після смерті батьків?
а) бабуся;
б) наймит з наймичкою;
в) дядька з тіткою.

11. «…Як горох із мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся…»:
а) лихо;
б) щастя;
в) золото.

12. Найкращим в господарстві Павлуся був:
а) ставок з рибою;
б) густий ліс з грибами, ягодами, горіхами;
в) урожай.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Дослідіть, як застосування фантастичних елементів у творі допомагає розкрити його смисл і зрозуміти назву оповідання. Власні спостереження узагальнити, посилаючись на фантастичний матеріал твору.
2. Чому, на вашу думку, Павлуся вважали щасливим? Чи справді він є таким? Відповідь вмотивуйте.
3. За сіллю хури Павлуся їздили до:
а) Слов’яногорська;
б) Одеси;
в) Криму.

Картка № 2
1. Чи хотіли б ви бути схожими на Павлуся? Висловіть власне ставлення щодо цього героя твору.
2. Як, на ваш погляд, сам автор ставиться до Павлуся? За допомогою яких художніх засобів він його зображує? Наведіть приклади.
3. З одного ройка бджіл Павлуся «розроїлось колодок…»:
а) двадцять;
б) десять;
в) тридцять.

Картка № 3
1. Які б ви поради надали Павлусю стосовно того, щоб змінити його пасивний образ життя? Яким чином це було запроваджено?
2. Прокоментуйте думку О. Стороженка «Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагадує… » Зробіть ґрунтовний висновок.
3. Цілими днями Павлусь:
а) читав книги і слухав музику;
б) їв та спав;
в) гуляв на узбережжі річки і ловив рибу.

VI. Підсумок уроку

VII. Оголошення результатів роботи учнів на уроці

VIII. Домашнє завдання
Скласти усний план твору та план до характеристики образу Павлуся, дібрати цитати.

О. Стороженко. Короткий біографічний нарис про письменника. «Скарб». Зміст твору. Конспекти уроків української літератури, 7 клас

Повернутися на сторінку Додаткові конспекти уроків української літератури 7 клас

Читайте також:

Комментарии закрыты.