Додаток 1. Великодні свята (сценарій), образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

Додаток 1. Великодні свята (сценарій), образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

Мета: ознайомити з обрядами, пов’язаними з великодніми святами; поглибити та систематизувати знання з вивчених тем «Писанка — вид народного мініатюрного живопису України» і «Оздоблення приміщень до великодніх свят»; сприяти відродженню національних традицій; виховувати шанобливе ставлення до народних традицій.

Обладнання: плакати «Символіка кольорів», «Символіка знаків», писанки, дряпанки, крапанки, мальованки, крашанки, прикраси з писанок — «ґердани», «дзвони», «хрести», «голуби», три види пасок (жовта, біла, чорна), ікони, свічки, кошик, яйця, ванночка, барвники, оцет, пензлі, писачок, бджолиний віск, сірники, яйця, ложки, ганчірки, голка або інший гострий предмет, дзвіночки, вишиті рушники, скатертина, українські національні костюми, гілки верби, виставка дитячих малюнків, писанок, великодніх прикрас, аудіозапис «Святковий дзвін архангельських дзвонів», діапроектор, екран, слайди «Українські писанки», слайд із зображенням фрески Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря», слайд «Собор».

Дійові особи
Учитель
Учні-читці (14 осіб)
Учениці-читці (10 осіб)
Писанка

Клас святково прибраний вишитими рушниками, «ґерданами», «дзвониками», «хрестами», «голубами», гілками верби тощо. Наперед виходить учитель.

Учитель. Поступово збігав Великий піст. Люди з нетерпінням чекали, коли нарешті прийде Вербний тиждень. На Вербну неділю в усіх церквах відбувається обряд посвячення ритуальних галузок.

1-й учень. Свячену вербу колись носили з церкви в церкву. Було заведено «бити» свяченими галузками одне одного, примовляючи:

Верба б’є, не я б’ю.
За тиждень — Великдень!
Ось, недалечке,
Червоне яєчко!

Учитель демонструє слайд із зображенням фрески Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря».

Учитель. Останній тиждень Великого поста об’єднує два протилежні відчуття. Ще недавно — на Вербну неділю — Христос во здравії їхав на ослику, і йому встеляли шлях гілками дерев, а в четвер опівночі один з його учнів на ім’я Іуда за тридцять срібних зрадив свого вчителя…

2-й учень. Останній тиждень поста пов’язаний з багатьма обрядодіями. Починаючи з понеділка, кожний день мав своє призначення. Три останні дні напередодні Великодня люди вважали жалобливими, «бо Ісус Христос покутував за наші гріхи».

1-ша учениця. Паска — це ритуальний хліб. При виготовленні пасок дотримувались різноманітних дійств. Усіх, хто був у хаті, просили вийти надвір, «щоб не потривожити пасок».
У Чистий четвер готували жовті обрядові паски — найбільші й найвживаніші, їх вчиняли з пшеничного борошна на яєчних жовтках, і призначалися вони сонцю й небу. Саджаючи паску на черінь, господиня читала молитву:
— Свята пасочко, будь велична і красна, як сонце, бо сонцю тебе печемо. Хай усі (перераховуються родичі й члени родини) живі будуть, здорові. Щоб діти так швидко й красно росли, як ростеш ти. Світи нам, паско, як світить сонце святе, щоб хліб на ниві був такий багатий, величний, як ти велична…

2-га учениця. Для білих пасок, які випікалися в п’ятницю і призначалися предкам і повітрю, «щоб не приносили лиха і смерті», була інша молитва:
— Хай будуть праведні душечки чисті й святі, як чиста й свята та велична ця паска. Щоб було вам так відрадно там, як паскам у печі. Вам, родителі наші, ці паски печемо, шануємо вас, а ви допомагайте нам…

3-тя учениця. Чорні паски випікали в суботу. При саджанні чорних, себто разових, паляниць висловлювався пошанівок землі-матінці, всім сущим людям, худобі, на багатий врожай і його убезпечення од пожежі, грому, бурі тощо.

3-й учень. Було за обов’язок купати дітей на Чистий четвер, бо в цей день начебто ворони носять своїх пташенят до річки і «миють», «атому й живуть птахи сотні літ».

