А. Кримський. Короткий біографічний нарис про письменника. «Святе кохання» (ідилія). Характеристика образу ліричного героя. Конспекти уроків української літератури, 7 клас

А. Кримський. Короткий біографічний нарис про письменника. «Святе кохання» (ідилія). Характеристика образу ліричного героя. Конспекти уроків української літератури, 7 клас

Мета: ознайомити школярів з біографією А. Кримського, проаналізувати його поетичний твір, охарактеризувати образ ліричного героя, дати визначення ідилії; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, творчу уяву, вміння грамотно висловлювати свої думки, почуття, враження; формувати кругозір школярів; виховувати шанобливе ставлення до творчості А. Кримського, до такого щирого почуття, як кохання, яке є стимулом життя кожної людини.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет А. Кримського, бібліотечка його творів, грамзапис пісень про кохання; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ А. Кримський. Короткий біографічний нарис про письменника. «Святе кохання» (ідилія). Характеристика образу ліричного героя. Конспекти уроків української літератури, 7 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями
• Що таке кохання? Кого ви любите? У чому це виявляється?
• Поясніть приказку «Від кохання до ненависті один крок».
• Які книги, фільми, вистави про кохання вам відомі? Чим вони вразили вас?
• Чи має кохання певні зобов’язання? Яка атмосфера панує у вашій родині?
• Чому щасливими вважають тих людей, які палко кохають одне одного?
• Чи буває кохання постійним? Від чого це залежить?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

А. Кримський… поет, учений, громадський діяч, що всім єством народові належить.
П. Тичина

Бо знаю я серце, що всі мої болі
Погоїть любов’ю.
А. Кримський

1. Біографічний нарис про А. Кримського. Матеріал для вчителя

АГАТАНГЕЛ ЮХИМОВИЧ КРИМСЬКИЙ (15 (3) січня 1871 р. — 25 січня 1942 р.)
Ім’я А. Ю. Кримського — багатогранного вченого-філолога, оригінального письменника і перекладача, передового громадського діяча, палкого патріота Батьківщини — широко відоме не тільки на Україні, а й у наукових колах багатьох зарубіжних країн.
Агатангел Юхимович Кримський народився 15 (3) січня 1871 р. в м. Володимирі-Волинському в родині вчителя історії та географії, що походив з бахчисарайського татарського роду. Незабаром батько його переїхав працювати на Наддніпрянщину в м. Звенигородку. Після закінчення другої київської гімназії А. Кримський вчиться в колегії Павла Галагана (1885—1889), де на нього мав великий вплив відомий український філолог П. Г. Житецький. У 1889 р. А. Ю. Кримський вступає до Лазарєвсько-го інституту східних мов у Москві, після закінчення якого (1892) його залишили при кафедрі арабської філології для підготовки до професури. Протягом 1892—1896 рр. молодий учений пройшов також курс історико-філологічного факультету Московського університету.
Для поглиблення знань з орієнталістики і для роботи над арабськими рукописами А. Ю. Кримського у 1896 р. було відряджено на два роки до Сірії та Лівану. Після повернення з арабських країн (1898) А. Кримський багато сил та енергії віддає діяльності в Лазарєвському інституті східних мов, де він викладає в спеціальних класах курси історії семітських мов, керує практичними вправами щодо перекладів з російської мови на арабську і навпаки.
У 1918 р. А. Ю. Кримський переїхав до Києва. Він став одним із засновників і перших академіків Української Академії наук.
Бурхлива плідна наукова діяльність Агатангела Юхимовича в Академії наук і в Київському університеті була перервана початком Великої Вітчизняної війни. А. Ю. Кримський був евакуйований до Казахстану, де він і помер 25 січня 1942 р.
Наукова і письменницька творчість А. Кримського надзвичайно багатогранна. Ще навчаючись у гімназії, він почав свою літературну діяльність: писав вірші, оповідання, які друкувалися в рукописному журналі; переклав «Енеїду» Вергілія і кілька глав «Анабазиса» Ксенофонта, що були згодом видані під псевдонімом Я. Крамер.
У студентські роки Агатангел Юхимович друкував у галицьких виданнях науково-критичні й публіцистичні статті, рецензії, переклади, матеріали про культурне життя в Росії, а в російській пресі — про життя Галичини.
А. Кримський установив дружні стосунки з великими українськими письменниками, революціонерами-демократами І. Франком, М. Коцюбинським, Лесею Українкою.
Агатангел Юхимович був автором усіх найважливіших статей, що присвячені мовам, історії, етнографії, літературам народів Близького і Середнього Сходу і вміщені в енциклопедичному словнику Брокгауза та Ефрона і в словнику Граната.
Визначним явищем у галузі україністики того часу була оригінальна праця А. Кримського «Украинская грамматика» в двох томах (1907—1908), яка відзначалася багатством матеріалу, цікавими спостереженнями, використанням історичних джерел.
Багато зробив Агатангел Юхимович як голова Правописної комісії Академії наук республіки у створенні «Найголовніших правил українського правопису» (1919—1920), що були схвалені Народним комісаріатом освіти УРСР. Це була перша українська орфографія, яку Радянський уряд затвердив (1921) як обов’язкову для всіх державних, громадських, культурно-освітніх установ і організацій, для всіх видавництв і періодичної преси.
Учений із широким колом наукових інтересів — семітолог і тюрколог, іраніст і славіст, письменник і перекладач, мовознавець, літературознавець, етнограф, фольклорист та історик,— автор близько 1000 наукових праць.
Український народ пишається тим, що поряд з іменами славнозвісних учених світу стоїть і ім’я А. Кримського.

