Леонід Глібов (1827-1893). Українська література, Довідник з підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання

Леонід Глібов (1827-1893). Українська література, Довідник з підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання

Леонід Іванович Глібов народився 21 лютого 1827 р. в селі Веселий Поділ Хороль-ського повіту на Полтавщині в сім’ї управителя поміщицьких маєтків. Освіту здобув у Полтавській гімназії та Ніжинському ліцеї. Учителював на Поділлі, згодом перейшов на роботу до Чернігівської гімназії.
Кілька років редагував газету «Черниговский листок». Звільнений з посади за політичні переконання, деякий час неї мав постійної роботи. Пізніше влаштувався на посаду завідувача земської друкарні в Чернігові. Помер Глібов 29 жовтня 1893 р., похований у Чернігові.
Літературну творчість Глібов розпочав ще на шкільній лаві. Писав поезії російською та українською мовами. 1863 р. в Києві побачила світ перша збірка його байок. Увійшов в історію української літератури саме як байкар. Письменник спромігся вдихнути нове життя у загалом традиційні сюжетні схеми й тематику, надавши їм колоритних національних рис та актуальних смислових нюансів. Байки письменника формують живу й динамічну картину українського народного життя з його колективним досвідом та мораллю. Глібов — автор низки ліричних творів переважно в елегійному жанрі. У них поет досягає високого рівня майстерності в осмисленні фольклорного матеріалу. Його вірш «Журба» («Стоїть гора високая») навіть став народною піснею. Сум за молодими роками, щемливе переживання плину часу як особистої втрати — такими є мотиви цього твору.

«Байки Глібова, що найбільшої слави здобули своєму авторові, наскрізь перейняті українським колоритом. Хоча він часто бере загальносвітові теми, не раз оброблені байкарями всього світу, але завжди вміє прибрати їх у оригінальне вбрання. Байки Глібова — не механічно зроблений переклад чужих творів, а оригінальна творча робота; автор тільки канву бере чужу, але гаптує по ній власні свої мережанки. Так само вміє він оригінальним бути і в науці, в моралі своїх байок, скрізь виступаючи прихильником правди та добра. Головна заповідь нашого байкаря — «кохайте щиро правдоньку», і це він мало не кожною своєю байкою підкреслює, виставляючи і доводячи всіма сторонами оту потребу жити по правді. Цей етично-гуманний настрій ще більше додає вартості творам талановитого українського байкаря, якого ніхто ще не перевершив у нас у цій сфері поезії».
(Єфремов С.О. Історія українського письменства. — К., 1995 — С. 413-414.)

Леонід Глібов (1827-1893). Українська література, Довідник з підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання

Повернутися на сторінку Українська література, Довідник з підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання

Комментарии закрыты.