Учитель. У Великодню п’ятницю родинне життя набувало особливого настрою. Люди розмовляли між собою півголосом, намагалися не кричати, не лаятися, не встрявати в суперечки. Увечері майже всі йшли до церкви на Плащаницю, веселитися не випадало «бо Христос на розп’ятті».
Повернувшись з відправи, знову бралися за роботу, не годилося лише шити, прати, прясти, тесати та стругати, «бо то великий гріх».

4-й учень. Нарешті надходила Велика субота. В обов’язки господаря входило насукати свічок і зладнати кошик для посвяти. Жінки ж фарбували крашанки в лущінні з цибулі.

4-та учениця. Треба фарбувати 13 яєць (12 апостолів і Спаситель). Яйця, фарбовані у суботу, довго зберігаються. Шкаралупу з яєць, що тріснули або розбилися, відносили до річки й пускали на воду «щоб допливли до рахманів (померлих душ) і сповістили, що завтра Великдень».

5-й учень. У передвеликодню ніч майже не спали. Вважалося, що хто засне у перший день Великодня, той проспить своє щастя.

6-й учень. Ідучи на всеношну, треба покласти в кишеню карбованця. Якщо хтось привітає «Христос воскрес!», то у відповідь слід відказати тричі: «А в мене карбованець є!» — отже, протягом року не виводитимуться гроші.

5- та учениця.У давнину вважалося, що на Великдень має «грати сонце». А тому перед його сходом люди відчиняли віконниці, знімали з підвіконня зайві предмети, «щоб упустити до хати Царя неба, який приносить у дім щастя й здоров’я».

7-й учень (звучить святковий дзвін). На Великдень раненько поспішали до церкви. Після благовісту відбувалося урочисте посвячення пасок, яєць тощо.
Люди вірили, що у свяченому яйці містяться 40 милостинь. Яйця розрізали на стільки частин, скільки було членів сім’ї. Кожний мовчки з’їдав свою частину, потім їв ковбасу, свинину, холодець, а тоді паску. Крихти з паски не можна було змітати під ноги. їх ретельно збирали, виносили на подвір’я і кидали курям.

Учитель. Після родинного сніданку діти оббігали сусідів та родичів, вітаючи їх із Христовим воскресінням.
По обіді молодь і заміжні пари сходилися на цвинтар. Підлітки вчилися «дзвонити дзвони», а парубки грали в «казаків», у «довгу березу». Дівчата здебільшого грали в «жучка».
Увечері хлопці йшли до дівчат по писанки. Якщо дівчина давала парубкові свої вироби, то хлопець зобов’язувався на третій день Великодня найняти музик і запросити її в танок.

8-й учень. Серед Великодніх свят найцікавіше відзначали другий день — обливальний понеділок.
Невеликими гуртами хлопчики 8—12 років вранці обходили дідусів, бабусь, хрещених, учителів. Мати клала в миску чи хустину три великодні калачі, писанки чи крашанки, іноді, якщо це найближчі родичі, то і кільце ковбаси. Такі навідини називалися «нести калача ».

9-й учень. Заходячи в оселю, діти вітали присутніх:
— Христос воскрес! Будьте здорові! Із святом! Тато і мама просили взяти калача,— і почергово цілували руки хатніх.
— Воістину воскрес,— відповідали їм.— Спасибі татові, і мамі, і вам, діточки! Поздоровляємо вас, ростіть великі та здорові — і, погладивши по голівці, приймали калача, а натомість клали свої віддарунки — писанки чи крашанки, печиво, інші свячені ласощі.

10-й учень. Найцікавішою забавою було обливання водою. Подібні дії вважалися очисними. Коли на весні дівчина і хлопець будуть облиті водою — будуть влітку дощі, буде врожай, будуть чисті, здорові, сильні, розумні… Дівчина одружиться з вимріяним хлопцем, а хлопець — зі «своєю» дівчиною.

11-й учень. Ще до сходу сонця дівчата йшли вмиватися до криниць. Хлопці тим часом вже підстерігали юнок. Як тільки відерце з водою з’являлося на цямринні, парубок, що уподобав дівчину або хотів дружити з нею, тут же зненацька обливав її джерелицею, деінде так вчиняли на вулиці або ж у хаті, і це вважалося природною витівкою. Дівчина, котру хлопець окропив джерелицею, мала подарувати йому писанку.