2. Після опрацювання біографії А. Кримського учням пропонується як висновок скласти «доміно» про життєвий і творчий шлях митця.
А. Кримський — письменник — академік — учений (науковець) — викладач — мовознавець — фольклорист — перекладач — громадський діяч — патріот…

3. Теорія літератури. Поняття про ідилію, епітет

3.1. Ідилія (гр. eidyllion — зображення, малюнок) — невеликий поетичний твір, що зображує легке, безтурботне життя, веселе проведення часу на лоні природи. Цей жанр зародився в античній поезії.

3.2. Епітет (гр. epitheton — прикладне, додаток, прізвисько) — поетичний троп: художнє означення, влучна характеристика особи, предмета чи явища, що допомагають наочно уявити ці явища, відчути ставлення автора до них, викликаючи в читача певну їх негативну чи позитивну оцінку: очі дівочі, зелен гай, дзвінка пісня, супостат озвірілий.

4. Опрацювання твору А. Кримського «Святе кохання»

4.1. Виразне читання поетичного твору.

4.2. Тема: відтворення щирих почуттів закоханого ліричного героя, які є його смислом життя.

4.3. Ідея: возвеличення прагнення людини любити, оскільки кохання зцілює її, бадьорить, робить щасливою.

4.4. Основна думка:
а) людина без кохання не живе, а існує;
б) «Бо знаю я серце, що всі мої болі
Погоїть любов’ю».

4.5. Жанр: ідилія, інтимна поезія.

4.6. Композиція.
Поетичний твір містить 8 розділів (ХІV, ХV (а, б, в, г, д, е), ХVІ, ХVІІ, ХVІІІ (серенада), ХІХ (з Ґете), ХХ (Іспанський романс), ХХІ), які поєднані між собою темою кохання. У них ліричний герой акцентує увагу на тому, що саме кохання супроводжує людину протягом усього її життя.

4.7. Художні особливості ідилії.

Епітети: «святе кохання», «шляхетні почування», «п’яні думи», «рожевий городчик», «рани душевні», «біла жіночка», «білосніжна грудь», «солодкі мрії», «густий, розлогий ліс», «похилені берізки», «срібний туман», «гарячий шепіт».

Повтори: «Виходь, виходь…», «І жду… жду», «Я жду, я жду…», «Невже ж… »

Порівняння: «Я, мов гімназист, що вперше закохався».

Метафори: «затемнюється розум», «знудилась квітка», «кохання працю спиняє», «душа лине», «руки подужчали», «засяє любов», «хвиля йде», «ллється місяць», вітерець не шелестить», «ладан капотить», «хвиля фонтанує… плеще і бринить», «тінь шелестить», «серцем чую», «п’янів сад», «лукаво шелестіли пальми».