6-та учениця. На Бойківіцині й дотепер розігрують біля церкви побутові сценки. Хлопці озброюються «сикавками» з бузини, підходять до дівчат і запитують: «Писанка є? Тоді ходи у воду!»
Обливали водою доти, доки юнка не зголошувалася: «На, та вже йди…».
Фарбовані яєчка чи писанки дівчата, як правило, тримають за пазухою, і хлопцям треба чимало зусиль, щоб їх придбати.

Учитель. Давня українська легенда повідомляє: «Цар Вогонь і цариця водиця світ сотворили». Вода вважалась втіленням жіночого життєдайного начала, родючих сил природи. Загалом же вода символізує жінку чи дівчину, кохання до них.

12-й учень. Третього дня селяни перевідували родинами й озимі посіви. Привітавши ниву традиційним «Христос воскрес!», сідали на узбіччі, їли свячене й закопували крашанку, «щоб земля добре вродила».

7-ма учениця. Чисте, гладко фарбоване або оздоблене візерунками яйце набуло символічного та релігійно-обрядового значення ще задовго до християнства. У багатьох стародавніх народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла і тепла, навіть зародком усього всесвіту.

13-й учень. За давніми легендами, увесь світ виник з великого космічного яйця, яке плавало у морській безодні. За уявленнями наших предків, зі шкаралупи утворилось небо, з плівки — хмари, з білка — вода, а з лсовтка — земля.

8-ма учениця. У стародавньому Єгипті яйце було символом бога Кнефа. Він тримав у дзьобі яйце, з якого виникає вогонь. Яйце було також атрибутом іншого бога єгиптян — Пта. Тут воно символізувало сонце, яке Пта котить небосхилом.

14-й учень. В античній Греції й Римі вважали, що Всесвіт виник з яйця казкового птаха Фенікса. Він поклав його у святилище Геліоса (сонця). Мабуть, тому яйця для римлян мали магічну силу, і вони використовували фарбовані яйця у різноманітних обрядах і забавах.

9-та учениця. В українській казці птахи за допомогу в боротьбі зі звірами дарують людині чарівне яйце, в якому — ціле царство.

Учитель. Звичай писати писанки виник ще в передхристиянські часи, а з приходом християнства, з IV ст. н. е., церква впровадила обряд освячення яєць.

1-ша учениця. Якщо за часів язичництва писанки розписували до свята Весни, то за християнства — до Великодня — свята Воскресіння Ісуса Христа. Існує багато цікавих легенд. Одна з них розповідає про те, що, коли Ісуса розіп’яли на хресті, з його ран точилася кров. З кожної її краплі виникла червона крашанка (показує крашанки).

2-га учениця. А сльози Матері Божої, яка стояла під хрестом, молилася і гірко плакала, капали на ті червоні крашанки, і кожна з них перетворювалася на чудову писанку (показує писанки).
Зібравши всі писанки та крашанки в хустку, Богородиця пішла до Пілата просити дозволу, щоб поховати свого Сина. Дорогою вона дарувала писанки дітям і наказувала їм жити в злагоді та мирі. Прийшовши до Пілата, Мати Божа зомліла, а писанки з хустинки розкотилися по всьому світові.

Учитель. Правильно написана писанка вважалась у давнину могутнім універсальним талісманом, що оберігав людину.
Написання писанок супроводжувалося певними обрядами. Впроваджувати довільні, нетрадиційні елементи не дозволялося так само, як не можна змінювати слів молитви, тому що писанка втрачала силу амулета.

1-й учень. Ще на зорі життя людини яйце було емблемою Сонця-весни, часткою життєдайної й чарівної сили сонця, і пізніше яйце було амулетом, за допомогою якого людина заворожувала собі, привертала до себе, умилостивляла добрі сили, а злі відвертала. А щоб сильнішим було те яйце, поверхню шкаралупи зафарбовували в який-небудь колір. Такі яєчка називались крашанками.

3-тя учениця. Цікавими є писанки-дряпанки. Малюнок на них видряпується яким-небудь гострим предметом на попередньо пофарбованій поверхні яйця (показує, як робити). Найчастіше використовують рослинні орнаменти, але зустрічаються й зображення тварин — коників, баранчиків, птахів.

4-та учениця (показує, як робити). А якщо на поверхню яйця нанести крапочки воску («покапати»), то після занурення його у фарбу отримаємо крапанку — писанку з крапками одного чи кількох кольорів. За християнськими легендами, крапки на писанках-крапанках — це сльози Божої Матері, що заплакала, почувши звістку про розіп’ятого Ісуса Христа.

2-й учень. Мальованками називають яйця, розмальовані фарбою і пензликом. На мальованках малюють квіти, людські постаті, відображають свята та інші події (показує, як робити).

3-й учень. Дуже яскравими і гарними були восковки-бісерки. Яйце покривали тонким шаром воску і в цей віск втискали бісер, викладаючи різноманітні візерунки (показує, як робити). Замість бісеру використовували шматочки кольорового скла, фольги. Такі восківки виготовляли в монастирях і продавали прочанам на згадку про монастир.

5-та учениця. Людина здавна наносила на шкаралупу яєць чарівні магічні знаки, ще тоді, коли і писати не вміла, і були ті знаки малюнками-молитвами, адже «записані» були там і подяка, і прохання. Писанка приносить добро, щастя, достаток, здоров’я та захищає людину від усього злого.
Малюють писанки писачком (показує, як робити). У нього заливають розтоплений віск. Воском наносять візерунок на біле яєчко, потім кладуть яйця в оцет, а з нього — у найсвітлішу фарбу (жовту), просушують, знову малюють те, що повинно залишитися жовтим, і кладуть яйця в червону фарбу. Останнім фарбують у чорний колір.
Розчин фарб тривають холодним. Після закінчення фарбування писанку підігрівають, щоб зняти віск.

4-й учень (демонструє плакат «Символіка кольорів»).
Червоний колір символізує силу, чоловічу стать, здоров’я, любов, владу, для молоді — надію на одруження.
Жовтий — означає достигле зерно, достаток, урожай, а також місяць і зорі.
Блакитний — уособлює небо, повітря, воду, здоров’я.
Зелений — колір весни, воскресіння природи, багатство рослинного та тваринного світу.
Коричневий — означає землю-матір.
Чорний — пов’язують з богом потойбічного світу, цей колір є також символом землі та плодючості.
Червоний з білим та чорний з білим — означають пошану до духів, подяку за охорону від злих сил.
Кілька кольорів, 4—5 одночасно,— означають мир, любов, родинне щастя.

6-та учениця (демонструє плакат «Символіка знаків»). В українських орнаментах «дерево життя» зображується дуже реалістично. Поступово воно набуло лаконічної форми «вазонів», «трьох листків». Разом із тим ще в давні часи почало панувати абстраговане зображення «дерева життя» — тризуб, що згодом став гербом України.

5-й учень. Найбільше писанок писали під час багатоденного посту до Великодня, але їх готували і до інших свят, починаючи з 14 лютого і до Трійці:
— на Стрітення — 14 лютого — три штуки з хрестами;
— до свята Колодія (Масниця) — рожі, зірки (вісім кінців);
— на Сорок Святих — 22 березня — 40 клинців;
— на Благовіщення — 7 квітня — рослинні візерунки;
— на свято Вербної неділі — гілка верби, усі візерунки;
— на Великдень — усі візерунки;
— на Провідну неділю — темні кольори;
— на Вознесіння — зірки, сонце, дерева.

7-ма учениця. Перед тим як писати писанки, не можна було ні сваритися, ні сперечатися, нічого злого не мислити, обов’язково читати молитву; все навколо має бути чистим. Написану писанку відкладати аж до Чистого четверга.

6-й учень. Дарували писанки не всім однакові: дітям давали писанки зі світлими кольорами, молодим — із сонцем, триквертами та веселим фарбуванням, господарям — здебільшого 40 клинців, кривульку, старцям — з чорним фарбуванням та поясом — «небесним мостом», такі ж писанки носили й на могили дідів і батьків.