Риторичні оклики:
«Так! Тільки божество бува таке блаженне!»;
«З любові я святий… святе моє кохання!»;
«Є тисячі! Стидався б!»;
«Та ні! Я загадався
Про милую свою!»;
«Мій краю!..»;
«Так пишуть школярі… А що ж робити:
Я знов дитина!
Рефлексіє, щезай! бо час — радіти:
Така година!»;
«Гей, вінок,
Кучерявий од квіток!»;
«Море, грай!»;
«Я жду, я жду тебе!»;
«Заждавсь я, сива Горпинко!
Виходь, виходь мерщій!»;
«І жду, Фіалко, жду!»;
«Я з такої ночі п’ю!»;
«Скільки тихої відради
В душу лащиться мою!»;
«Ну, й чого б іще бажати!»;
«Так! Се ти, моя гітано!»;
«Серцем чую я!»;
«О! впади ж мені на руки
Милая моя!.. »

Риторичні запитання:
«Щоб мав такі, як я, шляхетні почування?»;
«Що ж діється зі мною?»;
«Я в пеклі чи в раю?»;
«Невже ж таки направду
Мене кохаєш ти?»;
«Невже ж на світі долю
Я зміг таки найти?»;
«Чи треба розказувать повість кохання
Мойго та Зої?»;
«Чи не тінь отам таємно
Ледве шелестить?!»

4.8. Обговорення змісту поетичного твору за питаннями.
• Як автор твору характеризує свого ліричного героя?

(І де ж на світі хтось інший, окрім мене,
Щоб мав такі, як я, шляхетні почування ?)

• Що говорить герой про перше кохання?

(А я, мов гімназист, що вперше закохався,
Із пафосом пишу наївно-щирі вірші)

• Що відбувається з героєм, коли його пройняли любовні почуття?

(І весело і страшно…
І радощі, і сум…
Затемнюється розум
З усяких п’яних дум)

• Чим пояснити ставлення соловейка до рожи і тернини?

(Кохав би він рожу,
А поруч коханки він навіть не бачив
Тернину негожу)

• За яких обставин герой уважає себе царем неба?

(Я ж знаю: ти кохаєш, —
І я — цар неба)

• Чому коханий жахався любові?

(…Гадав, що кохання
Нам працю спиняє)

• Що було стимулом у коханні?

(Тебе ж я кохаю, а чую, що в мене
Подужчали руки,
Ще більше душа моя лине до світла
Знаття і науки)

• Чим пояснити, що кохання — вічне?

(В тих зорях ми й по смерті
Зійдемся знов,
І знову нам засяє
Свята любов)

• Які цілющі властивості має кохання?

(Дурниця всі рани й душевні, й тілесні,
З нудьгою чи з кров’ю:
Бо знаю я серце, що всі мої болі
Погоїть любов’ю)

• Як ліричний герой твору описує свою любу?

(Ой. Не білая ж то рожа:
Біла жіночка, хороша.
Гіацинт, що так навис, —
Пасма темних кіс)

• Яким є почуття героя до коханої?

(Зійди ж, моя ти зіронько,
Я жду, я жду тебе!
Заждавсь я, сива горлинко!
Виходь, виходь мерщій!
Затишную альтаночку
В лавровому саду
Я вистелив трояндами
І жду, Фіалко, жду!)

• Доведіть, посилаючись на текст твору, що герой не може жити без коханої.

(Серце чую я!
Довго ждав я, повний муки…
О! впади ж мені на руки,
Милая моя!..)

• Вмотивуйте, чи вдалося А. Кримському довести читачеві, що любов має велике значення в житті кожної людини.

4.9. Словникова робота.

4.9.1. Святий —
1. Пов’язаний з релігією, Богом, наділений божественною силою.
2. Морально чистий, благородний, бездоганний у житті, поведінці тощо.

4.9.2. Кохання.—
1. Почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закоханість // Особа, що викликає таке почуття, кохана людина.

4.10. Проведення гри «Мікрофон». Учні стисло висловлюють власну думку на питання «Щоб я порадив тим, хто любить».

4.11. Завдання № 1.
Доберіть до слова «кохання» синоніми, які б характеризували його зміст. (Кохання — щирість, доброта, чуйність, злагода, взаєморозуміння, повага, відвертість…)

4.12. Завдання № 2.
Посилаючись на зміст твору А. Кримського «Святе кохання», скласти інформаційне ґроно про кохання.

675

4.13. Характеристика образу ліричного героя.

Орієнтовний план
1) Ліричний герой — шанувальник жінок.
2) Риси характеру коханого:
а) чуйний;
б) щирий у своїх почуттях;
в) відвертий;
г) лагідний.
3) Намагання героя пізнати кохання.
4) Вплив природи на людське кохання.
5) Краса, яка сприяє поєднанню двох сердець.
6) Значення кохання в житті героя твору.