8-ма учениця. Археологічні матеріали засвідчують поширення керамічних писанок епохи Київської Русі. Із XIX ст. писанкарство з різними технічними і регіональними художніми відмінами зустрічалось по всій території України, на що вказують давні колекції писанок у музеях Києва, Лубен, Кракова, Варшави, Брно та ін.
Найдавніші датовані писанки у колекціях музею Львівського відділення інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України походять до 1882 р.

7-й учень. На жаль, найкращі зразки писанок України (понад 7 тисяч) знищено у музеях Києва під час Другої світової війни. Наше з вами завдання — відновити народні традиції.

Учитель. Десь високо в горах серед скель прикутий міцними ланцюгами лютий Нехрист. Щороку навесні посилає він своїх посланців на землю, щоб ті дізналися, як живуть люди. Дуже радіє він, коли між людьми немає злагоди, любові. Але коли чує звістку про добрі стосунки, мир між людьми, то лютує. Та найстрашнішою для нього є звістка про те, що люди пишуть писанки. Тоді Нехрист ще більше лютує, рве ланцюги, а вони стають ще міцнішими!
Отож навесні берімо до рук писачки, бо віримо, допоки писатимуть люди писанки — буде крутитися цей світ, буде радість і добро між нами.

8-й учень (показує слайди). Своєрідні локальні відміни писанок зберігаються і на початку XX ст. Розрізняють писанки Подніпров’я, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Покуття, Бойківщини, Гуцульщини тощо. На Слобожанщині й Покутті зустрічаються краланки, на Бойківщини та Лемківщини — так звані шпилькові. Найбільша деталізація мотивів характерна для гуцульських білих писанок.

Учитель. Слава про красу й оригінальність українських писанок давно вже сягнула найдальших країн. Найбільші колекції наших писанок за межами України є в Лондонському королівському музеї, у Санкт-Петербурзі в колишньому музеї етнографії народів СРСР, у Краківському та Празькому музеях. Пам’ятник українській писанці є в Едмонтоні в Канаді.

9-та учениця. З писанками чинили магічні дії. Для забезпечення врожаю писанки на весняного Юрія котили по зеленій пшениці й закопували в землю. У великодній ранок молоді вмивалися водою, куди перед тим клали писанки та срібні монети, що мали надати сили і краси. Писанки були оберегом житла від грому й вогню, а людей і тварин вони оберігали від лихого ока. Свячені писанки використовували як ліки.

9-й учень. Писанки були об’єктом забави для дітей та молоді. З ними проводили ігри: «навбитки» (з двох граючих виграє той, у кого яйце буде цілим після удару одне об одне), «навкотки» (необхідно з відстані влучити в писанку, котячи своєю по землі) та ін.

10-й учень. Писанки виставляли на видному місці, на столі. З випорожнених писанок, додаючи з кольорового паперу хвіст, крила та голівку з воску або тіста, виготовляли так звані «голуби» (показує зразок).

11-й учень. До народних прикрас із писанок належать «ґердани» (показує зразок), які до свят розвішували під іконами. «Ґердан» має вигляд намиста з трьох разків, на найдовший нанизується сім писанок, на середній — п’ять, а найкоротша має три писанки. Кінці ниток з’єднуються між собою та прикрашаються китичками з ниток.

12-й учень. «Дзвони» (показує зразок) — це прикраси, виготовлені з трьох або п’яти писанок, кожна з яких окремо нанизується на ниточку з китицею, а потім зв’язуються разом угорі.

13-й учень. Для виготовлення «хреста» (показує зразок) потрібно дванадцять писанок із зображенням хрестів. Бажано, щоб тло писанок було одного кольору. На м’який дротик нанизуємо по шість писанок та накладаємо їх навхрест під прямим кутом. У соломини вставляємо цупкі дротики, складаємо з них ромб, скріплюємо нитками перетини соломин. У ромб вставляємо хрест із писанок. Закріплюємо його в кутах ромба.
Розміщували таку прикрасу на стінах поблизу ікон.

Учитель. Найпоширенішими забавами у великодні дні були дівочі хороводи у супроводі весняних обрядових пісень.