5. Додатковий матеріал

Висловлювання майстрів слова про кохання.

Не знає осені утоми
У двох серцях кохання цвіт.
(В. Сосюра)

На все є час — на милу недосвідченість
І переконання у власній правоті,
І на любов, що благодатна, вічна,
Буває раз і тільки раз в житті.
(Л. Костенко)

І хочеться Бути дужим,
І хочеться так любить,
Що навіть каміння байдуже

Захотіло ожити
І жить!
(В. Симоненко)

Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.
(П. Тичина)

Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того…
(Л. Костенко)

Любов і дружба — взаємна мука, і вони дають стільки, скільки беруть (О. Герцен)

Любов — це краса, це сумна в’язниця,
Бог від якої заховав ключі.
(П. Сорока)

Кохання без поваги далеко не йде і високо не піднімається: це ангел з одним крилом (А. Дюма-син).

Кохання варте стільки, скільки варта сама людина, яка його відчуває (Р. Ролан).

Від любові до жінки народилося все прекрасне на землі.
Мені здається,— може, я не знаю,—
Було і буде так у всі часи:
Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.
(В. Симоненко)

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1. На думку А. Кримського, блакитним буває тільки:
а) божество;
б) відпочинок на узбережжі моря;
в) гарний настрій.

2. З чого ліричний герой уважає себе святим?
а) Щастя;
б) любові;
в) позитивних учинків.

3. Закоханий герой називає себе людиною:
а) чемною;
б) відповідальною;
в) шляхетною.

4. Перше кохання у героя, мов у:
а) молодого солдата;
б) гімназиста;
в) студента.

5. Із пафосом пише закохана людина наївно-щирі:
а) епіграми;
б) вірші;
в) романси.

6. Соловей, злітавши у «рожевий городчик», закохався у:
а) чарівну пташку;
б) тополю високую;
в) рожу.

7. Герой поетичного твору боявся кохання через те, що воно:
а) заважає праці;
б) жорстоке і несправедливе;
в) зобов’язує писати багато листів.

8. У результаті кохання в героя:
а) з’явився гарний настрій;
б) подужчали руки;
в) зникли негативні звички.

9. Свята любов для коханих засяє:
а) на зорях;
б) на сонці;
в) у кожного на обличчі.

10. Любов — цілюща, бо вона погоїть герою всі:
а) страждання;
б) поневіряння;
в) болі.

11. Який замок обмиватиме море?
а) давній;
б) білий;
в) невідомий.

12. Звертаючись до коханої, герой називає її:
а) любою;
б) фіалкою;
в) зорею.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Дослідіть, якими почуттями проймається ліричний герой, очікуючи свою любу? Свої спостереження обґрунтуйте.
2. Вмотивуйте, чому А. Кримський уважає, що любов має цілющі властивості. Наведіть переконливі аргументи.
3. Ліричний герой чекав на побачення з коханою:
а) в лавровому саду;
б) на узбережжі моря;
в) біля криниці.

Картка № 2
1. Як, на ваш погляд, природа допомагає розкрити внутрішній стан героя. Відповідаючи, наведіть переконливі приклади з твору.
2. На думку автора твору, кохання є святим. Чим це пояснити? Висло-віть власні міркування.
3. «Свіжий ладан капотить з похилених…»:
а) берізок;
б) сосон;
в) ясенів.

Картка № 3
1. Чому, на ваш погляд, закоханий вважає, що любов є вагомим стимулом у житті? Відповідь обґрунтуйте.
2. Чим пояснити те, що спочатку герой твору побоювався кохання й висловлення своїх почуттів? Яким був його перший крок до любові?
3. Герой твору розмірковував над тим, що є солодшим — люба чи…
а) цукерка;
б) виноград;
в) газований напій.

VI. Підсумок уроку

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності

VIII. Домашнє завдання
Підготувати ідейно-художній аналіз твору А. Кримського «Весняна розмова» та малюнки до нього.

А. Кримський. Короткий біографічний нарис про письменника. «Святе кохання» (ідилія). Характеристика образу ліричного героя. Конспекти уроків української літератури, 7 клас

Повернутися на сторінку Додаткові конспекти уроків української літератури 7 клас

Комментарии закрыты.