10-та учениця.
Українська писанка — як дитяча пісенька,
Як бабусина казка, як матусина ласка.
Сяду собі скраєчку і розмалюю яєчко:
Хрестик, зоря, віконце — і стане воно, мов сонце.

Учні (співають хором).
Ввечері матуся нас чарує,
Писанки на виставку малює.
Віск черпає писачком із блюдця,
Очі мами лагідно сміються.
Очі мами світяться у ласці,
Квітоньки на писанці зірчасті,
А на другій — півники та бджоли,
Ми таких не бачили ніколи.
А на третій писанці — зірниці,
Ще й під ними золоті жар-птиці,
На четвертій — олені та сарни,
А на п’ятій рушничок прегарний.
Ввечері матуся нас чарує,
Писанки на виставку малює.
Дивиться і тішиться матуся —
Я у неї малювати вчуся.

10-та учениця.
Що за дивні яєчка
Наша курочка знесла!
Намальовано гніздечко,
Ще й пташиночка мала.
Навкруги барвисті квіти,
Жовті, сині гілочки,
Чи здогадуєтесь, діти?
Що це? Певно…

Учні (усі разом ).
Писанки.
Їх не курочка знесла!
Їх матуся принесла,
Ми гуртом розмалювали
До святкового стола.
Сяють наші писанки,
Як весняні квіточки.

10-та учениця.
Гарна писанка у мене,
Мабуть, кращої нема.
Мама тільки помагала,
Малювала ж я сама.
Змалювала дрібно квіти,
Вісім хрестиків малих.
І дрібнесеньку ялинку,
Й поясочок поміж них.
Я цю писанку для себе
Для зразочка залишу,
А для мами і для тата
Дві ще кращі напишу.

Наперед виходять 14-й учень-читець і Писанка. Вони розігрують сценку.

14-й учень.
Як нарешті панна-писанка написалася,
То при всіх своєю вродою запишалася:
І віком весняним, і личком рум’яним,
І косою вітистою, і сорочкою барвистою,
І спідничкою «міні», і «перчиком» на коліні…

Писанка.
Ось була я білою, як стіна,
А зробилася розцвілою, як весна!

14-й учень.
Почекай-но, панно-писанко, зупинися,
Перед люстерком у тарільчику не крутися,
Бо ж такою ти зробилася не одразу —
Хтось чогось тобі виділив на окрасу?

Писанка.
Всі всього потрошку:
Бджілка — дрібку воску,
Голка — кінчик вушка,
Щоб чим тонша смужка,
Свічечка — пломінчик,
Сонечко — промінчик,
Цибулина — гарну
Золотисту барву.
Небо — барву льону,
А трава — зелену…
Всю ж мене списали
Пальчики Оксани…
Потім освятило
Просяне кропило…
Потім… всім я щиро
Дякую за це!
Особливо — курці,
Що знесла яйце!

(Загадує загадки.)
Лежу на столі коло круглої паски,
Моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски,
До хрону, до масла, до баби сміюся,
Ану відгадайте, як я звуся?
(Писанка.)

Як уродилась, то була біла.
Тепер подивіться: рябенька я ціла.
Мені змалювала Оксана бочки
У жовті, червоні і білі квіточки.
(Писанка.)

Усіх до церкви скликає,
а сам у ній не буває.
(Дзвін.)

На екрані слайд «Собор», звучать святкові дзвони, горять свічки, учні декламують вірші.

1-й учень.
Великдень всіх нас на гостини просить,
Малює сонце полотно небес,
І крашанку, як усмішку, підносить,
Христос воскрес!
Воістину воскрес!

1-ша учениця.
Щоб з Великоднем прийшло
Щастя в вашу хату,
Щоб у вас завжди було
У родині свято!
Нехай вам писанки несуть,
Сонечка краєчок,
Нехай всміхаються боки
Золотих яєчок.

Учень і учениця пригощають присутніх пасками, крашанками. Учитель запрошує всіх учнів подивитись виставку дитячих малюнків, витинанок, писанок, великодніх прикрас.

Додаток 1. Великодні свята (сценарій), образотворче мистецтво, уроки малювання, 7 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків малювання, образотворче мистецтво 7 клас

Комментарии закрыты.